Рішення

від 06.02.2019 по справі 909/32/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/32/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "НВС-Трейдінг",

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Екстрім"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Екстрім" - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПАТ "Дельта Банк" - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014.

за участю:

від позивача: представник не з'явився,

від відповідача-1 ТОВ "Екстрім": представник не з'явився,

від відповідача-2 ПАТ "Дельта Банк": ОСОБА_2,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ПАТ "Дельта Банк"- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: ОСОБА_3,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача "Естрім"-ТОВ "Новекс Дім": представник не з'явився.

установив: ТОВ "НВС-Трейдінг" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ТОВ "Екстрім" та ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 28.02.2017 задоволив позов ТОВ "НВС-Трейдінг" до ТОВ "Екстрім" та ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014. Визнав недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014, укладений між ТОВ "Екстрім" та ПАТ "Дельта Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 02.10.2014, реєстраційний номер 1173.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 12.04.2017 рішення господарського суду Івано-Франкіської області від 28.02.2017 залишив без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 30.08.2017 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі № 909/32/17 скасував, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 20.11.2017 задоволив позов ТОВ "НВС-Трейдінг" до ТОВ "Екстрім" та ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014. Визнав недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014, укладений між ТОВ "Екстрім" та ПАТ "Дельта Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 02.10.2014, реєстраційний номер 1173.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 26.02.2018 рішення господарського суду Івано-Франкіської області від 20.11.2017 залишив без змін.

13.06.2018 Верховний Суд постановив рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 скасувати, справу направити на новий розгляд.

Висновки Верховного Суду, у зв"язку з якими скасовано судові рішення.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 вказав, що:

- суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а також не надали оцінки доводам сторін, які мають значення для правильного вирішення спору по суті;

- суди не встановили фактичну обставину справи про те хто є іпотекодержателем за договором іпотеки № 194/Zкіп-09 від 22.01.2009 та за договором іпотеки від 29.12.2008 № 1902;

- судами досліджено лише наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, не пересвідчившись, чи є вказаний витяг повним та таким, що містить інформацію від початку реєстрації права власності на вказану ділянку за іпотекодателем цієї земельної ділянки;

- суди попередніх інстанцій не надали оцінки оспорюваному договору на наявність в ньому відомостей відносно наявності або відсутності заборон на відчуження спірної ділянки, її арешту, тощо, так само, як і не з'ясовано, у разі внесення нотаріусом недостовірних даних до спірного договору, притягнення його до відповідальності;

- звернув увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Процесуальні дії у справі.

Автоматизованою системою документообігу суду для нового розгляду справи №909/32/17 визначено суддю Скапровську І.М. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018 у зв"язку з тим, що суддя Скапровська І. М., яка розглядала справу, буде відсутня більше чотирнадцяти днів, з метою дотримання строків розгляду спору, для розгляду справи визначено суддю Малєєву О. В.

05.10.2018 суд задовольнив заяву представника АТ "Дельта Банк" про відвід судді Малєєвої О.В. (ухвала суду від 05.10.2018)

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2018 для розгляду цієї справи визначено суддю Максимів Т.В.

11.10.2018 суд постановив прийняти справу до розгляду та призначити підготовче засідання на 01.11.2018, яке провести з використанням системи відеоконференцзв'язку, в якому оголошена перерва до 23.11.2018.

22.11.2018 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі вх.№18304/18, які суд приєднав до матеріалів справи.

23.11.2018 суд постановив задоволити клопотання представника позивача від 13.09.2018 вх.№13872/18 про витребування у відповідача-2 ПАТ "Дельта Банк" оригіналу витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №11347267 від 21.02.2007 приватним нотаріусом ОСОБА_5 договору іпотеки №152-Д від 21.02.2007, копія якого приєднана ПАТ "Дельта-Банк" до матеріалів справи 13.08.2018; продовжити підготовче провадження строком на 30 днів до 11.01.2019 та відкласти підготовче засідання у справі на 05.12.2018.

В судовому засіданні 05.12.2018 представник відповідача-2 подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.

05.12.2018 суд розглянув заяву представника позивача про зміну підстав позову від 14.08.2018 вх.№12003/18 та з врахуванням додаткових письмових пояснень позивача від 22.11.2018, розцінив заяву про зміну підстав позову, як додаткове обґрунтування підстав позову та оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 10.01.2019.

09.01.2019 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів вх.593/19.

В судовому засіданні 10.01.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів вх.593/19 від 09.01.2019; закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 06.02.2019 (ухвала суду від 10.01.2019).

05.02.2019 представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про призначення колегіального розгляду справи вх.№2103/19. В обґрунтування поданого клопотання вказав що існує об"єктивна складність цієї справи, що зумовлена характером правовідносин та застосованого законодавства. Зазначив, що у сторін категорично різні точки зору щодо виконання умов укладених договорів та проведення реєстраційних дій їх спільними правопопередниками, а тому суду необхідно узгодити єдиний підхід для застосування неоднозначної судової практики колегіально.

В судове засідання 06.02.2019 представник позивача не з"явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення приєднаним до матеріалів справи.

Представники відповідача -2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 ПАТ "Дельта Банк"- Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти задоволення клопотання про колегіальний розгляд справи заперечили, вказали що позивач зловживає процесуальними правами, намагається затягнути розгляд справи, яка вже значний час розглядається судом першої інстанції та не є складною.

Розглянувши клопотання представника позивача про призначення колегіального розгляду справи, вислухавши представників відповідача-2 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, будь - яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.

Таким чином питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом з урахуванням категорії спору, а також з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

Законом не визначено, які саме категорії справ підлягають колегіальному розгляду, а складність справи може визначатися залежно від складності спірних правовідносин, доказового наповнення матеріалів справи, неоднаковості судової практики, застосування правових норм, що регулюють спірні відносини, тощо.

Заява про призначення колегіального розгляду справи повинна бути обґрунтована та вмотивована, заявником повинні бути вказані конкретні обставини, що свідчать про складність конкретної справи або про складність певної категорії спору. Заява також повинна бути підтверджена фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду призначити колегіальний розгляд справи лише з певним колом обставин які, на думку сторони, свідчать про складність справи.

В поданому клопотанні не викладено жодних обставин, які б обґрунтовували складність цієї справи, значне доказове наповнення матеріалів справи та неможливість її всебічного та об'єктивного розгляду суддею одноособово.

За таких обставин, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про колегіальний розгляд справи, оскільки подане клопотання позбавлене фактичного та правового обґрунтування.

Відповідач-1 ТОВ "Екстрім" жодного разу в судове засідання не з"явився, своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення приєднаним до матеріалів справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача "Естрім"-ТОВ "Новекс Дім" в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 10.01.2019, яка повернулася до господарського суду Івано-Франківської області з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

Ухвала направлялася відповідно до ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві та Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме: вул.С.Петлюри,6, м.Івано-Франківськ, 76018.

Факт не отримання копії ухвали, яку суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав ТОВ "Новекс Дім" за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, свідчить про суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 202 ГПК України.

В судовому засіданні 06.02.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог ТзОВ "НВС-Трейдінг" зазначив, що договір між ТОВ "Екстрім" та ПАТ "Дельта Банк" від 02.10.2014 укладений з порушенням ст. 203 ЦК України, оскільки на час його укладення майно, яке за ним передавалося, перебувало під арештом. Вказав, що він як іпотекодержатель майна, право вимоги на яке перейшло до нього на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.05.2016, не може задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна, адже воно (майно) в незаконний спосіб перейшло до ПАТ "Дельта Банк" на підставі оспорюваного договору.

Заперечення відповідача -1 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Екстрім".

Під час нового розгляду справи відповідач -1 відзив на позов не подав.

Заперечення відповідача - 2 Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".

Представник відповідача ПАТ "Дельта Банк" проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 07.02.2017, від 12.10.2017 та додатковому поясненні до відзиву на позов (вх.№18317/17 від 20.11.17), просив суд в позові відмовити.

Заперечення мотивував тим, що він набув право вимоги до ТОВ "Новекс Дім" та до ТОВ "Екстрім" за укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Укрпромбанк" договором про передачу активів від 12.03.2011, і відповідно до якого до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги і за іпотечним договором №152-д від 21.02.2007, предметом якого є спірна земельна ділянка і який (іпотечний договір) був укладений набагато раніше, аніж іпотечний договір №1902, датований 29.12.2008, право вимоги за яким, перейшло до позивача, що свідчить, в силу ст. 1 Закону України "Про іпотеку" про наявність у ПАТ "Дельта Банк" вищого пріоритету стосовно спірної земельної ділянки, аніж у позивача. При цьому зазначив, що 12 жовтня 2016 року земельна ділянка, яка є предметом спірного договору, і була у власності ПАТ "Дельта Банк" була перереєстрована у державному реєстрі приватним нотаріусом ОСОБА_6 на ТОВ "Ловеч ЛТД", за підробним рішенням Апеляційного суду Київської області, чим безпідставно припинено право власності ПАТ "Дельта Банк".

Звернув увагу суду на те, що договір про відступлення права вимоги від 24.05.2016 нотаріально не посвідчений та 07.07.2016 до цього договору сторони уклали Додаткову угоду відповідно до умов якої право вимоги за іпотечними договорами не передавалось.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Екстрім" - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім".

Письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім" під час нового розгляду справи суду не подало.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПАТ "Дельта Банк" - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових поясненнях від 13.10.2017 вх.№16104/17, де зазначила, що ПАТ "Дельта Банк" володіє вищим пріоритетом щодо предмету іпотеки та мав право укласти оспорюваний договір про задоволення вимог іпотекодержателя і таким чином задовольнити свої вимоги щодо погашення кредитної заборгованості та просила суд в позові відмовити. В судовому засіданні 06.02.2019 підтримала позицію відповідача ПАТ "Дельта Банк".

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом позову є вимога про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014.

Як стверджує позивач, 23.12.2008 між ТОВ "Український промисловий банк" ( кредитор) та ТОВ "Новекс Дім" (позичальник) укладено кредитний договір №194/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті).

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між банком та ТОВ "Новекс Дім" укладений іпотечний договір №194/Zкіп-09 від 22.01.2009, відповідно до п.1.1 якого, банку в заставу передано земельні ділянки, а саме:

-земельну ділянку площею 1,5000 га, кадастровий №2611092001220010355, що розташована в с. Поляниця. уч.Прохідний Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку;

-земельну ділянку площею 0,8490 га, кадастровий №2625886801:16:1760581, що розташована за адресою Калуське шосе, с. Угринів, Тисменицького району, Івано-Франківської області.

Також, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Екстрім" укладений іпотечний договір, посвідчений 29.12.2008 нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим № 1902. Відповідно до цього іпотечного договору в заставу передано земельну ділянку площею 7,1566 га, кадастровий №2611092001220010123, що розташована в с. Поляниця, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, уч. Прохідний.

16.06.2010 Господарський суд Івано-Франківської області задоволив позов ТОВ «Український промисловий банк» до відповідачів, ТзОВ "Новекс Дім", ТОВ "Екстрім" про стягнення заборгованості в розмірі 11 041 340,04грн за кредитним договором № 194/КВ-08 від 23.12.2008 та звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Новекс Дім" перед ТОВ "Український промисловий банк" за укладеними іпотечними договорами № 1902 від 29.12.2008 та № 194/Zкіп від 22.01.2009.

На виконання рішення суд видав наказ №1769 від 20.09.2010.

ТОВ "Український промисловий банк" пред"явив вказаний наказ на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою головного державного виконавця серії ВП №22191580 від 26.10.2010 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №1769 від 20.09.2010.

В зв'язку з відсутністю покупців арештованого майна та відмовою ліквідатора, ТзОВ "Український промисловий банк» залишив за собою непродане майно та головний державний виконавець виніс постанову серії ВП №22191580 від 21.11.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

ТОВ "Український промисловий банк" повторно звернув наказ №1769 від 20.09.2010 на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби.

Згідно з постановою головного державного виконавця серії ВП №35772370 від 21.12.2012 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №1769 від 20.09.2010.

На підставі договору № 31-Л про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013, укладеного між ТОВ "Український промисловий банк", ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" та Національним банком України, Львівський апеляційний господарський суд постановою від 14.05.2014 замінив сторону стягувача у виконавчих провадженнях ВП № 35772370 та ВП № 21785088, що перебувають на виконанні у Відділі примусового виконання рішень ДВС України, з ТОВ "Український промисловий банк" на його правонаступника ТзОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал".

05.09.2014 старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби відповідно до постанови серії ВП №35772370 замінив стягувача у виконавчому провадженні з ТОВ "Український промисловий банк" на його правонаступника ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал".

24.05.16 ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" та ТОВ "НВС-Трейдінг" уклали договір про відступлення права вимоги з Додатком 1 "Перелік документів" та Додаткову угоду до цього договору, відповідно умов яких до ТОВ "НВС-Трейдінг" переходять всі права і обов"язки за договорами забезпечення та основними договорами, в момент визначений п.1.3. договору, за винятком прав і обов"язків за іпотечними договорами, момент переходу яких до нового кредитора визначається на підставі угод, укладених у встановленому законом порядку та 04.10.2016 сторони підписали акт приймання - передачі документів, що засвідчують права що переходять до ТОВ "НВС-Трейдінг", оригінали яких знаходяться в матеріалах справи (Т.4 а.с.9-16).

04.11.2016 Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу у справі №1/21-22/96 та замінив сторону стягувача у виконавчих провадженнях ВП № 35772370 та ВП № 21785088, що перебувають на виконанні у Відділі примусового виконання рішень ДВС України, з ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" на ТОВ "НВС-Трейдінг".

За таких обставин, позивач стверджує, що він набув прав іпотекодержателя за іпотечним договором №1902 від 29.12.2008, проте не може задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна, оскільки із постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби серії ВП №35772370 від 12.02.2015 про повернення виконавчого документа йому (позивачу) стало відомо, що земельна ділянка площею 7,1566 га, кадастровий №2611092001220010123, що розташована в с. Поляниця, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, уч. Прохідний є власністю ПАТ "Дельта Банк" на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.14, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Екстрім" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".

Позивач вважає, що спірна земельна ділянка в незаконний спосіб перейшла у власність ПАТ "Дельта Банк", що порушує його право як іпотекодержателя, тому він звернувся за захистом порушеного права до суду.

В підтвердження позовних вимог, подав суду:

- Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2010 у справі №1/21-22/96;

- Постанову від 26.10.2010 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України у ВП № 22191580;

- Постанову від 17.10.2011 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України у ВП № 22191580;

- Постанову від 21.11.2012 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України у ВП № 22191580;

- Постанову від 21.12.2012 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України у ВП № 35772370;

- договір від 05.09.2013 про передавання в управління непроданих активів №31-Л (незасвідчена копія);

- Постанову від 14.05.2014 Львівського апеляційного господарського суду у справі №1/21 -22/96;

- Постанову від 05.09.2014 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України у ВП № 35772370;

- Договір про відступлення права вимоги від 24 травня 2016 року.

- Повідомлення про відступлення права вимоги №414 від 06.10.2016

- Ухвалу від 04.11.2016 господарського суду Івано-Франківської області у справі №1 21-2/96;

- Постанову від 12.02.2015 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України у ВП № 35772370;

- Інформаційну довідку № 75912414 від 15.09.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- витяг з Державного реєстру іпотек №22214952 від 29.12.2008;

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна №22216225 від 29.12.20084

- Інформаційну довідку № 100934967 від 20.10.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна.

Як стверджує відповідач-2 ПАТ "Дельта Банк", 21.02.2007 ТОВ "Новекс Дім" (позичальником) та ТОВ "Укрпромбанк" уклали кредитний договір №70/К-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (Т.1 а.с.75).

21.02.2007 ТОВ "Укрпромбанк" як іпотекодержатель та ТОВ "Екстрім", як іпотекодавець уклали договір іпотеки №152-Д (Т.1. а.с.82), відповідно до умов якого предметом іпотеки є земельна ділянка площею 7,1566 га, кадастровий №2611092001220010123, що розташована в с. Поляниця, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, уч. Прохідний, яка надана в забезпечення вимог іпотекодержателя за кредитним договором №70/К-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії. Вказаний договір зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні , копія приєднана до матеріалів справи (Т.5 а.с.151).

03.09.2008 ТОВ "Укрпромбанк" як іпотекодержатель та ТОВ "Екстрім", як іпотекодавець уклали договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №152-Д від 21.02.2007 який зареєстровано у Державному реєстрі іпотек, що підтверджується витягом з Державного реєстру іпотек, копія приєднана до матеріалів справи (Т.4 а.с..45).

12.03.2011 ТОВ "Укрпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" уклали договір про передачу активів ТзОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського територіального округу ОСОБА_8 за реєстровим №911, відповідно до умов якого ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги за кредитним договором №70/К-07 від 21.02.2007 та за договором іпотеки від 21.02.2007 посвідченим приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу івано-Франківської області ОСОБА_5 за реєстровим №152-Д (Т.1. а.с.86).

13.05.2011 ПАТ "Дельта Банк" прийняв від ТОВ "Укрпромбанк" кредитний договір №70/К-07 від 21.02.2007, додаткові договори до нього, іпотечний договір №152-Д та договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №152-Д від 03.09.2008, що підтверджується актом приймання - передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ, який підписаний сторонами та скріплений печатками товариств (Т.1. а.с. 90).

02.10.2014 ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Екстрім" уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого ТОВ "Екстрім" в добровільному порядку передало у власність ПАТ "Дельта Банк" в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Новекс Дім" за кредитним договором №70/К-07 від 21.02.2007 та на виконання іпотечного договору №152-Д від 21.02.2007 земельну ділянку площею 7,1566 га, кадастровий №2611092001220010123, що розташована в с. Поляниця, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, уч. Прохідний (Т.1.а.с.16).

Відповідач -2 ПАТ "Дельта Банк" в підтвердження своїх заперечень подав суду:

- кредитний договір №70/К-07 від 21.02.2007;

-додатковий договір №1 від 28.08.2008 до кредитного договору №70/К- 07 від 21.02.2007 ;

-додатковий договір №2 від 02.09.2008 до кредитного договору №70/К- 07 від 21.02.2007 ;

- іпотечний договір від 21.02.2007, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №152-Д;

-договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №152-Д, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_5 03.09.2008 за реєстровим №3267;

- ОСОБА_5 з договору про передачу Активів від 12 березня 2011 ;

- акт приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ по ТзОВ "Новекс Дім";

- договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014.

- витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек 11347267 (оригінал оглянутий в судовому засіданні та завірений підписом судді);

- Інформаційну довідку № 134498014 від 15.08.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна.

Оцінивши подані відповідачем докази, суд встановив, що ці докази підтверджують факт реєстрації іпотеки по іпотечному договору №152-Д від 21.02.2007 у Державному реєстрі іпотек, а також те що ПАТ "Дельта Банк" володіє вищим пріоритетом щодо предмета іпотеки на момент укладення оспорюваного договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Надавши оцінку договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014, суд встановив, що у ньому містяться відомості про те, що об"єкт нерухомості перебуває під забороною відчуження та є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору, укладеного між ТОВ "Укрпромбанк" та Іпотекодавцем, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_5 21 лютого 2007 року за реєстровим №152-Д, з врахуванням змін, внесених договором про внесення змін та доповнень посвідченого 03.09.2008 за реєстровим №3267 та договором про внесення змін та доповнень від 10.06.2014 за реєстровим №263.

Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Суд оцінивши поданий позивачем в підтвердження факту набуття права вимоги на спірну земельну ділянку договір про відступлення права вимоги від 24.05.2016 , встановив що цей договір не може бути належним та допустимим доказом в розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджує набуття права вимоги на предмет іпотеки, оскільки правочин за яким відбувається відступлення права вимоги за договором іпотеки повинен бути укладений з урахуванням вимог, що передбачені для укладення договору іпотеки, тобто має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації договору іпотеки, якого позивач не дотримався.

Окрім того, відповідно до п.1.5 Додаткової угоди до цього договору, до ТОВ "НВС-Трейдінг" переходять всі права і обов"язки за договорами забезпечення та основними договорами, в момент визначений п.1.3. договору, за винятком прав і обов"язків за іпотечними договорами, момент переходу яких до нового кредитора визначається на підставі угод, укладених у встановленому законом порядку.

Суд також критично оцінює Інформаційну довідку № 100934967 від 20.10.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна, оскільки вона не містить повної інформації від початку реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за іпотекодателем цієї земельної ділянки.

Суд відхиляє також аргументи позивача про те, що нотаріусом неправомірно вчинено нотаріальну дію щодо реєстрації договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014, оскільки позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують такий факт. Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Норми права, які застосував суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Суд встановив, що між сторонами виникли відносини з забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, які врегульовані нормами ЦК України (глава 49), Законом України "Про іпотеку", який є спеціальним законом, що регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Частиною 1 статті 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно. Вищий пріоритет - пріорітет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна. Нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна.

Частиною 1, 7 ст.3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку. При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог (ч.1,5 ст.13 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до приписів ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку", відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про іпотеку" (редакція яка була чинна станом на 22.01.2009), державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя, в якому зазначається така інформація: відомості про іпотекодавця та іпотекодержателя; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; розмір основної суми заборгованості та процентів за основним зобов'язанням та/або посилання на правочин, в якому встановлено основне зобов'язання у разі, якщо іпотекою забезпечується задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому; строк повного виконання основного зобов'язання або строк дії іпотечного договору в разі, якщо іпотекою забезпечується задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому; посилання на видачу заставної, її номер.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 4 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним (ст. 228 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов"язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, надавши правову кваліфікацію доказам, відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, врахувавши вказівки, висловлені Верховним Судом у постанові від 13.06.2018 , суд дійшов таких висновків:

1. Позивач ТОВ "НВС-Трейдінг" не є іпотекодержателем за договором іпотеки від 29.12.2008 №1902, що позбавляє його права претендувати на предмет іпотеки, в зв'язку з тим, що не відбулося відступлення права вимоги в порядку, який передбачений чинним законодавством. Зазначений вище договір укладений з порушенням норм ст.4, 24 Закону України "Про іпотеку" та ст.513 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин за яким відбувається відступлення права вимоги за договором іпотеки повинен бути укладений з урахуванням вимог, що передбачені для укладення договору іпотеки, тобто має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації договору іпотеки.

2. ПАТ "Дельта Банк" володіє вищим пріоритетом щодо предмета іпотеки - земельної ділянки площею 7,1566 га, кадастровий №2611092001220010123, що розташована в с. Поляниця, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, уч. Прохідний на момент укладення оспорюваного договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014, оскільки договір іпотеки від 21.02.2007 №152-Д зареєстрований в державному реєстрі іпотек раніше, ніж договір іпотеки від 29.12.2008 №1902, на який посилався позивач.

3. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014 не містить інших відомостей відносно наявності або відсутності заборон на відчуження спірної земельної ділянки, крім заборон відчуження відповідно до Іпотечного договору від 21 лютого 2007 №152-Д, з врахуванням змін, внесених договором про внесення змін та доповнень посвідченого 03.09.2008 за №3267 та договором про внесення змін та доповнень від 10.06.2014 за реєстровим №263.

4. При укладенні договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014 сторони дотримались вимог, які встановлені цивільним законодавством. Доказів притягнення нотаріуса до відповідальності за вчинення неправомірних дій під час реєстрації спірного договору матеріали справи не містять.

Отже, розглядаючи справу суд не встановив таких істотних порушень, з якими закон пов'язує можливість визнання договору недійсним, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не належать.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.124, ст.129 Конституції України, керуючись ст. 74, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "НВС-Трейдінг", урочище Аеродром, с.Підгір'я, Богородчанський район, Івано-Франківська область,77706 (код 39550697) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Екстрім", с.Поляниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківська обл,78593 (код 31158911) та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", вул. Щорса, буд.36-Б,м. Київ, 01133 (код 34047020)

про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.10.2014 відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в порядку та строк, передбаченими Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.02.2019

Суддя Т.В. Максимів