Постанова

від 20.02.2019 по справі 922/594/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2019 р. Справа № 922/594/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 02.01.2019р. №08-21/8/2-19;

від відповідача - ОСОБА_2 - на підставі довіреності від 03.01.2019р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків, (вх.795Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2018р. у справі №922/594/18 (суддя Буракова А.М., ухвалене в м.Харків об 11:24год., повний текст рішення складено - 23.05.2018р.)

за позовом: Харківської міської ради, м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський трактороремонтний завод", м. Харків,

про стягнення 1205240,13грн.,

ВСТАНОВИЛА:

15.03.2018р. Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський трактороремонтний завод" про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.04.2018р.) у розмірі орендної плати в сумі 1205240,13грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою та у період з 01.11.2016р. по 31.01.2018р. не сплачував плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі.

У зв'язку із цим, з посиланням на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню, розрахований виходячи з розміру орендної плати за землю та становить 1205240,13грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.05.2018р. у справі №922/594/18 в позові відмовлено, з тих підстав, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушеного права шляхом подання позовної заяви з підстав, визначених у статтях 1212-1214 Цивільного кодексу України, оскільки у наявних правовідносинах неодержана орендна плата є упущеною вигодою. Вказане має наслідком необхідність застосування положень статей 156, 157 Земельного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993, статті 22 та глави 82 Цивільного кодексу України при вирішенні спору про стягнення збитків у виді неодержаних доходів (орендної плати за землю), заподіяних міській раді внаслідок користування юридичною особою земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй на праві власності нерухоме майно, без укладення договору оренди.

Крім того, місцевим господарським судом було зазначено про те, що позивачем під час розгляду справи не було доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення в діях/бездіяльності відповідача, оскільки відсутні належні та допустимі розміру збитків (шкоди), заявлених до стягнення.

Харківська міська рада з рішенням місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2018р. у справі №922/594/18 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було повно, всебічно та об'єктивно досліджено усіх наданих сторонами доказів в обґрунтування свої вимог та заперечень, що призвело до передчасного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт вважає правову позицію суду першої інстанції про невідповідність обраного способу захисту порушеного права шляхом подання позовної заяви з підстав, визначених у статтях 1212-1214 Цивільного кодексу України, помилковою, а висновки суду про те, що у наявних правовідносинах неодержана орендна плата є упущеною вигодою і спірні правовідносини, як наслідок, повинні регулюватися інститутом делікту в силу приписів статей 16, 22, 156, 157 Цивільного кодексу України, - безпідставними.

Скаржник також наголошує на тому, що відсутність укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський трактороремонтний завод" договору оренди земельної ділянки вже виключає договірні зобов'язання, а відсутність неправомірних дій відповідача свідчить про відсутність цивільного правопорушення (протиправних дій) і, як наслідок, виключає деліктні зобов'язання.

Фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству, а саме - в результаті укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, котра зареєстрована належним чином в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі станом на даний час в України також не вважається правопорушенням. Так, частина третя статті 125 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001р., котра раніше забороняла "приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації" була виключена Законом України від 05.03.2009р. № 1066-УІ, жодних інших правових норм, які б містили заборону такого володіння і використання чинне законодавство не містить. Відсутність деліктних зобов'язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків у тому числі упущеної вигоди, адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт - правопорушення.

Зокрема, статтями 22, 1166 Цивільного кодексу України визначено, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно статтями 216, 224, 225 Господарського кодексу України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення. З огляду на вищевикладене, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що спірні правовідносини, які виникли між сторонам повинні кваліфікуватися як бездоговірні та безделіктні та підпадають під правове регулювання статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суд від 11.06.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2018р. у справі №922/594/18; встановлено строк до 02.07.2018р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання.

27.06.2018р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу (вх.№4929), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Харківської міської ради, рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2018р. у справі №922/594/18 залишити без змін.

03.07.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський трактороремонтний завод" подано до апеляційного господарського суду заяву про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи №922/3412/17 у касаційному порядку ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду. В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаної заяви відповідач посилався на те, що правовідносини сторін у справі №922/594/18 та у справі №922/3412/17 є подібними (вх.№5044).

17.07.2018р. відповідачем подано письмові пояснення стосовно заяви про зупинення провадження у даній справі (вх.№5484).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2018р. задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №922/594/18; апеляційне провадження у справі №922/594/18 зупинено до закінчення перегляду ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду справи №922/3412/17; зобов'язано сторін повідомити Харківський апеляційний господарський суд про закінчення перегляду ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду справи №922/3412/17.

Судова колегія зазначає, що відповідно до Указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" від 29.12.2017р. № 454/2017 постановлено ліквідувати Харківський апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Частиною шостою статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

На підставі Указу Президента України від 28.09.2018р. № 295/2018 "Про переведення суддів" переведено суддів Харківського апеляційного господарського суду на роботу на посадах суддів Східного апеляційного господарського суду.

У відповідності до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в газеті "Голос України" (№ 185 (6940) від 03.10.2018р.) було розміщено повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду з 03.10.2018р.

Згідно з частинами 5 та 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, у разі ліквідації або припинення роботи суду Східного апеляційного господарського суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання розпорядження керівника апарату суду Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2018р. "Про передачу судових справ до Східного та Північного апеляційного господарських судів" відділом документального забезпечення та контролю здійснено передачу судової справи №922/594/18, що перебувала у провадженні Харківського апеляційного господарського суду, за відповідним актом до Східного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2018р. здійснено розподіл судової справи №922/594/18 та визначено наступний склад колегії судді для її розгляду: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018р. прийняти справу №922/594/18 до провадження Східного апеляційного господарського суду та зобов'язано сторін повідомити Східний апеляційний господарський суд про закінчення перегляду ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду справи №922/3412/17.

10.12.2018р. Харківською міською радою подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№2172), в якому просить суд поновити провадження у справі №922/594/18, у зв'язку із закінченням перегляду ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду справи №922/3412/17.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018р. поновлено провадження у справі №922/594/18 та призначено справу до розгляду на 16.01.2019р.

14.01.2019р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду додатковий відзив на апеляційну скаргу (вх.№373), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2018р. у справі №922/594/18.

14.01.2019р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду заяву (вх.№374), в якій просить суд відкласти розгляд апеляційної скарги у зв'язку із хворобою його представника, на підтвердження вказаних обставин відповідачем додано до заяви копію виписки з медичної карти від 14.01.2019р. №4 та копію рентгенографічного дослідження від 11.01.2019р. Крім того, відповідач наголошує на необхідності присутності його представника під час розгляду апеляційної скарги з огляду на необхідність надання пояснень, зокрема, щодо помилок позивача в розрахунку суми позовних вимог.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019р. у зв'язку із відпусткою судді Шутенко І.А. для розгляду справи №922/594/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019р. відкладено розгляд справи на 20.02.2019р.

17.01.2019р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення (вх.№488).

18.02.2019р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду додатковий відзив на апеляційну скаргу (вх.№1766), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2018р. у справі №922/594/18.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2018р. у справі №922/594/18 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2018р. у справі №922/594/18 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, що представники сторін з'явились в судове засідання, та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, № 112633197 від 02.02.2018р. право власності на нежитлові будівлі літ. «А-3» площею 1360,0 кв.м., літ. «Б-1» площею 3884,4 кв.м., літ. «В-1» площею 147,9 кв.м., літ. «Г-1» площею 99,2 кв.м., літ. «Д-1» площею 122,7 кв.м., літ. «Е-1» площею 422,0 кв.м., літ. « 3-1» площею 36,3 кв.м., літ. «И-1» площею 45,2 кв.м., літ. «Ж-1» площею 280,3 кв.м., по вул. Велозаводській, 2/5 у м. Харкові з 05.10.2016р. зареєстровано за ТОВ "Харківський трактороремонтний завод" на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 05.10.2016р. № 477 (т.1 а.с.17).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Харківської області від 18.08.2017р. № 19-20-0.23,08-1557/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 21.08.2017р. №5283/0/225-17 речові права ТОВ "Харківський трактороремонтний завод" на земельну ділянку по вул. Велозаводській, 2/5 у м. Харкові не зареєстровано (т.1 а.с.18-19).

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням приписів статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка загальною площею 2,8902га по вул. Велозаводській, 2/5 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідно до листа Головного Управління ДФС у Харківській області №8517/9/20-40-12-03-19 від 12.09.2017р. (т.1 а.с.23), Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський трактороремонтний завод" було сплачено земельного податку за 2016рік - 46370,00грн., тобто в місяць 3864,17грн., за 2017рік - 194320,00грн.

02.02.2018р. головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради були здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 2/5, за участю інженера-геодезиста та інженера-землевпорядника.

За результатами вказаних вище заходів було складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 2/5, у якому зазначено, що ТОВ "Харківський трактороремонтний завод" з 05.10.2016р. та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 2,8902га по вул. Велозаводській, 2/5 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125 та 126 Земельного кодексу України (т.1 а.с.24-30).

Посилаючись на те, що відповідач не набув належних прав власності або користування на земельну ділянку загальною площею 2,8902га по вул. Велозаводській, 2/5 у м. Харкові, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачує орендну плату, 15.03.2018р. Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський трактороремонтний завод" про стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, безпідставно збережених коштів (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.04.2018р.) у розмірі орендної плати в сумі 1205240,13грн. за період з 01.11.2016р. по 31.01.2018р. (т.1 а.с.4-30, 88-97).

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.05.2018р. у даній справі в позові відмовлено, з підстав викладених вище (т.1 а.с.125-132).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, судова колегія вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов до передчасного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Так, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Матеріалами справи підтверджено, що розпорядником спірної земельної ділянки є позивач, який діє в інтересах територіальної громади.

Згідно положень статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Предметом позову у даній справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено.

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, з аналізу вказаних правових норм випливає, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач правомірно володіє лише нежитловими будівлями літ. «А-3» площею 1360,0 кв.м., літ. «Б-1» площею 3884,4 кв.м., літ. «В-1» площею 147,9 кв.м., літ. «Г-1» площею 99,2 кв.м., літ. «Д-1» площею 122,7 кв.м., літ. «Е-1» площею 422,0 кв.м., літ. « 3-1» площею 36,3 кв.м., літ. «И-1» площею 45,2 кв.м., літ. «Ж-1» площею 280,3 кв.м., розташованими на земельній ділянці по вул. Велозаводській, 2/5 у м. Харків.

Однак, розпорядником вказаної земельної ділянки на даний час є позивач, оскільки відповідачем не було належним чином оформлено правовідносини щодо користування земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти належного йому нерухомого майна.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах ОСОБА_3 Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі №922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі №922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах №922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі №912/1188/17.

Судова колегія також зазначає, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою відповідачем, зокрема укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державною реєстрацією такого права.

Таким чином, відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Отже, в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельних ділянок, на яких розташовані ці об'єкти, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними, тому наявність або відсутність вини відповідача в даному випадку не підлягає дослідженню.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельними ділянками, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Що стосується розміру заявлених у даній справі до стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України, самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється, зокрема, міськими радами.

Рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015р. №7/15 затверджено Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради (далі - Положення), основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства України, забезпечення виконання повноважень з питань державного архітектурно-будівельного контролю та вжиття заходів зі звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених об'єктів (пункт 2.2. Положення).

Відповідно до пункту 3.1.6. Положення, Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України при використанні земель комунальної власності фізичними та юридичними особами, виявляє та фіксує факти неодержання доходів за період тимчасового невикористання земельної ділянки (самовільного зайняття), використання земельної ділянки без документа, що посвідчує право на земельну ділянку, неодержання доходів унаслідок порушення умов договору оренди землі (нецільове використання), невідповідності розміру орендної плати за договором оренди землі вимогам чинного законодавства.

Пунктами 3.2.1., 3.2.2. та 3.2.4 Положення встановлено, що Департамент має право:

- обстежувати будь-які земельні ділянки в межах міста Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони, а також при підготовці рішень про передачу у власність та користування, при оформленні угод щодо оренди землі, актів прийому-передачі земельних ділянок, за вмотивованими запитами виконавчих органів Харківської міської ради та в інших випадках, які необхідні для виконання покладених на Департамент повноважень;

-складати акти обстеження земельних ділянок та дотримання умов їх використання. Виносити приписи про усунення порушень у сфері благоустрою;

-здійснювати фото- та відеозйомку, застосовувати інші технічні засоби фіксування фактів порушення земельного законодавства та інтересів територіальної громади міста Харкова.

Відповідно до пункту 3.2.13. Положення, Департамент має право залучати за погодженням із керівником виконавчого органу міської ради відповідних спеціалістів для виконання покладених на Департамент функцій та завдань) зокрема, залучати за згодою фахівців (інженерів-геодезистів, інженерів-землевпорядників та інших) для участі у заходах, пов'язаних зі здійсненням самоврядного контролю за використанням та охороною земель, державного архітектурно-будівельного контролю.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2018р. головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради були здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 2/5, за участю інженера-геодезиста та інженера-землевпорядника, за результатами яких складений акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 2/5, у якому зазначено, що ТОВ "Харківський трактороремонтний завод" з 05.10.2016р. та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 2,8902га по вул. Велозаводській, 2/5 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (т.1 а.с.24-30).

Матеріали справи не містять доказів оскарження з боку відповідача дій посадових осіб Департаменту територіального контролю Харківської міської ради щодо складання акту огляду земельної ділянки (попереднє обстеження) від 02.02.2018р.

Крім того, відповідачем також не надано доказів невідповідності відомостей, зазначених в зазначеному акті огляду, фактичним обставинам справи.

З огляду на те, що відповідач у період з 01.11.2016р. по 31.01.2018р. не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, Харківською міською радою було розраховано розмір безпідставно збережених коштів, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності, у формі орендної плати за землю, яка нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування за користування земельною ділянкою.

За розрахунком позивача розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2016р. по 31.01.2018р. склав 1205240,13грн. (т.1 а.с.95-97).

Даний розрахунок позовних вимог Харківською міською радою було здійснено з урахуванням Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016р. №489, рішень Харківської міської ради від 27.02.2008р. № 41/08 та від 03.07.2013р. №1209/13.

Поряд із цим, відповідно до приписів статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно пункту 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що стягується з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пункт 14.1.72. статті 14 Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пункт 14.1.136. статті 14 Податкового кодексу України).

Позивачем при здійсненні розрахунку позовних вимог було враховано, що відповідно до листа Головного Управління ДФС у Харківській області №8517/9/20-40-12-03-19 від 12.09.2017р. (т.1 а.с.23), Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський трактороремонтний завод" було сплачено земельного податку за 2016рік - 46370,00грн., тобто в місяць 3864,17грн., за 2017рік - 194320,00грн.

Розмір безпідставно збережених ТОВ "Харківський трактороремонтний завод" коштів було розраховано позивачем, з урахуванням сплаченого відповідачем земельного податку.

Таким чином, згідно розрахунку позивача, розмір безпідставно збережених Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський трактороремонтний завод" коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2016р. по 31.12.2016р., які підлягають стягненню, становить 170635,55грн. (178363,88грн. - 7728,33грн. = 170635,55грн.), за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. становить 940071,92грн. (1134391,92грн. - 194320,,00грн. = 940071,92грн.) та за період з 01.01.2018р. по 31.01.2018р. становить 94532,66грн.

Правомірність розрахунку позивача (розмір, період нарахування) відповідачем належними доказами не спростовано, а тому колегія суддів вважає, що позов в частині розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати та періоду нарахування є доведеним та обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушені відповідачем, а обраний позивачем спосіб захисту свої прав, як землевласника, є належним та ефективним, у зв'язку із чим, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2016р. по 31.01.2018р. в сумі 1205240,13грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що господарським судом першої інстанції незважаючи на те, що позов було заявлено Харківською міською радою саме на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, було помилково кваліфіковано спірні правовідносини та розглянуто спір з інших правових підстав (про відшкодування збитків на підставі статей 224, 225 Господарського кодексу України), ніж ті, що були фактично зазначені позивачем у позовній заяві.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд вказав на необхідність застосування до спірних правовідносин положень статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статей 156, 157 Земельного кодексу України, які регулюють порядок та підстави відшкодування збитків. Також, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що недоотримана міською радою орендна плата є по суті упущеною вигодою, тобто збитками власника землі, і що позивачем не доведено всіх елементів складу цивільного правопорушення, які можуть бути підставою для відшкодування відповідачем збитків.

Однак, такі висновки суду є помилковими, оскільки збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання.

За змістом статі 22 Цивільного кодексу України, статті 156 Земельного кодексу України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення (а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина), для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Враховуючи правову природу кондикційних зобов'язань, для яких вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, обов'язок відповідача повернути безпідставно набуте (збережене) майно не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах ОСОБА_3 Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц.

З огляду на вищевикладене, що господарським судом Харківської області неправильно застосовано норми матеріального права (а саме помилково застосовано до спірних правовідносин положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статей 156, 157 Земельного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України і положень Порядку №284, які ці правовідносини не регулюють), судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Харківської міської ради, скасування рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2018р. у справі №922/594/18 з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, судова колегія керується приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та покладає витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись приписами ст.270, п.2 ч.1. ст.275, п.4 ч.1 ст.277, ст.282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2018р. у справі №922/594/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський трактороремонтний завод" (61140, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33675524) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н.Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 1205240,13грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 18078,60грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 27117,90грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний судовий наказ.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2019р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна