Постанова

від 29.01.2020 по справі 281/182/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 січня 2020року

м. Київ

справа № 281/182/17-ц

провадження № 61-6099св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Національної поліції в Житомирській області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУ Національної поліції в Житомирській області) про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди .

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 16 жовтня 2010 року сержантом міліції Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області Лисаком С. К. безпідставно складено щодо нього протокол № 084925 серії АМ1 про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП та вилучено посвідчення водія. У результаті неправомірних дій співробітників ДПС, що встановлено висновком службової перевірки, він протягом 25 місяців був позбавлений права керувати транспортним засобом, оскільки вилучене у нього посвідчення водія після чисельних звернень у різні інстанції повернуто йому лише 05 листопада 2012 року. Такі дії органів внутрішніх справ призвели до моральних страждань, так як він вимушений захищатись від незаконних звинувачень, звертатись із скаргами до різних інстанцій на незаконні дії службових осіб правоохоронних органів. Він перебував у стані постійного стресу, погіршилось його здоров`я, порушені нормальні життєві зв`язки тощо.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати незаконною інформацію щодо нього, викладену у висновку службового розслідування від 07 липня 2015 року, яка також поширюється службовими особами МВС в офіційних документах; зобов`язати ГУ Національної поліції в Житомирській області принести йому публічне вибачення через засоби масової інформації за порушення його конституційних прав, які полягають у фальшуванні, поширенні, використанні, розповсюдженні неправдивої інформації щодо нього, яка принижує його честь і гідність; стягнути на його користь із ГУ Національної поліції в Житомирській області на відшкодування моральної шкоди 1 500 000,00 грн.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 170 000,00 грн моральної шкоди у зв`язку із незаконними діями службових осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у результаті незаконних дій службових осіб органів внутрішніх справ позивач протягом 25 місяців був позбавлений можливості керувати належним йому транспортним засобом, оскільки його посвідчення водія неправомірно вилучене. Позивачем доведено порушення його законних прав, тому шкода, завдана діями органу державної влади, підлягає відшкодуванню Державною казначейською службою України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ГУ Національної поліції в Житомирській області не є правонаступником органів внутрішніх справ України, зокрема Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області та УМВС України в Житомирській області та не є належним відповідачем у справі. ГУ Національної поліції в Житомирській області не є правонаступником Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області та Управління МВС України в Житомирській області і не може відповідати за дії працівників цих юридичних осіб. На час розгляду справи, відповідно до інформації, яка є загальнодоступною, Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області та Управління МВС України в Житомирській області не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходяться у стані припинення.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції з пропуском строку, встановленого вимогами ЦПК України. Його не повідомляли про розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

У травні 2019 року ГУ Національної поліції в Житомирській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що станом на момент розгляду справи судами як першої так і апеляційної інстанцій юридична особа - Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 24523777), перебуває у стадії ліквідації, з припинення її діяльності створена та функціонує ліквідаційна комісія.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

16 жовтня 2010 року у с. Бовсуни Лугинського району Житомирської області інспектором ДПС взводу ДПС по ОДЦЗ м. Коростень, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області сержантом міліції Лисаком С. В. щодо ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення АМ1№ 084925 за статтею130 КУпАП та вилучено посвідчення водія.

Відповідно до висновку про результати службового розслідування за заявами ОСОБА_1 від 07 липня 2015 року, затвердженого начальником УМВС України в Житомирській області Рудиком B. C., адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 06 грудня 2010 року надійшли у Лугинський районний суд Житомирської області, а 22 грудня 2010 року за вихідним номером 6016/10 повернуті у ВДАІ з обслуговування адміністративної території Лугинського району та смт Лугини, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області для належного оформлення та в подальшому до суду не надходили. Вилучене у ОСОБА_1 посвідчення водія АБЩ № НОМЕР_1 повернуте йому співробітниками ВДАІ Лугинського РВ на вимогу прокурора 05 листопада 2012 року. На момент проведення службового розслідування місцезнаходження адміністративних матеріалів щодо позивача та їх рух встановити не виявилось можливим.

Нормативно-правове обґрунтування

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої й апеляційної інстанцій).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ГУ Національної поліції в Житомирській області не є правонаступником Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області та Управління МВС України в Житомирській області, оскільки у зв`язку з набранням чинності Законом України Про національну поліцію та на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ органи внутрішніх справ ліквідуються і жодним нормативним актом не визначено правонаступництво органів Національної поліції після органів внутрішніх справ, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 , дійшов правильного висновку про те, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача. При цьому Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області та Управління МВС України в Житомирській області не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходяться у стані припинення.

Враховуючи наведене, оскільки позивач пред`явив позов до ГУ Національної поліції в Житомирській області, яке не є належним відповідачем у справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Твердження заявника про те, що Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції з пропуском строку, встановленого вимогами ЦПК України, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі від 14 грудня 2018 року, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, вказав, що Державна казначейська служба України не брала участі у розгляді справи, про оскаржуване рішення дізналася після надходження 26 листопада 2018 року виконавчого документа до виконання.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик