Рішення

від 21.02.2019 по справі 671/2108/18

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/2108/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді - Павлової А.С.,

за участі: секретаря судового засідання Козак Г.А.,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в м. Волочиськ справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, -

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позицій сторін.

29.10.2018 представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до Волочиського районного суду Хмельницької області із позовною заявою до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, укладеного 14.02.2018.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованою за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, Трительницька сільська рада.

14.02.2018 ОСОБА_8, добившись від позивача злочинним шляхом надання йому довіреності, за 38200 грн цю земельну ділянку продав ОСОБА_5, уклавши договір купівлі - продажу, посвідченого в цей же день приватним нотаріусом ОСОБА_6

Також представник позивача зазначає, що вказаний договір має бути визнано недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки він укладений всупереч імперативному припису підпункту "б" пункту 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України.

Крім того, ОСОБА_7 звернувся до суду ще із двома аналогічними позовними заявами в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів купівлі продажу їхніх земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач ОСОБА_5 у своїх відзивах заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими і незаконними. Просить у задоволенні позовів відмовити. Вважає, що він набув право власності на земельні ділянки на законних підставах. Придбаваючи земельні ділянки, нотаріусом проведено весь комплекс необхідних перевірок та жодних обтяжень та/або обмежень у розпорядженні ними не виявлено. Усі претензії позивачів до нього є неправомірними, в тому числі і щодо неотримання грошових коштів, оскільки повний розрахунок з Продавцем було проведено до підписання договорів купівлі-продажу, що підтверджується п. 4 договору.

Також ОСОБА_5 у відзивах вказує на хибність позиції сторони позивача щодо заборони відчуження земельних ділянок з посиланням на підпункт "б" пункту 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України. Вказаний мараторій не поширюється на придбані ним земельні ділянки.

Третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу ОСОБА_6 направила до суду письмові заперечення проти позовів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення. При посвідченні договорів купівлі-продажу земельних ділянок нею з'ясовано волевиявлення осіб, проведені усі необхідні процесуальні дії, перевірки, залучені передбачені діючим на день вчинення нотаріальної дії законодавством документи.

2. Процесуальні дії у справі.

Ухвалами Волочиського районного суду Хмельницької області від 13.11.2018 та 30.11.2018 позовні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були прийняті до розгляду та відкрито провадження в справах №№ 671/2108/18, 671/2109/18, 671/2230/18, розгляд яких вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Залучено третю особу - приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу ОСОБА_6. Задоволено клопотання про витребування у приватного нотаріуса письмових доказів.

Ухвалою від 26.12.2018 провадження трьох вказаних справ об'єднано в одне і присвоєно № 671/2108/18.

15.01.2019 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду на 05.02.2019.

В ході судового розгляду справи 05.02.2019 представник ОСОБА_7 позови його довірителів підтримав та просив їх задовольнити. Вказав, що основним обґрунтуванням позовних вимог є те, що договори укладені всупереч підпункту "б" пункту 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України, тобто під час заборони купівлі - продажу земельних ділянок позивачів. Зазначив і про неправомірність дій нотаріуса при посвідченні оспорюваних договорів.

Адвокат ОСОБА_7 в ході судового розгляду заявив клопотання про виклик та допит свідків, які були відхилені судом ухвалою без виходу до нарадчої кімнати з підстав недотримання вимог ЦПК України (ч. 8 ст. 83, 196 ЦПК України).

Представник ОСОБА_7 заявив клопотання про відкладення судового засідання для надання йому можливості оформити і подати до суду заяву про відвід головуючій судді. Уточнивши, що йому потрібно добу часу для цього.

Суд задовольнив клопотання представника позивачів, однак заяви про відвід судді не надходило, а тому розгляд справи було призначено на 21.02.2019 та викликано її учасників.

В судове засідання, призначене на 21.02.2019 позивачі та їх представник не з'явились. Представник позивачів був повідомлений про розгляд справи особисто, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому відправлення. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.

Третя особа в судове засідання не з'явилась.

Суд вважав за можливе проводити судовий розгляд без участі позивачів, їхнього представника та третьої особи. Підстав для відкладення судового засідання не встановлено.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Заслухавши 05 лютого 2019 року вступне слово представників сторін, дослідивши письмові заперечення третьої особи, а також докази по справі, надавши оцінку усім доказам, суд приходить до висновку, що заявлені позови не підлягають до задоволення, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09.06.2016 № 22-14640-сг ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 2,000 га (кадастровий номер 6820987800:03:006:0294) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.10.2016 та ОСОБА_8 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.12.2017 підтверджується, що право приватної власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства зареєстровано.

На підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2018 ОСОБА_8 від імені ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2,000 га, розташовану за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, Трительницька сільська рада, за межами населених пунктів, кадастровий номер 6820987800:03:006:0294, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до п. 4 договору продаж земельної ділянки здійснюється за суму 38200 грн, які отримані продавцем від покупця до підписання цього договору. Підписавши цей договір сторони тим самим підтвердили факт повного розрахунку за відчужувану земельну ділянку.

Договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 142.

ОСОБА_8 був наділений правом розпоряджатись земельною ділянкою ОСОБА_2 на підставі довіреності від 04.12.2015, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_9, яка на момент відчуження земельної ділянки була чинна.

Відповідно до довідки відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.12.2017 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, кадастровий номер 6820987800:03:006:0294, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Трительницької сільської ради, не являється земельною часткою (паєм) і набута в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок із земель державної власності.

Крім того, суд встановив аналогічні обставини відчуження земельної ділянки ОСОБА_3, площею 2,000 га, яка належала йому на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.04.2016 № 22-8528-сг.

Даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.10.2016 та ОСОБА_8 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.12.2017 підтверджується, що право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 6820987800:03:006:0284, призначену для ведення особистого селянського господарства зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

14.02.2018 ОСОБА_8 від імені ОСОБА_3 продав ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2,000 га, розташовану за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, Трительницька сільська рада за межами населених пунктів, кадастровий номер 6820987800:03:006:0284, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства. Продаж земельної ділянки здійснено за 38200 грн, які отримані продавцем від покупця до підписання цього договору.

Договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 197.

ОСОБА_8 був наділений правом розпоряджатись земельною ділянкою ОСОБА_3 на підставі довіреності від 26.01.2016, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_6, яка на момент відчуження земельної ділянки була чинна.

Згідно з довідки відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.11.2018 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, кадастровий номер 6820987800:03:006:0284, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Трительницької сільської ради, не являється земельною часткою (паєм).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_10 також уповноважила ОСОБА_8 розпоряджатись належною їй земельною ділянкою, що підтверджується довіреністю від 04.12.2015, посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_9 Дана довіреність була дійсна до 04.12.2018.

14.02.2018 ОСОБА_8 від імені ОСОБА_10 продав ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2,000 га, розташовану за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, Трительницька сільська рада, за межами населених пунктів, кадастровий номер 6820987800:03:006:0293, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства. Продаж земельної ділянки здійснено за 38200 грн, які отримані продавцем від покупця до підписання цього договору.

Вказана земельна ділянка надана ОСОБА_10 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09.06.2016 № 22-14616-сг. Право власності на неї зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до довідки відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22.12.2017 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, кадастровий номер 6820987800:03:006:0293, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Трительницької сільської ради, не являється земельною часткою (паєм) і набута в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок із земель державної власності.

4. Оцінка аргументів сторін, які відносяться до предмета спору та норми права, які застосовує суд.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України (далі - ЗК України, ЦК України).

Загальні підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України .

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до частин 1-3 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними вищевказаних договорів купівлі-продажу, представник позивача посилався на те, що ОСОБА_8 відчужував земельні ділянки на підставі довіреностей, отриманих злочинним шляхом та всупереч мораторію на продаж земель.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачі, на переконання суду, не довели необхідності захисту їхніх прав, свобод чи інтересів внаслідок порушення таких. Суд не встановив відсутності повноважень у ОСОБА_8 на відчуження зазначених вище земельних ділянок. Жодного доказу на підтвердження того, що посвідчені нотаріусами довіреності отримано в незаконний спосіб суду надано не було.

Судом не встановлено порушень в діях приватного нотаріуса під час вчинення нею нотаріальних дій, пов'язаних із посвідченням оспорюваних правочинів від 14.02.2018, враховуючи досліджені судом письмові докази, надані ОСОБА_6 на вимогу суду.

Також помилковою є позиція представника позивачів щодо визнання спірних договорів купівлі-продажу укладеними всупереч мораторію на продаж земель, передбаченого підпунктом "б" пункту 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України .

Згідно із ст. 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення визначені як окрема категорія земель. Землями сільськогосподарського призначення Кодекс визнає землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Наведене свідчить, що визначення поняття "землі сільськогосподарського призначення" насамперед пов'язано з використанням їх для такої цілі, як виробництво сільськогосподарської продукції, що зумовлено їх природними властивостями.

Стаття 22 Земельного кодексу України визначає види використання сільськогосподарських земель, які відповідають їх цільовому призначенню, та осіб, які мають право на отримання таких земель у власність та у користування. Згідно частини 1 статті 23 Земельного кодексу України землі повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Пріоритетність правового режиму цих земель передбачає необхідність їх цільового використання.

Окрему групу суб'єктів сільськогосподарського землевикористання становлять громадяни, яким землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва. Правовий режим наведених видів землевикористання встановлюється Земельним кодексом України та спеціальними законами. Натомість порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для товарного сільськогосподарського виробництва, спрямований на ведення такого виробництва на ринкових товарних засадах, коли продукти виробляються не для власного споживання виробника, а для продажу, тобто споживання іншими членами суспільства.

Здійснення прав власника землі передбачає дотримання ним обов'язків, пов'язаних з володінням земельною ділянкою, першочерговим з яких згідно з пунктом "а" частини першої статті 90 Земельного кодексу України визначено обов'язок забезпечення її використання за цільовим призначенням.

Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" передбачає, що цільове призначення земельної ділянки - це її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою в установленому законодавством порядку.

Наведене свідчить, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність або передаються у користування, за конкретними цілями використання поділяються на види. Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду позначається на їх правовому режимі (порядку використання), який відповідає їх цільовому призначенню (використанню).

Відповідно до положень статей 13 , 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим гарантоване Конституцією право власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підпунктом "б" пункту 15 Перехідних положень ЗК України (в редакції на дату укладання спірних угод) встановлено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Наведене обмеження не поширюється на право приватної власності на земельні ділянки іншого призначення (виду використання), які перебувають у власності громадян та юридичних осіб.

Відповідно до довідок відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.12.2017, 22.12.2017, 26.11.2018 земельні ділянки позивачів призначені для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, які знаходяться за межами населеного пункту на території Трительницької сільської ради та не являються земельними частками (паями). Набуті вони в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок із земель державної власності.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що доводи наведені в позовних заявах не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки містять хибні висновки про поширення мараторію на відчуження земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства і не являються земельними частками (паями).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягають до задоволення.

5. Судові витрати.

В силу вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивачів. Підстави для повернення судового збору відсутні. Про відшкодування судових витрат відповідачем не заявлялось.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13 , 14 Конституції України, ст.ст. 19, 22, 23 та п.п. "б" п. 15 Перехідних положень ЗК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про землеустрій", ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 247, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач 1: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач 2: ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, адреса проживання: адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач 3: ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, зареєстрована адреса проживання : ІНФОРМАЦІЯ_5.

Повний текст рішення складено 25.02.2019.

Суддя Павлова А.С.