Постанова

від 05.06.2007 по справі 35/454-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

35/454-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 червня 2007 р.                                                                                   № 35/454-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - Бойко Д.Ю.,

відповідача- Литвиненко Л.В.,

розглянувши  у відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ "Канберра"

на  постанову  від  03.04.2007 Харківського апеляційного господарського суду

у справі№35/454-06

за   позовом  ПФ "Полтава-Мотор-Сервіс"

до ТОВ "Канберра"

про та за зустрічним позовом простягнення 76578,24 грн.стягнення 48659,76 грн.

                                                  ВСТАНОВИВ:

Рішенням  господарського суду Харківської області   від 07.11.2006   (суддя   Швед   Е.Ю.)   в   задоволенні   первісного   позову відмовлено, зустрічний позов задоволено –на підставі ст.526, ч.2 ст.625 ЦК України стягнуто з приватної фірми "Полтавамоторсервіс"   на   користь  ТОВ "Канберра" 48659,76 грн. вартості виконаних підрядних робіт, 16090,44 грн. інфляційних втрат, 3 % річних  з простроченої суми в розмірі 4379, 38 грн. та 7230,00 грн. збитків.  

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 (судді: Демченко В.О., Барбашова С.В., Гагін М.В.) рішення скасовано, первісний позов задоволено -  підставі ст.1212 ЦК України стягнуто з ТОВ "Канберра" на користь ПФ "Полтава-Мотор-Сервіс" 76578,24 грн. безпідставно отриманих підрядником коштів за невиконані роботи, а в зустрічному позові відмовлено у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

ТОВ "Канберра" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом  ст.ст.43, 101 Господарського процесуального кодексу України та неврахування ст.ст.853, 854 Цивільного кодексу України. Зокрема, товариство вважає, що судом встановлено факт підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі виконаних підрядних робіт за листопад 2002 року (з боку ПФ "Полтава-Мотор-Сервіс" –її директором Фетч В.П. 30.11.2002р.), оскільки в разі сумніву в достовірності підпису зі сторони позивача суд міг би призначити почеркознавчу експертизу.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх  юридичної оцінки  судом  апеляційної інстанції та  заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова –скасуванню, а  рішення  від 07.11.2006 –скасуванню в частині зустрічних позовних вимог про стягнення 7230,00 грн. збитків з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Харківської області з наступних  підстав.

Приймаючи первісне рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову,   господарський   суд  Харківської  області   виходив з того, що рішенням господарського суду Харківської області від 23.09.2005р. по справі №05/217-05 було розірвано Договір підряду №1 від 01.11.2001р., укладений між сторонами, предметом якого було виконання відповідачем робіт з реконструкції малосімейного гуртожитку по вул. Артеківській, 4 у смт. Гурзуф.

На   виконання   умов   вищезазначеного  договору   позивач   перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 125668,69 грн.

Відповідачем (підрядчиком) до часу розірвання Договору №1 від 01.11.2001р. виконано робіт на загальну суму 174298,45 грн., про що свідчать акти прийому-передачі виконаних робіт від 29.11.2002р. на суму 31662,62 грн., від 27.08.2003р. на суму 33789,83 грн. та за листопад 2002р. на суму 108876,00 грн.

Разом з тим, суд вказав, що акт прийому-передачі за листопад 2002 року не був своєчасно   підписаний   позивачем,   з   урахуванням   чого   зазначений   акт   був направлений   відповідачу,  однак,   акт   залишений   відповідачем   без   уваги   та підписання.  Всього було виконано робіт на загальну суму 174328,45 грн.

ПФ "Полтава-мотор-сервіс" (відповідач по зустрічному позову) частково здійснив оплату в сумі 125668,69 грн., а тому суд зазначив, що станом на 10.10.2006р. відповідач не сплатив суму заборгованості в повному обсязі, з урахуванням чого у нього виникла заборгованість перед ТОВ "Канберра" в сумі 48659,76  грн.

Умовами Договору підряду №1 від 01.11.2001р. передбачено, що оплата за виконані роботи проводиться протягом 10-ти банківських днів з моменту пред'явлення акту виконаних робіт (пункт 5.2. Договору).

Враховуючи те, що сума заборгованості ПФ "Полтава-мотор-сервіс" не сплачена, факт порушення відповідачем по зустрічному позову умов чинного законодавства доведений належним чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ "Канберра" у повному обсязі, так як відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Скасовуючи первісне  рішення та приймаючи нове рішення про задоволення первісного позову та про відмову в зустрічному позові апеляційний господарський суд виходив  з того, що:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.09.2005р. у справі №05/217-05 між тими ж сторонами встановлено, що між ПФ "Полтава-мотор-сервіс" та ТОВ "Канберра" 01.11.2001р. укладено договір підряду №1, за яким ТОВ "Канберра" ("Підрядник") зобов'язався виконати роботи по реконструкції малосімейного гуртожитку по вул. Артемівській, 4 в м. Гурзуф у відповідності з діючими нормами СНІП і відповідно до розробленого проекту, а ПФ "Полтава-мотор-сервіс" ("Замовник") в свою чергу зобов'язався своєчасно проводити поетапну оплату згідно графіку виконаних робіт і проміжних актів (Ф-2 і Ф-3),  підписаних уповноваженими представниками обох сторін.

Позивач на виконання умов даного договору перерахував відповідачеві авансовий платіж в загальній сумі 142030,69 грн.

Однак, відповідач у встановлені цим договором строки підрядні роботи не виконав, чим істотно порушив його умови, що стало підставою для розірвання господарським судом даного договору.

Разом з цим, ПФ "Полтава-мотор-сервіс" у справі №05/217-05 були заявлені вимоги щодо стягнення з ТОВ "Канберра" боргу в сумі 76578,24 грн., з посиланням на вивірене сальдо у вказаній сумі на свою користь, яке зафіксоване в акті взаєморозрахунків від 12.09.2004р.

Господарський суд визначився, що вказана в акті взаєморозрахунків від 12.09.2004р. сума 76578,24 грн. є різницею між перерахованими позивачем відповідачу коштами та виконаними позивачем роботами, тобто ТОВ "Канберра" не виконані роботи по спірному договору саме на вказану суму.

Таким чином, апеляційний суд визнав, що решта суми перерахованого позивачем авансу за невиконані відповідачем роботи в розмірі 76578,24 грн., яка є предметом розгляду даної справи (№35/454-06), безпідставно залишилась за відповідачем - ТОВ "Канберра". Крім того, акт взаєморозрахунків 12.09.2004р. був підписаний уповноваженими особами обох сторін у даній справі та свідчить про згоду ТОВ "Канберра" з різницею в зазначеній сумі на користь ПФ "Полтава-мотор-сервіс". Зазначений акт взаєморозрахунків від 12.09.2004р. відповідачем у встановленому порядку не спростований. Інших даних матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов:

-    набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої;

-          відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Отже, з урахуванням вказаних вимог чинного законодавства та всіх матеріалів справи,  суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ПФ "Полтава-мотор-сервіс" має всі правові підстави вимагати від ТОВ "Канберра" повернення решти суми перерахованого позивачем авансу за невиконані відповідачем роботи в розмірі 76578,24 грн., оскільки відповідач в силу приписів ст.1212 Цивільного кодексу України є таким, що набув спірні кошти без достатньої правової підстави, а тому зобов'язаний повернути їх позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження вимог по стягненню заборгованості, позивач по зустрічному позову (ТОВ "Канберра") надав акт в підтвердження виконання ним робіт в листопаді 2002 року на суму 108876,00 грн.

Однак, вказаний акт прийомки-передачі робіт не було прийнято судом до уваги як такий, що підписаний не уповноваженою особою з боку ПФ "Полтава-мотор-сервіс" - заступником директора С.Ф Манжелій. В підтвердження цього факту апелянт надав накази № 46-К від 29.03.1995р. та № 28 від 02.12.1998р., згідно з якими єдиною особою, що мала право у 2002 році підписувати акти прийому виконаних робіт був генеральний директор - Фетч В.П. Слід додати, що договір підряду № 1 від 01.11.2001р. та акти прийому виконаних робіт за грудень 2002 року та за 2003 рік підписувались саме генеральним директором ПФ "Полтава-мотор-сервіс" Фетч В.П.

Окрім того, в оскаржуваному рішенні викладені суперечливі висновки стосовно факту передачі ТОВ "Канберра" підрядних робіт та факту підписання ПФ "Полтава-мотор-сервіс" акту за листопад 2002 року на суму 108876,00 грн., оскільки, як вбачається зі змісту мотивувальної частини рішення, суд першої інстанції чітко не визначився чи був вказаний акт підписаний з боку ПФ "Полтава-мотор-сервіс" та чи є він належним доказом виконання робіт ТОВ "Канберра" на суму 108876,00 грн.

ТОВ "Канберра" на підтвердження його зустрічних позовних вимог щодо стягнення з ПФ "Полтава-Мотор-Сервіс" суми основного боргу в розмірі 48659,76 грн. не було надано жодного доказу, в зв'язку з чим в їх задоволенні повинно бути відмовлено.

Разом з цим, позивачем по первісному позову належним чином доведено набуття протилежною стороною грошових коштів без достатньої правової підстави, а його вимоги ґрунтуються на матеріалах справи та встановлених обставинах і  відповідають вимогам закону.

Колегія не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на  таке.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.09.2005р. у справі №05/217-05 між тими ж сторонами, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2006 та в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України має преюдиціальне значення при вирішенні даного спору, встановлено, що виходячи з системного аналізу змісту ч.2 ст.849, ч.2 ст.883 ЦК України та ст.ст.320, 332 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання підрядником обов'язків за договором підряду замовник (в даному випадку позивач за первісним позовом) має право вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 5 ст.653 ЦК України в разі розірвання договору у зв'язку з істотним його порушенням однією із сторін, передбачено право другої сторони вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору, а не безпідставно отриманих коштів, як зазначив позивач. Тобто цивільним законодавством передбачається такий спосіб захисту цивільних прав замовника як відшкодування збитків (ст.ст.22, 611 ЦК України), а тому позовна вимога ПФ "Полтава-Мотор-Сервіс" про повернення безпідставно набутих грошових коштів не відповідає способам захисту цивільних прав замовника, передбаченим ч.5 ст.653, ч.2 ст.883 ЦК України.

Позивач не звертався до суду з позовом про відшкодування збитків.

Отже, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних підрядних відносин ст.1212 ЦК України та дійшов до висновку про набуття відповідачем (підрядником) 76578,24 грн. без достатньої правової підстави, оскільки спірна сума коштів була перерахована замовником (позивачем за первісним позовом) в складі авансового платежу на підставі та в межах чинного на той час договору підряду №1 від 01.11.2001 до його розірвання в судовому порядку.

Зважаючи на це, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у первісному позові.

Водночас касаційна інстанція вважає, що  рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2005р. у справі №05/217-05 між тими ж сторонами не може мати преюдиціального значення в частині розгляду зустрічного позову по даній справі, оскільки акт №1 прийому-передачі виконаних підрядних робіт за листопад 2002 року (а.с.36) не був предметом дослідження та оцінки у справі №05/217-05.

Судом першої  інстанції  встановлено, а апеляційним судом не спростовано той факт, що згідно наявних у справі актів прийому-передачі виконаних робіт від 29.11.2002р. на суму 31662,62 грн., від 27.08.2003р. на суму 33789,83 грн. та за листопад 2002р. на суму 108876,00 грн. відповідачем (підрядчиком) до часу розірвання Договору №1 від 01.11.2001р. виконано роботи на загальну суму 174298,45 грн.

Посилання апеляційного суду в оскаржуваній постанові на підписання акту №1 прийому-передачі виконаних підрядних робіт за листопад 2002 року зі сторони ПФ "Полтава-Мотор-Сервіс" замість директора Фетч В.П. іншою не уповноваженою особою та відхилення цього акта з вказаних мотивів, як неналежного доказу, суперечить фактичним обставинам по справі.

Окрім того, зазначений акт прийому-передачі виконаних підрядних робіт не визнано судом недійсним, як це передбачається ч.4 ст.882 ЦК України, а тому свідчить про невиконання замовником зобов'язань по оплаті виконаних робіт на суму 48659,76 грн. після остаточної здачі роботи, як того вимагає ч.1 ст.854 та ч.4 ст.879 ЦК України.

За таких обставин судом першої інстанції на підставі ст.526 та ч.2 ст.625 ЦК України правомірно задоволено зустрічний позов в частині стягнення з замовника на користь підрядчика 48659,76 грн. вартості виконаних підрядних робіт з врахуванням 16090,44 грн. інфляційних втрат та 3 % річних  з простроченої суми в розмірі 4379, 38 грн.

Разом з тим, колегія не може погодитися із задоволенням судом першої інстанції зустрічного позову в частині стягнення 7230,00 грн. збитків, які визначаються підрядчиком у вигляді "вимушених" додаткових витрат на сплату юридичних послуг, з огляду на наступне.

У відповідності з вимогами п.4 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі №42/266 - 6/492).

Однак, судами попередніх інстанцій наявність чи відсутність вищевказаних елементів складу цивільного правопорушення взагалі не досліджувалася та не встановлювалася, що свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи та є підставою для її передачі в частині зустрічних позовних вимог про стягнення 7230,00 грн. збитків на новий розгляд до суду першої інстанції.

              Зважаючи на те, що підставою скасування рішення від 07.11.2006 судом апеляційної інстанції стало помилкове  застосування останнім положень ст.ст.526, 1212 ЦК України, ч.2 ст.35 ГПК України та незастосування ст.653, ч.2 ст.849, ч.2 ст.883 ЦК України та ст.ст.320, 332 ГК України, а встановлені  судом першої інстанції обставини неповної оплати замовником вартості виконаних підрядних робіт не спростовано апеляційним господарським судом, то первісне рішення про відмову в первісному позові та про задоволення зустрічного позову в частині стягнення 48659,76 грн. вартості виконаних підрядних робіт з врахуванням 16090,44 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в розмірі 4379,38 грн. є правомірним та відповідає фактичним обставинам справи.

Виходячи з вищенаведеного, касаційна інстанція вбачає підстави для часткового задоволення касаційної  скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну  скаргу ТОВ "Канберра" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 у справі №35/454-06 скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області   від 07.11.2006   у даній  справі скасувати в частині зустрічних позовних вимог про стягнення 7230,00 грн. збитків з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Харківської області.

В решті рішення залишити без змін.

Витрати ТОВ "Канберра" по сплаті держмита в сумі 382 грн. 90 коп. за подання касаційної  скарги покласти на ПФ "Полтава-Мотор-Сервіс".

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя                                                                                                                                     В.Овечкін

Судді:                                                                                                                                                    Є. Чернов

                                                                                                                                                               В. Цвігун