Постанова

від 04.11.2019 по справі 643/6934/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року

м. Харків

справа № 643/6934/17

провадження № 88-ц/818/18/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

Головуючого : Колтунової А.І.,

суддів: Бровченка І.О., Пилипчук Н.П.

за участю: секретаря - Щербань Р.М.

учасників справи -

представника заявника (позивача)- ОСОБА_1.

представника відповідача - Ольховського М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Сохайжи", треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 24 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Єрмаком Н.В.,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2018 року - скасовано. Ухвалено нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Сохайжи , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності - відмовлено з інших підстав. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2017 року.

30 вересня 2019 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла заява про перегляд постанови Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року за нововиявленими обставинами.

Заявник зазначав, що підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ Сохайжи про розірвання договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 28 січня 2014 року, реєстровий номер 132, згідно постанови апеляційного суду були встановлені рішенням Московського районного суду м.Харкова від 20 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року, у справі № 643/10560/17, обставини, які були визнані правовою підставою для визнання вищезазначеного договору купівлі - продажу недійсним.

Проте, постановою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року рішення Московського районного суду міста Харкова від 20 липня 2018 року та постанова Харківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у справі № 643/10560/17 були скасовані.

Ухвалене нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТОВ РАО - 777 , ТОВ СУВА , ТОВ Сохайжи , ТОВ Біфель про визнання правочинів недійсними та визнання права власності було відмовлено.

Оскільки відповідно до пункту 3 частини 2 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами, у випадку якщо було скасовано судове рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, то ОСОБА_2 просив суд заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити, скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, скасувати рішення Московського районного суду від 24 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 адвокат Сисоєва К.М. підтримувала заяву про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами та апеляційну скаргу.

Представник ТОВ Сохайжи - Ольховський М.М. проти задоволення заяви та апеляційної скарги не заперечував.

Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином (а.с. 32,38 том 5).

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просила суд розглядати справу за їх відсутності. Проти задоволення заяви заперечувала (а.с. 34- 35 том 5).

Вислухавши пояснення представників ОСОБА_2 , ТОВ Сохайжи , дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_2 про перегляд постанови Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2018 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ Сохайжи про розірвання договору купівлі - продажу нерухомого майна та визнання права власності.

Ухвалюючи зазначене судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що несплата покупцем ТОВ Сохайжи продавцю ОСОБА_2 вартості нежитлових приміщень площею 926,00 кв. метрів у сумі 485 000,00 грн. не свідчить про істотне порушення покупцем умов цього договору та не може бути визнано правовою підставою для його розірвання.

На зазначене судове рішення ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, необґрунтованість оскаржуваного рішення. Висновки суду першої інстанції щодо не доведення ОСОБА_2 того факту, що він у зв`язку з невиконанням ТОВ Сохайжи зобов`язання щодо сплати вартості нежитлових приміщень значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору, є необґрунтованими. Також суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову безпідставно посилався на те, що ОСОБА_2 як учасник ТОВ Сохайжи , має вплив на господарську та фінансову діяльність товариства, що свідчить про відсутність заподіяної йому шкоди бездіяльністю товариства за договором купівлі-продажу. Судом не було надано належної оцінки тому факту, що засновник не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її засновника. Будь-яких правовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виникало та останній не має жодного відношення до предмету спору у даній справі. Зазначені обставини встановлені постановою Верховного суду від 19 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Біфель про розірвання договору та визнання права власності. Договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Фінвестбуд , не містить застереження щодо наявності засобів забезпечення виконання зобов`язання порукою. Отже, доводи ОСОБА_3 не мають враховуватися при розгляді даної справи.

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2018 року - скасовано. Ухвалено нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Сохайжи , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності - відмовлено з інших підстав. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2017 року.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що відсутні правові підстави для розірвання договору оренди, оскільки позивачем не доведено, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо сплати вартості нежитлових приміщень він значною мірою позбавився того, на що він розраховував при його укладенні, та це є істотними порушеннями умов договору, не відповідають доказам, які є в матеріалах справи, суперечать вимогам ст.ст. 651,692 ЦК України, правовим позиціями, викладеним в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс/13 та Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 61-6391 ск18.

Проте, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору купівлі - продажу не підлягають задоволенню, оскільки рішенням Московського районного суду міста Харкова від 20 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року, спірний договір купівлі- продажу визнаний недійсним (а.с. 256-259 том 4).

Постановою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Московського районного суду м.Харкова від 20 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТОВ РАО 777 , ТОВ Сува , ТОВ Сохайжи , ТОВ Біфель про визнання правочинів недійсними та визнання права власності відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 9 200,00 грн. судових витрат, понесених на сплату судового збору ( а.с. 6-22 том 5).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами, у випадку, якщо було скасовано судове рішення, яке стало підставо для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Пунктом 3 частини 1 статті 424 ЦПК України передбачено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано до суду, з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом 30 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Із матеріалів справи вбачається, що постанова Верховного Суду про скасування рішення Московського районного суду міста Харкова від 20 липня 2018 року та постанови Харківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року прийнята 28 серпня 2019 року (а.с. 6-22 том 5).

Із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 звернувся 25 вересня 2019 року (а.с. 23-24 том 5).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що процесуальний строк звернення до суду із заявою про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами не пропущений.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що є правові підставі для перегляду постанови Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів відповідно до пункту 2 частини 3 статті 429 ЦПК України скасовує постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року та ухвалює нове судове рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольняє частково, скасовує рішення Московського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ "Сохайжи", треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності задовольняє частково, в частині розірвання договору купівлі - продажу нерухомого майна.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлові приміщення відмовляє з інших підстав.

При ухваленні нового судового рішення колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами, та не оспорюється сторонами, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року ОСОБА_2 придбав у ТОВ Фінвестбуд нежитлову будівлю загальною площею 5 655,3 кв.м, літ. З-4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 138, 139, том 1).

28 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ Сохайжи укладений договір купівлі-продажу частини приміщень в зазначеній нежитловій будівлі, відповідно до умов якого продавець передав покупцю нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення третього поверху № 1-:5; 7-:16, загальною площею 926,0 кв.м., в нежитловій будівлі літ. З-4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно п. 2.1. продаж нерухомого майна за домовленістю сторін був вчинений за ціною 485 000,00 грн., яку покупець зобов`язався сплатити до 28 січня 2017 року (а.с. 9-12 том 1).

Докази, що містяться в матеріалах справи, свідчать про те, що на час розгляду даної цивільної справи умови договору купівлі-продажу щодо сплати ТОВ Сохайжи , як покупцем, вартості нежитлових приміщень в розмірі 485 000,00 грн., не виконані.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 692 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 4 статті 692 ЦК України якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

В даному випадку продавцеві також належить права вимагати розірвання договору купівлі-продажу з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Отже, колегія суддів вважає, що право на обрання способу захисту у випадку несплати покупцем вартості товару за договором купівлі-продажу у визначені в ньому строки належить продавцю.

ОСОБА_2 , враховуючи невиконання умов договору купівлі-продажу в частині сплати вартості нежитлових приміщень, вправі був звернутися до суду з позовом про розірвання зазначеного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 та в постанові Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 61-6391ск18 зазначено, що однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але і наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

За змістом ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що несплата вартості нежитлових приміщень покупцем за договором купівлі-продажу в сумі 485 000,00 грн. не свідчить про істотне порушення ним умов договору купівлі-продажу.

При розгляді справи було безспірно встановлено, що неотримання ОСОБА_2 протягом тривалого часу вищезазначеної суми, передбаченої умовами договору купівлі - продажу, завдало йому реальні збитки, оскільки він не отримує будь - якого прибутку, майно зношується та знецінюється.

Посилання суду на ті обставини, що ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу з ТОВ Сохайжи , в якому він є бенефіціарним власником з часткою в статутному капіталі в розмірі 77 відсотків, має переважне право впливати на господарську та фінансову діяльність товариства, не свідчить про те, що права останнього не порушені, оскільки відповідно до ч.3 ст. 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника).

За змістом правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 06 червня 2012 року у справі № 6-46цс12, вбачається, що у випадку, якщо договором купівлі - продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором. Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо сплати переданого йому товару в установлений договором купівлі - продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Отже, колегія суддів вважає, що зазначеним обставинам судом першої інстанції не було надано належної оцінки, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України.

Колегія суддів ухвалює нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 в частині розірвання договору купівлі - продажу задовольняє.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлові приміщення, які були ним відчужені за договором купівлі - продажу, укладеному 28 січня 2014 року між ним та ТОВ Сохайжи , то колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 вищезазначені нежитлові приміщення належать відповідно до договору купівлі - продажу від 15 грудня 2010 року, укладеному між ТОВ Фінвестбуд та ОСОБА_2 .

За умовами цього договору ТОВ Фінвестбуд продав, а ОСОБА_2 купив нежитлову будівлю літ. 3-4 , загальною площею 5 655,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Державна реєстрація права власності проведена 16 грудня 2010 року (а.с. 13-16 том 1).

Отже, ОСОБА_2 набув права власності на спірні нежитлові приміщення відповідно до умов цього договору.

Зазначений договір купівлі - продажу нежитлових приміщень недійсним не визнаний.

У зв`язку з чим, правові підстави визнавати за ОСОБА_2 право власності на спірні нежитлові приміщення додатково за рішенням суду, відсутні.

Розірвання договору купівлі - продажу частини нежитлових приміщень також не є правовою підставою для визнання за позивачем права власності на ці нежитлові приміщення, виходячи із вимог статті 328 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд перерозподіляє судові витрати по сплаті судового збору, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 задовольняє частково.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 сплачений судовий збір при зверненні до суду у сумі 4 850,00 грн., (а.с. 1 том 1 ), при зверненні з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, 7 275,00 грн. (а.с. 93 том 4), при зверненні із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами 8 235,00 грн. (а.с. 1 том 5), а всього 20 360,00 грн.

Пропорційно задоволеним позовним вимогам суд стягує з ТОВ Сохайжи на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 10 180,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.п. 3,4, ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384, ст. 389, п.3 ч.2 ст. 423, п.3 ч.1 ст. 424, ст. 429 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2018 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Сохайжи", треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності - задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі - продажу нежитлових приміщень від 28 січня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною О.Г. за номером 132, та скасувати державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю Сохайжи на нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-:-5, 7-:-16, загальною площею 926,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 запис, про право власності № НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 278757363101.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Сохайжи", треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нежитлові приміщення відмовити з інших підстав.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 01 серпня 2017 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сохайжи на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 10 180,00 (десять тисяч сто вісімдесят гривень) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2019 року.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: І.О. Бровченко

Н.П. Пилипчук