Ухвала

від 25.03.2019 по справі 910/2233/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2233/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбезпека"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019

у справі № 910/2233/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбезпека"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокат",

третя особа1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛЦ-3",

третя особа2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корса".

Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.03.2019 надійшла касаційна скарга ТОВ "Профбезпека" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 910/2233/18.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Профбезпека" з наступних підстав.

Як вбачається, ТОВ "Профбезпека" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Автокат" про стягнення 61 460,30 грн. збитків, завданих в результаті пошкодження вантажу під час перевезення по договору за надання транспортних послуг № 2/01 від 21.02.2017, 17600,00 грн. на оплату послуг адвоката, 5000,0 грн. витрат, пов'язаних з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів а проведення експертизи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/2233/18 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 61 460 грн. збитків, вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката та витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, задоволені не були.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/2233/18 скасовано. У позові відмовлено повністю.

За змістом положень ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Європейський суд з прав людини, у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

Відповідно п.1 ч.1 ст. 293 ГПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо, зокрема, касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Водночас у п.2 ч. 3 ст.287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1921,00 грн., а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 192 100,00 грн.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 63 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 61 460,00 грн., що значно менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на момент звернення з касаційною скаргою), а тому у відповідності до ГПК України справа № 910/2233/18 є малозначною.

Крім того, подана касаційна скарга ТОВ "Профбезпека" не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Відтак, Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Профбезпека" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 910/2233/18, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 12, 15, 17, 163, 234, 287, 293, 314 ГПК України, Суд,-

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбезпека" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі №910/2233/18.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді - Білоус В.В.

Жуков С.В.