Ухвала

від 21.02.2019 по справі 280/178/19

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/178/19

Провадження № 2/280/457/19

У Х В А Л А

21 лютого 2019 року м.Коростишів

Суддя Коростишівського районного суду Янчук В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправної відмови у надані земельної ділянки в оренду,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправної відмови у надані земельної ділянки в оренду.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що звернувшись до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки терміном на 49 років з кадастровим номером 1822585000:10:000:0051 яка розташована на території Коростишівського району Житомирської області на що отримав відмову. Підставою у відмові є те, що відсутній проект землеустрою у Відділі Держгеокадастру у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, а також, що передача земельних ділянок в оренду відбувається за результатами земельних торгів.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2606,10 грн..

Позовна заява подана в порядку цивільного судочинства.

Розглянувши позовну заяву та додані додатки, вважаю, що у відкритті провадження слід відмовити, виходячи із наступних підстав.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, зокрема коли розгляд таких справ передбачений Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 19 КАС України).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Із аналізу наведених процесуальних норм випливає, що для віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду визначальними є його публічно-правовий характер та суб'єктний склад спірних правовідносин.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 01.03.2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ, при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Отже, розгляд адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затв. наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (зареєстр. в МЮУ 25.10.2016 року за № 1391/29521), таке Управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (п.3 вказаного Положення).

Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, надає адміністративні послуги згідно із законом у відповідній сфері здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, здійснює державний нагляд у сфері землеустрою.

Головне управління Держгеокадастру в області у межах свої повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру (п.8 Положення). Головне управління утворюється у порядку, передбаченому ст.21 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п.п.14.15 Положення).

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувсь до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду, який не було реалізовано внаслідок відмови Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області у зв'язку з порушенням порядку оформлення права оренди.

Судом не встановлено наявності існуючого речового права позивача на спірну земельну ділянку. Отже, предметом позову у справі є оскарження дій відповідача як суб'єкта владних повноважень і який здійснював владні управлінські функції, що в силу вимог ст.19 КАС, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Положеннями п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справи Сокуренко і стригун проти України від 20 липня 2006 року вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду але й дотримання таким судом певних норма, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Zand v.Austria (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належить до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що даний спір виник з оскарження дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, як органу, який виконував розпорядчі функції щодо передачі в оренду земельної ділянки, суд вважає, що у відкритті провадження у справі слід відмовити, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Роз'яснити позивачу його права на звернення із вказаними позовними вимогами у порядку адміністративного судочинства до Житомирського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 186, 260, 354, 355 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправної відмови у надані земельної ділянки в оренду на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду із вказаними позовними вимогами у порядку адміністративного судочинства до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття відповідного судового рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було поставлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Янчук В.В.