Постанова

від 20.02.2019 по справі 281/182/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №281/182/17 Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 41 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №281/182/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою20 лютого 2019 року Державної казначейської служби України,

на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира, ухвалене 06 червня 2018 року суддею Галасюком Р.А. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяв від 19.04.2017, 02.06.2017 та від 06.06.2018 (а.с. 44-45, 74-78, 167-169 т. 1) просив: визнати незаконною інформацію щодо нього, викладену у висновку службового розслідування від 07.07.2015, яка також поширюється службовими особами МВС в офіційних документах; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУ НП в Житомирській області) принести йому публічне вибачення через засоби масової інформації за порушення його конституційних прав, які полягають у фальшуванні, поширенні, використанні, розповсюдженні неправдивої інформації щодо нього, яка принижує його честь і гідність; стягнути на його користь із ГУ НП в Житомирській області на відшкодування моральної шкоди 1500000 грн.

В обґрунтування позову послався на те, що 16.10.2010 сержантом міліції Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області Лисаком С.К. безпідставно складено відносно нього протокол серії АМ1 № 084925 про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та вилучено посвідчення водія. В результаті неправомірних дій співробітників ДПС, що було встановлено висновком службової перевірки, він був позбавлений протягом 25 місяців права керувати транспортним засобом, оскільки вилучене у нього посвідчення водія після чисельних звернень у різні інстанції було повернуто йому лише 05.11.2012. Такі дії органів внутрішніх справ призвели до моральних страждань, так як він вимушений був захищатись від незаконних звинувачень, звертатись із скаргами до різних інстанцій на незаконні дії службових осіб правоохоронних органів. Він перебував у стані постійного стресу, погіршилось його здоров'я, були порушені нормальні життєві зв'язки тощо.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 червня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 170000 грн моральної шкоди у зв'язку із незаконними діями службових осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ДКС України, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

На його думку суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі ДКС України та в оскаржуваному рішенні вирішив питання про обов'язок останньої відшкодувати шкоду позивачеві. Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував відсутність належних доказів вини, неправомірності дій відповідача та завдання шкоди позивачеві. В матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення про визнання протиправними дій або бездіяльності державного органу. Ухвалюючи рішення, суд не мотивував розмір стягнутої на користь позивача моральної шкоди, яка на думку заявника не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Крім того, факт завдання такої шкоди не доведено позивачем.

В судовому засіданні представник Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній підстав.

ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, яке, на його думку, є законним та обґрунтованим.

Представник ГУ НП в Житомирській області підтримав доводи апеляційної скарги ДКС України.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягнення на користь ОСОБА_1 170000 грн на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено порушення його законних прав, тому шкода, завдана діями органу державної влади, підлягає відшкодуванню ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Проте, такий висновок є помилковим та здійснений судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 16 жовтня 2010 року о 20.10 год, у с.Бовсуни Лугинського району Житомирської області інспектором ДПС взводу ДПС по ОДДЗ м. Коростень, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області сержантом міліції Лисаком С.В. стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення АМ1№084925 за ст.130 КУпАП та вилучено посвідчення водія.

Як вбачається із Висновку про результати службового розслідування за заявами ОСОБА_1 від 07.07.2015, затвердженого начальником УМВС України в Житомирській області Рудиком В.С., адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 06.12.2010 надійшли в Лугинський районний суд Житомирської області, а 22.12.2010 за вихідним номером 6016/10 повернуті у ВДАІ з обслуговування адміністративної території Лугинського району та смт. Лугини, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області для належного оформлення та в подальшому до суду не надходили. Вилучене у ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_1 було повернуте йому співробітниками ВДАІ Лугинського РВ на вимогу прокурора 05 листопада 2012 року. На момент проведення службового розслідування місцезнаходження адміністративних матеріалів відносно позивача та їх рух встановити не представилось можливим.

Встановивши зазначені обставини, суд дійшов до висновку про те, що в результаті незаконних дій службових осіб органів внутрішніх справ позивач протягом 25 місяців був позбавлений можливості керувати належним йому транспортним засобом, оскільки його посвідчення водія було неправомірно вилучене.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги, що ГУ НП в Житомирській області не являється правонаступником органів внутрішніх справ України, зокрема Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області та УМВС України в Житомирській області та не є належним відповідачем у справі.

Так, у зв'язку з набранням чинності Законом України Про національну поліцію та на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ органи внутрішніх справ ліквідуються і жодним нормативним актом не визначено правонаступництво органів Національної поліції після органів внутрішніх справ.

Тому ГУ НП в Житомирській області не є правонаступником Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області та Управління МВС України в Житомирській області і не може відповідати за дії працівників цих юридичних осіб.

На час розгляду справи, відповідно до інформації, яка є загальнодоступною, Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області та Управління МВС України в Житомирській області не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходяться у стані припинення.

Окрім того, вирішуючи питання про стягнення грошових коштів з Державного бюджету України, суд не врахував, що належним відповідачем у цих правовідносинах також являється Казначейська служба, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

У пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Суд на зазначене вище уваги не звернув, не визначився зі складом осіб, які беруть участь у справі, та стягнув кошти за дії, які не вчиняли працівники поліції, з Державного бюджету України. В той же час, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості залучити до участі у справі інших осіб.

Крім того, суд неправильно застосував до спірних правовідносин ст. 1176 ЦК України і не звернув увагу на те, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

У відповідності до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Отже, неправильне застосування норм матеріального права та вищевказані порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення судом апеляційної інстанції нового - про відмову у задоволенні позову. Зазначене не перешкоджає ОСОБА_1 звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів, визначивши дійсне коло учасників справи.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про: визнання незаконною інформації щодо нього, викладеної у висновку службового розслідування від 07.07.2015, яка також поширена службовими особами МВС в офіційних документах; зобов'язання ГУ НП в Житомирській області принести йому публічне вибачення через засоби масової інформації за порушення його конституційних прав, які полягають у фальшуванні, поширенні, використанні, розповсюдженні неправдивої інформації щодо нього, яка принижує його честь і гідність не оскаржувалось, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Враховуючи положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України Про судовий збір , а також ту обставину, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни, понесені Державною казначейською службою України судові витрати на подання апеляційної скарги до суду в сумі 2550 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.

Заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 06 червня 2018 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Понесені Державною казначейською службою України судові витрати в сумі 2550грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 25 лютого 2019 року.