Постанова

від 14.02.2019 по справі 390/2220/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року м. Кропивницький

справа № 390/2220/17

провадження № 22-ц/4809/255/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представник ОСОБА_4 -ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 05.11.2018 року, суддя Терещенко Д.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз Вікторія Ігорівна про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися у суд із позовом до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз Вікторія Ігорівна про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

На обґрунтування позовних вимог зазначили, що 28.07.2015 року між ОСОБА_1 та відповідачем укладено договір міни земельних ділянок, який було посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 1359.

Згідно договору міни, обмін земельних ділянок здійснюється без доплати.

Відповідно до умов договору міни, позивачем передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку площею 4,9817 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В свою чергу, відповідно до умов договору міни, ОСОБА_1 передається земельна ділянка площею 0,0100 га, розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка до укладання договору міни, належала відповідачу на праві приватної власності.

26.08.2015 року між ОСОБА_2 та відповідачем укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. та зареєстровано за № 1495.

Згідно договору міни, обмін земельних ділянок здійснюється без доплати.

Відповідно до умов договору міни, позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку площею 4,893 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В свою чергу, відповідно до умов договору міни, ОСОБА_2 передається земельна ділянка площею 0,0100 га, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка до укладання договору міни, належала відповідачу на праві приватної власності.

Позивачі зазначили, що зазначені договори є недійсними та укладені з порушенням законодавства, яке регулює відчуження та порядок набуття права власності на земельні ділянки.

Позивачі зазначили, що договори міни були укладені в період дії заборони на відчуження земельних ділянок , а також обмін земельними ділянками для ведення сільськогосподарського виробництва, який був вчинений шляхом укладення нотаріального посвідченого договору міни, не відповідає вимогам обміну земельних ділянок для ведення сільськогосподарського виробництва, які визначені ст.. 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власником земельних часток (паїв) .

Просили суд в порядку застосування наслідків недійсності правочину, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.07.2015 року, видавник: приватний нотаріус Томаз В.І., за яким було зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 за ОСОБА_4 на підставі укладеного договору міни (обміну) з ОСОБА_1 В порядку застосування наслідків недійсності правочину, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.08.2015 року, видавник: приватний нотаріус Томаз В.І., за яким було зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3 за ОСОБА_4 на підставі укладеного договору міни (обміну) з ОСОБА_2

В ході розгляд справи позивачами подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просили суд визнати недійсним договір міни земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 1359 та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Визнати недійсним договір міни земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 1495 та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 05.11.2018 року відмовлено у прийнятті уточненої позовної заяви.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 05.11.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначено, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що обмін земельними ділянками між сторонами відбувся вже після видачі на земельні ділянки державного акту на право власності, а також обмін відбувся за схемою цілий пай на частину паю. Крім того, суд безпідставно повернув заяву позивачів про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 22.12.2018 року по справі відкрито апеляційне провадження.

21.12.2018 року по справі визначено склад колегії суддів.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09.01.2019 року справу призначено на 14.02.2019 року на 11 год. 30 хв.

Відзиви від учасників справи до суду не надійшли.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що 28.07.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено договір міни (обміну), який було посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз Вікторія Ігорівна та зареєстровано в реєстрі за номером 1359.

Відповідно до умов Договору міни (обміну), позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 4,9817 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка до укладання договору міни (обміну), належала позивачу на праві приватної власності, яке було зареєстровано відповідно до свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 1-208, видане 09.06.2015 року

В свою чергу, відповідно до умов Договору міни (обміну), відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка до укладання договору міни (обміну), належала відповідачу на праві приватної власності.

Право власності відповідача по справі - ОСОБА_7, на отриману земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, зареєстровано в Державному реєстрі відповідно до Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23224549 від 28.07.2015 року.

26.08.2015 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_7 було укладено аналогічний договір міни (обміну) земельних ділянок, який було посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз Вікторією Ігорівною та зареєстровано в реєстрі за номером 1495.

Відповідно до умов договору міни, позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 4,893 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_3. В свою чергу, відповідно до умов договору міни (обміну), відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка належала відповідачу на праві приватної власності.

Право власності відповідача по справі, ОСОБА_7, на отриману в наслідок обміну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, зареєстровано в Державному реєстрі відповідно до Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23931258 від 26.08.2015 року.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п.15 Х Перехідних положень ЗК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), зазначено, що Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Але ні за значеною нормою, ні чинним законодавством не визначено, що вчинені договори міни земельних ділянок та земельних часток (паїв), під час дії мораторію на їх відчуження, є нікчемними.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачі у позові не ставлять вимогу визнати недійними укладені договори міни (обміну) земельних ділянок, тому не можуть бути застосовані наслідки недійсності правочину та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції в повному обсязі неможливо.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено договір міни (обміну), який було посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз Вікторія Ігорівна та зареєстровано в реєстрі за номером 1359.

Відповідно до умов Договору міни (обміну), позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 4,9817 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка до укладання договору міни (обміну), належала позивачу на праві приватної власності, яке було зареєстровано відповідно до свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 1-208, видане 09.06.2015 року. В свою чергу, відповідно до умов Договору міни (обміну), відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка до укладання договору міни (обміну), належала відповідачу на праві приватної власності.

Право власності відповідача по справі - ОСОБА_7, на отриману земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, зареєстровано в Державному реєстрі відповідно до Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23224549 від 28.07.2015 року.

26.08.2015 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_7 було укладено аналогічний договір міни (обміну) земельних ділянок, який було посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз Вікторією Ігорівною та зареєстровано в реєстрі за номером 1495.

Відповідно до умов договору міни, позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 4,893 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_3. В свою чергу, відповідно до умов договору міни (обміну), відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка належала відповідачу на праві приватної власності.

Право власності відповідача по справі, ОСОБА_7, на отриману в наслідок обміну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, зареєстровано в Державному реєстрі відповідно до Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23931258 від 26.08.2015 року.

Згідно п. 2.1 Договорів міни, обмін земельних ділянок здійснюється без доплати.

Міна (обмін) земельних часток (паїв) відповідно до вимог закону є цивільно-правовою угодою, яка може укладатися та реалізовуватись лише у порядку, передбаченому ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , зокрема статтею 14 передбачено, що в разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву. У разі прийняття пропозиції власником іншої земельної ділянки щодо обміну земельними ділянками власники земельних ділянок укладають договір міни земельних ділянок. Договір міни земельних ділянок укладається відповідно до вимог Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України. Право власності на земельну ділянку за договором міни виникає після нотаріального посвідчення договору міни земельних ділянок, одержання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-464цс16, викладеному у постанові від 12 жовтня 2016 року, законодавець не закріпив у ЗК України чи інших законах України, крім Закону № 899-ІV, порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках. Обміняними можуть бути земельні ділянки за схемою пай на пай та лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону № 899-ІV. Порядок обміну земельних часток (паїв) в інших випадках законом не визначений.

Пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до набрання чинності законами про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2018 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно вимог до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до приписів п.п. 1 та 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації та рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, зі змісту вище зазначених положень закону вбачається, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, а у разі скасування на підставі рішення суду в тому числі документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Рішення суду про визнання недійсним договору міни є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію та при отриманні державним реєстратором рішення суду, що набрало законної сили, він зобов'язаний скасувати відповідний запис про державну реєстрацію прав, так як у такому випадку Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень передбачає позасудову процедуру державної реєстрації, яка не може підмінюватися судовим рішенням.

Приймаючи до уваги , що питання про визнання недійсними договорів міни не були предметом судового розгляду в суді першої інстанції то суд першої інстанції розглянув справу в межах позовних вимог та наданих доказів які були предметом дослідження відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляд справи позивачами подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просили суд визнати недійсним договір міни земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1359 та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, визнати недійсним договір міни земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1495 та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 05.11.2018 року відмовлено у прийнятті уточненої позовної заяви.

Зазначена ухвала суду першої інстанції не була оскаржена в апеляційному порядку разом з рішенням суду першої інстанції.

Встановлені обставини свідчать,що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позову в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Однак з резолютивної частини рішення вбачається, що суд першої інстанції відмовив в позовних вимогах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз Вікторії Ігорівни, про встановлення правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину .

Встановлені обставини свідчить, що суд першої інстанції помилково відмовив в задоволені позову про встановлення правочину недійсним, оскільки зазначені вимоги не були предметом судового розгляду, що вбачається з матеріалів справи.

Приймаючи до уваги встановлені обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку , що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням процесуального права і відповідно до приписів статті 376 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 05.11.2018 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз Вікторія Ігорівна про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - відмовити.

Текст постанови складено 21.02.2019 року

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: