Постанова

від 20.02.2019 по справі 910/2233/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2019 р. Справа№ 910/2233/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Андросюк Ю.Є. - директор

від відповідача: Кубрак О.О.- підписант

від інших учасників судового процесу: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автокат

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018, повний текст якого складений 19.10.2018

у справі № 910/2233/18 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Профбезпека

до Товариства з обмеженою відповідальністю Автокат

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю КЛЦ-3

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Корса

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 61 460,00 грн. збитків, завданих в результаті пошкодження вантажу під час перевезення по договору на надання транспортних послуг № 2/01 від 21.02.2017. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 17 600 грн. та витрати, пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, в сумі 5000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018, повний текст якого складений 19.10.2018, у справі № 910/2233/18 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 61 460 грн. збитків, вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката та витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, задоволені не були.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено наявність протиправної поведінки перевізника - відповідача (незабезпечення цілісності та схоронності вантажу), наявність майнових втрат позивача (плата витрат по усуненню недоліків по перепакуванню товару та заміні пошкодженого - 61 460,00 грн.), причинно-наслідковий зв'язок між цими втратами та протиправною поведінкою перевізника - відповідача, а також те, що відсутність вини останнього не доведено.

При розгляді спору сторін по суті судом першої інстанції встановлено, що 23.02.2017 при доставці вантажу й розвантаженні транспортних засобів відповідача, завідуючим складом в пункті доставки виявлено ушкодження вантажу, про що складено акт про ушкодження товару та упаковки від 23.02.2017, позов до суду подано 23.02.2018, що підтверджується відтиском штемпеля відділу поштового зв'язку на конверті, в якому була направлена позовна заява, а відтак, враховуючи, що про порушення свого права позивач дізнався 23.02.2017, річний строк позовної давності за позовними вимогами щодо стягнення збитків, завданих в результаті пошкодження вантажу під час перевезення по договору на надання транспортних послуг № 2/01 від 21.02.2017, позивачем не пропущений.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт адвокатами, а також їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, в сумі 5000,00 грн., суд першої інстанції послався на те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем вказаних витрат.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Автокат звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/2233/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви.

У апеляційній скарзі відповідач послався на те, що оспорюване рішення не ґрунтується на нормах закону, фактичних обставинах справи та доказах, якими ці обставини підтверджуються, прийняте за неповного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для справи, на підставі неповно досліджених доказів, а також неналежних та недопустимих доказів, поданих позивачем, з порушенням норм матеріального права та недотриманні норм процесуального права.

У обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на ті саме обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що:

- позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту пошкодження спірного вантажу саме з вини відповідача, адже надані позивачем акти ушкодження товару складені з порушенням вимог чинного законодавства;

- товар був вручений відповідачем уповноважений особі - ОСОБА_5, який діяв за дорученням вантажоодержувача;

- відповідач жодним чином не відповідає за упаковку, стрейчування та палетуванння спірного вантажу

- позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом;

- наданий позивачем на підтвердження розміру збитків висновок ТОВ Експертна компанія Укравтоекспертиза -Стандарт № 128/03-18 від 12.02.2018 отриманий з порушенням вимог законодавства.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 20 000,00 грн. та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - в сумі 12 750,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2018 справа № 910/2233/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Мартюк А.І.

Ухвалою від 19.11.2018 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Мартюк А.І. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Автокат на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/2233/18, призначено справу до розгляду на 18.12.2018.

18.12.2018 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді - Калатай Н.Ф. (судді-доповідача) на лікарняному.

Розпорядженням № 09.1-08/774/18 від 26.12.2018, у зв`язку перебуванням судді Буравльова С.І., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2233/18.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2018 справа № 910/2233/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою від 27.12.2018 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автокат на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/2233/18, засідання суду призначено на 22.01.2019 о 14:00, учасників справи повідомлено, що неявка їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Розгляд справи відкладався.

18.02.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 та стягнути судові витрати у вигляді плати за надання правової допомоги у сумі 8 000,00 грн.

20.02.2019 до суду від третьої особи 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, та клопотання третьої особи 1 про розгляд справи за відсутності її представника.

20.02.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому позивач просив, у разі ухвалення рішення по справі на користь позивача, включити до судових витрат відповідача стягнення з відповідача відповідно до суми задоволених позовних вимог суму витрат позивача на послуги адвоката в розмірі 8 465,80 грн.

Станом на 20.02.2018 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Треті особи представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду тертя особа 2 не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третіх осіб за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням, в якому просив не приймати до уваги подані позивачем та третьою особою 1 відзиви на апеляційну скаргу з огляду на порушення строку на їх подання.

Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає таке.

Ухвалою від 19.11.2018 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Мартюк А.І. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Автокат на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/2233/18 та встановлено учасникам судового процесу строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - до 05.12.2019.

Водночас, з огляду на перебування судді Буравльова С.І., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2233/18 за наслідками розгляду якого справа № 910/2233/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Згідно з ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою від 27.12.2018 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І., якою прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автокат на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/2233/18, строк для подання відзиву судом не встановлювався.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для неприйняття до уваги поданих позивачем та третьою особою 1 відзивів на позовну заяву.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

03.01.2017 позивач як продавець та третя особа 1 як покупець уклали договір купівлі-продажу товарів № 03/01/2017 (а.с.24-26 т. 1), відповідно до умов якого позивач зобов'язується виготовити і продати (передати у власність) покупцю, а третя особа 1 зобов'язується купити (прийняти у власність) і оплатити на умовах, передбачених даним договором, споживчі товари.

17.02.2017 Міжнародна організація з міграції (МОМ), Представництво в Україні та третя особа 1 як постачальник уклали договір поставки товару № UА1-2016-371/3 (а.с. 27-33 т. 1), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити МОМ сімейні гігієнічні набори відповідно до умов цього договору та додатків до нього.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що предметом купівлі-продажу за обома вказаними вище договорами були сімейні гігієнічні набори у кількості 8 000 штук.

Послуги зі зберігання товару на складі за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 37, надавались позивачу третьою особою 2 за договором зберігання № 1601, від 16.01.2017 (а.с. 19-22 т. 1).

21.02.2017 позивач як замовник та відповідач як виконавець уклали договір на надання транспортних послуг № 2/01 (далі Договір) (а.с. 17-18 т. 1), відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов'язався надати позивачу послуги з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно з специфікацією та товарно-транспортними накладними, а позивач - сплатити за надані послуги передбачену Договором плату.

На виконання умов Договору відповідач здійснив перевезення вантажів (8 000 гігієнічних наборів (200 палет)) за маршрутом: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 37 - м. Бахмут, вул. Корсунського, 73, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних № 1 від 23.02.2017, № 2 від 23.02.2017, № 3 від 23.02.2017, № 4 від 23.02.2017, № 5 від 23.02.2017, № 6 від 23.02.2017, № 7 від 23.02.2017 (а.с. 34-40 т. 1).

Зі змісту вказаних накладних слідує, що вантажовідправником є позивач, а вантажоодержувачем Міжнародна організації з міграції (МОМ), Представництво в Україні.

При цьому, посилання відповідача на те, що спірний вантаж був прийнятий без зауважень, про що свідчить підписання товарно-транспортних накладних, колегією суддів до уваги не приймаються, адже вантаж мав бути переданий вантажоодержувачу - МОМ, в той час як накладні підписані ОСОБА_5 (представник організації, що надає складське приміщення), а жодних доказів того, що вказана особа є представником вантажоодержувача (МОМ) матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що спірним перевезенням йому завдано збитків в суми 61 460,00 грн., які складаються з вартості зіпсованого вантажу (6 640 грн.), витрат за послуги пакування, термінової доставки та вантажні послуги (28 990 грн.) та витрат на придбання скотчу, стікерів та стрейчплівки (25 830 грн.).

Суд першої інстанції позовні вимоги позивача задовольнив у повному обсязі, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 917 ЦК України:

- перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу (ч. 1);

- відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог (ч. 2);

- перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу (ч. 3).

За правилом ч. ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

У п. 2.1 Договору сторонами погоджено, що послуги надаються позивачу згідно з вимогами Закону України Про автомобільний транспорт , Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними документами, що регулюють умови здійснення перевезень вантажів за цим Договором.

Приймання вантажів для перевезення визначені Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з п. 10.16 яких замовник відповідає за всі наслідки неправильного пакування вантажів (бій, поломка, деформація, теча тощо), а також застосування тари й упаковки, що не відповідають властивостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам.

Відповідно до п. 2.3 Договору, завантаження та розвантаження в пункті призначення здійснюється вантажовідправником або вантажоодержувачем самостійно, якщо інше не передбачено окремою домовленістю сторін. Відповідач здійснює перевірку правильності кріплення та складання вантажу на рухомому складі, несе відповідальність за дотримання цих та інших правил перевезення і безпеки руху

Водночас, пунктом 3.5 Договору встановлений обов'язок відповідача власними силами здійснити завантаження вантажу на транспорт, заповнити товарно-транспортні накладні тощо, або забезпечити виконання цих дій третіми особами. При цьому відповідач несе відповідальність за збереження схоронності товарного вигляду та пошкодження вантажу під час навантаження.

При цьому, як зазначено самим позивачем в позовній заяві (а.с.14 зворот т.1), завантаження спірного вантажу відбувалось силами третьої особи 2.

Вказане також підтверджується листом третьої особи 2 за № 55 від 03.05.2017 (а.с.162 т.1), в якому йдеться про те, що саме вказана особа проводила пакетування та стрейчування вантажу.

Отже, відповідач не брав участі в пакетуванні, стрейчуванні та завантаженні спірного вантажу.

Правила здачі вантажу визначені в розділі 13 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким:

- перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п. 13.1);

- здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.) (п. 13.2);

- в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами (п. 13.6);

- експертиза проводиться у присутності представників Перевізника і Замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи (п. 13.7);

- витрати по експертизі (винагорода експерту, вартість його проїзду в належних випадках від місця роботи або проживання до місця видачі вантажу і назад та ін.) оплачуються Перевізником або Замовником залежно від того, хто проявив ініціативу по виклику експерта. В подальшому витрати по проведенню експертизи відносяться на сторону, яка буде у встановленому порядку визнана винною в недостачі, ушкодженні або зіпсутті вантажу (п. 13.8).

Отже, позивач як замовник, виявивши спірне пошкодження вантажу, мав викликати представників відповідача як перевізника для складення відповідного акту, яким би були зафіксовані спірні пошкодження, та встановлені їх причини. У у випадку відсутності згоди сторін щодо причин пошкодження (що вочевидь і було б у спірному випадку - примітка суду) на вимогу будь-якої з сторін мала бути проведена відповідна експертиза, яка б встановила особу, винну у пошкодженні вантажу, а відповідний акт і був би належним та допустимим доказом на підтвердження причин пошкодження, чого позивачем зроблено не було.

У обґрунтування заявлених вимог про відшкодування збитків за рахунок відповідача позивач зазначає про те, що 23-24 лютого 2017 року при доставці вантажу й розвантаженні транспортних засобів відповідача завідуючим складом в пункті доставки виявлено ушкодження вантажу, проте представники відповідача (водії та інші особи) відмовились виправити пошкодження та оформити документи, що підтверджують факт пошкодження вантажу, на підтвердження факту пошкодження вантажу здійснено фотознімки, якими зафіксовано кількість й характерні особливості пошкодженого товару.

На підтвердження факту пошкодження частини спірного вантажу позивачем до матеріалів справи залучено акт про ушкодження товару та упаковки від 23.02.2017, акт про пошкодження вантажу у дорозі від 27.02.2017.

Щодо вказаних документальних доказів колегія суддів зазначає таке.

При складенні акту про ушкодженні товару та упаковки від 23.02.2017 (а.с.44 т.1), де перелічені характер та обсяги пошкоджень вантажу в шести з семі автомобілів, якими перевозився спірний вантаж, і пошкодження вантажу в яких фактично є ідентичними, порушено встановлені розділом 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом вимоги, адже вказаний акт складено без участі водіїв, які проводили спірне перевезення, та не зазначено про те, що вказані особи від підпису відмовились. До того ж, особа, яка підписала цей акт (ОСОБА_8.), у заяві свідка зазначає про те, що вона прибула до місця розвантаження лише 24.02.2017 (а.с.94 т. 3), з чого слідує, що вказаний акт був складений не 23.02.2017, а 24.02.2017, про що також зазначено самим позивачем у письмових поясненнях по справі.

Крім того, вказаний акт складений не експертом.

За таких обставин, акт про ушкодженні товару та упаковки від 23.02.2017 не може бути належним доказом на підтвердження причин пошкодження вантажу в розумінні вищевикладених норм.

У Акті про пошкодження вантажу в дорозі від 27.02.2017 (а.с. 45-46 т. 1), складеному за участю представників позивача та організації, яка надає складське приміщення, зазначено про те, що: Виявлено, що частина коробів прим'ята та деформована, при цьому шампуні в пляшках 1 000 мл з пластику були пошкоджені й витікли, внаслідок чого короби прийшли у непридатний стан.

Короби були укладені по п'ять рядів, двома колонами, стрейчовані плівкою й укладені на піддони.

Пошкодження й зминання коробів, що призвело до розрушення пляшок й витікання шампуня виникло у наслідок недоброякісного пакування (стейчування) й пакетування коробів при завантаженні в автомобілі, а також, можливо через порушення швидкісного режиму при транспортуванні, що призвело до зминання й розрушення коробів .

Однак, акт про пошкодження вантажу у дорозі від 27.02.2017 також складений за відсутності представників відповідача, і докази виклику його для складення вказаного акту в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, акт про ушкодження товару та упаковки від 23.02.2017 та акт про пошкодження вантажу у дорозі від 27.02.2017 не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок спірного перевезення вантажу.

Будь-яких інших документальних доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.

За обставин, що склалися, колегія суддів виходить з того, що причиною пошкодження вантажу могло бути, зокрема: неправильне пакування вантажів (нещільне закручування пляшок з шампунем, що спричини їх течу, яка в свою чергу спричинила розмокання коробів та їх деформацію), за що відповідач не відповідає, або застосування тари й упаковки, що не відповідають властивостям вантажу (пакуванні наборів в короби, які не могли витримати вагу наборів, що спричинило їх деформацію та течу пляшок з шампунем), за що відповідач не відповідає, або неправильне пакетування чи стрейчування вантажу, за що відповідач також не відповідає.

Крім того, слід відмітити, що з семи машин, у яких перевозився вантаж, у шести з них вантаж зазнав аналогічних ушкоджень. При цьому у вказаних шести машинах було завантажено по 1 320 коробів в кожну, а сьома машина перевозила лише 80 коробів.

Вказане дає підстави вважати, що причиною пошкодження товару могла бути якась єдина причина, наприклад, неправильне пакетування, стрейчування тощо, а не дії окремого водія.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування до особи такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов'язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Отже, на позивача покладений обов'язок довести наявність встановлених законом умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків.

Факт спірного пошкодження вантажу доведений наявними в матеріалах справи документальними доказами в їх сукупності, а також встановлений судовими рішеннями (рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017, постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2018) у справі № 910/8772/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автокат до Товариства з обмеженою відповідальністю Профбезпека , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю КЛЦ-3 про стягнення 64 079,18 грн., предметом розгляду у якій були вимоги про стягнення плати за спірне перевезення.

Однак позивачем у цій справі належними та допустимими доказами не доведено протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, тобто не доведено наявності всіх необхідних елементів для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 61 460 грн.

Враховуючи те, що у спірному випадку визначені цивільним законодавством підстави для задоволення вимог відсутні, тобто, фактично, не встановлено порушення прав та інтересів позивача відповідачем, позовна давність в цьому випадку не застосовується, оскільки в заявлених позовних вимогах колегією суддів відмовляється по суті, і сплив позовної давності (за вказаних обставин) не впливає на суть винесеного рішення.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/2233/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також підстави скасування судового рішення, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Автокат задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, задоволенню не підлягають й вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 17 600 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції, витрат на послуги адвоката в сумі 8 456,80 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, в сумі 5 000,00 грн.

Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає таке.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем у відзиві на позов визначено попередній (орієнтовний) розрахунком витрат на правову допомогу в сумі 39 000 грн. та зазначено, що 20 000 грн. з них ним вже сплачено, а решта розрахунків буде здійснюватись залежно від фактично наданих послуг.

До поданого суду першої інстанції клопотання (а.с.200-209 т.1) відповідачем додано докази понесення витрат на правову допомогу, а саме копії:

- договору про надання правової допомоги від 23.03.2018, укладеного між відповідачем як замовником та Адвокатським об'єднанням Декань і партнери як виконавцем, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику юридичні послуги та представляти його інтереси як позивача, відповідача, третіх осіб в судових органах та інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форм власності, у справах, предметом яких є юридичні права та інтереси замовника з додатковою угодою № 1 від 23.03.2018 до договору про надання правової допомоги від 23.03.2018, в якій погоджено, що виконавець зобов'язався надати правову допомогу у вигляді, зокрема, ознайомлення і вивчення матеріалів справи, надання правової консультації з приводу спору з позивачем, складення документів правового характеру у справі № 910/2233/18, виїзд та участь в судових засіданнях тощо, а замовник зобов'язався сплатити гонорар в сумі 39 000 грн.;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2601/10, виданого на ім'я Декань М.В., посвідчення адвоката № 2601/10 від 21.05.2004, посвідчення помічника адвоката України серія та номер КС-00451 від 08.02.2017 року;

- акту приймання-передачі виконаних (наданих) послуг за період з 23.03.2018 по 16.04.2018, з якого слідує, що виконавцем надано правову допомогу, пов'язану з розглядом справи № 910/2233/18 на загальну суму 21 000 грн.;

- платіжного доручення № 1213 від 16.04.2018 року на суму 20 000,00 грн.

Крім того, відповідачем до суду першої інстанції надано акти приймання-передачі виконаних (наданих) послуг за період з 17.04.2018 по 22.05.2018 на суму 13 500,00 грн. (а.с.118 т.2) та за період з 23.05.2018 по 31.08.2018 на суму 15 000,00 грн. (а.с.111 т.3), проте доказів оплати цих послуг до суду першої інстанції надано не було.

У апеляційній скарзі відповідач просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу та ведення справи в суді апеляційної інстанції в сумі 12 750,00 грн.

На підтвердження факту понесення цих витрат відповідачем надано копії:

- додаткової угоди № 2 від 19.10.2018 до договору про надання правової допомоги від 23.03.2018 та акту приймання-передачі виконаних (наданих) послуг від 07.11.2018, згідно з якими загальна вартість послуг з підготовки апеляційної скарги, направлення її сторонам та до суду, а також виїзд та участь в судових засіданнях становить 12 750,00 грн;

- платіжного доручення № 1237 від 20.11.2018 на суму 9 750,00 грн. (а.с. 250 т. 3).

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем жодних заперечень щодо розміру виплат на правову допомогу відповідача суду не заявлено.

За таких обставин та враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів задовольняє вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу та стягує їх в розмірі, який фактично понесений відповідачем, а саме 29 750,00 грн. (20 000+9 750).

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автокат на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/2233/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/2233/18 скасувати.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Профбезпека (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 148/1, нежиле приміщення 257, ідентифікаційний код 39089479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автокат (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 6, оф. 808, ідентифікаційний код 39120932) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. та витрати на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 29 750 (двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят) грн.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2233/18.

Повний текст постанови складено: 25.02.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк