Рішення

від 14.02.2019 по справі 441/701/17

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/701/17 2-а/441/1/2019

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2019 року Городоцький районний суд Львівської обл. в складі:

головуючого-судді Українець П.Ф.

з участю секретаря Петрик-Ключник М.Є.

представника Хом'яка О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Городок Львівської обл. справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана" до Городоцької міської ради Львівської обл., треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Львівській обл., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

в с т а н о в и в :

30.05.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Світлана" (далі ТОВ Світлана ) звернулось в суд із позовом до Городоцької міської ради Львівської обл. про визнання недійсним та скасування рішення № 610 від 23.11.2016р. Про погодження надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Городоцької міської ради (за межами населеного пункту) Львівської обл. для ведення ОСГ учасникам АТО . В обгрунтування позову посилалось на те, що має у власності об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 (урочище Соснина ), звернулось до Городоцької міської ради та Городоцької РДА з клопотанням про надання в довгострокове користування (оренду) земельної ділянки площею 1,5 га для обслуговування означеної будівлі, а також її розширення шляхом спорудження рекреаційного комплексу. Що рішенням виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської обл. № 589 від 21.10.2004р. товариству надано дозвіл на складання технічної документації вищеозначеної змельної ділянки під передачу її в оренду для будівництва об'єкту готельно-відпочинкового комплексу, а рішенням № 781 від 25.11.2004р. - затверджено містобудівне обгрунтування щодо розміщення готельно-відпочинкового комплексу по АДРЕСА_1. Що 07.06.2005р. головою Городоцької РДА Львівської обл. прийнято розпорядження № 327, яким ТОВ Світлана надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земель площею 1,59 га на АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва об'єкту стаціонарної рекреації (готельно-відпочинкового комплексу). На підставі розпорядження голови Городоцької РДА Львівської обл. № 878 від 29.09.2008р. ТОВ Світлана надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду для обслуговування будівлі на АДРЕСА_1. Товариство розпочало виконання вищеозначених рішень і розпоряджень щодо оформлення проекту відведення земельної ділянки, однак призупинило його у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами. Разом з тим, ТОВ Світлана стало відомо, що 23.11.2016р. Городоцькою міською радою Львівської обл. прийнято рішення № 610 Про погодження надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Городоцької міської ради (за межами населеного пункту) Львівської обл. для ведення особистого селенського господарства учасникам АТО , яким погоджено надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок (за межами населеного пункту) для ведення ОСГ. Вважає, що оскаржуване рішення порушує вимоги ст.ст. 20 , 21 , 52 ЗК України , оскільки земельна ділянка в урочищі Соснина , на яку претендує ТОВ Світлана , не може бути передана для ведення ОСГ без зміни її цільового призначення, що приймаючи вищеозначене рішення, відповідач перевищив свої владні повноваження, оскільки зазначені землі не належать до земель комунальної власності, так як розташовані за межами населеного пункту, а тому, згідно ЗК України, правом розпоряджатись ними наділена виключно Городоцька РДА Львівської обл. та в деяких випадках Кабінет Міністрів України, що оскаржуваним рішенням відповідач порушив порядок безоплатної приватизації земельних ділянок та інше, просить визнати недійсним і скасувати вищеозначене рішення, вирішити питання судових витрат.

В суді представник позивача позов підтримав з мотивів у ньому наведених, також зазначив, що з огляду на положення ч.1 ст.120 ЗК України , ст.377 ЦК України , ТОВ Світлана має пріоритетне право на оформлення землекористування у визначеному законом порядку перед іншими особами, оскільки на спірній земельній ділянці знаходиться належне підприємству нерухоме майно, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не наділений правом прийняття рішення у спосіб погодження надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки такі його повноваження, як органу місцевого самоврядування, чиним законодавством не передбачено, дав інші пояснення, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в суді 08.11.2017р. висловилась на заперечення позову, мотивуючи тим, що спірне рішення має виключно декларативний характер, оскільки надання/ненадання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення ОСГ особам, зазначеним у ньому, приймає ГУ Держгеокадастру у Львівській обл., що таке не реалізоване, а тому жодним чином не порушує права позивача, дала інші пояснення, просить в позові відмовити.

В судове засідання 14.02.2019р. представник відповідача не з'явилась, у письмових поясненнях від 15.11.2018р. (а.с.172) просила про розгляд справи у її відсутності.

Треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_3 і ОСОБА_7 в суді визначеної позиції по суті спору не висловили, пояснили, що 23.11.2016р. Городоцькою міською радою Львівської обл. прийнято рішення № 610, яким їм, як учасникам АТО, погоджено надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Городоцької міської ради Львівської обл. для ведення особистого селянського господарства, що це рішення ними не реалізоване, інше. В судове засідання 14.02.2019р. не з'явивились.

Треті особи ОСОБА_2 і ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, 25.09. і 24.10.2018р. відповідно подали заяви про розгляд справи у їх відсутності (а.с.142, 144).

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився.

Заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали та дослідивши докази, суд приходить до наступного висновку.

Із копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2847476 від 17.02.2004р. (а.с.10) убачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.2003р., укладеного між ЗАТ ВКК Еталон та ТОВ Світлана , останнє набуло право власності на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1.

З пояснень представника позивача убачається, що з метою одержання в оренду земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі на АДРЕСА_1. та для облаштування і спорудження рекреаційного комплексу, ТОВ Світлана у серпні 2008р. звернулось до Городоцької міської ради та Городоцької РДА Львівської обл. з клопотанням про надання у довгострокове користування (оренду) земельної ділянки площею 1,5 га для обслуговування означеної будівлі, а також її розширення шляхом спорудження рекреаційного комплексу.

Рішенням Городоцької міської ради Львівської обл. № 589 від 21.10.2004р. ТОВ Світлана надано дозвіл на складання технічної документації для передачі в оренду вищеозначеної земельної ділянки для будівництва об'єкту готельно-відпочинкового комплексу (а.с.12).

25.11.2004р. рішенням Городоцької міської ради Львівської обл. № 781 затверджено містобудівне обгрунтування щодо розміщення готельно-відпочинкового комплексу по АДРЕСА_1. (а.с.13).

07.06.2005р. головою Городоцької РДА Львівської обл. прийнято розпорядження № 327 (а.с.14), яким ТОВ Світлана надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земель площею 1,59 га на АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва об'єкту стаціонарної рекреації (готельно-відпочинкового комплексу).

На підставі розпорядження голови Городоцької РДА Львівської обл. № 878 від 29.09.2008р. ТОВ Світлана надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду товариству для обслуговування будівлі на АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) Львівської обл., за виготовленням якого рекомендовано звернутися у ліцензовану землевпорядну організацію, розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою подати на затвердження до районної державної адміністрації (а.с.15).

Із позову та пояснень представника позивача в суді убачається, що ТОВ Світлана , у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами, призупинило оформлення проекту землеустрою.

З копії рішення Городоцької міської ради Львівської обл. № 610 від 23.11.2016р. Про погодження надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Городоцької міської ради (за межами населеного пункту) Львівської обл. для ведення особистого селянського господарства учасникам АТО (а.с. 17) убачається, що учасникам АТО ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 погоджено надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства згідно запропонованих схем розташування земельних ділянок.

Пунктом другим оскаржуваного рішення, міськвиконкому доручено в десятиденний термін направити в ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. рішення сесії, схеми розташування та заяви учасників АТО для отримання наказів про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Городоцької міської ради (за межами населеного пункту) Львівської обл. для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 ЗК України , надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та о'бєднання). Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Частинами 2 і 3 ст. 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

За положеннями ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Судом встановлено, що підставою до прийняття оспорюваного рішення Городоцької міської ради Львівської обл. № 610 від 23.11.2016р. були заяви третіх осіб.

Між тим, графічних матеріалів щодо бажаного розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами (по кожному заявнику), копії документів, що посвідчують особу та інших передбачених законодавством документів, третіми особами до заяви не додано.

Судом також встановлено, що землі в урочищі "Соснина" розташовані за межами населенного пункту м.Городок Львівської обл.

Отже, вирішення питання погодження надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянко відноситься до компетенції органу виконавчої владди, а не органу місцевого самоврядування.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Городоцька міська рада Львівської обл., приймаючи рішення № 610 від 23.11.2016р. Про погодження надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Городоцької міської ради (за межами населеного пункту) Львівської обл. для ведення особистого селянського господарства учасникам АТО , вийшла за межі своїх повноважень та прийняла таке із порушенням вимог земельного законодавства.

Положеннями ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Особа звертається до суду з метою захистити у судовому порядку своє порушене право або інтерес, які охороняються законом, при цьому вона повинна використовувати адекватний засіб захисту своїх прав, тобто такий засіб, який призведе до відновлення (захисту) порушеного права або інтересу.

ТОВ Світлана звернулося до суду із позовом про визнання недійсним та скасування рішення Городоцької міської ради Львівської обл. № 610 від 23.11.2016р. Про погодження надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Городоцької міської ради (за межами населенного пункту) Львівської обл. для ведення особистого селянського господарства учасникам АТО .

Згідно ст.55 Конституції України , кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У п.9 ч.5 ст.160 КАС України зазначено, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень, тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої ст.55 Конституції України , в рішенні від 14 грудня 2011р. № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України ). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України , статей 2 , 5 КАС України .

При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду України від 24.02.2015р. у справі №21-34а15 зазначено, що за змістом ст.6 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

В рішенні від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційний Суд України від 30.01.2003р. № 3-рп/2003р.).

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Вищенаведене свідчить, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як то наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.2015р. у справі №21-5361а15 та від 01.12.2015р. у справі №21-3222а15.

Відсутність у заявника прав чи обов'язків у зв'язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.10.2015р. № 2138а15.

Оспорюваним рішенням Городоцької міської ради Львівської обл. № 610 від 23.11.2016р. погоджено надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок (за межами населеного пункту) для ведення ОСГ.

Із пояснень представника відповідача в суді убачається, що оскаржуване рішення носить декларативний характер, що остаточне рішення про надання земельних ділянок відповідно положень ч. 4 ст. 122 ЗК України приймається ГУ Держгеокадастру у Львівській обл.

Суд вважає, що вищеозначеним рішенням лише погоджується надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, що не свідчить про безумовне надання вказаним у ньому особам дозволу на складання проекту відведення, чи про передачу їм земельних ділянок у власність, а отже, що з прийняттм такого у громадян (учасників АТО) жодного цивільного права не виникло.

З огляу на вищенаведене, суд приходить висновку, що у справі позивачем не доведено, а в суді не здобуто доказів про те, що оспорюване рішення протиправно породжує, змінює або припиняє його права та обов'язки, а тому відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 78, 132, 139, 241, 242-244, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

у х в а л и в:

у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана" до Городоцької міської ради Львівської обл., треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Львівській обл., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним та скасування рішення Городоцької міської ради Львівської області № 610 від 23.11.2016р. Про погодження надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Городоцької міської ради (за межами населенного пункту) Львівської області для ведення ОСГ учасникам АТО - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Городоцький районний суд Львівської обл. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущенного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма участниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне рішення складено 22.02.2019р.

Суддя: Українець П.Ф.