Постанова

від 25.02.2019 по справі 2-1486/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 25.02.2019 Справа № 2-1486/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 2-1486/11

Провадження №22-ц/807/772/19

Головуючий в 1-й інстанції - Гончаренко П.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 березня 2012 року, ухвалене в м. Запоріжжі у справі за позовом АТ Банк Фінанаси та Кредит до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що 09.09.2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 20-36438-22, згідно з яким відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 12 000,00 грн. При укладенні кредитного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути кредитні ресурси до 09.07.2010 року та сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з відсоткової ставки 2,20% та 22% річних. 02.09.2008 року між відповідачем та банком укладено договір № 015-Р/008218 про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки. Відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконанні і станом на 31 травня 2011 року заборгованість за договором становить 84 958,79 грн. з яких заборгованості за кредитом - 22 681,43 грн., пеня в розмірі 62 277,36 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 12 березня 2012 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Запорізьке РУ"АТ "Банк "Фінанси та Кредит" загальну заборгованість в розмірі 84 958 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім грн.) 79 коп., суму сплаченого судового збору в розмірі 849,59 грн. та суму витрат на ІТЗ в розмірі 120 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що склавши вимогу про дострокове повернення боргу в повному обсязі - 26.06.2009 року, позивач змінив термін повернення кредиту, який був передбачений договором, в зв'язку з чим Банк не мав право нараховувати після направлення вимоги штрафні санкції і заявляти вимоги, щодо їх стягнення. Розрахунок заборгованості та виписка з банківського рахунку на думку апелянта не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості за кредитом. Розмір пені є неспівмірним з розміром заборгованості за кредитом. Строк позовної давності щодо стягнення пені минув, а тому вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають, також в зв'язку зі спливом позовної давності не підлягають задоволенню вимоги, щодо стягнення заборгованості за кредитом.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2019 року це 192 100 грн. (відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2019 рік з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921 грн. (1921 грн. Х 100 = 192 100 грн.)), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.09.2008 року між банком та ОСОБА_4 (ОСОБА_4.) укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 20-36438-22, згідно з яким відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 12 000,00 грн. При укладенні кредитного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути кредитні ресурси до 09.07.2010 року та сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з відсоткової ставки 2,20% та 22% річних.

02.09.2008 року між відповідачем та банком укладено договір № 015-Р/008218 про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки.

Згідно з п. 8.2 карткового договору, за порушення умов договору - прострочення зарахування коштів на картрахунок, який був відкритий боржникові, передбачена сплата пені в наступних розмірах: при розрахунках у національній валюті України - з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен календарний день прострочення.

Заборгованість за тілом кредиту та відсотками станом на 31 травня 2011 року складається з: простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 22 681,43 грн., пені в розмірі 62 277,36 грн., що разом становить 84 958,79 грн.

26.06.2009 року банком на адресу відповідача направлявся лист-вимога про погашення суми заборгованості, який відповідачем залишений без задоволення в зв'язку чим, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Направивши вимогу про повне погашення заборгованості від 26.06.2009 року (а.с.15) Банк змінив строк дії договору саме до цієї дати.

Після 26.06.2009 року Банк окрім заборгованості за тілом кредиту міг заявити лише вимоги, які ґрунтуються на ст. 625 ЦК України, чого не зробив.

Кредитний договір припиняє свою дію з дати направлення боржнику вимоги про дострокове погашення всієї суми боргу, тому вимоги про стягнення процентів та пені після цієї дати задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Тобто визначений термін повернення кредиту частинами, був правомірно змінений кредитором на повернення всією сумою термін 30 днів з моменту отримання вимоги.

Сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредиту.

Оскільки після 26.06.2009 року Банк не може обраховувати неустойку (пеню), а пеня за розрахунком банку (а.с.5 зворот) обчислена і стягнута судом з 31.05.2010 року, то вимоги банку в цій частині є неправомірними і рішення суду щодо стягнення пені підлягає скасуванню з відмовою у позові в цій частині.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності подана лише до суду апеляційної інстанції і не може бути задоволена, оскільки відповідач знала про розгляд справи судом першої інстанції, була належним чином повідомлена про дату і час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.54), при цьому з заявою за правилами ст. 267 ЦК не зверталась.

За таких обставин, колегія суддів вважає, за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення районного суду скасувати в частині стягнення розміру пені і відповідно змінити розмір стягнутої заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 березня 2012 року у цій справі скасувати в частині стягнення розміру пені, і в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовити, в зв'язку з чим змінити загальний обсяг стягнутої заборгованості з 84958,79грн. до 22681,43 грн.

Решту рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 25 лютого 2019 року.

Судді: С. В. Кухар

О. В. Крилова

О.З. Поляков