Постанова

від 23.05.2019 по справі 813/2710/14

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3428/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Качмара В. Я., Курильця А. Р.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,

представника позивача Хомич В. В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства Рава-Руський спиртовий завод на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року (постанова винесена у м. Львові судом у складі головуючого судді Гулик А. Г., повний текст рішення виготовлений 23 червня 2014 року) у справі № 813/2710/14 за адміністративним позовом Державного підприємства Рава-Руський спиртовий завод до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року Державне підприємство Рава-Руський спиртовий завод звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.10.2013 форми Р № 0001572210, № НОМЕР_1 .

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року позивачу у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Державне підприємство Рава-Руський спиртовий завод , подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки з неї видно, що суд досліджував господарські операції між ДП Рава-Руський спиртовий завод та ПП Інбудтранс , тоді як апелянт мав господарські взаємовідносини з ПП Інбудтраст .

Апелянт зазначає про наявність в нього усіх необхідних документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують законність його взаємовідносини з ПП Інбудтраст , а тому оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені безпідставно.

Апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити .

На апеляційну скаргу ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області подало заперечення, в якому, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу ДП Рава-Руський спиртовий завод залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 апеляційну скаргу ДП Рава-Руський спиртовий завод задоволено.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 16.10.2013 № 0001572210 та від 16.10.2013 № 0001582210 .

Стягнуто на користь Державного підприємства Рава-Руський спиртовий завод судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області в сумі 1175,51 грн.

Постановою Верховного Суду від 21.02.2019 частково задоволено касаційну скаргу ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області.

Скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016, а справу направлено на новий розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальне виконання господарських операцій між позивачем та ПП Інбудтраст неможливе з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутності у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарських операцій між вказаними контрагентами.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП Рава-Руський спиртовий завод зареєстроване як юридична особа розпорядженням Жовківської районної ради народних депутатів від 31.12.1991 № 484, код за ЄДРПОУ - 00374769. Підприємство взяте на облік в органах Державної податкової служби з 31.12.1991, перебуває на обліку в ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: 80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. АДРЕСА_1 січня, буд. 50.

На підставі наказу ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 09.09.2013 № 101 проведена документальна позапланова перевірка ДП Рава-Руський спиртовий завод з питань дотримання вимог податкового законодавства за листопад 2010 року по взаєморозрахунках з ПП Інбудтранс . За результатами перевірки винесено акт перевірки від 23.09.2013 № 132/22-10/00374769 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 34829 грн; пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.1997 № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 43537 грн.

На підставі Акта перевірки від 23.09.2013 № 132/22-10/00374769 ДПІ у Жовківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001582210 від 16.10.2013, яким збільшено розмір грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на 43536,25 грн, в тому числі 34829 грн за основним платежем та 8707,25 грн за штрафними санкціями; № 0001572210 від 16.12.2013, яким збільшено розмір грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток державних підприємств на 54421,25 грн, в тому числі 43537 грн за основним платежем та 10884,25 грн за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податкові зобов`язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України Про податок на додану вартість визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (підпункт 7.7.1 пункт 7.7 статті 7 цього Закону).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні проведення господарських операцій суб`єкта господарювання підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до вимог частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено за результатом перевірки податковими органами взаєморозрахунків позивача з ПП Інбудтраст .

Так, між позивачем та ПП Інбудтраст укладено договір поставки № 1-21/07/10 від 21.07.2010, відповідно до умов якого постачальник (ПП Інбудтраст ) зобов`язується поставити замовнику (позивачу) продукцію (паливо котельне), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити її (пункт 1.1. договору поставки № 1-21/07/10 від 21.07.2010).

На підтвердження фактичного отримання товару за договором позивач надав копії наступних документів: договору поставки № 1-21/07/10 від 21.07.2010, книги обліку прийнятих матеріальних цінностей за листопад 2010 р. з якої видно про отримання від ПП Інбудтраст котельного палива, довідки про рух палива котельного за листопад 2010 р., видаткових накладних від 11.11.2010 № РН-0000380, від 13.11.2010 № РН-0000381, від 29.11.2010 № РН-0000396, товарно-транспортних накладних № 380 від 11.11.2010, № 381 від 13.11.2010, № 396 від 29.11.2010, рахунків-фактур від 11.11.2010 № СФ-0000380, від 13.11.2010 № СФ-0000381, від 29.11.2010 № СФ-0000396, загальновиробничих норм витрат палива, теплової та електричної енергії на ДП Рава-Руський спиртовий завод на 2010 рік, звітності про обсяги виробництва та реалізації спирту за листопад 2010 року, розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 2010 р., лімітно-забірної карти за листопад 2010 року, картки складського обліку матеріалів щодо палива котельного, виробничого звіту за листопад 2010 року.

Факт оплати товару за договором поставки підтверджується копіями платіжних доручень № 1179 від 15.11.2010 на суму 65175 грн, № 1193 від 17.11.2010 на суму 3000 грн, № 1209 від 19.11.2010 на суму 4000 грн, № 1219 від 22.11.2010 на суму 4075 грн.

Позивач також надав копії податкових накладних № 380 від 11.11.2010 на суму ПДВ 10862,50 грн, № 381 від 13.11.2010 на суму ПДВ 12345,83 грн, № 396 від 29.11.2010 на суму ПДВ 11620,83 грн, отриманих від ПП Інбудтраст .

Водночас, вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.10.2014 у справі № 405/8916/14-к встановлено, що ОСОБА_1 , маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов`язаною з фіктивним підприємництвом, з метою пособництва в умисному ухиленні від сплати податків, зареєстрував на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, ПП Інбудтраст .

Як зазначено у вказаному вироку, обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні ним злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, підтвердив обставини, що викладені в обвинувальному акті щодо часу та місця скоєння інкримінованих злочинів. Зокрема, зазначив, що дійсно ним особисто, а також за допомогою підшуканих ним осіб, було зареєстровано суб`єкти підприємницької діяльності з метою зайняття фіктивною підприємницькою діяльністю. Дані підприємства створювалися ним для створення видимості законної діяльності та прикриття незаконної діяльності у формуванні податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки.

Вказані дії зазначеної особи кваліфіковані за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво - створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.10.2014 у справі № 405/8916/14-к набрав законної сили 08.12.2014.

Згідно з частиною 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, враховуючи, що вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.10.2014 у справі № 405/8916/14-к, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності ПП Інбудтраст , з яким позивач мав господарські відносини, набрав законної сили, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами, відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо безпідставності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 грудня 2018 року (справа № 2а-13519/11/2670), від 05 травня 2018 року (справа № 826/11377/14), від 12 лютого 2019 року (справа № 826/21585/15), від 28 лютого 2019 року (справа № 813/3179/16).

За таких обставин, аргументи апелянта щодо належного оформлення первинних документів, на підставі вище досліджених обставин справи не можуть братись судом апеляційної інстанції до уваги як самодостатні та беззаперечні на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту звітного періоду.

На підставі аналізу законодавчих положень та обставин справи, враховуючи доктрину належної обачності й обережності, оскільки діяльність контрагента позивача ПП Інбудтраст мала ознаки фіктивного підприємництва, що встановлено вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.10.2014 у справі № 405/8916/14-к, який набрав законної сили, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що подані позивачем документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень стосовно як податку на додану вартість, так і податку на прибуток підприємства.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що співробітниками Кіровоградської ОДПІ було ініційовано проведення почеркознавчого дослідження підписів, що містяться в податковій звітності ПП Інбудтраст в графі керівник (в тому числі і в податкових накладних виписаних для позивача). За результатами проведеного дослідження спеціалістами складено висновок № 3855/02 від 11.10.2010, згідно якого встановлено, що розташовані в графі керівник підписи виконані не директором ОСОБА_2 , який згідно установчих документів є керівником підприємства, а іншими особами, які не ідентифіковані.

Таким чином, податкові накладні, виписані ПП Інбудтраст для позивача не є належними та допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Допущені судом першої інстанції описки в мотивувальній частині оскарженої постанови щодо неправильного зазначення назви контрагента позивача - ПП Інбудтранс замість правильного - ПП Інбудтраст , можуть бути виправлені цим судом в порядку статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України за ініціативою суду або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Рава-Руський спиртовий завод залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі № 813/2710/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. М. Багрій судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повний текст постанови виготовлений 24.05.2019.