Рішення

від 20.02.2019 по справі 322/1055/18

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 322/1055/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року смт. Новомиколаївка

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Шиш А.Б.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області звернулося до суду з позовом в якому вказувало, що за результатом проведеної державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області -головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Вільнянському, Запорізькому, Новомиколаївському районах та м. Запоріжжі Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Іваницею Ю.О. перевірки дотримання вимог земельного законодавства було виявлено факт використання не за цільовим призначенням ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 27,4045 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Барвінівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. За результатами проведеної перевірки державним інспектором було складено протокол від 31 травня 2018 року. Згідно змісту вказаного протоколу ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 53 КУпАП. Відносно ОСОБА_1 інспектором винесено постанову від 05 червня 2018 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 53 КУпАП. Наведена норма права, окрім іншого, регулює відносини, пов'язані з накладенням штрафу на громадян та посадових осіб за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем була оскаржена до Новомиколаївського районного суду Запорізької області. За результатом апеляційного перегляду справи про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, вказана постанова була залишена в силі. Зазначені обставини свідчать про те, що обставини, наведені в постанові, не підлягають доказуванню. 31 травня 2018 року інспектором було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, здійснений інспектором, містить відомості про те, що в результаті протиправних дій відповідача державі завдано матеріальну шкоду у розмірі 13905 гривень 21 копійку. Примірник розрахунку шкоди отримано відповідачем особисто 05 червня 2018 року, про що свідчить особистий підпис відповідача на примірнику розрахунку розміру шкоди. На момент звернення до суду відповідач у добровільному порядку шкоду не сплатив. ОСОБА_1 було заподіяно шкоду державі як власнику, права якого порушені. Держава має право на відшкодування завданої їй майнової шкоди. Вищезгадана шкода заподіяна державі, в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Факт того, що відповідачем було вчинено правопорушення, яке полягає у нецільовому використанні земельної ділянки, яка перебуває у нього в оренді, підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 322/641/18. Судом було встановлено, що позивач в порушення норм чинного законодавства використовує земельну ділянку для посіву сільськогосподарської культури (пшениці) замість пасовища. Отже обставина нецільового використання відповідачем земельної ділянки є встановленою і не підлягає доказуванню.

В позові Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області просить стягнути з ОСОБА_1 13905 гривень 21 копійку в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін, або з власної ініціативи суду, розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив, в якому вказав наступне. В позові позивач стверджує, що ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області являється власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 27,4045 га., яка відноситься до не витребуваних (нерозподілених) земель колишнього КСП "Барвинівка", та перебуває у його користуванні на підставі Договору оренди землі, укладеного з Новомиколаївською районною державною адміністрацією Запорізької області 17 грудня 2014 року. Але жодного доказу цього твердження не надає. Навпаки, навіть в розрахунку розміру шкоди, доданому до позову, в графі 4 "Форма власності на землю", зазначено не витребувані (нерозподілені) паї. Так само зазначено і в Договорі оренди землі від 17 грудня 2014 року, і в Державному земельному кадастрі. В жодному з цих документів позивач не значиться як власник цих земель. В противному випадку, чому в оренду йому передавала ці землі Новомиколаївська районна державна адміністрація Запорізької області, а не ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, якщо воно є власником, за його твердженням, цих земель. В договорі оренди нерозподілених земельних часток обов'язково повинна міститися умова про укладення такого договору на термін до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Це називається "скасувальна умова". Саме така умова зазначена в п. 3.1 Договору оренди земельної ділянки, укладеного 17 грудня 2014 року між ним та Новомиколаївською районною державою адміністрацією Запорізької області. Як наслідок ні про яку шкоду, заподіяну державі, не може йти мова. Позивач навіть не має жодних повноважень, щодо розпорядження зазначеними землями, з якого дива заподіяна шкода повинна бути сплачена йому. Крім того, позивач не зазначає в позові на користь кого він просить стягнути суму заподіяної шкоди - на користь позивача чи на користь іншої особи, а для зарахування суми шкоди зазначає рахунок Барвінівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. В такому разі чиї інтереси порушені в даному випадку, і кого представляє позивач, і чим підтверджуються його повноваження. Виходячи з наведених фактів, зазначає, що ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області не є власником чи розпорядником зазначених земель, а отже являється неналежним позивачем в даній справі. Крім того, територія Барвінівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області являється єдиною, де відбувся процес розмежування земель державної та комунальної власності, відповідно до якого землі за межами населених пунктів відносяться до земель комунальної власності, тобто на даній території ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області взагалі не має жодних повноважень власника чи розпорядника земель. Звісно, що і представницьких функцій в інтересах інших осіб, в даній справі позивач не зазначив і не підтвердив. Що стосується самого розрахунку розміру шкоди, то відповідач вважає його необґрунтованим та формальним. Так, в розрахунку застосовано середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням для земель сільськогосподарського призначення в розмірі 818 гривень за 1 га, але він і використовує землі за сільськогосподарським призначенням, і сплачує за це орендну плату в розмірі 12 % від нормативно-грошової оцінки землі, що перевищує розмір нарахованої шкоди, то в чому полягає заподіяна шкода. Виходячи зі складових формули нарахування шкоди, вона полягає у доході, який власник землі міг би отримати при цільовому використанні належному йому землі. В даному випадку за землю сплачується більше, ніж потрібно. Він не має заборгованості зі сплати орендної плати. На його думку, в даному випадку шкода взагалі не заподіяна. На підставі наведеного відповідач вважав позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні даного позову.

Позивач Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області правом на подачу суду відповіді на відзив не скористався.

Суд, об'єктивно, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення № 205/0/92-18-ДК/0052По/08/01/-18 від 05 червня 2018 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області - головним спеціалістом відділу контролю за використання та охороною земель у Вільнянському, Запорізькому, Новомиколаївському районах та м. Запоріжжя Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Іваницею Ю.О. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 170 гривень.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він використовує земельну ділянку, площею 27,4045 га., кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану на території Барвінівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, не за цільовим призначенням, а саме замість сіножатей використовує як ріллю, на якій здійснено посів пшениці.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідно до пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 17 листопада 2016 року за № 308, уповноважене на представництво інтересів держави, в межах наданих йому повноважень.

Як зазначає позивач протиправними діями відповідача було порушено інтереси держави, оскільки ним було використано не за цільовим призначенням земельну ділянку державної форми власності.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В порушення вищевказаного позивачем не було доведено належними та допустимими доказами належності саме державі вказаної у позові земельної ділянки.

Навпаки, як вбачається із розрахунку розміру шкоди, доданого до позову, в графі 4 "Форма власності на землю", зазначено - "Не витребувані (нерозподілені) паї". Так само зазначено і в Договорі оренди земельної ділянки, укладеному між Новомиколаївською районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1 17 грудня 2014 року.

Цивільна шкода у земельних правовідносинах настає в разі встановлення факту заподіяння шкоди землям внаслідок правомірних і неправомірних дій. До неправомірних дій щодо земель віднесені екологічні та економічні наслідки, що знецінюють якість та цільове призначення земель, та витрати на їх відновлення, що випливає з положень глави 26 Земельного кодексу України та п. 1 ст. 1166, ст. 1192 Цивільного кодексу України.

При цьому вимоги про стягнення такої шкоди можуть заявлятися власником (користувачем) земельної ділянки чи особою, до відання якої відноситься розпорядження самовільно зайнятою земельною ділянкою.

З моменту проведення розпаювання земель будь-які вимоги щодо неправомірного використання цих земель та відшкодування збитків можуть пред'являти виключно громадяни, які отримали сертифікати земельних часток (паїв) або мають право на таке отримання, але не держава в особі, зокрема управління Держгеокадастру.

Обставини раціонального використання земель та законність розпорядження землею, що знаходиться у процесі розпаювання та реформування, при зверненні з позовом у даній справі залишено поза увагою позивача в порушення вимог ст. 13, 14 Конституції України, в силу яких кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; власність зобов'язує; власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству; держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується; це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічна правова позиція висловлена і в постанові Вищого господарського суду України від 09 червня 2010 року № 41/84.

За таких підстав, суд прийшов до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області не має права на відшкодування шкоди, тому позов є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складене 20 лютого 2019 року.

Суддя А.Б.Шиш