Постанова

від 23.04.2019 по справі 915/1241/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1241/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2019 року, проголошене об 11:10:01 суддею Семенчук Н.О. у м. Миколаєві, повний текст якого складено 21.02.2019

у справі №915/1241/18

за позовом Приватного підприємства «Омега-Херсон»

до скаржника

про стягнення 150 466,56 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Приватне підприємство (далі - ПП) «Омега-Херсон» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Приватної науково-виробничої компанії (далі - ПНВК) «Інтербізнес» про стягнення грошових коштів в сумі 150 466, 56 грн., з яких: 140 160,00 грн. - основний борг, 794, 88 грн. – 3 % річних та 9 511, 68 грн. - пеня. Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 257,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір №29/05-18 ФО від 29 травня 2018 року про надання охоронних послуг, на виконання умов якого позивач в період з травня по серпень 2018 року надав відповідачу послуги з охорони, проте відповідач за надані послуги розрахувався частково в розмірі 61 800,00 грн., у зв'язку з чим сума заборгованості склала 140 160,00 грн., на яку позивач нарахував 3% річних та пеню.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2019 позов ПП «Омега-Херсон» задоволено частково та на його користь стягнуто заборгованості у розмірі 140 160,00 грн., 3 % річних - 767, 81 грн., пені – 9 199,6 6 грн. та 2 250,23 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами. Перевіривши розрахунок суми пені та 3% річних, господарський суд виправив арифметичні та методологічні помилки позивача та задовольнив менші суми, ніж ті, що були заявлені у позові, оскільки позивачем у розрахунку як суми пені, так і 3% річних невірно визначено початок періоду нарахування штрафних санкцій за несплачені послуги за серпень.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ПНВК «Інтербізнес» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2019 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у тій частині, в якій вони є необґрунтованими. Витрати по сплаті судового збору розподілити відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим тому, що при його винесенні судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення у справі, висновки суду не відповідають обставинам справи та були недоведені обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що позивачем безпідставно нараховано суму боргу за актом здачі-приймання виконаних робіт №2157 від 30.06.2018, який не підписано представником Замовника.

Також, скаржник вважає, що позивачем невірно здійснено розрахунок пені та 3% річних, оскільки до розрахунку включено суму боргу за актом здачі-приймання виконаних робіт №2157 від 30.06.2018 року, який не є допустимим доказом.

05.04.2019 до суду апеляційної інстанції від ПП «Омега-Херсон» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що відповідач не обґрунтував доводи апеляційної скарги. Крім цього зазначає, що відповідач неодноразово не з'являвся в судове засідання за викликом суду та не надав на вимогу суду доказів оплати спожитих від позивача згідно умов Договору послуг. Також, відповідач не заперечував ні в відзиві на позов, ні під час судового розгляду справи проти обсягу та якості наданих позивачем послуг. У зв'язку з цим, ПП «Омега-Херсон» просить суд залишити апеляційну скаргу ПНВК «Інтербізнес» без задоволення, а рішення господарського суду – без змін.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. В зазначені строки до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України якщо судове засідання не проводиться розгляд справи у суді апеляційної інстанції починається через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 29.05.2018 між ПП «Омега-Херсон» (виконавець) та ПНВК «Інтербізнес» в особі директора філії «Снігурівська птахофабрика» ПНВК «Інтербізнес» (замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг №29/05-18 ФО, за умовами якого охоронна фірма зобов'язалась забезпечити недоторканність об'єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону, а замовник зобов'язався щомісячно сплачувати охоронній фірмі встановлену цим договором плату. Об'єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком до договору та його невід'ємною частиною. Охорона об'єкта здійснюється згідно дислокації (додаток №1 до договору), інструкції по охороні об'єкта замовника (додаток №2) та положень даного договору. Перед прийняттям об'єкта замовника під охорону сторонами складається акт обстеження технічного стану об'єкту (додаток №5). Після підписання акту обстеження технічного стану об'єкта замовник передає об'єкт під охорону, що засвідчується складанням і підписанням відповідного двостороннього акту (додаток №4) (п.п. 2.1- 2.3, 2.5 Договору).

Відповідно до п. п. 7.3 - 7.4 Договору загальна сума щомісячної плати за даним договором вираховуються шляхом перемноження: вартості людино/години на об'єкті охорони (30,00 грн./год.) з врахуванням ПДВ, кількості годин у добі (24), середньої кількості діб на місяць (30,5), кількості цілодобових постів охорони згідно дислокації (3 цілодобових поста) та складає 65880,0 грн. з врахуванням ПДВ. Оплата за послуги охорони здійснюється замовником на умовах попередньої оплати шляхом 50% перерахування грошових коштів на банківський рахунок охоронної фірми не пізніше 15 числа поточного місяця у розмірі, визначеному у п. 7.3 договору на підставах наданих охоронною фірмою рахунків. Повний розрахунок платежу по договору у сумі вартості послуг охорони за місяць охорони об'єкта здійснюється замовником не пізніше 05 числа наступного за звітним місяця.

Охоронна фірма зобов'язана надати замовникові акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним. В акті про надання охоронних послуг охоронна фірма вказує ціну наданих послуг з урахуванням відшкодування понесених штрафних санкцій, зменшення вартості послуг, виходячи із фактичного забезпечення кількості постів охорони та коефіцієнту наповнення постів, іншої шкоди, спричиненої замовникові неналежним виконанням умов договору, якщо такі випадки мали місце в поточному місяці. Замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення (претензію) щодо викладеного в акті про надання охоронних послуг. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином (п. 7.5. Договору).

Договір набирає чинності з 30.05.2018 року та діє до 31.08.2018 року (п. 10.1 Договору).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору, 29.05.2018 вказані в дислокації об'єкти були передані під охорону відповідачу, що підтверджується актом прийняття об'єкту під охорону (т.1, а.с.56-57).

Впродовж травня-серпня 2018 року позивач надав відповідачу послуги з охорони обумовленого об'єкту, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийомки виконаних робіт №2157 від 30.06.2018, №2171 від 31.07.2018, №2182 від 31.08.2018 (т.1, а.с.66,68,70).

Судова колегія не приймає до уваги, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо акту здачі-приймання виконаних робіт №2157 від 30.06.2018, який не підписано відповідачем, оскільки відповідно до умов п. 7.5 Договору він не є належним доказом надання послуг позивачем у червні, позаяк в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення відповідача щодо наданих у червні 2018 року послуг з охорони його об'єкту, а також будь-які акти зняття об'єкту з охорони у червні 2018 року та прийняття його знову під охорону у серпні 2018 року. Отже, доводи апеляційної скарги щодо ненадання у червні 2016 року послуг з охорони об'єкту відповідача спростовуються матеріалами справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, на підставі наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки на їх оплату №1280 від 25.06.2018 на суму 70 200,0 грн., №1292 від 26.07.2018 на суму 65 880,0 грн. та №1304 від 21.08.2018 на суму 65 880,00 грн. Загальна сума яких становить 201 960,00 грн. (т. 1, а.с.65, 67,69). Проте, відповідач умови договору виконав не в повному обсязі, сплативши за надані охоронні послуги лише 61 800,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с.136-137), отже розмір боргу складає 140 160,00 грн. /201 960-61 800/.

08.08.2018 позивач направив відповідачу претензію про сплату залишку боргу за червень 2018 року та липень 2018 року. Зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення.

31.08.2018 року об'єкт відповідача був знятий з охорони, дію договору припинено, що підтверджується актом зняття об'єкту з охорони, за яким замовник прийняв усі раніше передані приміщення в тому ж технічному стані, як і здавав охоронній фірмі та жодних претензій до цілісності майна до охоронної фірми не мав (т.1, а.с.77).

07.09.2019 позивач звернувся до відповідача з листом №07/09-18, в якому просив сплатити заборгованість за надані охоронні послуги в розмірі 140 160,00 грн. (т.1, а.с. 81). Однак, зазначений лист відповідач також, залишив без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, правовідносини сторін у справі, яка розглядається, виникли із договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Отже, доведеною матеріалами справи є заборгованість відповідача перед позивачем за надані охоронні послуги за договором № 29/05-18 ФО від 29.05.2018 в розмірі 140 160,00 грн. та в цій частині господарський суд підставно задовольнив позовні вимоги.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми пені та 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.9 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати замовником вартості послуг охоронної фірми згідно Договору, замовник зобов'язаний сплатити охоронній фірмі пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку суми пені нарахованої позивачем за період з 01.09.2018 по 08.11.2018 та дійшла до висновку, що розрахунок суми пені позивача мали арифметичні та методологічні помилки, які господарським судом були виправлені, у зв'язку з чим, судова колегія погоджується з розрахунками суми пені суду першої інстанції, адже суми розраховані господарським судом співпали з розрахунками судової колегії.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку 3% річних за період з 01.09.2018 по 08.11.2018 позивача за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Законодавство» та дійшла до висновку, що розрахунок 3% річних, з врахуванням виправлень господарського суду, зроблено арифметично і методологічно вірно.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно частково задоволено вимогу позивача про стягнення пені в розмірі 9 199,66 грн. та суми 3% річних - 767,81 грн.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що позивачем не вірно розраховані штрафні санкції, оскільки суд першої інстанції приймаючи рішення перевірив розрахунки позивача та виправив наявні помилки в розрахунках, які стосувались періодів нарахування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого господарського суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційну скаргу ПНВК «Інтербізнес» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2019 року у справі №915/1241/18 - без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2019 року у справі №915/1241/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» – без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 ГПК України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.04.2019 о 14.30.

Головуючий суддя                                                                      Разюк Г.П.

Суддя                                                                                          Колоколов С.І.

Суддя                                                                                          Савицький Я.Ф.