Постанова

від 18.02.2019 по справі 904/3715/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3715/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.

секретар судового засідання Ревкова Г.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Майтак І.В., ордер серія ДП № 2516/001 від 13.12.2018 р., адвокат;

від відповідача: Ольховська А.М., довіреність № 17/26/4309 від 28.12.2018 р., представник.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018р., повний текст рішення складений та підписаний 17.12.2018р., суддя Новікова Р.Г., у справі № 904/3715/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №2013563 від 27.12.2013р.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулось до Криворізької міської ради з позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №2013563 від 15.06.2017р., який обґрунтований прийняттям Закону України від 07.12.2017р. №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", а саме положеннями ст.284 Податкового кодексу України, доповненої п. 284.4 наступного змісту: плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробку родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018р. у справі в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до Криворізької міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №2013563 від 15.06.2017р. - відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що підставою даного позову про внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки, є зміни в законодавстві, які фактично не регулюють спірні правовідносини, тому у суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Скаржник вважає, що рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Як зазначено скаржником, висновок суду першої інстанції, що положення ст. 284 Податкового кодексу України визначають особливості оподаткування платою за землю виключно у формі земельного податну, суперечить положенням Податкового кодексу України.

Як зазначено скаржником, стаття 284 Податкового кодексу України регулює особливості оподаткування платою за землю. Поняття ж "плати за землю" наведено в п. 14.1.147. ст. 14 Податкового кодексу України, згідно з яким платою за землю є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За твердженням скаржника, Податковий кодекс України під поняттям "плати за землю" об'єднує земельний податок та орендну плату. Крім того, п. 288.3. ст. 288 Податкового кодексу України чітко передбачено, що земельна ділянка, надана в оренду, є об'єктом оподаткування, тому Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Посилаючись на положенням п.288.5. ст. 288 Податкового кодексу України, яким встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Зокрема, п. 288.5.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, розмір земельного податку становить не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки (аналогічні ж положення містяться в статті 274 Податкового кодексу України, яка регулює ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), скаржник стверджує, що, зазначені норми Податкового кодексу України також ототожнюють розмір орендної плати та розмір земельного податку.

Крім того, скаржником зауважено, що відмовляючи позивачу у застосуванні ставки плати за землю, передбаченої п. 284.4. ст. 284 Податкового кодексу України, фактично створюються передумови для дискримінації щодо діяльності позивача з видобутку корисних копалин у порівнянні з аналогічними підприємствами, які займаються видобутком корисних копалин та сплачують податок на землю.

Від скаржника 18.02.2019 надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження по даній справі до прийняття Верховним Судом відповідного рішення по справі №904/3714/18, предметом спору якої є застосування положень п.284.4 ст.288 Податкового кодексу України до орендних відносин між сторонами по справі. Клопотання обґрунтоване метою врахування позиції Верховного Суду, щодо застосування положень п.284.4 ст.288 Податкового кодексу України до подібних правовідносин, під час розгляду апеляційної скарги у справі № 904/3715/18.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Доказів на підтвердження існування підстав для зупинення апеляційного провадження відповідно до положень до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, а саме щодо порушення провадження у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду у подібних правовідносинах (в іншій справі), заявником не надано.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилення клопотання про зупинення провадження у даній справі у відповідності до вимог чинного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Зокрема, відповідачем зазначено, що податковим законодавством окремо встановлено межі розміру річної орендної плати за землю та окремо земельного податку. При цьому, статтею 284.4 чітко визначено 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до ст.274 і 277 цього Кодексу , тобто дана норма має застосовуватись у випадку сплати землекористувачем саме податку, обчислюваного відповідно до ст. 274 Кодексу, а не орендної плати, яка обчислюється відповідно до ст. 288 Кодексу. Таким чином, норми Податкового кодексу України чітко розмежовують плату на землю на два окремих платежу: орендна плата та земельний податок, при цьому законодавчо не передбачена можливість орендаря сплачувати саме земельний податок.

За твердженням відповідача, умови, запропоновані позивачем у Додатковій угоді, не можуть бути прийняті Криворізькою міською радою, оскільки не узгоджуються з рішенням міської ради від 12.07.2017 №1862. При цьому ст. 288 ПК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, імперативно не вказує на можливість застосування п.284.4. ст. 284 ПК України при визначенні розміру орендної плати.

Як зазначено відповідачем, судом першої інстанції повно і всебічно встановлено всі обставини справи, досліджено та надано оцінку доказам, поданим сторонами, за наслідком чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, та жоден з доводів апеляційної скарги не спростовує правильності таких висновків, у зв'язку з чим, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - орендар) та Криворізькою міською радою (далі - орендодавець) підписаний договір оренди земельної ділянки №2013563 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець на підставі рішення Криворізької міської ради від 30.10.2013р. №2288 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, що пов'язані з користуванням надрами, для обслуговування проммайданчика шахти "Гвардійська", складів руди, відвалів, порушених земель (ділянка №1), яка знаходиться в Тернавському районі м. Кривого Рогу.

В оренду передано земельну ділянку площею 233,6114га. (пункт 2 договору).

На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: комплекс будівель згідно із бухгалтерською довідкою про балансову належність будівлі станом на 01.05.2012р. (пункт 3 договору).

Згідно п. 4 договору кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:07:304:0010.

Положеннями пункту 6 договору визначено що, його укладено строком на 5 років.

Пунктом 7 договору, в редакції протоколу розбіжностей, сторони погодили, що річна орендна плата починаючи з 01.01.2014р. вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлений Податковим кодексом України, з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013р. №2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого рогу". Розмір орендної плати визначається розрахунком, який є невід'ємною частиною договору.

Актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с 26) орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площею 233,6114га (кадастровий номер 1211000000:07:304:0010) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, що пов'язані з користуванням надрами, для обслуговування проммайданчика шахти "Гвардійська", складів руди, відвалів, порушених земель (ділянка №1), яка знаходиться в Тернавському районі міста.

Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.

Як встановлено господарським судом, Державною службою геології та надр України видано спеціальний дозвіл №2558 від 12.10.2001р. за наказом від 24.02.2016р. №69, за видом користування надрами: видобування залізної руди, мета користування надрами: продовження видобування залізних руд у полі шахти Гвардійська Дніпропетровської області, Тернівського району, м.Кривого Рогу, розташованої у 17 км на північний схід від центру м. Кривий Ріг. Строк дії спеціального дозволу до 12.10.2018 року (арк.с. 67).

Згідно з наказом Державної служби геології та надр України від 31.10.2018р. №410 "Про продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами" продовжено строк дії спеціального дозволу на користування надрами №2558 на 20 років.

Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України 28.12.2011 року Публічному акціонерному товариству "Криворізький залізорудний комбінат" видано Акт про надання гірничого відводу з метою розробки родовища залізної руди в межах поля шахти "Гвардійська". Гірничий відвід знаходиться в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області. Площа проекції гірничого відводу, показана на копії топографічного плану кутовими точками, становить 633,7 га. Термін чинності акта про надання гірничого відводу до 12.10.2018р. (арк.с. 68).

Як вбачається із копії топографічного плану (а.с. 69), межі спірної земельної ділянки, частково виходять за межі гірничого відводу поля шахти "Гвардійська".

01.01.2018р. набрав чинності Закон України від 07.12.2017р. №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році".

Пунктом 50 названого Закону, статтю 284 Податкового кодексу України доповнено пунктом 284.4 такого змісту: "284.4 Плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу".

Позивачем було направлено відповідачу проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №2013563 від 27.12.2013р. (супровідний лист №53-14/1155 від 02.05.2018р. (а.с. 31-35), в якій запропонував викласти пункт 7 договору в наступній редакції: "Починаючи з 01.01.2018р. річна орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем в розмірі 2302707грн.57коп. виключно у грошовій формі. Обчислення розміру орендної плати починаючи з 01.01.2018р. здійснюється на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1 статті 274, пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України та рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 № 1862 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році". Розрахунок розміру орендної плати є додатком до даної додаткової угоди".

Листом №6/18-1407 від 11.05.2018р. відповідачем відмовлено у підписанні зазначеної додаткової угоди.

Вказане стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду про внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки №2013563.

В силу вимог п. 284.4 ст. 284 ПК України плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувні підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Проте, дана норма не може бути застосована до договірних відносин, які склались між сторонами - Криворізькою міською радою і ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на підставі вказаного вище Договору оренди земельної ділянки, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 269.1. Податкового кодексу України платниками земельного податку є: - 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- 269.1.2. землекористувачі.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п. 14.1.73. ПК України);

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (п. 14.1.72. ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (п. 14.1.136. ПК України).

Отже, з системного аналізу підпунктів 14.1.72., 14.1.73. та 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 та п. 269.1 ст. 269.1 ПК України колегія суддів прийшла до висновку, що:

- платниками земельного податку - є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі;

- платниками орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності - є орендарі земель державної та комунальної власності.

При цьому підставою для нарахування земельного податку, як встановлено п.286.1 ст.286 ПК України, є дані державного земельного кадастру, а орендної плати: землю (пункт 288.1. статть288 ПК України ) - договір оренди земельної ділянки.

Так, відповідно до пункту 288.2. статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно з пунктом 288.3. статті 288 ПК України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з пунктами 288.1, 288.4 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельні ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

При цьому, пунктом 288.5 статті 288 ПК України імперативно визначено наступне: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка її нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (пп. 288.5.1 п. 288.5 ст 288 ПКУ);

та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПКУ)

Згідно з п.274.1 ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Таким чином, податковим законодавством окремо встановлено межі розміру річної орендної плати за землю та окремо земельного податку.

При цьому, оскільки стаття 284 Податкового кодексу України, яку Законом України від 07.12.2017р. № 2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" доповнено пунктом 284.4., регулює особливості саме оподаткування платою за землю, а не особливості сплати орендної плати, то дана норма має застосовуватись у випадку сплати постійним землекористувачем саме податку, обчислюваного відповідно до ст.274 Кодексу, а не орендної плати, яка обчислюється відповідно до ст.288 Кодексу.

Таким чином, оскільки Позивач - Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", відповідно до Договору оренди земельної ділянки №2013563 від 15.06.2017р. не є постійним землекористувачем, а є орендарем земель комунальної власності, тобто є платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, то на нього, як на платника саме орендної плати, не розповсюджуються пільги щодо плати за землю, встановлені для платників земельного податку.

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що умови додаткової угоди, запропоновані позивачем до Договору оренди земельної ділянки №2013563 від 15.06.2017р., не відповідають положенням пунктів 274.1 ст.274, 284.4 ст.284 та 288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Як підтверджено матеріалами справи, Рішенням Криворізької міської ради № 1862 від 12.07.2017 для земель промисловості за кодом 11.01 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами) з 01.01.2018 встановлено річний розмір орендної плати у вигляді 1% від нормативної грошової оцінки земель міста (а.с.38-43).

Таким чином, Криворізька міська рада в межах дискреційних повноважень відповідно до приписів діючого законодавства України, встановила розмір орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності.

Оскільки ст. 288 ПК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, імперативно не вказує на можливість застосування п.284.4. ст. 284 ПК України при визначенні розміру орендної плати, то колегією суддів зроблено висновок, що умови, запропоновані позивачем у Додатковій угоді, яка є предметом спору в даній справі, не можуть бути прийняті Криворізькою міською радою, оскільки не узгоджуються з рішенням міської ради від 12.07.2017 № 1862.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 1 Договору у користування Позивача передана земельна ділянка промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, що пов'язані з користуванням надрами, для обслуговування проммайданчика шахти "Гвардійська", складів руди, відвалів, порушених земель (ділянка №1), яка знаходиться в Тернівському районі м. Кривого Рогу.

Таким чином, цільове призначення та мета використання орендованої земельної ділянки за означеним Договором є саме розміщення та експлуатація будівель і споруд гірничого підприємства.

Пунктом 284.4. статті 284 Податкового кодексу України встановлено плату за землю у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу, не для будь-яких земельних ділянок, наданих гірничодобувним підприємствам, а лише за земельні ділянки, надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.

В той же час, Позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка надана останньому саме для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, оскільки відповідно до п. 1 Договору від 15.06.2017р. метою її використання є лише розміщення та експлуатація будівель та споруд, а тому застосування до визначення розміру орендної плати п.284.4 ст. 284 ПК України є безпідставним.

Крім того, згідно зі ст.12 Гірничого закону України відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а надання гірничого відводу - Кодексом України про надра.

Відповідно до ст. 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Статтею 17 Кодексу України про надра визначено, що гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Отже, земельні ділянки у межах наданого гірничого відводу можуть використовуватись гірничими підприємствами для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин та розробкою родовищ корисних копалин.

Відповідно до матеріалів справи, ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" Держаною службою Геології та Надр України 12.10.2001 видано Спеціальний дозвіл на користування надрами (реєстраційний номер 2558) (а.с. 67).

Даним дозволом визначено: мета користування надрами продовження видобування залізних руд. Площа земельної ділянки, на яку поширюється дозвіл - 150,5 га. Строк дії спеціального дозволу - до 12.10.2018.

Також, Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України складено акт про надання гірничого відводу, площею 633,7 га, строк дії якого - до 12.10.2018 (а.с. 68-69).

Доказів того, що орендована земельна ділянка знаходиться в межах гірничого відводу шахти "Гвардійська" позивачем також не було надано.

Згідно роз'яснень, викладених у пунктах 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно зі ч.3 ст.13, ст.77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017р.), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018р. у справі №904/3715/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 25.02.2019р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков