Постанова

від 16.05.2019 по справі 127/29404/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/29404/18

Провадження № 22-ц/801/917/2019

Категорія: 50

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 рокуСправа № 127/29404/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

Рішення ухвалила суддя Іщук Т.П.

Рішення ухвалено о 17.13 год. у м. Вінниці

Повний текст рішення складено 25 лютого 2019 року,

Встановив:

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що з 18 травня 2005 року до 17 серпня 2016 року вони із відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 серпня 2016 року з відповідача стягнуто на її користь аліменти на дитину в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 травня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.

На даний час неповнолітній син потребує значно більших коштів у зв`язку з потребами в навчанні, розвитку та іншому. Вона не може повністю забезпечити та задовольнити потреби сина необхідним одягом, взуттям, продуктами харчування, засобами гігієни та не має змоги оплатити у разі потреби його лікування, відвідування гуртків тощо.

Відповідач, працюючи стоматологом у клініці ТОВ СЦ Рапід , що належить його батькові, де отримує дохід у розмірі мінімальної заробітної плати, приховує той факт, що він є співзасновником та співвласником іншої стоматологічної клініки ТОВ Стоматологічна клініка Рапід . Крім того у соціальних мережах відповідач розміщує фото з відпочинку за кордоном (у Франції, ОСОБА_4 , Маямі), що свідчить про те, що його витрати значно перевищують суму, що зазначена у довідці про його доходи.

У зв`язку з цим просила збільшити розмір аліментів на сина ОСОБА_5 до 1/3 частки всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Зазначила, що рішення суду є необ`єктивним, необґрунтованим та ухваленим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, оскільки ґрунтується на домислах та власному тлумаченні норм права, в той час як рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в якому всебічно з`ясовано обставини, які мали значення для правильного вирішення справи, всесторонньо обґрунтовані докази, яким надана належна правова оцінка в їх сукупності.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27 квітня 2016 року (а. с. 5).

Дитина проживає разом з матір`ю - позивачем ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Квартира є власністю неповнолітнього ОСОБА_3 відповідно до договору дарування квартири від 17 березня 2017 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 , яка діяла від імені та в інтересах малолітнього сина (а. с. 91).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 серпня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 травня 2016 року до досягнення дитиною повноліття (а. с. 6-8).

Відповідач працює у ТОВ Стоматологічний центр Рапід та за місцем роботи з його заробітної плати стягуються аліменти на дитину за виконавчим листом, виданим 22 травня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області у справі № 127/11326/16-ц. Згідно звітів про здійснені відрахування та виплати ТОВ СЦ Рапід за листопад та грудень 2018 року аліменти стягуються в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а. с. 50, 90). Заборгованість зі сплати аліментів відсутня (а. с. 89).

Як свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_2 є засновником (учасником) ТОВ Стоматологічна клініка Рапід (код ЄДРПОУ 36886259), що заснована 16 грудня 2009 року (а. с. 11-16).

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно положень ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, передбачених ч. 2 ст. 192 СК України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач у виконання вимог ст. 12, 81 ЦПК України не довела суду наявності обставин, які згідно з 1 ст. 192 СК України можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів на дитину.

Звернувшись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивач як на підставу позову зазначила, зокрема, те, що відповідач, працюючи стоматологом у клініці ТОВ СЦ Рапід , що належить його батькові, де отримує дохід у розмірі мінімальної заробітної плати, приховує той факт, що він є співзасновником та співвласником іншої стоматологічної клініки ТОВ Стоматологічна клініка Рапід ; а розміщені ним у соціальних мережах фото з відпочинку за кордоном (у Франції, Болгарії, Маямі) свідчать про те, що його витрати значно перевищують суму, що зазначена у довідці про його доходи.

Проте, як вбачається із матеріалів справи засновником ТОВ Стоматологічна клініка Рапід відповідач є з грудня 2009 року, тобто ця обставина існувала на час ухвалення Вінницьким міським судом Вінницької області 11 серпня 2016 року рішення про стягнення аліментів з відповідача, та така обставина не свідчить про зміну майнового стану відповідача. Водночас розмір аліментів на дитину визначено судом у частці від заробітку (доходу) - в розмірі 1/4 частки, а тому в разі виплати відповідачу доходу як засновнику (учаснику) товариства такий дохід буде враховано при відрахуванні аліментів.

Також на думку апеляційного суду суд першої інстанції обґрунтовано визнав неналежними доказами, які б свідчили про зміну матеріального стану відповідача, посилання позивача на витяги із соціальних мереж (фото), які позивач додала до позовної заяви.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги в цій частині.

Доводи апеляційної скарги позивача в тому, що судом першої інстанції проігноровано норму закону, якою збільшено мінімальний розмір аліментів на одну дитину, що не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та залишено розмір аліментів менший ніж встановлений мінімум, є безпідставними з огляду на таке.

Так Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне отримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів , який набрав чинності 08 липня 2017 року, збільшено мінімальний розмір аліментів на одну дитину, частину другу статті 182 СК України викладено в новій редакції, якою встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Проте згідно роз`яснень у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів № 3 від 15 травня 2006 року, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, що набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до Закону України Про виконавче провадження , зокрема частину 1 статті 71 цього Закону доповнено абзацом другим, який передбачає, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Як свідчать матеріали справи 02 листопада 2018 року старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС міста Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області за місцем роботи ОСОБА_2 -ТОВ Стоматологічний центр Рапід , направлено вимогу про проведення відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника аліментів за виконавчим листом № 127/11326/16-ц, виданим 22 травня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області, на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітнього сина в розмірі визначеному виконавчим документом, тобто - 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше як у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а. с. 52).

Із звітів про здійснені відрахування та виплати ТОВ СЦ Рапід вбачається, що за листопад та грудень 2018 року з відповідача стягнуто аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а. с. 50, 90).

Доводи апеляційної скарги про те, що із оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції плутає терміни аліментів та додаткових витрат, оскільки відмовив в задоволенні позовних вимог, посилаючись на норми законодавства, що регулюють стягнення додаткових витрат, також не заслуговують на увагу.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавством чи усталену судову практику.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, обґрунтовуючи свої вимоги позивач, зокрема, зазначила те, що на даний час неповнолітній син потребує значно більших коштів у зв`язку з потребами в навчанні, розвитку та іншому; а вона не має змоги оплатити у разі потреби його лікування, відвідування гуртків тощо.

Суд першої інстанції, із дотриманням зазначених вимог процесуального закону, у мотивувальній частині рішення зазначив свою оцінку щодо такого обґрунтування позовних вимог, та правильно зазначив в своєму рішенні про те, що зазначені позивачем обставини не є підставами для збільшення розміру аліментів відповідно до положень ст. 192 СК України, а в разі наявності для того підстав, позивач не позбавлена права звернутися до суду відповідно до положень ст. 185 СК України щодо участі відповідача у додаткових витратах.

Доводи апеляційної скарги в тому, що на даний час розмір раніше визначених аліментів є недостатнім, оскільки економічна ситуація у країні змінилася кардинально в бік погіршення матеріального стану всіх верств населення і розмір аліментів, визначений судом, не є достатнім, також не заслуговують на увагу, з огляду на те, що такі обставини не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів, а наявності підстав для збільшення розміру аліментів, передбачених ч. 1 ст. 192 СК України, позивач суду не довела.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного і керуючись ст. 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ.В. Матківська СуддіЮ.Б. Войтко І.М. Стадник