Постанова

від 20.02.2019 по справі 643/6934/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року

м. Харків

справа № 643/6934/17

провадження № 22-ц/818/880/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Бровченка І.О., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

учасників справи:

представника ОСОБА_1 - адвоката Защук В.В.,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Сохайжи , треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Єрмаком Н.В., -

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Сохайжи (далі - ТОВ Сохайжи ) про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності.

В обґрунтування позову зазначив, що 28 січня 2014 року між ним та ТОВ Сохайжи укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 926,00 кв.м в нежитловій будівлі літ. З-4 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежитлові приміщення). За даним договором ТОВ Сохайжи зобов'язалося сплатити на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 485 000,00 грн. до 28 січня 2017 року (далі - договір купівлі-продажу).

ТОВ Сохайжи свої зобов'язання щодо сплати позивачу вартості нежитлових приміщень за договором купівлі-продажу не виконало, зважаючи на що ОСОБА_1 просив суд розірвати вказаний вище договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чупріною О.Г. за № 132, скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ Сохайжи на нежитлові приміщення та визнати за ОСОБА_1 право власності на них.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року залучено в якості третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Представником третьої особи - ОСОБА_3 подано до суду першої інстанції пояснення, в яких зазначив, що ОСОБА_1 придбав за договором купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року у ТОВ Фінвестбуд в тому числі і спірні нежитлові приміщення за ціною 5 500 000,00 грн.

Зобов'язання щодо сплати грошової суми в розмірі 5 500 000,00 грн. ОСОБА_1 не виконано.

03 січня 2012 року ОСОБА_3, як поручителем на підставі договору поруки № 4473-ПР від 14 січня 2011 року, сплачено за ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінвестбуд заборгованість за договором купівлі-продажу в розмірі 5 500 000,00 грн.

Зважаючи на сплату за ОСОБА_1 заборгованості, ОСОБА_3 отримав права кредитора за договором купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року.

ОСОБА_1 не погасив заборгованість в розмірі 5 500 000,00 грн. перед ОСОБА_3, поділив нежитлову будівлю на окремі приміщення та умисно передав їх у власність за договором купівлі-продажу ТОВ Сохайжи . Даний договір купівлі-продажу є фіктивним правочином. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ТОВ Сохайжи про визнання договорів-купівлі продажу, укладених останнім з ТОВ Фінвестбуд та ТОВ Сохайжи , недійсними.

Зважаючи на зазначене, просив у задоволенні позову відмовити.

Представником третьої особи - ОСОБА_5 також було подано до суду першої інстанції аналогічні пояснення, в яких зазначив, що ОСОБА_1 є засновником ТОВ Сохайжи та йому належить частка, що становить 77 відсотків статутного капіталу, зважаючи на що має вирішальний вплив на виконання даним товариством зобов'язань за укладеними договорами купівлі-продажу. Даний факт свідчить про недійсність укладених ОСОБА_1, ТОВ Фінвестбуд та ТОВ Сохайжи договорів купівлі-продажу, що є правовою підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2017 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, необґрунтованість оскаржуваного рішення. Висновки суду першої інстанції щодо недоведення ОСОБА_1 того факту, що він у зв'язку з невиконанням ТОВ Сохайжи зобов'язання щодо сплати вартості нежитлових приміщень значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору, є необґрунтованими. Також суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову необґрунтовано посилався на те, що ОСОБА_1 як учасник ТОВ Сохайжи , має вплив на господарську та фінансову діяльність товариства, що свідчить про відсутність заподіяної йому шкоди бездіяльністю товариства за договором купівлі-продажу. Судом не було надано належної оцінки тому факту, що засновник не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її засновника. Будь-яких правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не виникало та останній не має жодного відношення до предмету спору у даній справі. Дані обставини встановлені постановою Верховного суду від 19 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Біфель про розірвання договору та визнання права власності. Договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Фінвестбуд , не містить застереження щодо наявності засобів забезпечення виконання зобов'язання порукою. Таким чином доводи ОСОБА_3 не мають враховуватися при розгляді даної справи.

Представником третьої особи - ОСОБА_3 подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Надав пояснення, аналогічні поясненням, поданим до суду першої інстанції, а саме: 15 грудня 2010 року ОСОБА_1 придбав у ТОВ Фінвестбуд за договором купівлі-продажу вказані нежитлові приміщення за ціною 5 500 000,00 грн.

Зобов'язання щодо сплати грошової суми в розмірі 5 500 000,00 грн. та в строк, встановлений в договорі, ОСОБА_1 не виконано.

03 січня 2012 року ОСОБА_3, як поручителем на підставі договору поруки № 4473-ПР від 14 січня 2011 року, сплачено за ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінвестбуд заборгованість за договором купівлі-продажу в розмірі 5 500 000,00 грн.

Зважаючи на сплату за ОСОБА_1 заборгованості, ОСОБА_3 отримав права кредитора за договором купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року.

ОСОБА_1 не погасив заборгованість в розмірі 5 500 000,00 грн. перед ОСОБА_3, поділив нежитлову будівлю на окремі частини та умисно передав їх у власність за договором купівлі-продажу ТОВ Сохайжи , ТОВ РАО 77 , ТОВ Сува та ТОВ Біфель .

ОСОБА_1 не є таким, що значною мірою позбавлений права отримати грошові кошти за продані ТОВ Сохайжи нежитлові приміщення, оскільки він є кінцевим бенефіціарним власником цього господарського товариства з часткою у статутному капіталі у розмірі 77 відсотків.

Даний договір купівлі-продажу є фіктивним правочином.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведені доводи, що є правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Також не відповідають фактичним обставинам доводи ОСОБА_1 щодо відсутності правовідносин між ним та ОСОБА_3, оскільки 14 січня 2011 року між ТОВ Фінвестбуд як кредитором, та ОСОБА_3 як поручителем, укладено договір поруки № 4473-ПР, відповідно до умов якого останній поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року, в тому числі щодо сплати ціни продажу за придбану ним нежитлову будівлю літ. З-4 .

ОСОБА_1 необґрунтовано надає в апеляційній скарзі оцінку ступеню відношення ОСОБА_3 як третьої особи, до даної справи, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення не посилався на зазначені обставини. ОСОБА_3 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

ОСОБА_1 безпідставно посилається на постанову Верховного суду від 19 вересня 2018 року у справі ОСОБА_1 проти ТОВ Біфель якою скасовано рішення суду апеляційної інстанції та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 -адвокат Защук В.В. апеляційну скаргу підтримала.

Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Подав до суду клопотання про визнання представника ОСОБА_1 -адвоката Защук В.В. таким, що зловживає процесуальними правами шляхом заявлення безпідставного відводу складу суду, та накладення на останнього штрафу.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 -адвоката Защук В.В., представника ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до ТОВ Сохайжи , треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для розірвання договору купівлі-продажу відсутні, оскільки позивачем не доведено, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору він значною мірою позбавився того, на що він розраховував при його укладенні.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам процесуального закону відповідає не в повному обсязі.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року ОСОБА_1 придбав у ТОВ Фінвестбуд нежитлову будівлю загальною площею 5 655,3 кв.м, літ. З-4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 138, 139, том 1).

28 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Сохайжи укладений договір купівлі-продажу частини приміщень в зазначеній нежитловій будівлі, відповідно до умов якого продавець передав покупцю нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення третього поверху, № 1-:5; 7-:16, загальною площею 926,0 кв.м., в нежитловій будівлі літ. З-4, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно п. 2.1. продаж нерухомого майна за домовленістю сторін був вчинений за ціною 4 850 00,00 грн., яку покупець зобов'язався сплатити до 28 січня 2017 року (а.с. 9-12).

Докази, що містяться в матеріалах справи, свідчать про те, що на час розгляду даної цивільної справи умови договору купівлі-продажу щодо сплати ТОВ Сохайжи , як покупцем, вартості нежитлових приміщень в розмірі 4 850 00,00 грн., не виконані.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 692 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 4 692 ЦК України якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

В даному випадку продавцеві також належить права вимагати розірвання договору купівлі-продажу з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Отже, колегія суддів вважає, що право на обрання способу захисту у випадку несплати покупцем вартості товару за договором купівлі-продажу у визначені в ньому строки належить продавцю.

ОСОБА_1 при виконанні умов договору купівлі-продажу в частині несплати вартості нежитлових приміщень вправі був звернутися до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 та в постанові Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 61-6391ск18 зазначено, що однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але і наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що несплата вартості нежитлових приміщень продавцем за договором купівлі-продажу в сумі 4 850 00,00 грн. не свідчить про істотне порушення ним умов договору купівлі-продажу.

Посилання суду на ті обставини, що ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу з ТОВ Сохайжи , в якому він є бенефіціарним власником з часткою в статутному капіталі в розмірі 77 відсотків, має переважне право впливати на господарську та фінансову діяльність товариства, не свідчить про те, що права останнього не порушені, оскільки відповідно до ч.3 ст. 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника).

Отже, колегія суддів вважає, що зазначеним обставинам судом першої інстанції не було надано належної оцінки, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України.

При ухваленні нового судового рішення колегія суддів керується тим, що договір купівлі-продажу, який є дійсним та укладеним в установленому законом порядку, може бути розірваний в судовому порядку.

Проте, на час ухвалення рішення Московським районним судом м. Харкова від 24 жовтня 2018 року, яке є предметом апеляційного оскарження, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2018 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ТОВ РАО 777 , ТОВ Сува , ТОВ Сохайжи , ТОВ Біфель про визнання договорів купівлі-продажу недійсними. Визнано недійсним договори купівлі-продажу, в тому числі й договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Сохайжи (а.с. 41, 51, том 2).

Отже, на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуємого судового рішення, зазначений договір купівлі-продажу був визнаний недійсним з тих підстав, що має фіктивний характер, оскільки не був направлений на реальне настання тих правових наслідків, що ним були обумовлені та характерні цьому виду договорів (а.с. 41-51, том 2).

Постановою Харківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 липня 2018 року залишено без змін (а.с. 242-249, том 2).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що не може бути розірваний договір купівлі-продажу, який у встановленому законом порядку визнаний недійсним з підстав його фіктивності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Сохайжи про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень задоволенню не підлягають.

Не можуть бути визнані обґрунтованими і позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення, які були ним відчужені за договором купівлі-продажу, укладеним 28 січня 2014 року з ТОВ Сохайжи , оскільки вони є похідними від позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу.

Крім того, розірвання договору купівлі-продажу не є правовою підставою для визнання права власності на нежитлові приміщення, відповідно до вимог ст. 328 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Сохайжи про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності не підлягають задоволенню з інших підстав ніж зазначені судом першої інстанції.

Оскільки колегія суддів відмовляє в задоволенні позову, то відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України скасовує заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2017 року, а саме - заборону відчуження нежитлових приміщень третього поверху, № 1-:-5, 7-:-16, загальною площею 926,00 кв.м., в нежитловій будівлі літ. З-4 , за адресою АДРЕСА_1.

Колегія суддів при ухваленні нового судового рішення відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України не перерозподіляє між сторонами судові витрати, оскільки відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Не вбачає колегія суддів правових підстав для вжиття заходів процесуального примусу відносно представника ОСОБА_1 - адвоката Защук В.В. за заявлення безпідставного відводу, оскільки заяву про відвід було подано ОСОБА_1, а не його представником (а.с. 218, 219, том 2).

На підставі ст.ст. 367, 368, 371, п.2 ч.1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч.1 ст. 376, ст. 381-384, ст. 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Сохайжи , треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності - відмовити з інших підстав.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті за ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено "22" лютого 2019 року.

Головуючий суддя: Судді:А.І. Колтунова І.О. Бровченко Н.П. Пилипчук