СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" лютого 2019 р. Справа № 922/2496/18 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Тихий П.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ТОВ "Укрнафтогазресурс" (вх. №1468 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2018 у справі № 922/2496/18, за позовом ТОВ "Буровий інструмент", м. Полтава, до ТОВ "Укрнафтогазресурс", с. Наталине, Харківська область, про стягнення 114084,00 грн, ВСТАНОВИЛА: ТОВ "Буровий інструмент" звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Укрнафтогазресурс" заборгованість за договором підряду №31/07/17 від 31.07.17 в сумі 114084,00 грн, яка складається з: основного боргу в сумі - 96480,00 грн; пені в сумі 15681,24 грн; 3% річних в сумі 1373,87 грн; інфляційних нарахувань в сумі 548,89 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги мотивовані неоплатою з боку замовника вартості проведених підрядних робіт на підставі Акту приймання-передачі послуг за договором від 16.02.2018 на суму 109080,00 грн та Акту приймання-передачі послуг від 16.03.2018 на суму 54900,00 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2018 у справі №922/2496/18 позовні вимоги задоволено повністю з підстав неоплати з боку відgовідача вартості проведених підрядних робіт за Актом приймання-передачі послуг за договором від 16.02.2018 на суму 109080,00 грн та Актом приймання-передачі послуг від 16.03.2018 на суму 54900,00 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буровий інструмент"основний борг в сумі 96480,00 грн; пеню в сумі 15681,24 грн; 3% річних в сумі 1373,87 грн; інфляційні нарахування в сумі 548,89 грн, судовий збір в сумі 1762,00 грн. Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обгрунтуванні апеляційної вказує про неприпустимість врахування судом першої інстанції Акту приймання-передачі послуг за договором від 16.02.2018 на суму 109080,00 грн та Акту приймання-передачі послуг від 16.03.2018 на суму 54900,00 грн, оскільки: -Акт приймання-передачі послуг за договором від 16.02.2018 має невідповідності як в частині опису підрядником вартості проведених робіт з загальною сумою, виставленою на підставі даної документації, так і в даті проведення підрядних робіт з фактичною датою підписання його сторонами; -назва Акту приймання-передачі послуг від 16.03.2018 не відповідає характеру виконаних робіт. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс"; вирішено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлення відділення поштового зв'язку, копію вищевказаної ухвали суду від 26.12.2018 ТОВ "Укрнафтогазресурс" отримано 03.01.2019; надіслана на адресу ТОВ "Буровий інструмент" копія ухвали від 26.12.2018 була повернута на адресу суду з причини «закінчення терміну зберігання». 20.02.2019 від ТОВ "Буровий інструмент" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1882), в якому позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2018 у справі № 922/2496/18 без змін. Станом на 25.02.2019 клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2018 у справі № 922/2496/18 відповідає нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке. Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2017 між ТОВ “БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ” та ТОВ “УКРНАФТОГАЗРЕСУРС” було укладено договір підряду № 31/07/17. Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За змістом п. 1.1. Договору Підрядник (ТОВ “БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ”) зобов'язується з використанням свого обладнання та кваліфікованого персоналу виконати за рахунок Замовника (ТОВ “УКРНАФТОГАЗРЕСУРС”) роботи по скручуванню (розкручуванню) обсадних труб та НКТ буровим гідравлічним ключем. В свою чергу, відповідно до п. 1.2. Договору, Замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне фінансування робіт Підрядника і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим Договором та додатками до нього. Згідно з додатковою угодою від 07.12.2017р. № 1 термін дії договору було продовжено до 31.12.2018р. Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 96480,00 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 96480,00 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню. Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В межах пункту 9.2 договору сторони узгодили, що акт прийняття-передачі виконаних робіт складається підрядником на підставі листа протягом трьох днів від дати виконання робіт та подаються на підпис замовнику, який зобов'язується підписати такий акт протягом 5 днів від дати його отримання або в цей строк надати мотивовану відмову від його підписання. Частина 4 статті 882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. За приписами п. 6.1.-6.2. договору оплата робіт, що виконуються за цим Договором здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника у національній валюті України. Оплата вартості фактично виконаних Підрядником робіт здійснюється в безготівковій формі, згідно з підписаними актами виконаних робіт. Строк оплати - протягом 10 (десяти) календарних днів, з дати підписання акту виконаних робіт. З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2017 сторонами було складено Акт приймання-передачі послуг за договором на суму 109080,00 грн. Даний акт було підписано сторонами 16.02.2018. Оскільки роботи були належним чином прийняті замовником у відповідача виник обов'язок їх оплатити включно до - 26.02.2018р. Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо неприпустимості врахування судом першої інстанції Акту приймання-передачі послуг за договором від 16.02.2018 на суму 109080,00 грн, оскільки останній має невідповідності як в частині опису підрядником вартості проведених робіт з загальною сумою, виставленою на підставі даної документації, так і в даті проведення підрядних робіт з фактичною датою підписання його сторонами, з огляду на таке. Зі змісту наявного у справі Акту приймання-передачі послуг за договором від 16.02.2018 вбачається, що сторонами узгоджено об'єм виконаних робіт, їх вид та сума робіт. Самі по собі формальні помилки не можуть повністю нівелювати обов'язок боржника сплатити належні з нього кошти. Акт виконаних робіт укладається сторонами в довільній формі та підписується сторонами. Форма акту виконаних робіт, якою повинні керуватися суб'єкти господарювання, не затверджена на рівні нормативно-правових актів. До того ж відповідно до положень розділу 9 Договору акт прийняття-передачі виконаних робіт складається підрядником на підставі контрольного листа протягом 3 днів від дати виконання робіт та подається на підпис замовнику, який зобов'язується підписати такий акт протягом 5 днів від дати його отримання або в цей строк надати мотивовану відмову від його підписання. Незважаючи на «формальні помилки» в акті виконаних робіт, про які зазначає відповідач (невідповідність в частині опису підрядником вартості проведених робіт -95580,00 грн, 15 930, 00 грн ПДВ, з виставленою кінцевою сумою вартості проведених робіт -109 080,00 грн), мотивованої відмови та будь-яких заперечень позивачу не надав, натомість акти виконаних робіт були підписані без заперечень. Зі змісту Акту приймання-передачі послуг від 16.02.2018 вбачається чітке узгодження сторонами як характеру проведених робіт – скручування різьбових з'єднань труб НКТ діаметром 89 мм, буровим гідравлічним ключем їх об'єм, який повністю відповідає предмету договору, так і кінцева сума вартості проведених робіт у розмірі 109 080,00 грн. Посилання відповідача на неможливість визначення дати підписання акту виконаних робіт від 16.02.2018 є помилковим у зв'язку з тим, що відповідач ототожнює дату складання акту виконаних робіт (07.08.2017-10.08.2017) з датою підписання акту (16.02.2018), як початку виникнення обов'язку з оплати вартості проведених підрядником робіт. При цьому даний акт підписаний належною стороною- Жовковським В.М., діючим директором підприємства станом на момент відповідного підписання. Оскільки, 06.10.2017 відповідно до платіжного доручення № 1118 від відповідача було отримано передплату в сумі 27500,00 грн з ПДВ, то в строк до 26.02.2018 відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача 81580,00 грн з ПДВ. Дана заборгованість в передбачений договором строк погашена не була. 13.03.2018 за платіжним дорученням № 41 відповідач частково погасив заборгованість на суму 40000,00 грн з ПДВ. Таким чином, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача, за актом виконаних робіт від 16.02.2018 складає - 41580,00 грн. Крім того, відповідно до підписаного сторонами Акту приймання-передачі послуг від 16.03.2018, відповідачем були прийняті роботи на суму 54900,00 грн з ПДВ. В силу положень п. 6.2 Договору №31/07/17 від 31.07.2017 граничним терміном оплати заборгованості є 26.03.2018. Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта щодо неприпустимості врахування судом першої інстанції Акту приймання-передачі послуг від 16.03.2018 на суму 54900,00 грн з тієї підстави, що назва акту не відповідає характеру виконаних робіт та зазначає таке. Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Колегія суддів зазначає про обов'язкову належність доказів, яка визначається наявністю зв'язку між змістом фактичних даних, відомостей про факти і самими фактами, які підлягають встановленню і мають значення для правильного вирішення спору. Ось чому, беручи до уваги предмет спору-стягнення позивачем коштів за проведені ним роботи, наданий стороною документ повинен оцінюватись судом з точки зору наявності в ньому даних, які підтверджують факт виконання зазначених робіт, а не його безпосередньої назви. Зі змісту Акту приймання-передачі послуг від 16.03.2018 вбачається узгодження сторонами характеру проведених робіт – скручування різьбових з'єднань труб НКТ діаметром 89 мм, буровим гідравлічним ключем їх об'єм, який повністю відповідає предмету договору. Акт підписаний представниками сторін та не містить жодних зауважень з боку замовника. Матеріали справи не містять жодних доказів оплати замовником вартості проведених робіт в сумі 54900,00 грн. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Враховуючи, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 96480,00 грн, колегія суддів погоджується з позицією Господарського суду Харківської області, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 96480,00 грн заборгованості, правомірні та обґрунтовані та підлягає задоволенню. Одночасно колегія суддів погоджується з висновком суду в частині стягнення пені в сумі 15681,24 грн з огляду на таке. Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. У відповідності до п. 10.2. Договору за порушення строків оплати, Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі 5 % від простроченої суми платежу за кожний календарний день прострочення. Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 15681,24 грн. Правомірними є також позиція суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1373,87 грн та інфляційних втрат в розмірі 548,89 грн з таких підстав. Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є правильним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 1373,87 грн. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, визнає їх правильно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. З огляду на вищевикладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ТОВ "Укрнафтогазресурс" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2018 у справі № 922/2496/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.В. Россолов Суддя О.І. Склярук Суддя П.В. Тихий
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 25.02.2019 |
Оприлюднено | 26.02.2019 |
Номер документу | 80050939 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Россолов Вячеслав Володимирович
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Россолов Вячеслав Володимирович
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Россолов Вячеслав Володимирович
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Россолов Вячеслав Володимирович
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Россолов Вячеслав Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні