Ухвала

від 20.06.2019 по справі 322/1055/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

20 червня 2019 року

м. Київ

справа № 322/1055/18

провадження № 61-11050ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року у справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області звернулося до суду з позовом в якому вказувало, що за результатом проведеної державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Вільнянському, Запорізькому, Новомиколаївському районах та м. Запоріжжі Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Іваницею Ю. О. перевірки дотримання вимог земельного законодавства було виявлено факт використання не за цільовим призначенням ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 27,4045 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Барвінівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. За результатами проведеної перевірки державним інспектором було складено протокол від 31 травня 2018 року. Згідно змісту вказаного протоколу ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 53 КУпАП. Відносно ОСОБА_1 інспектором винесено постанову від 05 червня 2018 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 53 КУпАП. Наведена норма права, окрім іншого, регулює відносини, пов`язані з накладенням штрафу на громадян та посадових осіб за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем була оскаржена до Новомиколаївського районного суду Запорізької області. За результатом апеляційного перегляду справи про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, вказана постанова була залишена в силі. Зазначені обставини свідчать про те, що обставини, наведені в постанові, не підлягають доказуванню. 31 травня 2018 року інспектором було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, здійснений інспектором, містить відомості про те, що в результаті протиправних дій відповідача державі завдано матеріальну шкоду у розмірі 13905 гривень 21 копійку. Примірник розрахунку шкоди отримано відповідачем особисто 05 червня 2018 року, про що свідчить особистий підпис відповідача на примірнику розрахунку розміру шкоди. На момент звернення до суду відповідач у добровільному порядку шкоду не сплатив. В позові Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області просить стягнути з ОСОБА_1 13905 гривень 21 копійку в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2019 року у задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задоволено.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення за яким позов Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області шкоду, заподіяну внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у сумі 13 905,21 грн та стягнуто з відповідача судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позову у сумі 1 762,00 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 2 643,00 грн.

У червні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на необґрунтованість внаслідок неправильності установлених обставин у справі, просить постанову суду апеляційної інстанціїскасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції .

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 13 905 , 21 грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн*100=192 100,00 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судоверішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року у справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя: Є. В. Петров