Постанова

від 21.02.2019 по справі 813/2710/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2019 року

Київ

справа №813/2710/14

адміністративне провадження №К/9901/28988/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 (колегія у складі суддів: Н.Г. Левицька, С.П. Нос, В.П. Сапіга) у справі №813/2710/14 (876/7019/14) за позовомДержавного підприємства Рава-Руський спиртовий завод доДержавної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Рава-Руський спиртовий завод звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник - Державна податкова інспекція у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області) від 16.10.2013 №0001572210 та №0001582210, прийняті на підставі акта №132/22-10/00374769 від 23.09.2013 Про результати документальної позапланової перевірки ДП Рава-Руський спиртовий завод з питань дотримання вимог податкового законодавства за період листопад 2010 року при взаєморозрахунках з ПП Інбудтраст .

Позовні вимоги мотивовані реальністю виконання господарських операцій зі спірним контрагентом - ПП Інбудтраст , що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується неможливість Приватного підприємства "Інбудтраст" бути реальним учасником господарських відносин, оскільки з діяльності такого підприємства вбачаються ознаки фіктивності. Товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам закону, оскільки в них відсутній підпис і печатка самого перевізника - ТОВ Омега-Нафта , що вказує на те, що спірні господарські операції насправді не мали місця, а були лише задокументовані на папері з метою мінімізації податкового навантаження, а відтак надані до суду документи не можуть вважатися документами первинного бухгалтерського обліку в цілях податкового обліку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова перевірка ДП Рава-Руський спиртовий завод з питань дотримання вимог податкового законодавства за листопад 2010 року по взаєморозрахунках з ПП Інбудтраст , результати якої оформлені актом перевірки від 23.09.2013 №132/22-10/00374769, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

1) пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 34829,00грн.;

2) п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 43537,00грн.

На підставі акта перевірки 23.09.2013 №132/22-10/00374769 ДПІ у Жовківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесені податкові повідомлення-рішення від 16.10.2013:

- №0001582210, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 43536,25грн., в т.ч. 34829,00грн. за основним платежем та 8707,25грн. за штрафними санкціями;

- №0001572210, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток державних підприємств на 504421,25грн., в т.ч. 43537грн. за основним платежем та 10884,25грн. за штрафними санкціями.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між позивачем та ПП Інбудтраст укладено договір поставки №1-21/07/10 від 21.07.2010, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику (позивачу) продукцію (паливо котельне), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.

На підтвердження фактичного отримання товару за договором позивач надав: договір поставки №1-21/07/10 від 21.07.2010, журнал реєстрації котельного палива за листопад 2010 року, довідку про рух палива котельного за листопад 2010 року, видаткові накладні від 11.11.2010 №РН-0000380, від 13.11.2010 №РН-0000381, від 10.08.2010 №РН-0000396, товарно-транспортні накладні №380 від 11.11.2010, №331 від 13.11.2010, №396 від 29.11.2010, рахунки-фактури від 11.11.2010 №СФ-0000380, від 13.11.2010 №СФ-0000381, від 29.11.2010 №СФ-0000396, загальновиробничі норми витрат палива, теплової та електричної енергії на ДП Рава-Руський спиртовий завод на 2010 рік, звітність про обсяги виробництва та реалізації спирту за листопад 2010 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, лімітно-забірну карту за листопад 2010 року, картку складського обліку матеріалів по паливу котельному, виробничий звіт за листопад 2010 року, платіжні доручення №1179 від 15.11.2010 на суму 65175,00грн., №1193 від 17.11.2010 на суму 3000,00грн., №1209 від 19.11.2010 на суму 4000,00грн., №1219 від 22.11.2010 на суму 4975,00грн., податкові накладні №380 від 11.11.2010 на суму ПДВ 10862,50грн., №381 від 13.11.2010 на суму ПДВ 12345,83грн., №396 від 29.11.2010 на суму ПДВ 11620,83грн.

Згідно пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України Про податок на додану вартість визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (підпункт 7.7.1 пункт 7.7 статті 7 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Разом з тим, Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі і в акті перевірки, відповідач вказував на наявність порушеного кримінального провадження за фактом створення суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ПП Інбудтраст з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України. В Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься інформація про наявність вироку від 20.10.2014 Ленінського районного суду м.Кіровограда по справі № 405/8916/14-к.

Однак суд апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не з'ясував результатів порушеного кримінального провадження, не перевірив, чи стосується воно господарської діяльності позивача у даній справі, залишив поза увагою необхідність надати правову оцінку результатам його розгляду в сукупності з іншими доказами, а також належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентом податкових накладних, повноважними особами.

Викладене у сукупності вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити касаційним судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином усіх обставин справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду