Рішення

від 21.02.2019 по справі 127/29404/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/29404/18

Провадження № 2/127/5033/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про збільшенням розміру аліментів. Свої вимоги мотивувала тим, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року по справі за її позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.05.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач вказує, що син потребує значно більш коштів у зв'язку із збільшенням потреби у навчанні, розвитку та іншому. Відповідач же, крім того, що працює в стоматологічній клініці, скриває, що є засновником іншої стоматологічної клініки. Позивач також стверджує, що в соціальних мережах відповідач розміщує фото, де він відпочиває за межами країни, що свідчить про наявність у нього доходу. З урахуванням викладеного просить збільшити розмір аліментів та стягувати з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством для дітей відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач, керуючись положеннями ст.178 ЦПК України, надав відзив на позов, відповідно до якого вказує, що відсутні підстави для задоволення позову. Він належно виконує свої обов'язки, аліменти відраховуються із його заробітної плати в розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначає, що інших доходів, крім заробітної плати у нього не має. Він є співзасновником ТОВ Стоматологічна клініка Рапід , однак ця обставина існувала ще на момент ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів. Крім того, вказує, що він також несе витрати пов'язані з навчанням дитини в клубі іноземних мов, придбає йому речі, займається розвитком, навчанням та організацією відпочинку дитини. Відповідач також зазначає, що позивач не дала доказів, які б підтверджували наявність підстав для збільшення розміру аліментів (а.с 42-46).

Позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст.179 ЦПК України, надала відповідь на відзив, вказуючи, що вона ставить під сумнів те, що відповідач, працюючи стоматологом, отримує мінімальну заробітну плату. До того ж він має можливість відпочивати на іноземних курортах. Крім того, зазначає, що сума аліментів не змінювалася з моменту їх присудження (а.с 76-79).

Відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст.180 ЦПК України, надав заперечення на відповідь на відзив. Відповідач вказує, що аліменти стягуються у частці від заробітку, тому розмір аліментів змінюється в залежності від розміру заробітної плати. Крім того, наголошує, що розмір аліментів, що стягується, є не меншим чим 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Додатково зазначає, що в 2017 році дитині була подарована квартира, а єдиною його поїздкою на відпочинок - була поїздка в Болгарію, яку він планував заздалегідь і куди їздив разом з сином.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позові вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та запереченні.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов'язку батьків утримувати дитину і його виконання та можливості зміни розміру аліментів в разі виникнення істотних юридичних обставин.

Судом встановлено, що сторони в справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії І-АМ №339031 від 27.04.2016 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.05.2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Дитина проживає разом з матір'ю за адресою: м.Вінниця, вул.Келецька,126 а, кв.102, що визнається сторонами. Ця квартира є власністю дитини відповідно до договору дарування квартири від 17.03.2017 року, укладеного між ОСОБА_4 (відповідачем по справі) та ОСОБА_6 (позивачем по справі), яка діяла від імені та в інтересах сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач працює в ТОВ Стоматологічний центр Рапід (код ЄДРПОУ 13301447). Аліменти за виконавчим листом, виданим відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року, стягуються за місцем роботи відповідача. За даними звітів про здійснення відрахувань та виплат як за листопад 2018 року, так і за грудень 2018 року аліменти стягуються в розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Заборгованість зі сплати аліментів відсутня. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 є також засновником (учасником) ТОВ Стоматологічна клініка Рапід ( код ЄДРПОУ 36886259). Остання заснована 16.12.2009 року.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27.09.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч.3 ст.181 СК України).

Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про збільшення розміру аліментів положеннями ст.192 СК України, як на обставину, що є підставою для збільшення аліментів посилається на збільшення потреб дитини в навчанні, розвитку тощо. Однак суд зазначає, що вказані обставини не є підставами для збільшення аліментів відповідно до положень ст.192 СК України. Суд звертає увагу позивача, що, в разі наявності для того підстав, вона не позбавлена права звернутися до суду відповідно до положень ст.185 СК України щодо участі відповідача у додаткових витратах.

При цьому суд відзначає, що відповідач бере участь у витратах, пов'язаних з навчанням дитини, зокрема сплачує витрати, пов'язані з вивченням іноземної мови, здійснив оплату витрат, пов'язаних з відпочинком дитини, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується також позивачем по справі.

Щодо посилання позивача на те, що відповідач є засновником підприємства, то судом встановлено, що відповідач є співзасновником Товариства з обмеженою відповідністю Стоматологічна клініка Рапід ще з 2009 року, тобто ця обставина існувала і на момент ухвалення 11.08.2016 року рішення про стягнення з відповідача аліментів і не може бути обставиною, яка свідчить про зміну його майнового стану.

До того ж рішенням суду розмір аліментів визначений в частці від усіх видів заробітку (доходу), тобто від усіх доходів відповідача, а тому в разі виплати доходу відповідача як засновнику (учаснику) товариства цей вид доходів також враховується при стягненні аліментів.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за даними Головного управління ДФС у Вінницькій області в ТОВ Стоматологічна клініка Рапід (код 36886259) сума доходів в 2016 році склала 13091,33 грн, за 2017 рік товариство звітує про відсутність господарської діяльності, сума доходів становить 0,0 грн, за даними звітності 3 кварталів 2018 року сума доходів становить 0,0 грн ( лист від 29.01.2019 року №991/10/02-32-50-05). При цьому, як слідує з індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_4, джерелом його доходу є заробітна плата в ТОВ СЦ Рапід (код ЄДРПОУ 13301447), відповідач припинив свою діяльність як фізична особа - підприємець 06.02.2017 року.

Отже судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин, визначених ст.192 СК України, які є підставою для збільшення розміру аліментів. Жодних належних, допустимих та достовірних доказів щодо цього позивачем не надано. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Щодо посилання позивача на витяги з соціальних мереж, то суд, відповідно до положень ст.77-79 ЦПК України, не вважає вказані докази належними, допустимими та достовірними і такими, що свідчать про зміну матеріального стану відповідача.

Щодо посилання позивача на зміну розміру аліментів в частині мінімальної граничної суми - 50 % прожиткового мінімуму доходів громадян, то суд зауважує, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів від 17.05.2017 року № 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку .

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

При цьому суд звертає увагу, що суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий визначено законом. Визначаючи розмір аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначено законом (частина друга статті 182 СК України) (до внесення змін у статтю 182 СК України - 30%).

Слід також відмітити, що Верховний Суд України у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз'яснював, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку. Разом з тим збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів.

Викладене вище також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом 12.09.2018 року в справі № 459/2181/17.

Отже, ця обставина не є підставою для збільшення розміру аліментів.

При цьому, суд відмічає, як слідує зі звітів про здійснення відрахувань та виплат ТОВ СЦ Рапід за листопада та грудень 2018 року, що із заробітної плати відповідача на користь позивача перераховувалися аліменти у визначеному рішенням суду розмірах, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з врахуванням вимоги державного виконавця від 02.11.2018 року №84788/15.26-25/25, згідно якої вимагається проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати ОСОБА_4 в розмірі визначеному виконавчим документом, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, суд, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, в їх сукупності, враховуючи викладені вище обставини, дійшов висновку, що відсутні достатні підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року, шляхом збільшення їх розміру, а тому позов не підлягає задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання про збільшення розміру аліментів, судом також взято до уваги, що обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків в рівній мірі.

Суд також звертає увагу сторін по справі, що ухвалення цього рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивач на момент звернення до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір . Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 141, ст.180-183, ч. 1 ст. 192 СК України, ст. 2, 4, 5, 11-13, 76-83, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Повний текст рішення складений 25.02.2019 року.

Суддя: