Рішення

від 14.02.2019 по справі 924/1108/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2019 р. Справа № 924/1108/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник Б.О., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства «Дунаєвецьке АТП-16839» , м. Дунаївці Хмельницької області

до управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області, м. Дунаївці Хмельницької області

про стягнення 658441,13 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 17.01.2019 р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 08.01.2019 р.;

ОСОБА_3 - за довіреністю від 08.01.2019 р.

Рішення ухвалюється 14.02.2019 р., оскільки у судовому засіданні 12.02.2019 р. оголошено перерву.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: приватне акціонерне товариство Дунаєвецьке АТП-16839 , м. Дунаївці Хмельницької області звернулось до суду з позовом про стягнення з управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області, м. Дунаївці Хмельницької області 658441,13 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 14.12.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09.01.2019 р. Ухвалою суду від 09.01.2019 р. відкладено підготовче засідання у справі на 21.01.2019 р. У засіданні 21.01.2019 р. постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31.01.2019 р. Ухвалою суду від 31.01.2019 р. підготовче провадження у справі закрито; справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 12.02.2019 р. У судовому засіданні 12.02.2019 р. оголошено перерву на 14.02.2019 р.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним надаються послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на підставі договорів від 17.12.2015 р. №026, №028, №029 та від 26.07.2016 р. При цьому посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення компенсаційних виплат за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян відповідно до договорів від 27.03.2017 р. №4, 03.01.2018 р. №6 про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізнику за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських та міських маршрутах. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 525, 526, 530, 617, 908 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 29, 31, 37, 42 Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 11.12.2018 р.) проти позову заперечив. Посилаючись на положення ст. ст. 22, 48 Бюджетного кодексу України, ст. 626, 627 Цивільного кодексу України, зазначив, що оскільки законодавством не врегульовано порядок здійснення компенсаційних виплат перевізникам за пільговий проїзд, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян проводяться на підставі договорів, укладених між головним розпорядником бюджетних коштів та транспортним підприємством в межах передбачених у відповідному місцевому бюджеті коштів на зазначену мету. Вказав, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" не було передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 року №426 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2002 р. №25, якими із п. 1 постанови вилучено норму щодо фінансування видатків за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Водночас джерелом видатків на здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян згідно пп. г п. 2 ст. 91 Бюджетного кодексу України визначено місцеві бюджети. Повідомив, що в межах передбачених в місцевому бюджеті видатків на пільговий проїзд окремих категорій громадян між сторонами складено акт звіряння розрахунків за пільговий проїзд окремих категорій громадян станом на 30.03.2017 р. на суму 56217,79 грн., яка погашена перед позивачем в повному обсязі. Тому, з огляду на умови п. 2.2.1.1 договору №4 вважає, що відповідачем повною мірою виконано взяті на себе зобов'язання за договором №4 та у повній мірі проведено розрахунок за надані послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян в межах коштів, передбачених у місцевому бюджеті. Що стосується відшкодування ПрАТ "Дунаєвецьке АТП - 16839" за фактично надані послуги з перевезення окремих категорій громадян протягом квітня - грудня 2017 року в сумі 347161,94 грн., тобто понад суму, передбачену в місцевому бюджеті на зазначені цілі, то управління соціального захисту населення немало можливості зареєструвати зобов'язання та провести відшкодування, оскільки це суперечить Бюджетному кодексу України. Також зазначив, що відповідно до пропорційного розподілу асигнувань між перевізниками, з якими укладено договори у 2018 році на здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, частка відшкодування ПрАТ "Дунаєвецьке АТП - 16839" становить 90,0 тис.грн. Однак позивачем залишено без розгляду надісланий відповідачем акт звіряння розрахунків за пільговий проїзд окремих категорій громадян станом на 01.11.2018 р. на суму 90,0 тис.грн. за відсутності якого відповідач не мав змоги зареєструвати зобов'язання та здійснити відшкодування витрат за надані послуги протягом січня-жовтня 2018 року в сумі 90,0 тис.грн., в межах передбачених коштів в місцевому бюджеті на зазначені цілі.

Позивач у відповіді на відзив (від 28.01.2019 р.), зокрема зауважив, що не зважаючи на те, що у відносинах між бюджетними установами та не бюджетними підприємствами залучені бюджетні кошти, такі відносини не є бюджетними та відносяться до цивільно-правових, для яких характерна юридична рівність сторін. З огляду на положення ст. 19 Конституції України, ст. ст. 509, 525, 526, 610, 612, 908, 916 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4, 7, 29, 31, 42 Закону України Про автомобільний транспорт , Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256, вважає, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України, дія яких не припиняється; зобов'язання щодо виплати компенсації за пільгове перевезення пасажирів з бюджету обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень і саме відповідач є відповідальною особою за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо із Закону.

Відповідач у додаткових поясненнях (від 13.02.2019 р.), посилаючись на ст. 48 Бюджетного кодексу України, зазначив, що не мав змоги підписати акти звіряння, надані позивачем, оскільки вони були складені понад суму, яка була передбачена в місцевому бюджеті на 2018 рік на зазначені цілі.

Позивач у поясненнях (від 14.02.2019 р.), зокрема зауважив, що ним не підписано актів звіряння розрахунків у зв'язку із невідповідністю зазначених у них сум заборгованості, про що позивачем надсилаись відповідачу обґрунтовані відмови. Звернув увагу на те, що законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій. Зазначив, що держава, запроваджуючи механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Представник позивача у засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на позов, поясненнях.

Представники відповідача у засіданні проти позову заперечили з посиланням на доводи, викладені у відзиві, поясненнях.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до п. 1.1.договорів №026, №028 та №029 від 17.12.2015 р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, укладених між Дунаєвецькою районною державною адміністрацією (замовник), що діє на підставі п. 3 розпорядження голови Дунаєвецької районної державної адміністрації від 11.04.2013 р. №75/2013-р "Про організацію пасажирських перевезень на приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Дунаєвецького району", та приватним акціонерним товариством "Дунаєвецьке АТП-16839" (перевізник) (далі - договори на перевезення), на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. №1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування", рішення конкурсного комітету від 16.12.2015 р. (протокол №01) замовник надає перевізникові право на перевезення пасажирів на вказаному нижче приміському автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території Дунаєвецького району, у звичайному режимі руху, а перевізник забезпечує якісні та безпечні перевезення пасажирів на умовах, передбачених цими договорами: відповідно назви, номери маршрутів та мінімальна пасажиромісткість автобусів: Дунаївці - Гута Морозівська, 0632, 18 місць; Дунаївці - Сокілець, 0628, 18 місць; Дунаївці - Млаки, 0626, 18 місць.

Відповідно до п. 2.4.4 зазначених договорів на перевезення перевізник має право отримувати компенсацію втрат за перевезення пільгових категорій населення, передбачених чинним законодавством, в межах бюджетних призначень, затверджених в рішенні про відповідний бюджет головному розпоряднику коштів на поточний рік на умовах договору між перевізником та відповідними розпорядниками бюджетних коштів, що виділяються на ці цілі як субвенція державного бюджету.

Договори укладені на строк з 17.12.2015 р. по 16.12.2018 р. (п. 7.1 договорів на перевезення).

У матеріали справи надано копії розкладів руху автобусів на маршрутах №0628 Дунаївці - Сокілець, №0626 Дунаївці - Млаки, які вводяться в дію з 17.12.2015 р., затверджені першим заступником голови Дунаєвецької РДА 12.01.2016 р.

Відповідно до договору від 26.07.2016 р. про перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у звичайному режимі руху, укладеного між виконавчим комітетом Дунаєвецької міської ради (замовник) та приватним акціонерним товариством "Дунаєвецьке АТП-16839" (перевізник), сторони, які діють на підставі Закону України Про місцеве самоврядування , Закону України Про автомобільний транспорт , постанови Кабінету Міністрів України від грудня 2008 року №1081 Про затвердження Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування , постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176 Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту , рішення виконавчого комітету міської ради від 21.07.2016 р. "Про введення в дію рішення конкурсного комітету" №93 та інших нормативно-правових актів у сфері пасажирських перевезень, домовились про умови здійснення пасажирських перевезень автобусних маршрутах загального користування в звичайному режимі руху (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 зазначеного договору замовник надає перевізникові право на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в звичайному режимі руху, а перевізник забезпечує якісні та безпечні перевезення пасажирів на умовах, передбачених цим договором: назва маршруту: автобусна станція - с. Мушкутинці; номер маршруту: №3.

Перевізник зобов'язується надавати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених цим договором, вимогами ст. 34 Закону України Про автомобільний транспорт та забезпечити пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами (п. 1.3 вищезазначеного договору).

Згідно з п. 3.1.15 договору перевізник зобов'язаний забезпечувати пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами та відповідно до п. 3.2.4 договору - має право отримувати компенсацію втрат за перевезення пільгових категорій населення, передбачених чинним законодавством.

Договір укладений на термін з 26.07.2016 р. до 25.07.2019 р.

При цьому між управлінням соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області (розпорядник коштів) та ПрАТ "Дунаєвецьке АТП 16839" (перевізник) укладено договори №4 від 27.03.2017 р., №6 від 02.01.2018 р. про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізнику за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських та міських маршрутах (далі - договори про порядок здійснення компенсаційних виплат).

Згідно з розділом 1 зазначених договорів вони встановлюють порядок здійснення компенсаційних виплат перевізнику розпорядником коштів за пільговий проїзд окремих категорій громадян, що користуються цією пільгою відповідно до Законів України (зі змінами та доповненнями) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб, та їх соціальний захист , Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів від 28.12.2014 року №76-VIII, постанов Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" та від 16.08.1994 №555 "Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354", (у договорі №4 від 27.03.2017 р.: автомобільним транспортом на пасажирських маршрутах приміського сполучення, згідно Бюджетного Кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" № 256 від, 04.03.2002 року), Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги №117 від 29.01.2003 року. При здійсненні компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян сторони керуються чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.1 договорів про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізник здійснює перевезення пільгових категорій громадян на приміських та міських маршрутах: Дунаївці - Млаки, Дунаївці - Гута Морозівська, Автостанція - с. Мушкутинці, Дунаївці - Сокілець (договір №4 від 27.03.2017 р.) та Дунаївці - Млаки, Автостанція - с. Мушкутинці, Дунаївці - Сокілець (договір №6 від 02.01.2018 р.) (п. 2.1.1), забезпечує безкоштовний проїзд окремих категорій громадян згідно з чинним законодавством України, при наявності у пасажирів відповідного посвідчення, що підтверджує право на пільгу (п. 2.1.2), щомісяця до 25 числа, перевізник подає на паперових, або електронних носіях розрахунок необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян за минулий місяць згідно додатку 1 та додатку 2; книги обліку розрахункових операцій, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів (КОРО) (п. 2.1.3), несе відповідальність за достовірність складених розрахунків необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян (п. 2.1.4).

У п. 2.2 договорів зазначено, що розпорядник коштів: щомісячно протягом 3 днів з дати надання перевізником розрахунків необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян перевіряє подані розрахунки та в межах затверджених бюджетних асигнувань, згідно помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету на відповідні цілі, складає з перевізником відповідні акти звіряння за формою №3-пільга (п. 2.2.1), компенсаційні виплати перевізнику за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян здійснюються за рахунок та в межах передбачених коштів з бюджету на зазначені цілі у відповідному бюджетному році, пропорційно зобов'язанням, по мірі надходження коштів (п. 2.2.2), веде облік пільг наданих перевізником окремим категоріям громадян згідно звітних документів (п. 2.2.3).

У п. 5.1 договорів про порядок здійснення компенсаційних виплат зазначено, що договір №4 від 27.03.2017 р. укладений на строк з 01.01.2017 р. і діє до 31.12.2017 р., договір №6 від 02.01.2018 р. укладений на строк з 01.01.2018 р. і діє до 31.12.2018 р.

Договори підписані представниками сторін, скріплені відтисками їхніх печаток.

Листом №6/54 від 26.04.2017 р. позивачем відповідачу подані розрахунки необхідної компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян за квітень 2017 р. в сумі 60538,26 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 27346,08 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 33192,18 грн.), прийняті відповідачем 03.05.2017 р.;

листом № 6/64 від 29.05.2017 р. - за травень 2017 року на суму 44004,77 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 15938,27 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 28066,50 грн.), прийняті відповідачем 29.05.2017 р.;

листом №6/73 від 29.06.2017 року - за червень 2017 року на загальну суму 38659,08 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 12244,65 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 26414,43 грн.), прийняті відповідачем 29.06.2017 р.;

листом №6/77 від 27.07.2017 року - за липень 2017 року на загальну суму 39648,00 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 13981,02 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 25666,98 грн.), прийняті відповідачем 28.07.2017 р.;

листом №6/82 від 29.08.2017 року - за серпень 2017 року на загальну суму 28522,78 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 12845,96 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 9739,50 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 5937,32 грн.), прийняті відповідачем 29.08.2017 р.;

листом №6/85 від 25.09.2017 року - за вересень 2017 року на загальну суму 30202,11 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 12034,11 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 18168,00 грн.), прийняті відповідачем 26.09.2017 р.;

листом №6/89 від 26.10.2017 року - за жовтень 2017 року на загальну суму 35130,99 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 12090,99 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 23040,00 грн.), прийняті відповідачем 26.10.2017 р.;

листом №6/98 від 27.11.2017 року - за листопад 2017 року на загальну суму 33974,83 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 13004,83 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 20970,00 грн.), прийняті відповідачем 28.11.2017 р.;

листом №6/103 від 27.12.2017 року - за грудень 2017 року на загальну суму 36481,12 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 11725,12 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 24756,00 грн.), прийняті відповідачем 28.12.2017 р.;

листом №6/03 від 26.01.2018 року - за січень 2018 року на загальну суму 23083,05 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 8413,05 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 14670,00 грн.), прийняті відповідачем 31.01.2018 р.;

листом №6/09 від 26.02.2018 року - за лютий 2018 року на загальну суму 41206,61 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 13840,61 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 27366,00 грн.), прийняті відповідачем 26.02.2018 р.;

листом №6/15 від 27.03.2018 року - за березень 2018 року на загальну суму 25268,22 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 10452,10 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 14816,12 грн.), прийняті відповідачем 28.03.2018 р.;

листом №6/20 від 25.04.2018 року - за квітень 2018 року на загальну суму 37577,97 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 12922,69 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 24655,28 грн.), прийняті відповідачем 25.04.2018 р.;

листом №6/23 від 25.05.2018 року - за травень 2018 року на загальну суму 34687,59 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 12997,95 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 21689,64 грн.), прийняті відповідачем 29.05.2018 р.;

листом №6/27 від 25.06.2018 року - за червень 2018 року на загальну суму 41820,80 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 14199,36 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 27621,44 грн.), прийняті відповідачем 27.06.2018 р.;

листом вих. №6/35 від 27.07.2018 року - за липень 2018 року на загальну суму 27927,45 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 11929,09 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 15998,36 грн.), прийняті відповідачем 30.07.2018 р.;

листом № 6/37 від 27.08.2018 року - за серпень 2018 року на загальну суму 32306,66 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 10815,26 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 21491,40 грн.), прийняті відповідачем 30.08.2018 р.;

листом №6/42 від 25.09.2018 року - за вересень 2018 року на загальну суму 28490,79 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 12527,59 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 15963,20 грн.), прийняті відповідачем 26.09.2018 р.;

листом №6/49 від 26.10.2018 року - за жовтень 2018 року на загальну суму 18910,05 грн. (додаток №2: на приміських маршрутах в сумі 12834,53 грн., додаток №3: на міських маршрутах в сумі 6075,52 грн.), прийняті відповідачем 29.10.2018 р. (всього на суму 658441,13 грн.).

У матеріали справи надано копії складених позивачем актів звіряння розрахунків за пільговий проїзд окремих категорій громадян станом на 25.07.2018 р. з відображенням заборгованості відповідача перед позивачем станом на 25.07.2018 р. в сумі 578733,63 грн., станом на 25.09.2018 р. - в сумі 639531,08 грн. на 25.10.2018 р. - в сумі 658441,13 грн.

При цьому позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.07.2018 р. №6/34, у якій вимагав у найкоротші строки виконати свої зобов'язання за договором №6 від 02.01.2018 р. та перерахувати борг в розмірі 203644,24 грн. за період 01.01.2018 р. - 24.06.2018 р. та борг минулого року за період 01.04.2017 р. - 31.12.2017 р. в сумі 347161,94 грн. (всього 550806,18 грн.).

Відповідач у відповідь на претензію листом №2191/01-14/2018 від 31.07.2018 р. повідомив, зокрема, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 року №426 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2002 р. №256, якими вилучено норму щодо фінансування видатків за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Також зазначив, що відповідно до ст. 91 Бюджетного кодексу України компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян мають проводитись за рахунок коштів місцевих бюджетів. Повідомив, що відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України немає можливості зареєструвати залишок заборгованості за 2017 рік в сумі 290944,15 грн. та провести її відшкодування. Щодо відшкодування фактичної заборгованості у розмірі 203644,24 грн. за перевезення пільгових категорій громадян у 2018 році вказав, що рішенням 34 (позачергової) сесії Дунаєвецької міської ради від 01.03.2018 р. №8-34/2018 р. виділено 100 тис.грн. на пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом. Частка відшкодування позивачу становить 90.0 тис.грн., які перераховані в повному обсязі. З метою реєстрації зобов'язань в управлінні Державної казначейської служби України в Дунаєвецькому районі та відшкодування витрат за надані послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян в межах передбачених коштів, повторно просив надати акт звіряння розрахунків на суму 90.0 тис. грн. та додаткову угоду до договору від 02.01.2018 року №6 за 2018 рік на таку ж суму. Крім того, ставиться під сумнів дотримання позивачем умов договорів №4 та №6 в частині забезпечення безкоштовного проїзду окремих категорій громадян в повній мірі, про що свідчить звернення, яке надійшло від жителя ІНФОРМАЦІЯ_1.

У матеріали справи надано, зокрема копію листа Хмельницької обласної державної адміністрації головам районних державних адміністрацій, міським (міст обласного значення) головам від 26.01.2008 р. №70/25-14-309/2008; копії листів відповідача від 19.12.2016 р. №4515/01-14/2016, від 08.11.2017 р. №3604/01-14-2017 до голів Дунаєвецьких селищної та міської об'єднаних територіальних громад з проханням передбачити на 2017 рік видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян в сумі відповідно 265,9 тис. грн. та 503,5 тис. грн.; копію листа відповідача від 08.11.2017 р. №3604/01-14/2017 голові Дунаєвецької міської об'єднаної територіальної громади з інформацією стосовно очікуваних у 2018 р. нарахувань сум пільг, зокрема за пільговий проїзд - 500,0 тис. грн.; копії довідки про зміни до плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2017 рік та довідки про зміни до кошторису на 2017 рік; копію підписаного сторонами акта звіряння розрахунків за пільговий проїзд окремих категорій громадян станом на 30.03.2017 р. на суму 56217,79 грн.; копію реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 31.03.2017 р. № 73; копію платіжного доручення від 01.06.2017 р. №1 про сплату відповідачем позивачу 56217,79 грн.; копії довідки про зміни до плану асигнувань та довідки про зміни до кошторису на 2018 рік; копії супровідних листів від 20.06.2018 р. №1747/01-14/2018 року, 17.09.2018 р. №2855/01-21/2018, 09.10.2018 р. №3165/01-21/2018, 06.11.2018 р. №3647/01-21/2018, 15.11.2018 р. №3788/01-21/2018 з доданими актами звіряння розрахунків за пільговий проїзд окремих категорій громадян станом відповідно на 01.07.2018 р., 01.09.2018 р., 01.10.2018 р., 01.11.2018 р., а також копію додаткової угоди №1 до договору №6 від 02.01.2018 р., копію звернення гр. ОСОБА_4 від 02.07.2018 р.

Також позивачем надано копії листів управління соціального захисту Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації від 08.01.2019 р., виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 08.01.2019 р. у підтвердження виділення коштів на перевезення пільгових категорій громадян іншими органами державної влади та місцевого самоврядування.

Позивач, вважаючи, що відповідачем не виконується обов'язок щодо здійснення компенсаційних виплат за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян відповідно до договорів від 27.03.2017 р. №4, 03.01.2018 р. №6, звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього 658441,13 грн. заборгованості.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абз. 2 1. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відносини з перевезення пасажирів регулюються спеціальним щодо даного виду правовідносин Законом України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються, у тому числі розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (ч. 1 ст. 42 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Частинами 1, 2, 4 статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Як убачається з матеріалів справи, між відповідачем (розпорядник коштів) та позивачем (перевізник) укладено договори №4 від 27.03.2017 р., №6 від 02.01.2018 р. про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізнику за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських та міських маршрутах, відповідно до яких перевізник здійснює перевезення пільгових категорій громадян на приміських та міських маршрутах, забезпечує безкоштовний проїзд окремих категорій громадян згідно з чинним законодавством України, при наявності у пасажирів відповідного посвідчення, що підтверджує право на пільгу (п. 2.1), а розпорядник коштів: щомісячно протягом 3 днів з дати надання перевізником розрахунків необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян перевіряє подані розрахунки та в межах затверджених бюджетних асигнувань, згідно помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету на відповідні цілі, складає з перевізником відповідні акти звіряння за формою №3-пільга. При цьому в договорах зазначено, що компенсаційні виплати перевізнику за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян здійснюються за рахунок та в межах передбачених коштів з бюджету на зазначені цілі у відповідному бюджетному році, пропорційно зобов'язанням, по мірі надходження коштів (п. 2.2).

Позивачем у підтвердження наданих послуг з перевезення пільгової категорії населення надані, зокрема, копії договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, про перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у звичайному режимі, розрахунків необхідних сум компенсацій за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських та міських маршрутах, дані яких прийняті відповідачем .

Натомість відповідачем не було здійснено компенсаційних виплат за надані позивачем послуги по перевезенню пільгової категорії громадян за заявлений у позові період (за квітень-грудень 2017 р. та січень-жовтень 2018 р.), в результаті чого некомпенсованими залишились витрати позивача на перевезення пільгових категорій громадян на загальну суму 658441,13 грн.

При цьому, не заперечуючи факту надання позивачем послуг з перевезення пільгових категорій громадян на суму, визначену позивачем у наданих ним відповідачу розрахунках, відповідач зазначає, що відсутні бюджетні асигнування на ці цілі в розмірі заявлених позовних вимог та наявність його обов'язку здійснювати відповідні компенсації лише в межах затверджених бюджетних асигнувань.

Однак суд зауважує, що з аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що ними не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в тому числі за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Крім того, з приводу доводів відповідача з посиланням на положення ст. ст. 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України суд враховує, що відповідно до ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому частиною 2 статті 617 ЦК України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 ГК України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Також суд звертає увагу на те, що на позивача як перевізника чинним законодавством (зокрема, ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт"), договорами про перевезення пасажирів (п. 1.1 договорів від 17.12.2015 р., п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 3.1.15 договору від 26.07.2016 р.), договорами про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізнику (п. 2.1.2 договорів від 27.03.2017 р., 02.01.2018 р.) покладено обов'язок забезпечити, в тому числі пільгові перевезення пасажирів та встановлено заборону автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, відмовлятися від пільгового перевезення. При цьому твердження відповідача щодо недотримання виконання позивачем умов договорів в частині забезпечення безкоштовного проїзду окремих категорій громадян в повній мірі, про що свідчить звернення громадянина ОСОБА_4, не знайшли свого підтвердження з огляду на зміст самого звернення, ненадання належних доказів та погодженням відповідача із сумою фактично наданих позивачем послуг в поданих розрахунках.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішеннях по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004 року зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду від 07.05.2018 р. у справі №903/321/17, від 13.02.2018 р. у справі №927/345/17 від 14.02.2018 р. у справі за № 921/177/17-г/14, Верховного Суду України від 22.03.2017 р. у справі №905/2358/16, Вищого господарського суду України від 21.06.2017 року у справі №925/1485/16.

Судом враховується, що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у п. п. 4.1. п. 4 Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) по справі N1-33/2004 від 2 листопада 2004 року, відмітив наступне: «Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення".

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30.03.2003 р. N3-рп/2003: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави» .

Поряд з цим загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Аналогічні завдання, засади (принципи) господарського судочинства передбачені і положеннями ст. 2 ГПК України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

У зв'язку задоволенням позовних вимог витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов приватного акціонерного товариства «Дунаєвецьке АТП-16839» , м. Дунаївці Хмельницької області до управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області, м. Дунаївці Хмельницької області про стягнення 658441,13 грн. заборгованості задовольнити.

Стягнути з управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області, Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Красінських, буд. 7 (код 03198416) на користь приватного акціонерного товариства «Дунаєвецьке АТП-16839» , Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. МТС, буд. 20 (код 03119316) 658441,13 грн. (шістсот п'ятдесят вісім тисяч чотириста сорок одну гривню 13 коп.) заборгованості, 9876,62 грн. (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 62 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 21.02.2019 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (32400, Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. МТС, 20), 3 - відповідачу (32400, Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Красінських, 7). Всім рек. з пов. про вруч.