Постанова

від 28.05.2019 по справі 671/2108/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 671/2108/18

Провадження № 22-ц/4820/928/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Купельського А.В. (суддя-доповідач),

Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Журбіцький В.О.

за участю учасників справи: представника апелянтів адвоката Латюка П.Я., представника відповідача адвоката Цапів І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року (суддя Павлова А.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Гайдамака Ольга Василівна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства,

в с т а н о в и в :

У жовтні та листопаді 2018 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначали, що вони є власниками земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

14 лютого 2018 року ОСОБА_5 шляхом обману отримавши довіреності від позивачів, продав належні їм земельні ділянки за 38200 грн. кожну ОСОБА_4 , уклавши договори купівлі - продажу, посвідчені в цей же день приватним нотаріусом Гайдамакою О.В. При цьому будь-яких коштів від продажу земельних ділянок позивачі не отримали.

Позивачі зазначають, що договори мають бути визнані недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України , оскільки вони укладені всупереч імперативному припису підпункту "б" пункту 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України , тобто під час заборони купівлі - продажу земельних ділянок позивачів.

У зв`язку з цим позивачі просили суд визнати недійсними укладені 14 лютого 2018 року ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 , договори купівлі-продажу земельних ділянок площею 2 га, розташованих за адресою: Хмельницька АДРЕСА_2 Волочиський р-н АДРЕСА_1 сільська рада, кадастрові номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; на підставі положень ч. 1 ст. 216 ЦК України зобов`язати ОСОБА_4 повернути позивачам ці земельні ділянки.

26 грудня 2018 року ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області вказані позови об`єднано в одне провадження.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Гайдамака О.В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відмовлено повністю.

Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просять його скасувати та ухвалити своє рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вважають вказане рішення незаконним через порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Посилаються на те, що судом відмовлено у виклику та допиті свідків, не було вирішено питання відводу.

В апеляційній скарзі також зазначено, що про час розгляду справи 21 лютого 2019 року позивачів повідомлено не було взагалі, а згідно даних надісланої представнику позивачів повістки про виклик до суду, номер справи у ній зазначений 2/671/51/2019, а дату розгляду справи вказано 24 лютого 2019 року. Тому всупереч норм цивільного процесуального законодавства, не залишаючи позов без розгляду через повторну неявку позивачів в судове засідання, суддя розглянула справу по суті без позивачів та їх представника, які будь-яких заяв про розгляд позовів за їх відсутності не подавали.

Апелянти зазначають, що вони не уповноважували довіреностями ОСОБА_5 на продаж спірних земельних ділянок, станом на 4 грудня 2015 року, 26 січня 2016 року про них не знали. Право користування цими земельними ділянками у позивачів виникло на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 9 червня 2016 року, а право власності - на 13 жовтня 2016 року, з моменту їх державної реєстрації.

ОСОБА_5 є двоюрідним братом ОСОБА_4 , не вправі був від імені позивачів вчиняти цей правочин в інтересах брата, а фактично і в своїх інтересах.

Хибним апелянти називають висновки суду про те, що належні їм на праві власності земельні ділянки не підпадали під дію мораторію на їх відчуження, передбаченого п.п. б п. 15 Перехідних положень ЗК України.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судове рішення, відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України , повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене у справі, не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду та, якщо судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 5 лютого 2019 року представник ОСОБА_7 .Я заявив відвід головуючому по справі. Головуючим по справі питання про відвід не вирішено, відкладено розгляд справи (а. с. 191-194). 21 лютого 2019 року без позивачів та їх представника судове засідання було закінчено та проголошено рішення. Питання про відвід не вирішено.

Таким чином, справа була розглянута неповноважним складом суду, без повідомлення сторін, що відповідно ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування ухваленого рішення з цих підстав.

Отже, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а справа належному розгляду апеляційним судом.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України .

Загальні підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України .

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до частин 1-3 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.ст. 12 , 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ст. 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення визначені як окрема категорія земель. Землями сільськогосподарського призначення Кодекс визнає землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Наведене свідчить, що визначення поняття землі сільськогосподарського призначення насамперед пов`язано з використанням їх для такої цілі, як виробництво сільськогосподарської продукції, що зумовлено їх природними властивостями.

Стаття 22 Земельного кодексу України визначає види використання сільськогосподарських земель, які відповідають їх цільовому призначенню, та осіб, які мають право на отримання таких земель у власність та у користування. Згідно частини 1 статті 23 Земельного кодексу України землі повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Пріоритетність правового режиму цих земель передбачає необхідність їх цільового використання.

Окрему групу суб`єктів сільськогосподарського землевикористання становлять громадяни, яким землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва. Правовий режим наведених видів землевикористання встановлюється Земельним кодексом України та спеціальними законами. Натомість порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для товарного сільськогосподарського виробництва, спрямований на ведення такого виробництва на ринкових товарних засадах, коли продукти виробляються не для власного споживання виробника, а для продажу, тобто споживання іншими членами суспільства.

Здійснення прав власника землі передбачає дотримання ним обов`язків, пов`язаних з володінням земельною ділянкою, першочерговим з яких згідно з пунктом а частини першої статті 90 Земельного кодексу України визначено обов`язок забезпечення її використання за цільовим призначенням.

Стаття 1 Закону України Про землеустрій передбачає, що цільове призначення земельної ділянки - це її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою в установленому законодавством порядку.

Наведене свідчить, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність або передаються у користування, за конкретними цілями використання поділяються на види. Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду позначається на їх правовому режимі (порядку використання), який відповідає їх цільовому призначенню (використанню).

Відповідно до положень статей 13 , 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим гарантоване Конституцією право власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підпунктом "б" пункту 15 Перехідних положень ЗК України (в редакції на дату укладання спірних угод) встановлено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Наведене обмеження не поширюється на право приватної власності на земельні ділянки іншого призначення (виду використання), які перебувають у власності громадян та юридичних осіб.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09.06.2016 № 22-14640-сг ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (а. с. 29).

Даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.10.2016 та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.12.2017 підтверджується, що право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства зареєстровано (а. с. 30, 31).

На підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2018 ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,000 га, розташовану за адресою: Хмельницька область АДРЕСА_3 Волочиський район, Трительницька сільська рада, за межами населених пунктів, кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства (а. с. 7).

Відповідно до п. 4 договору продаж земельної ділянки здійснюється за суму 38200 грн., які отримані продавцем від покупця до підписання цього договору. Підписавши цей договір сторони тим самим підтвердили факт повного розрахунку за відчужувану земельну ділянку.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Гайдамакою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 142.

ОСОБА_5 був наділений правом розпоряджатись земельною ділянкою ОСОБА_1 на підставі довіреності від 04.12.2015, посвідченої приватним нотаріусом Яковлєвою С.Л., яка на момент відчуження земельної ділянки була чинна (а. с. 35).

Відповідно до довідки відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.12.2017 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться за межами населеного пункту на території Трительницької сільської ради, не є земельною часткою (паєм) і набута в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок із земель державної власності (а. с. 34).

Аналогічні обставини відчуження земельної ділянки ОСОБА_2 , площею 2,000 га, яка належала йому на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.04.2016 № 22-8528-сг (а. с. 82).

Даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.10.2016 та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.12.2017 підтверджується, що право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 , призначену для ведення особистого селянського господарства зареєстровано у встановленому законодавством порядку (а. с. 83, 84).

14.02.2018 ОСОБА_5 від імені ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,000 га, розташовану за адресою: Хмельницька область АДРЕСА_3 Волочиський район, Трительницька сільська рада за межами населених пунктів, кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства. Продаж земельної ділянки здійснено за 38200 грн., які отримані продавцем від покупця до підписання цього договору (а. с. 59).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Гайдамакою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 197.

ОСОБА_5 був наділений правом розпоряджатись земельною ділянкою ОСОБА_2 на підставі довіреності від 26.01.2016, посвідченої приватним нотаріусом Гайдамакою О.В., яка на момент відчуження земельної ділянки була чинна (а. с. 88).

Згідно довідки відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.11.2018 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка знаходиться за межами населеного пункту на території Трительницької сільської ради, не є земельною часткою (паєм) (а. с. 180).

Позивач ОСОБА_6 також уповноважила ОСОБА_5 розпоряджатись належною їй земельною ділянкою, що підтверджується довіреністю від 04.12.2015, посвідченою приватним нотаріусом Яковлєвою С.Л. Дана довіреність була дійсна до 04.12.2018 (а. с. 144).

14.02.2018 ОСОБА_5 від імені ОСОБА_6 продав ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,000 га, розташовану за адресою: Хмельницька область АДРЕСА_3 Волочиський район, Трительницька сільська рада, за межами населених пунктів, кадастровий номер НОМЕР_3 , цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства. Продаж земельної ділянки здійснено за 38200 грн., які отримані продавцем від покупця до підписання цього договору (а. с. 115).

Вказана земельна ділянка надана ОСОБА_6 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09.06.2016 № 22-14616-сг (а. с. 138). Право власності на неї зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до довідок відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.12.2017, 22.12.2017, 26.11.2018 земельні ділянки позивачів призначені для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, які знаходяться за межами населеного пункту на території Трительницької сільської ради та не являються земельними частками (паями). Набуті вони в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок із земель державної власності (а. с. 143, 179, 180).

За таких обставин Хмельницький апеляційний суд виходить з того, що позивачі, не довели порушення їх прав, свобод чи інтересів внаслідок продажу земельних ділянок та необхідності їх захисту. Суд не встановив відсутності повноважень у ОСОБА_5 на відчуження зазначених вище земельних ділянок. Позивачі не навели доказів їх обману ОСОБА_5 Жодного доказу, що посвідчені нотаріусами довіреності отримано в незаконний спосіб, суду надано не було.

Судом не встановлено порушень в діях приватного нотаріуса Гайдамаки ОСОБА_8 під час вчинення нею нотаріальних дій, пов`язаних із посвідченням оспорюваних правочинів від 14.02.2018.

Помилковою та хибною суд визнає позицію позивачів щодо визнання спірних договорів купівлі-продажу укладеними всупереч мораторію на продаж земель, передбаченого підпунктом "б" пункту 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України .

Судом відмовлено у виклику та допиті свідків, оскільки їх пояснення на висновки суду не впливають. ОСОБА_5 слід було викликати та допитати в якості свідка для підтвердження родинних стосунків з відповідачем. Зазначені підстави позову в позовній заяві не зазначались. ОСОБА_9 слід було викликати для спростування інформації, наданої в довідці, що він сам надав.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачі не уповноважували довіреностями ОСОБА_5 на продаж спірних земельних ділянок, станом на 4 грудня 2015 року, 26 січня 2016 року про них не знали, і що право користування цими земельними ділянками у позивачів виникло на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 9 червня 2016 року, а право власності - на 13 жовтня 2016 року, з моменту їх державної реєстрації, спростовуються наявними в матеріалах справи довіреностями з підписами позивачів та на висновки суду не впливають (а. с. 35, 88, 144).

Твердження апелянтів, що ОСОБА_5 є двоюрідним братом ОСОБА_4 , не вправі був від імені позивачів вчиняти цей правочин в інтересах брата, а фактично і в своїх інтересах, не може бути підставою для скасування рішення. Законність (незаконність) довіреностей позивачами-апелянтами не оспорюється. Зазначене не було підставою позову.

Посилання апелянтів, що належні їм на праві власності земельні ділянки не підпадали під дію мораторію на їх відчуження, передбаченого п.п. б п. 15 Перехідних положень ЗК України, є безпідставними. Земельний кодекс України в діючій на момент укладення договорів купівлі-продажу редакції не передбачав обмежень щодо відчуження земельних ділянок приватної власності.

Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ним було ухвалено помилкове рішення, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Гайдамака Ольга Василівна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 31 травня 2019 року.

Судді А.В. Купельський

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк