Постанова

від 19.02.2019 по справі 357/11279/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 357/11279/18 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4130/2019 Головуючий у суді першої інстанції: Бондаренко О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

19 лютого 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Семенюк Т.А.

Суддів - Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

при секретарі - Осінчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2018 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_3, Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світлани Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Желтоухової Жанни Сергіївни про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та просив суд визнати недійсним вчинений ОСОБА_3 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди № б/н від 20 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 і ТОВ Агрофірма Матюші , скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди, визнати недійсним договір оренди землі б/н від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки площею 2,1329 га з кадастровим номером НОМЕР_1, скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Желтоухової Ж.С. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: стягнути солідарно з ОСОБА_3, Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод", Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу", Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" на користь ТОВ агрофірма Матюші понесені судові витрати.

У грудні 2018 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2,1329 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, а також заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо спірної земельної ділянки, площею 2,1329 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що існує реальна загроза настання обставин, що можуть унеможливити виконання рішення суду та істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, представник ТОВ Агрофірма Матюші подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Пунктом 1, 2 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

За ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_3 вчиняє дії щодо відчуження чи поділу земельної ділянки.

Проте з таким висновком суду повною мірою погодитись не можна.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Мотиви поданої заяви зводяться до того, що неправомірними діями відповідачів порушено права позивача на оренду земельної ділянки. Представник позивача припускає, що ОСОБА_3 може поділити зазначену вище земельну ділянку, що унеможливить в подальшому виконання рішення суду про задоволення позовних вимог.

Посилається на те, що у аналогічних справах власники земельних ділянок розпочали процедуру поділу таких земельних ділянок, що приводить до того, що поновити відповідний запис про державну реєстрацію права оренди не вдається.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив суд визнати недійсним вчинений ОСОБА_3 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди № б/н від 20 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 і ТОВ Агрофірма Матюші , скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди, визнати недійсним договір оренди землі б/н від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки площею 2,1329 га з кадастровим номером НОМЕР_1, скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Желтоухової Ж.С. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, з приводу якого і заявлено спір.

Встановлено, що між сторонами дійсно існує спір, оскільки позивач оспорює правочини щодо оренди земельної ділянки, нерухоме майно, на яке просить накласти арешт, є предметом спору та на даний час належить відповідачу ОСОБА_3, а невжиття заходу забезпечення позову може в подальшому утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення.

За таких обставин, ухвалу суду у вказаній частині не можна визнати законною та обґрунтованою, внаслідок чого вона підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у вказаній частині.

Щодо вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо спірної земельної ділянки, колегія суддів вважає, що в цій частині заяви слід відмовити, оскільки вказаний спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам закону щодо зазначення осіб, на яких покладається певний обов'язок.

Крім того, накладення арешту на нерухоме майно чи його частку є перешкодою для відчуження такого майна та відповідно проведення реєстраційних дій щодо реєстрації такого майна на іншу особу, а відтак вимоги заявника про заборону вчинення реєстраційних дій з нерухомим майном відповідачки як окремий вид забезпечення позову задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає нормам процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші задовольнити частково.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2018 року скасувати, постановити нове судове рішення наступного змісту.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку, площею 2,1329 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, яка належить ОСОБА_3.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений 21 лютого 2019 року.

Головуючий

Судді