Постанова

від 19.02.2019 по справі 917/1071/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 917/1071/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - фізичної особи - підприємця Сердюкова Юрія Олександровича (далі - ФОП Сердюков Ю.О.) - не з'явився,

відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" (далі - Товариство) - не з'явився,

фізичної особи - підприємця Юр'євої Ірини Вікторівни (далі - ФОП Юр'єва І.В.) - Барбашина С.Д.,

розглянув касаційну скаргу ФОП Юр'євої І.В.

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 (колегія суддів: Плахов О.В. (головуючий), судді Геза О.В., Мартюхіна Н.О.)

та касаційну скаргу ФОП Сердюкова Ю.О.

на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 (колегія суддів: Плахов О.В. (головуючий), судді Геза О.В., Шутенко І.А.)

зі справи № 917/1071/18

за позовом ФОП Сердюкова Ю.О.

до Товариства і ФОП Юр'євої І.В.

про визнання договору недійсним (фіктивним),

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ФОП Сердюков Ю.О. звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним (фіктивним) договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації від 03.03.2016, укладеного між Товариством і ФОП Юр'євою І.В. (далі - Договір).

1.2. Позов з посиланням, зокрема, на приписи статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) було подано з тих підстав, що: Договір містить ознаки фіктивності, скільки укладався без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, позаяк товар, який був предметом Договору, ніколи не належав його сторонам, не перебував у їхньому володінні, користуванні, розпорядженні; майно (товар), яке є предметом Договору, на праві власності належить позивачу.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 (суддя Пушко І.І.) відмовлено у відкритті провадження у справі.

2.2. Ухвала суду першої інстанції з посиланням на пункт 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована існуванням судового рішення, що набрало законної сили, яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет спору за аналогічних підстав.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 зазначену ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 скасовано та направлено справу на розгляд місцевого суду.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що ухвала місцевого господарського суду не містить будь-яких посилань на підстави позову, з яких ФОП Сердюков Ю.О. звернувся до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом у даній справі.

2.5. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 заяву представника ФОП Юр'євої І.В. про відшкодування судових витрат в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України задоволено частково: затверджено витрати ФОП Юр'євої І.В. на професійну правничу допомогу з розгляду апеляційної скарги ФОП Сердюкова Ю.О. на ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 зі справи в сумі 10 000 грн.; у задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

2.6. У прийнятті додаткової постанови апеляційний господарський суд виходив з того, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, є обґрунтованими у розмірі 10 000 грн.

2.7 . Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з ФОП Сердюкова Ю.О. (позивача) на користь ФОП Юр'євої І.В. судових витрат відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України, оскільки в межах даної справи апеляційний господарський суд ухвалив судове рішення (постанову) на користь позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. ФОП Юр'єва І.В. , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду від 28.11.2018 зі справи скасувати, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 залишити в силі.

3.2. Водночас ФОП Сердюков Ю.О., не погоджуючись з додатковою постановою, звернувся з касаційною скаргою і, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції додаткову постанову апеляційного господарського суду від 13.12.2018 зі справи скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви представника ФОП Юр'євої І.В. про відшкодування судових витрат.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1 Доводи ФОП Юр'євої І.В. , які викладені в касаційній скарзі на постанову від 28.11.2018

4.1.1. Апеляційний господарський суд скасував ухвалу, яка відповідає закону.

4.1.2. ФОП Сердюков Ю.О. вже реалізував своє процесуальне право на звернення до суду, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено те, що заявлені позивачем у справі № 917/1071/18 вимоги вже вирішувалися у господарській справі № 916/2719/16.

4.1.3. Східний апеляційний господарський суд дійшов хибного висновку про те, що місцевий господарський суд неправильно застосував до зазначених відносин приписи пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України.

4.2. Доводи ФОП Сердюкова Ю.О., які викладені в касаційній скарзі на додаткову постанову від 13.12.2018

4.2.1. Додаткова постанова прийнята з порушенням приписів частини першої статті 221 ГПК України, відповідно до якої питання про судові витрати вирішується після вирішення судом матеріальної-правової вимоги позивача до відповідача, тоді як в межах даної справи рішення по суті позовних вимог не ухвалювалося.

4.2.2. Апеляційний господарський суд розглянув питання про відшкодування судових витрат без звернення сторони судового провадження, порушуючи принцип диспозитивності господарського судочинства.

4.2.3. Східний апеляційний господарський суд порушив вимоги процесуального законодавства, якими регулюється визначення та розподілу судових витрат, понесених стороною у зв'язку з розглядом судового спору.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Місцевим судом у справі встановлено, зокрема, що:

- з рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2017 зі справи № 916/2719/16 вбачається, що предметом її розгляду був позов ФОП Сердюкова Ю.О. до Товариства і ФОП Юр'євої І.В. про визнання недійсним укладеного між останніми договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації від 03.03.2016 фіктивним;

- постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2017, рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2017 зі справи № 916/2719/16 скасоване з прийняттям нового рішення про відмову в позові;

- Одеський апеляційний господарський суд у прийнятій постанові виходив з того, що: позивачем не надано доказів того, що майно, яке є предметом оспорюваного договору, належить саме ФОП Сердюкову Ю.О. на праві власності, оскільки зазначене майно не має індивідуально визначених ознак, які свідчили б, що саме позивач є його власником; позивачем не доведено порушення його прав спірним договором;

- судові рішення зі справи № 916/2719/16 свідчать, що в межах зазначеної справи розглядався спір між тими самими сторонами про той самий предмет та з посиланням на ті самі обставини в обґрунтування позовних вимог (фіктивність оспорюваного правочину та належність позивачу права власності на майно, яке було його предметом), тобто з тих самих підстав, що і в даній справі.

5.2. Водночас апеляційний господарський суд зауважив, що ухвала місцевого господарського суду не містить будь-яких посилань на підстави позову, з яких ФОП Сердюков Ю.О. звернувся до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом у даній справі.

Суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача про те, що місцевий господарський суд не дав правової оцінки доказам та не дослідив підстави для звернення з відповідною позовною заявою, що свідчить про порушення судом "принципу справедливості".

5.3. 13.12.2018 Східний апеляційний господарський суд, приймаючи додаткову постанову зі справи і досліджуючи надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановив таке.

5.3.1. Між адвокатським бюро "Сергія Барбашина" та ФОП Юр'євою І.В. (клієнтом) укладено договір про надання правової допомоги від 12.11.2018 № 12/11-1 (далі - Договір), згідно з пунктом 1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надати йому правові послуги у вигляді представництва інтересів клієнта в органах державної влади, органах місцевого самоврядування на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, судах усіх інстанцій та юрисдикцій.

Відповідно до пункту 1.2 Договору до інших видів правової допомоги належить надання адвокатським бюро клієнту допомоги з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення та подання заяв , клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення, виконання інших конфіденційних завдань клієнта, а також здійснює інші види адвокатської діяльності, що є необхідними для виконання договору, не заборонені законом;

У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що порядок розрахунків визначається в окремих додатках (угодах) на послуги та/або згідно окремих усних домовленостей сторін. Факт оплати послуг може підтверджуватись квитанціями, підтвердженнями про факт отримання грошових коштів, виписками з рахунків тощо.

5.3.2. У судовому засіданні 28.11.2018 представник ФОП Юр'євої І.В. заявив усне клопотання, у якому на підставі частини восьмої статті 129 ГПК України просив надати можливість протягом п'яти днів довести розмір фактично понесених судових витрат ФОП Юр'євої І.В. у зв'язку з розглядом справи і залучити докази таких витрат.

03.12.2018, тобто в строк, передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України, представник ФОП Юр'євої І.В. надіслав до суду клопотання про подання доказів, які підтверджують розмір судових витрат, у якому просив долучити до матеріалів справи оригінал звіту від 28.11.2018 про надані послуги за Договором.

Відповідно до звіту про перелік і вартість наданих послуг від 28.11.2018 за Договором сума таких послуг визначена в розмірі 32 500 грн. і складається з: 5 000 грн. -ознайомлення з матеріалами справи; 25 000 грн. - побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання апеляційної скарги, надсилання (подання) скарги та документів до неї сторонам та до суду; 2 500 грн. - участь 28.11.2018 у судовому засіданні (підготовка, прибуття до суду, участь у засіданні), незалежно від проведення останнього судом та/або перенесення справи (із розрахунку 2 500 грн./судове засідання).

5.3.3. Заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи та наданими послугами, часом, витраченим адвокатським бюро на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг і виконаних робіт та ціною позову, а тому, за висновком апеляційного господарського суду, розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має бути зменшений і затверджений у розмірі 10 000 грн.

6. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

6.1. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

стаття 30:

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

6.2. ГПК України:

стаття 123:

- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу…;

частини перша, друга і третя статті 126:

- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат;

- для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

частина восьма статті 129:

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду;

пункт 2 частини першої статті 175:

- суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

пункти 1 та 4 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права;

стаття 312:

- суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

7.1. Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

7.2. Місцевим господарським судом на підставі встановлених ним обставин з'ясовано, що фактично позов у даній справі № 917/1071/18 було подано за наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду зі справи № 916/2719/16 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому й зроблено висновок про відмову у відкритті провадження у справі.

7.3. Вирішення судом даного спору фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішеннями суду зі справи № 916/2719/16, які набрали законної сили.

7.4. Касаційний господарський суд вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності посилань в ухвалі місцевого господарського суду на підстави позову, оскільки наведене спростовується змістом самої ухвали.

7.5. Отже, помилковим є висновок апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки така ухвала постановлена з урахуванням пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України.

7.6. Доводи касаційної скарги ФОП Юр'євої І.В. про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права знайшли своє підтвердження.

7.7. Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

7.7.1. За результатами дослідження звіту про перелік і вартість наданих послуг від 28.11.2018 та оцінки витрат відповідача 2 з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що доведеними, справедливими і співмірними з обсягом наданої адвокатським бюро правової допомоги зі справи є витрати на правову допомогу, понесені ФОП Юр'євою І.В. , у розмірі 10 000 грн.

7.7.2. ФОП Юр'єва І.В. висновки суду як щодо зменшення заявленої суми судових витрат, так і щодо відсутності підстав для їх стягнення з позивача (з огляду на прийняття рішення апеляційним господарським судом не на її користь) не заперечила.

7.7.3. Викладені в касаційній скарзі ФОП Сердюкова Ю.О. доводи про те, що апеляційний господарський суд на порушення принципу диспозитивності господарського судочинства розглянув питання про відшкодування судових витрат без звернення сторони судового провадження, касаційна інстанція вважає безпідставними, оскільки ФОП Юр'єва І.В. ініціювала питання щодо відшкодування судових витрат шляхом звернення з усним клопотанням про можливість доведення розміру понесених судових витрат і подальшим клопотанням про подання доказів, які підтверджують розмір судових витрат, що не суперечить чинним процесуальним нормам.

7.7.4. Посилання позивача на порушення Східним апеляційним господарським судом вимог процесуального законодавства, якими регулюється визначення та розподіл судових витрат, понесених стороною у зв'язку з розглядом судового спору, не знайшли свого підтвердження і спростовуються вищевикладеним.

7.8. Водночас суд касаційної інстанції навіть з урахуванням викладених вище підстав для скасування судового рішення апеляційної інстанції (постанови від 28.11.2018) не вбачає можливим компенсацію відповідачу 2 судових витрат на правничу допомогу в зазначеному розмірі, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів фактичного понесення таких витрат (їх оплати) ФОП Юр'євою І.В.

8. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги ФОП Юр'євої І.В.

9.1. Касаційна скарга ФОП Юр'євої І.В. підлягає задоволенню.

9.2. Постанова апеляційного господарського суду від 28.11.2018 зі справи підлягає скасуванню через її прийняття з порушенням норм процесуального законодавства, тоді як згадана ухвала суду першої інстанції від 07.09.2018 зі справи має бути залишена в силі.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги ФОП Сердюкова Ю.О.

З урахуванням викладених у постанові мотивів касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ФОП Сердюкова Ю.О. залишити без задоволення, а додаткову постанову апеляційного господарського суду від 13.12.2018 - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

11. Судові витрати

11.1. З огляду на необхідність задоволення касаційної скарги ФОП Юр'євої І.В. та скасування оскаржуваного судового акта, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України , витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 524 грн., понесені відповідачем 2 у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

11.2. Понесені ФОП Сердюковим Ю.О. у зв'язку з переглядом додаткової постанови в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Юр'євої Ірини Вікторівни задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 зі справи № 917/1071/18 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 зі справи № 917/1071/18 залишити в силі.

4. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Сердюкова Юрія Олександровича залишити без задоволення, а додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 зі справи № 917/1071/18 - без змін.

5. Стягнути з фізичної особи - підприємця Сердюкова Юрія Олександровича на користь фізичної особи - підприємця Юр'євої Ірини Вікторівни 3 524 грн. судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

6. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко