Рішення

від 25.01.2019 по справі 296/3924/18

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/3924/18

2/296/159/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомир в складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Погаса О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" Житомирська регіональна дирекція" про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" Житомирська регіональна дирекція", в якому просить скасувати наказ філії Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Житомирська регіональна дирекція" №68-ос від 28 березня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1";

поновити ОСОБА_1 на роботі у філії ПАТ "НСТУ" Житомирська регіональна дирекція"; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі встановленому на дату винесення рішення суду; допустити негайне виконання рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного строку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01.05.1998 року працює на Житомирському телебаченні. Відповідач Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" є правонаступником Житомирського облтерерадіо- об'єднання, Житомирської державної телерадіокомпанії та Національної телекомпанії України. Відповідно до наказу № 96-к від 30.06.2016 року позивача переведено на посаду завідувача відділу підготовки публіцистичних програм ТОВ обласного радіо "Житомирського хвиля" де він і працював до звільнення. Наказом № 68-ос від 28 березня 2018 року позивача - завідувача відділу публіцистичних програм творчо-виробничого об'єднання програм обласного радіо філії ПАТ "НСТУ" Житомирська регіональна дирекція" звільнено із займаної посади 30 березня 2018 року, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та у зв'язку із ознайомленням його з усіма вакантними посадами, які були чи з 'явились у ПАТ "НСТУ" в період проведення процедури вивільнення, його відмовою від запропонованих йому інших, відповідних до наявних у нього кваліфікації, вакантних посад та відмовою від інших запропонованих йому вакантних посад ПАТ "НСТУ", які не відповідають спеціальності та кваліфікації, але передбачають роботу, яку позивач зміг би виконувати з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи і стану здоров'я, у порядку передбаченому частиною третьою статті 49-2 КЗпП України . Вважає своє звільнення та процедуру його проведення таким, що не відповідає вимогами чинного законодавства, оскільки звільнення з підстав визначених у п.1, 2, 6 ст.40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу. Крім того, відповідно до наказу № 68-ос від 28 березня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1", його звільнено з посади завідувача відділу публіцистичних програм творчо-виробничого об'єднання програм обласного радіо філії ПАТ "НСТУ"Житомирська регіональна дирекція", тобто з посади на яку він взагалі не призначався і не переводився. Відповідачем не враховано, що позивач має переважне право на залишення на роботі, оскільки є працівником з тривалим, безперервним стажем роботи на даному підприємстві - двадцять років, має високу кваліфікацію і продуктивність праці (вищу освіту з науковим ступенем - магістр), є діючим членом Національної спілки журналістів України) , тому просить задовольнити її вимоги.

Ухвалою судді від 02.05.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (том 1 а.с.29).

22.05.2018 відповідачем до суду подано письмові пояснення, в яких відповідач не визнав позовні вимоги посилаючись на те, що 21.12.2017 року правлінням ПАТ "НСТУ" прийнято рішення про затвердження та введення в дію з 02.04.2018 року нової структури та штатного розпису ПАТ "НТСУ" та на його виконання видано наказ ПАТ "НСТУ" від 21.12.2018 року №469 "Про організацію заходів, пов'язаних із змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) у ПАТ "НСТУ". Відповідачем здійснено усі необхідні заходи для дотримання процедури змін в організації виробництва і праці, зокрема створені відповідні комісії з визначення переважного права на залишення на роботі працівників, що підлягають переведенню, звільненню та попередженню про майбутнє звільнення з роботи, опрацьовано особові справи працівників на наявність переваг в залишенні на роботі, надано усім філіям перелік вакантних посад в ПАТ "НСТУ", комісією персонально повідомлено працівників про майбутнє скорочення з одночасним ознайомленням з переліком усіх наявних в ПАТ "НСТУ" вакантних посад. 10.01.2018 року позивач ознайомлений з вищезазначеним рішенням правління ПАТ "НСТУ" від 21.12.2017 року та змістом наказу від 21.12.2017 №469 "Про організацію заходів, пов'язаних зі змінами в організації виробництва і праці ПАТ "НСТУ", що підтверджується протоколом засідання комісії по переведенню, звільненню та попередженню про майбутнє звільнення з роботи працівників філії від 10.01.2018 року №3. Комісією надано позивачу персональне письмове попередження про наступне вивільнення від 10.01.2018 року, яким запропоновано обрати посаду згідно з переліком вакантних посад у ПАТ "НСТУ", від підпису та ознайомлення відмовився, про що складено відповідний акт. 21.03.2018 року комісією повторно здійснено спробу ознайомити позивача з переліком наявних в ПАТ "НСТУ" вакантних посад станом на 15.03.2018 року з пропонуванням переведення на інші посади. Однак, позивач повторно відмовився з ознайомленням. Зазначає, що 13.03.2018 року від профспілкового комітету Профспілки працівників суспільного мовлення Житомирщини філії ПАТ "НСТУ" Житомирська регіональна дирекція" надійшло рішення про відмову у наданні згоди на розірвання трудових договорів із працівниками, які є членами виборних органів профспілок, зокрема таке рішення прийнято і щодо ОСОБА_1 Вважає, що рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору не достатньо аргументоване, не містить посилання на правове обґрунтування (том 1 а.с.33-37).

Ухвалою суду від 24.05.2018 року у задоволенні клопотання ПАТ "НСТУ" Погаса О.А. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено у зв'язку з порушенням строку, встановленого ст.212 ЦПК України для подачі такого клопотання (том 1 а.с.84).

Ухвалами суду від 04.06.2018 року, 03.07.2018 року клопотання представника ПАТ "НСТУ" Погаса О.А. про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено (том 1 а.с.101-102,116-117).

Під час підготовчого засідання від 11.06.2018 судом задоволено клопотання позивача про витребування у відповідача письмових доказів (т.1 а.с107-110).

У зв'язку з не надісланням відповідачем на адресу позивача копій витребуваних судом письмових доказів, у підготовчому засіданні продовжено перерву до 10.10.2018 (т.1 а.с.179-180).

10.10.2018 протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду (т.1 а.с.211-214).

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, надав пояснення, аналогічні за змістом письмовим поясненням, викладеним у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується даними трудової книжки ОСОБА_1, що з 01.05.1998 року ОСОБА_1 працював на різних посадах в Житомирській державній телерадіокомпанії.

Зокрема, 01.05.1998 року прийнятий на роботу на посаду диктора обласного радіомовлення Житомирській державній телерадіокомпанії; 01.11.1998 року переведений на посаду старшого редактора радіостанції "Житомирська хвиля обласного радіомовлення"; з 01.11.2005 року призначено на посаду завідувача редакції художньо-розважальних програм обласного радіо; 30.04.2013 року переведений на посаду завідуючого редакції підготовки музичних програм ТВО програм обласного радіо та 30.09.2015 звільнений з займаної посади в порядку переведення до Національної телекомпанії України філія Національної телекомпанії України Житомирська регіональна дирекція, згідно п.5 ст.36 КЗпП України; 01.10.2015 позивач прийнятий в порядку переведення на посаду завідувачем відділу підготовки музичних програм.

01.07.2016 позивач переведений завідувачем відділу підготовки публіцистичних програм ТВО обласного радіо "Житомирська хвиля".

19.01.2017 у зв'язку з перетворенням 19.01.2017 року Національної телекомпанії України в Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України філія Національної телекомпанії України"Житомирська регіональна дирекція перейменована у філію публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України "Житомирська регіональна дирекція" (том 1 а.с.7-13).

Відповідно до протоколу №32 засідання правління ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" від 21.12.2017, правлінням було прийнято рішення про затвердження та введення в дію з 02.04.2018 нової структури та штатного розпису ПАТ "НСТУ", в тому числі і в Житомирську регіональну дирекцію (том 1 а.с.39-40).

На виконання вказаного рішення 21.12.2017 ПАТ "НСТУ" видано наказ №469 "Про організацію заходів, пов'язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) у ПАТ "НСТУ", згідно з яким зобов'язано виконавчого директора та керівників відокремлених структурних підрозділів філій не пізніше ніж за три місяці до запланованих звільнень надати первинним профспілковим організаціям Центральної дирекції та філій інформацію щодо заходів, пов'язаних із змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) разом з інформацією про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може торкнутись та провести відповідно до чинного законодавства вивільнення працівників філії у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату та чисельності працівників; визначити працівників, посади яких скорочено та, відповідно, які підлягають звільненню, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення чисельності і штату); не пізніше двох місяців попередити про наступне вивільнення кожного працівника персонально під особистий підпис; одночасно з попередженням про звільнення запропонувати працівнику вакантні посади; у разі відмови працівників від переведення на запропоновані вакантні посади або у разі відсутності вакантних посад, здійснити усі необхідні дії по звільненню таких працівників відповідно до чинного законодавства (том 1 а.с.41-42).

26.12.2017 виконавчим директором ПАТ "НСТУ" скеровано лист №02-18/4533 первинній профспілковій організації ПАТ "НСТУ" Житомирській обласній організації Профспілки працівників культури України, в якому повідомлено про проведення змін в організації виробництва і праці, а саме, скорочення штату та чисельності працівників філії ПАТ "НСТУ" Житомирській регіональна дирекція"(том 1 а.с.43).

Листом від 05.01.2018 за № 02-18/15-1 виконавчим директором ПАТ "НСТУ" було надано керівникам структурних підрозділів (філій) перелік вакансій станом 05.01.2018 у Центральній дирекції ПАТ "НСТУ" та філіях ПАТ "НСТУ" (а.с.51).

Наказом філії ПАТ "НСТУ" №1 від 05.01.2018 року "Про створення комісії та організацію заходів у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці" (скорочення штату та чисельності працівників на виконання рішення правління ПАТ "НСТУ" (протокол від 21.12.2017 року №32), наказу ПАТ "НСТУ" від 21.12.2017 року №469 створено комісію, яка у строк до 12 січня 2018 року повинна ознайомити працівників філії ПАТ "НСТУ" Житомирська регіональна дирекція" під особистий підпис щодо змін в організації виробництва і праці (скороченням штату і чисельності працівників), запропонувати працівникам наявні в ПАТ "НСТУ" (центральної дирекції та філіях) вакантні посади, довести до відома працівників, що у разі відмови від переведення на запропоновані вакантні посади вони будуть звільнені на п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (том 1 а.с.50).

Так, на підтвердження доводів про дотримання порядку процедури попередження та наступного звільнення ОСОБА_1 з посади, представник відповідача пояснив, що про дату засідання комісії по переведенню, звільненню та попередженню про майбутнє звільнення з роботи працівників філії, яке мало відбутися 10.01.2018 року та на якому будуть вручатися попередження про звільнення працівників, ОСОБА_1 було оголошено 03.01.2018 у приміщенні філії за адресою: м.Житомир, вулиця Театральна, 7.

Разом з тим, позивач пояснив, що 03.01.2018 року відбулись збори трудового колективу, на яких про майбутнє вивільнення і пропонування вакантних посад не оголошувалося.

Суд приймає до уваги доводи позивача, оскільки відповідачем не доведено належними доказами, що про дату засідання комісії по переведенню, звільненню та попередженню про майбутнє звільнення з роботи працівників філії, яке мало відбутися 10.01.2018 року та на якому будуть вручатися попередження про звільнення працівників, ОСОБА_1 було оголошено 03.01.2018 у приміщенні філії за адресою: м.Житомир, вулиця Театральна, 7.

Надана відповідачем кольорова копія фото із зображенням на ній позивача, судом до уваги не приймається, оскільки такий доказ поданий з порушенням вимог ч. 2 ст. 100 ЦПК України, не містить інформації про дату та час його здійснення та не підтверджує факту того, що це були загальні збори колективу, на яких працівників попереджали про наступне вивільнення та пропонували вакантні посади працівникам (том 1 а.с.241).

Відповідно до ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

З протоколу №3 від 10.01.2018 року засідання комісії по переведенню, звільненню та попередженню про майбутнє звільнення з роботи працівників філії вбачається, що позивач ОСОБА_1 не отримував письмове персональне попередження про майбутнє вивільнення

(том.1 а.с.52-54).

Представник відповідача посилався на те, що 10.01.2018 року комісією за адресою м.Житомир, вулиця Театральна, 7 запропоновано позивачу отримати персональне письмове попередження про майбутнє вивільнення (том1 а.с.55), однак позивач відмовився розписатися в його отриманні, про що складено акт від 10.01.2018 року (том 1 а.с.56). та 21.03.2018 комісією повторно запропоновано позивачу отримати персональне письмове попередження про наступне вивільнення від 10.01.2018 року, в ознайомленні та підписання якого позивач відмовився (том 1 а.с.58).

Водночас, з наданих відповідачем належним чином завірених копій обліку часу перебування ОСОБА_1 на робочому місці встановлено, що в день засідання комісії по переведенню, звільненню та попередженню про майбутнє звільнення 10.01.2018 - (з 08-05 год. по 16-46 год.), 20.01.2018 - (з 8-20 год. до 16-45 год.), 21.03.2018 - (з 8-16 до 16-43 год.) ОСОБА_1 перебував на робочому місці в НСТУ Житомирська регіональна дирекція радіо за адресою: м.Житомир, вул. Любарська, 1-а (а.с.238,240).

Крім того, протокол №3 від 10.01.2018 засідання комісії по переведенню, звільненню та попередженню про майбутнє звільнення з роботи працівників філії не містить інформації про те, що ОСОБА_1 запропоновано вакантні посади згідно визначеного переліку вакантних посад від 05.01.2018 року №02-18/15-1 та від запропонованих вакансій останній відмовився (т.1 а.с.52-54)

Листом від 15.03.2018 за № 02-18/713 виконавчим директором ПАТ "НСТУ" було надано керівникам структурних підрозділів (філій) перелік вакансій станом 15.03.2018 у ПАТ "НСТУ" (том 1 а.с.57).

Як вбачається з додатку до листа ПАТ "НТСУ" від 15.03.2018 року №02-18/713 в структуру та штатний розпис відокремлених структурних підрозділів ПАТ "НТСУ" з 02.04.2018 року у філії ПАТ "НСТУ" Житомирська регіональна дирекція" вводяться наступні посади: керівництво: головний інженер, провідний бухгалтер, адміністратор філії; ТО Бюро новин: телеоператор, ТО "Ранок": телеоператор, редактор, відділ технічного забезпечення мовлення: 2 посади провідного інженер (а.с.144-151).

Наказом №68-ос від 28.03.2018 ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача відділу підготовки публіцистичних програм творчо-виробничого об'єднання програм обласного радіо, з посади 30.03.2018 у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (скороченням штату та чисельності працівників), згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.16-17).

Як встановлено у судовому засіданні позивача було звільнено з посади завідувача відділу публіцистичних програм творчо-виробничого об'єднання програм обласного радіо філії ПАТ "НСТУ" Житомирська регіональна дирекція", тобто з посади, яку позивач не обіймав і на яку не переводився.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що вакантних посад аналогічній посаді позивача ОСОБА_1 взагалі не було, тому йому нічого і не пропонували.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про не надання відповідачем доказів запропонування позивачу іншої роботи на рівнозначній посаді одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами організаційної структури та штатного розпису підприємства (скорочення чисельності штату), як того вимагає ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Жодних доказів протилежного представником відповідача не надано та в ході розгляду справи іншими доказами не спростовано. Зокрема у судове засідання не з'явилися свідки, що підписували акт від 10.01.2018 року про відмову позивача від підписання персонального письмового попередження про наступне вивільнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням ст.ст. 40, 42, 42-9, 43 КЗпП України, оскільки відповідачем не було виконано свого обов'язку належним чином повідомити позивача про наступне звільнення та не враховано права позивача на переважне залишення на роботі та не запропоновано всі наявні інші рівнозначні вакантні посади одночасно з попередженням про звільнення.

Стаття 43 Конституції України закріплює право, кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення

Як наголошує ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на … звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Як зазначає ст.2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Звертаючись з позовом до суду, позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог в частині поновлення його на роботі, посилається на порушення відповідачем вимог ст.ст. 40, 42 та 49-2 КЗпП України.

Так, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої ст. 40 КЗпП України визначено звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як передбачено вимогами статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 01.04.2015 року за результатом розгляду справи №6-40цс15.

Крім того, відповідно до правових позицій, які висловлені Верховним Судом України в постанові від 01.07.2015 року у справі №6-491цс15 та в постанові від 09.08.2017 року у справі №6-1264цс17, власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В той же час, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 07.11.2011 року по справі №6-45цс11, поняття кваліфікації як таке, що включає не лише освітній рівень працівника та стаж його роботи, а і здатність виконувати особливі доручення, є оціночним та визначаються у кожній конкретній справі.

За вимогами п.12, ч.1, ст.1 Закону України „Про вищу освіту" кваліфікація - офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту. Частини 1-3 статті 7 цього Закону наголошують, що Документ про вищу освіту (науковий ступінь) видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню (наукову) програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту (наукові ступені) за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва; диплом доктора наук. У дипломі молодшого бакалавра, бакалавра, магістра зазначаються назва закладу вищої освіти (наукової установи), що видав цей документ (у разі здобуття вищої освіти у відокремленому підрозділі закладу вищої освіти (наукової установи) - також назва такого підрозділу), а також кваліфікація, що складається з інформації про здобутий особою ступінь вищої освіти, спеціальність та спеціалізацію, та в певних випадках - професійну кваліфікацію.

Для виявлення працівників, які користуються переважним правом на залишення на роботі, роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини:наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

Так, судом встановлено, що позивач має вищу освіту з науковим ступенем магістр, значний стаж роботи в засобах масової інформації (20 років) (том1 а.с.19,20,61).

Щодо доводів позивача про відсутність згоди профспілкового органу на звільнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, скорочення штату або чисельності працівників, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ст. 39 ЗУ Про професійні спілки у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Відповідно до статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та з урахуванням вище зазначеного висновку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України,стаття 3 ЦК України, статті1,213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова обґрунтований , яке означає бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами .

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі №6-703 цс15.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2018 року менеджер філії ПАТ „НСТУ" ОСОБА_5 звернувся з поданням до голови первинної профспілкової організації ПАТ „НСТУ" з поданням про надання згоди на звільнення позивача з посади завідувача відділу підготовки публіцистичних програм творчо-виробничого об'єднання програм обласного радіо філії ПАТ „НСТУ" Житомирська регіональна дирекція" (том 1 а.с.60).

13.03.2018 року профспілковий комітет профспілки працівників суспільного мовлення Житомирщини філії ПАТ „НСТУ" Житомирська регіональна дирекція" відмовив у наданні згоди на розірвання трудового договору з членом профспілки ОСОБА_1, оскільки його трудовий стаж ПАТ НСТУ Житомирська регіональна дирекція складає 20 років та звільнення працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації не допускається протягом року після закінчення строку, на яких обирався цей склад (том 1 а.с.63-64).

З листа №01/32 від 14.03.2018 року Федерації професійних спілок Житомирської області вбачається, що ОСОБА_1 є працівником, який має переважне право на залишення на роботі відповідно до ч.2 ст.42 КЗпП України, тому прийнято рішення про відмову (а.с.65).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що профспілковою організацією прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача ОСОБА_1 з наведенням правового обґрунтування такої відмови.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що відповідач при звільненні позивача з роботи не дотримався всіх норм діючого законодавства, при цьому позивача не ознайомлено з усіма вакантними посадами, які були чи з'явились в філії ПАТ „НСТУ" Житомирська регіональна дирекція в період проведення процедури вивільнення, не враховано його переважне право на залишенні на роботі, як працівника з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, про що, зокрема зазначено у рішенні профспілкового комітету, що відповідно до ст. 235 КЗпП України є підставою для поновлення позивача на роботі на посаді завідувача відділу підготовки публіцистичних програм творчо-виробничого об"єднання програм обласного радіо філії ПАТ "НСТУ" "Житомирська регіональна дирекція" з 30 березня 2018 року, з якої згідно наказу відповідача його було звільнено.

Згідно ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.8 розділу чотири Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати зарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про середню заробітну плату від 25.01.2019 року середньоденний заробіток позивача становить 491 грн. 69 коп. ( том 1 а.с.247).

Позивач звільнений з 30.03.2018 року, а тому станом на 25 січня 2019 року стягненню підлягає 101288,14 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у сумі 1012,88 грн., оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору за подання даного позову.

Керуючись ст.12, 13, 76-81,141, 263-265, 274, 354, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" Житомирська регіональна дирекція" задовольнити.

Скасувати наказ філії Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Житомирська регіональна дирекція" №68-ос від 28 березня 2018 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача відділу підготовки публіцистичних програм творчо-виробничого об"єднання програм обласного радіо філії ПАТ "НСТУ" "Житомирська регіональна дирекція" з 30 березня 2018 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 101 288 (сто одну тисячу двісті вісімдесят вісім) грн. 14 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" на користь держави судовий збір в сумі 1012 грн. 88 коп.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць та поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач

ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач

Публічне акціонерне товариство

"Національна суспільна телерадіокомпанія України"

в особі Публічного акціонерного товариства

"Національна суспільна телерадіокомпанія України"

" Житомирська регіональна дирекція"

м.Київ, вул. Мельникова 42

04119

код 23512907

Повний текст рішення складено 04.02.2019 року.

Суддя О. С. Рожкова