Постанова

від 20.02.2019 по справі 2040/5718/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 р.Справа № 2040/5718/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

представника позивача - Чміля В.В.

представника відповідача - Шутової А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків) від 19.10.2018 року (повний текст рішення складений 24.10.18 року) по справі № 2040/5718/18

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправними та скасування рішення й вимоги, визнання протиправними дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0063621301 від 07.05.2018 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 10914,20 грн; визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області про застосування (зарахування з переплати) нарахованих на підставі рішення № 0063621301 від 07.05.2018 р. штрафних санкцій до винесення вищим органом доходів і зборів рішення про результати розгляду скарги № 14/582 від 18.05.2018 р. та застосування (зарахування) суми недоїмки в розмірі 1594,58 грн. та пені в розмірі 241,34 грн. згідно вимоги № Ю-86567-17 від 21.06.2018 р. до закінчення строку на оскарження вимоги; визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області № Ю-86567-17 від 21.06.2018 р. в загальному розмірі 1835,92 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 року по справі № 2040/5718/18 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подаввідзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на неї та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" у відповідності із вимогами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464) є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Також судом першої інстанції встановлено, що 07.05.2018 р. заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0063621301, яким Луганській філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" нараховано штраф: за період з 23.12.2014 р. по 13.02.2015 р. в розмірі 1843,53 грн., з 21.01.2015 р. по 15.09.2017 р. - в розмірі 7907,73 грн. та нараховано пеню в розмірі 1286,59 грн.

Не погодившись із винесеним рішенням, платник податку звернувся із скаргою від 18.05.2018 р. до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду вказаної скарги Державною фіскальною службою України винесено рішення № 21193/6/99-99-11-02-02-25 від 21.06.2018 р., рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0063621301 від 07.05.2018 р. залишено без змін, а скаргу підприємства - без задоволення.

Також судом першої інстанції встановлено, що 21.06.2018 р. Головним управлінням ДФС України у Харківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-86567-17 від 21.06.2018 р. про сплату (недоїмки, штрафу, пені) в загальному розмірі 1835,92 грн., з яких: 1594,58 грн. - недоїмка, 241,34 грн. - пеня.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом рішення, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказанимипозовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про їх обґрунтованість.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було винесено рішення від 07.05.2018 р. №0063621301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 11037,85 грн., в тому числі штрафна санкція в сумі 9751,26 грн. та пеня у сумі 1286,59 грн.

У розрахунку штрафних санкцій до рішення від 07.05.2018 р. № 0063621301 чітко зазначені: дати несвоєчасної сплати та дати фактичної сплати єдиного внеску; кількість днів несвоєчасної сплати єдиного внеску, з урахуванням чого і нараховуються штрафні санкції та пеня. При цьому, апелянт зазначив, що в своїй позовній заяві позивач підтверджує правильність нарахування санкцій контролюючим органом, вказуючи на те, що нарахована в липні 2017 єдиного внеску була сплачена 15.09.2017 р., тобто несвоєчасно.

Таким чином, контролюючий орган зазначив, що в порушення ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачем несвоєчасно було сплачено єдиний внесок, нарахований за календарний місяць терміном сплати пізніше 20 числа наступного місяця за відповідний період. Отже, контролюючим органом було правомірно винесено рішення від 07.05.2018 р. № 0063621301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Також апелянт зазначив, що у зв'язку з проведенням документальної планової виїзної перевірки Луганської філії НАК "Украгролізинг" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., керуючись нормами пп. 20.1.4, 20.1.14, п.20.1, на підставі п.82.1 ст.82 ПК України з метою забезпечення виконання покладених на органи ДФС функцій, позивачу 30.03.2018р. надано письмовий запит №13115/10/20-40-14-03-16 "Про надання документів", в тому числі тих, які підтверджують нарахування, заробітної плати, нарахування, обчислення, сплату та своєчасність подачі звітності по єдиному внеску, відомості нарахування заробітної плати, авансові звіти, виписки та інше.

Вказані у запиті документи підприємством до перевірки не надані. Щодо ненадання первинних документів для проведення документальної планової перевірки складено відповідний акт №2534/20-40-14-03-07/25939221 від 10.04.2018р.

При перевірці використані відомості, що містяться в інформаційних базах ІС Податковий блок , інформація з Електронного кабінету Луганської філії НАК "Украгролізинг", надана в ході перевірки.

Згідно інформації з Електронного кабінету платника встановлено, що первинними документами обліку, відповідно до яких здійснювалися нарахування і виплата найманим особам доходів (зарплата, інші види доходів) були відомості по нарахуванню заробітної плати, виписки банку, накази, тощо.

У зв'язку з ненаданням первинних документів (відомості по нарахуванню; плати, платіжні відомості, виписки банку) при перевірці сум, на які нараховується єдиний внесок використано інформацію з Електронного кабінету платника.

Документальною перевіркою встановлені порушення: 1) пп.168.1.5 п. 168.1 ст.168, п.п.176.2. а п. 176.2 ст.176 ПК України, а саме встановлено неперерахування утриманого податку на доходи фізичних доходів за липень 2017 року у встановлений законодавством термін в загальній 1223,00 грн.; 2) пп.168.1.5 п. 168.1 ст.168, п.п.176.2. а п. 176.2 ст.176 ПК України, а саме встановлено неперерахування утриманого військового збору із доходів за липень 2017 року у встановлений законодавством термін в загальній сумі 101,92 грн.; ненадання первинних документів для проведення документальної перевірки.

Відповідно до висновку до акту перевірки додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність платника податків за період, що перевірявся відсутні.

Таким чином, документальною перевіркою Луганської філії НАК "Украгролізинг" від 20.04.2018 р. №1547/20-40-14-03-07/25939221 встановлені порушення щодо своєчасності і повноти нарахувань з єдиного внеску, а не своєчасності його сплати (саме своєчасність сплати можливо було перевірити шляхом проведення камеральної перевірки, а не документальної).

Також апелянт зазначив, що з 01.01.2016 р. законодавством про єдиний внесок не передбачено особливих умов щодо виконання зобов'язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку в контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО. Крім того, позивач, ні під час здійснення діяльності на території проведення антитерористичної операції, ні після зміни місцезнаходження сертифікат Торгово-промислової палати України та заявудо контролюючого органу не надавав.

Апелянт також зазначив, що відповідно до інтегрованої картки платника Луганської філії Національної акціонерної компанії Украгролізинг (код 25939221) станом на 31.05.2018 р. виникла заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску і сумі 1835,92 грн., а тому контролюючий орган вважає, що ним правомірно сформована та направлена позивачу вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2018 р. № 86567-17 на суму 1835,92 грн.

Що стосується вказаних вище доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач в обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені послався на те, що згідно інформації з Електронного кабінету платника встановлено, що первинними документами обліку, відповідно до яких здійснювалися нарахування і виплата найманим особам доходів (зарплата, інші види доходів) були відомості по нарахуванню заробітної плати, виписки банку, накази, тощо.У зв'язку з ненаданням первинних документів (відомості по нарахуванню; плати, платіжні відомості, виписки банку) при перевірці сум, на які нараховується єдиний внесок використано інформацію з Електронного кабінету платника.

Тобто, контролюючим органом спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені прийняте, а розрахунок штрафних санкцій зроблений виключно на підставі інформації з Електронного кабінету платника.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України,документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З положень наведеної вище норми ПК України вбачається, що при проведенні документальної перевірки (саме такий вид перевірки проводився відносно підприємства позивача), контролюючий орган зобов'язаний використовувати виключно такі документи: податкові декларації (розрахунки), документи фінансової, статистичної та іншої звітності, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отримані в установленому законодавством порядку контролюючим органом документи та податкову інформацію, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно акту перевірки від 20.04.2018 р. № 1547/20-40-14-03-07/25939221, контролюючий орган зазначив, що у зв'язку з ненаданням первинних документів (відомості по нарахуванню заробітної плати, платіжні відомості, виписки банку) при перевірці сум, на які нараховується єдиний внесок використано інформацію з Електронного кабінету платника. В той же час, відповідачем ані ході розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не доведено суду того, що інформація, яка міститься в Електронному кабінеті платника є достовірною та такою, що підтверджується відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доказів на підтвердження достовірності інформації, що міститься Електронному кабінеті платника - Луганської філії НАК Украгролізинг до суду не надано.

Що стосується доводів апелянта з приводу правомірності сформування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2018 р. № 86567-17 на суму 1835,92 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 59.1, 59.3 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У зв'язку з ненаданням до суду контролюючим органом документів, які б могли підтвердити факт виникнення грошового зобов'язання та, як наслідок, наявності у контролюючого органу права на формування та направлення підприємству позивача податкової вимог, твердження апелянта з приводу правомірності формування та направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2018 р. № 86567-17 на суму 1835,92 грн., є помилковими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач в підтвердження правомірності прийняття вимоги надав витяг з електронного кабінету, згідно якого відповідач з наявної у позивача станом на 30.04.2018 р. переплати у розмірі 6585,81 грн. проводить зарахування штрафів та пені нарахованих відповідно до оскаржуваного рішення, а саме у період адміністративного оскарження рішення від 07.05.2018 р. № 0063621301.

Пунктом 2 розділу IV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 р. № 1124,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 р. за № 178/28308, встановлено, що скарга на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу подана з дотриманням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1 розділу III цього Порядку, зупиняє строки їх сплати до винесення рішення контролюючим органом вищого рівня або дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, відповідач, не зважаючи на те, що рішення від 07.05.2018 р. № 0063621301 про застосування штрафів та пені оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, про що повідомлялось відповідачу (повідомлення про оскарження подано позивачем 18.05.2018 р.) та отримано відповідачем 23.05.2018 р., проводив зарахування штрафів та пені з наявної переплати позивача, що знаходить своє відображення в інформаційній базі даних ІС Податковий блок , та в результаті чого виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки ) від 21.06.2018 р. № Ю-86567-17.

Тобто, відповідач застосував (зарахував) недоїмку та пеню, до прийняття рішення про результат розгляду Державною фіскальною службою України скарги позивача, до винесення та до закінчення строку оскарження вимоги, про що свідчить витяг з електронного кабінету позивача за 2018 рік.

Також колегія суддів зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2018 р. №Ю-86567-17 є похідною від прийняття оскаржуваного рішення від 07.05.2018 р. № 0063621301, якою здійснено донарахування та застосовані штрафні санкції. При скасуванні оскаржуваного рішення від 07.05.2018 р. № 0063621301 підлягає скасуванню вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2018 р. № Ю-86567-17, яка є похідною від прийняття зазначеного вище рішення.

Аналогічну правову позицію наведено Верховним судому постанові від 03.04.2018 р. по справі № 817/1429/16.

На підставі наведених вище обставин, доводи апелянта з приводу правомірності прийнятого ним рішення щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 10914,20 грн. та формування вимоги № Ю-86567-17 від 21.06.2018 р. в загальному розмірі 1835,92 грн. є безпідставними та такими, що спростовуються наведеними вище обставинами.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 року по справі № 2040/5718/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 року по справі № 2040/5718/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складений 25.02.2019 року