Постанова

від 09.07.2019 по справі 441/701/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/3698/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б, Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

представника позивача - Хом`яка О.Г.

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Світлана на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 лютого 2019 року (головуючий суддя: Українець П.Ф., місце ухвалення - м. Городок, дата складення повного тексту рішення - 22.02.2019) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Світлана до Городоцької міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування рішення, -

встановив:

ТзОВ Світлана 22.05.2017, через поштове відділення зв`язку, звернулося з позовом до суду, в якому просило визнати недійсним та скасувати рішення № 610 від 23.11.2016 Про погодження надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Городоцької міської ради (за межами населеного пункту) Львівської області для ведення особистого селянського господарства учасникам АТО .

Обґрунтовує позов тим, що у його власності перебуває об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ). Відповідачу стало відомо, що 23.11.2016 Городоцькою міською радою Львівської області прийнято рішення № 610 Про погодження надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Городоцької міської ради (за межами населеного пункту) Львівської обл. для ведення особистого селянського господарства учасникам АТО , яким погоджено надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства. Вважає, що оскаржуване рішення порушує вимоги ст. ст. 20, 21, 52 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка в урочищі Соснина , на яку претендує ТзОВ Світлана , не може бути передана для ведення особистого селянського господарства без зміни її цільового призначення, відповідач перевищив свої владні повноваження, так як зазначені землі не належать до земель комунальної власності, бо розташовані за межами населеного пункту, а тому, згідно Земельного кодексу України, правом розпоряджатись ними наділена виключно Городоцька РДА Львівської області та в деяких випадках Кабінет Міністрів України.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 14 лютого 2019 року у задоволені позову відмовлено

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає його безпідставним та необґрунтованим, оскільки при його прийнятті було допущено невідповідність висновків фактичним обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Представник позивача - ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача та треті особи у судове засідання повторно не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, їхня участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача - Хом`яка О.Г., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2847476 від 17.02.2004, на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.2003 укладеного між ЗАТ ВКК Еталон та ТзОВ Світлана , останнє набуло право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Городоцької міської ради Львівської області № 589 від 21.10.2004 ТзОВ Світлана надано дозвіл на складання технічної документації для передачі в оренду вищезазначеної земельної ділянки для будівництва об`єкту готельно-відпочинкового комплексу.

Рішенням Городоцької міської ради Львівської області 25.11.2004 № 781 затверджено містобудівне обґрунтування щодо розміщення готельно-відпочинкового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 . Мудрого АДРЕСА_1 м. АДРЕСА_1 Львівська область.

Головою Городоцької РДА Львівської області 07.06.2005 прийнято розпорядження № 327, яким ТзОВ Світлана надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земель площею 1,59 га за адресою: вул АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва об`єкту стаціонарної рекреації (готельно-відпочинкового комплексу).

На підставі розпорядження голови Городоцької РДА Львівської області № 878 від 29.09.2008 ТзОВ Світлана надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду товариству для обслуговування будівлі за адресою: вул. АДРЕСА_1 . Мудрого, АДРЕСА_1 , м. АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) Львівської обл, за виготовленням якого рекомендовано звернутися у ліцензовану землевпорядну організацію, розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою подати на затвердження до районної державної адміністрації.

Рішенням Городоцької міської ради Львівської області № 610 від 23.11.2016 Про погодження надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Городоцької міської ради (за межами населеного пункту) Львівської області для ведення особистого селянського господарства учасникам АТО , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 погоджено надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства згідно запропонованих схем розташування земельних ділянок.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволені позову необхідно відмовити, оскільки оскаржуваним рішенням лише погоджено надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, що не свідчить про безумовне надання вказаним у ньому особам дозволу на складання проекту відведення, чи про передачу їм земельних ділянок у власність, а отже жодні права позивача у цьому випадку не порушені.

З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. а ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно системного аналізу вказаних правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Суд апеляційної інстанції вказує, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок третім особам не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність цим особам, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншим особам при дотриманні ними вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Крім цього, матеріалами справи не спростовано те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка не перебувала у власності або користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Світлана .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Аналогічна норма закріплена у статті 5 КАС України, у чинній редакції, яка передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Виходячи зі змісту наведених норм, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення не лише суб`єктивне рішення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, але обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Разом з тим, рішення відповідача про надання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність не порушують прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах, оскільки не встановлюють обмежень щодо реалізації позивачем права на отримання у встановленому законом порядку цієї земельної ділянки, оскільки дозвіл на складення проекту землеустрою ним отримано ще у 2008 році.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 295/14795/16-а, від 19 червня 2018 року у справі № 750/8511/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, безпідставними є покликання апелянта на те, що виділення земельних ділянок третім особам порушують права ТзОВ Світлана , зокрема, земельна ділянка на яку претендує позивач з 2004 року накладаються земельні ділянки третіх осіб, які їм надано для розробки проекту землеустрою, оскільки оскаржуваним рішенням земельні ділянки виділені у власність не були, а лише надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем долучено рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради № 589 від 21.10.2004 Про надання дозволу ТзОВ Світлана на складання технічної документації земельної ділянки під передачу її в оренду для будівництва об`єкту готельно-відпочинкового комплексу по вул АДРЕСА_1 Мудрого 136 (а. с. 12), яким позивачу надано дозвіл на звернення в районний відділ земельних ресурсів на складання технічної документації земельної ділянки та пред`явлення її для розгляду у міську раду. Однак в ході судового розгляду, як в суді першої, так і апеляційної інстанції позивачем не подано доказів, які б свідчили про оформлення відповідних документів на користування чи володіння зазначеною земельною ділянкою.

Щодо покликання апелянта на те, що відповідач не мав права приймати рішення про погодження надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Городоцької міської ради (за межами населеного пункту) Львівської області, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту і це питання належить до виключної компетенції Городоцької РДА та Держгеокадастру у Львівській області, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 122 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно Акту вибору земельної ділянки від 29.08.2004 затвердженого Головою Городоцької РДА (а. с. 69-71), ТзОВ Світлана в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу вибрала земельну ділянку із земель запасу Городоцької міської ради. Земельна ділянка площею 1,5905 га вибрана до відведення в оренду, розташована в північні частині території Городоцької міської ради.

Городоцьким районним відділом земельних ресурсів надано Висновок від 07.10.2004 №-900 Про погодження місця розташування земельної ділянки запропонованої до відведення в оренду ТзОВ Світлана для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу , погоджено місце розташування земельної ділянки площею 1,5905 га по АДРЕСА_1 .

Зі схеми розташування земельних ділянок, що пропонуються до відведення у власність громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 для ведення ОСГ, погодженої міським головою м. Городка ОСОБА_8 , вбачається, що вказані ділянки розташовані на території Городоцької міської ради Львівської області.

Отже, враховуючи те, що вище наведені документи підтверджують, що спірна земельна ділянка розташована на території міста Городка Львівської області, а тому Городоцька міська рада правомірно прийняла рішення про погодження надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, які знаходяться на її території.

Щодо покликання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, на те, що після перебування в нарадчій кімнаті суд першої інстанції ухвалив рішення про повернення до з`ясування обставин, а саме обговорення наявності підстав для залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб - фізичних осіб, які вказані в оскаржуваному рішенні органу місцевого самоврядування, тобто оскільки вказана обставина вже досліджувалася, в суду не було правових підстав повторно повертатись до обговорення вказаного питання. Однак суд апеляційної інстанції не приймає такі покликання апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 227 КАС України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (приміщення, спеціально призначеного для ухвалення судових рішень) для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення.

Якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з`ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разі проводиться в межах, необхідних для з`ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

Згідно протоколу судового засідання Городоцького районного суду від 11.04.2019 (а. с. 112-113), суд першої інстанції після виходу до нарадчої кімнати, відновив з`ясування обставин справи та поставив на обговорення питання про можливість залучення до участі у справі третіх осіб. З`ясувавши думку представника позивача, суд першої інстанції ухвалив залучити до участі у справу третіх осіб, оскільки рішення, яке просив скасувати позивач, щодо надання третім особам дозволу на розробку проектів землеустрою на відведення земельних ділянок у власність, стосується прав та інтересів цих осіб.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідності до ст. 227 КАС України, якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з`ясувати будь-яку обставину, зокрема, у цій справі виникло питання про наявність підстав для залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, то суд через іншу процесуальну дію, має право поновити судовий розгляд.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції не було допущено не правильного застосування норм процесуального права, при залученні до участі у справі третіх осіб. Крім цього, не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що питання про залучення третіх осіб вже досліджувалася, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про прийняття процесуальних рішень судом першої інстанції про відмову в залученні третіх осіб до розгляду вказаної справи.

А тому покликання апелянта, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, щодо порушення норм процесуального права, зокрема п. 2 ч. 3 ст. 317 КАС України є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки рішення Городоцької міської ради Львівської області № 610 від 23.11.2016 прийнято на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Світлана не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Світлана залишити без задоволення, а рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 лютого 2019 року у справі № 441/701/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 18.07.2019.