Постанова

від 21.02.2019 по справі 922/4366/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2019 р. Справа № 922/4366/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Технології обладнання (вх.№128 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.12.2018, ухваленою суддею Усатим В.О. у місті Харкові, повний текст складено 21.12.2018, у справі №922/4366/16

за заявою ОСОБА_1, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Барвінок , м. Харків

про банкрутство

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 у справі №922/4366/16 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Технології обладнання" про визнання недійсною мирової угоди.

ТОВ Технології обладнання з ухвалою суду не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 року по справі № 922/4366/16, ухвалити нове рішенням, яким заяву ТОВ Технології обладнання про визнання мирової угоди недійсною задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 17.12.2018 приписів Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та не взято до уваги факт заінтересованості ОСОБА_1 по відношенню до боржника, наявність виданих на ім'я ОСОБА_1 довіреностей від боржника. Також заявник зазначає про неправомірне посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду у даній справі, а також на невиконання боржником умов мирової угоди.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 у даній справі відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 21.02.2019, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України.

04.02.2019 від ТОВ Барвінок надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечує проти апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.

В судовому засіданні 12.02.2019 присутній представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 та визнати недійсною мирову угоду укладену у даній справі про банкрутство.

Ініціюючий кредитор ОСОБА_1 заперечував проти апеляційної скарги, навів пояснення та просив суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Представник ТОВ Барвінок також заперечував проти апеляційної скарги, навів відповідні пояснення, просив суд оскаржувану ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені відповідно до вимог статті 268 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Барвінок"; визнано вимоги ініціюючого кредитора - ОСОБА_1 до боржника в сумі 380 000,00 дол. США, що є еквівалентом 9 431 600,00 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бихно О.М.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ Барвінок .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.03.2018, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном, затверджено мирову угоду, укладену 16.03.2018 між кредиторами та боржником - ТОВ "Барвінок", закрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Барвінок".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Технології обладнання" задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 29.03.2018 у справі № 922/4366/16 скасовано, у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди відмовлено, справу направлено для розгляду до Господарського суду Харківської області.

Постановою Верховного Суду від 15.08.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 922/4366/16 задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 922/4366/16 скасовано, ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2018 залишено в силі.

22.10.2018 до Господарського суду Харківської області від кредитора - ТОВ "Технології Обладнання" надійшла заява про визнання недійсною мирову угоду від 16.03.2018, укладену між комітетом кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Барвінок" № 922/4366/16 в особі ОСОБА_1 та боржником ТОВ "Барвінок" у особі директора Горошко В.О., поновити провадження у справі № 922/4366/16 про банкрутство ТОВ "Барвінок".

Заява ТОВ Технології обладнання мотивована тим, що мирова угода, яка затверджена судом, не відповідає нормам цивільного законодавства, оскільки вона укладена між зацікавленими особами, з яких, зокрема, є ОСОБА_1, оскільки він є головою комітету кредиторів боржника, ініціюючим кредитором у справі, представником ТОВ "Барвінок" за довіреністю у справах Господарського суду Харківської області № 922/5966/14, 922/3479/15 за позовами ТОВ Технології Обладнання до ТОВ Барвінок про стягнення заборгованості за договором поставки, є засновником ТОВ Маранело Груп , ТОВ Маркет Ескперт 2004 , які є кредиторами у даній справі. Також товариство зазначає, що засновником ТОВ Технології обладнання є ОСОБА_4, який наряду з ОСОБА_1 є також засновником ТОВ Маранело Груп , ТОВ Маркет Ескперт 2004 . При цьому, заявник вказує, що даний факт ними прихований від суду та конкурсних кредиторів, на підставі цього вважає, що мирова угода укладена за зловмисної домовленості представників між собою та не спрямована на настання правових наслідків

Відмовляючи в задоволенні заяви ТОВ Технології обладнання , суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення заяви ТОВ Технології обладнання оскільки доводи заявника про заінтересованість не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а також спростовуються нормами чинного законодавства. Також суд першої інстанції визнав доведеними обставини щодо виконання божником мирової угоди на користь заявника та відхилив доводи щодо неспрямованості умов мирової угоди на реальне її виконання.

Відповідно до статті 77 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2018 між головою комітету кредиторів - ОСОБА_1 та боржником укладено мирову угоду у даній справі.

Умови мирової угоди передбачають прощення боргів у розмірі 25 % від всієї заборгованості для кожного кредитора та розстрочку сплати заборгованості на 120 місяців з виплатами рівними частинами кожного місяця кожному кредитору.

Також пунктами 4.1. 4.2 мирової угоди передбачено, що до виконання зобов'язань боржника перед кредиторами залучаються треті особи інвестори, які можуть брати на себе зобов'язання з погашення заборгованості боржника перед кредиторами в обмін на активи боржника, а саме: фізична особа громадянин України ОСОБА_1 в обмін на будь-які активи боржника. Право застави на майно боржника, переходить до третьої особи інвестора у разі оплати ним зобов'язання з погашення заборгованості боржника та отримання підтвердження з банку про надходження коштів на рахунок боржника в сумі вартості майна.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника;

правочини (договори), щодо яких є заінтересованість - правочини (договори), сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони боржника, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) чи кредиторів.

Отже, колегія суддів зазначає, що для встановлення факту заінтересованості відносно боржника або відносно арбітражного керуючого чи кредитора, необхідно довести хоч одну із складових визначення поняття заінтересованості, що наведено у статті 1 Закону про банкрутство.

Як зазначає ТОВ Технології обладнання ОСОБА_1 є заінтересованою особою стосовно боржника оскільки:

1) ОСОБА_1 і ОСОБА_4 є учасниками ТОВ Маркет експерт 2004 та ТОВ Маранелло груп , тоді як ОСОБА_1, ТОВ Маркет експерт 2004 , ТОВ Маранелло груп та ОСОБА_4 є кредиторами ТОВ Барвінок .

2) ОСОБА_1 був представником боржника (ТОВ Барвінок ) у судових справах №922/5966/14, №922/3479/15.

Однак, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не є заінтересованою особою стосовно боржника, оскільки перебування з одним із кредиторів боржника у корпоративних відносинах не підпадає від ознаки заінтересованості стосовно боржника, визначені у статті 1 Закону про банкрутство. Також, про це не свідчить те, що ТОВ Маркет експерт 2004 та ТОВ Маранелло груп є кредиторами боржника, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження участі боржника у створенні цих юридичних осіб, здійснення таким юридичними особами контролю над боржником або перебування під їх контролем боржника. Також боржник у даній справі не є власником таких юридичних осіб.

З наданих до заяви витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ Маркет експерт 2004 та ТОВ Маранелло груп вбачається, що записи стосовно зміни складу учасників (ОСОБА_1 та ОСОБА_4.) вносились у 2010 та 2013 роках.

Таким чином, участь зазначених фізичних осіб у ТОВ Маркет експерт 2004 та ТОВ Маранелло груп розпочалась задовго до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ Барвінок (за 7 та 4 роки до порушення), що також не може свідчити про заінтересованість ОСОБА_1 та ОСОБА_4 стосовно боржника та стосовно кредиторів у справі, з огляду на і те, що матеріалами справи підтверджені відносини зазначених товариств та боржника між собою тільки на договорній основі.

Також про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 заінтересованою особою стосовно боржника є те, що в період провадження у справі про банкрутство, ОСОБА_1 не представляв інтереси боржника в інших судових справах.

Докази, надані заявником на підтвердження таких доводів, свідчать, що ОСОБА_1 представляв інтереси боржника у 2015 році, тобто до порушення провадження у даній справі, яке порушено 26.01.2017.

На підтвердження зазначеного, боржником до матеріалів справи надано довідку директора ТОВ "Барвінок", в якій зазначено, що починаючи з 01.11.2016 довіреності з повноваження на представництво інтересів ТОВ Барвінок на ім'я ОСОБА_1 не видавалися та чинних довіреностей на представництво у суді від імені ТОВ Барвинок на ім'я ОСОБА_1 немає.

Крім того, колегія суддів зазначає, що питання та обставини заінтересованості ОСОБА_1 по відношенню до боржника повинні були ставитись та вирішуватись під час провадження у даній справі та у момент затвердження мирової угоди, адже він є ініціюючим кредитором та головою комітету кредиторів боржника.

Таким чином, доводи заявника щодо заінтересованості ОСОБА_1 стосовно боржника є недоречними з огляду на їх необґрунтованість та непідтвердженість матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону встановлено, що за заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною в межах провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, з урахуванням аналізу вищевказаних норм законодавства, вимоги заявника про визнання мирової угоди недійсною на підставі заінтересованості осіб, є необґрунтованими та безпідставними, недоведеними належними та допустимими доказами.

Доводи заявника про неспрямованість мирової угоди на настання правових наслідків та її невідповідності ст. ст. 203, 215 ЦК України, колегія судді також вважає такими, що не відповідають обставинам справи. До того ж, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих доводів апелянтом не надано.

З метою виконання умов мирової угоди боржником двічі сплачувались на поточний рахунок заявника грошові кошти, проте ТОВ "Технології Обладнання" повертало відповідні кошти як помилково перераховані, у зв'язку з чим для виконання умов мирової угоди боржник звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття грошових сум у депозит для передавання кредитору ТОВ "Технології Обладнання". Про зазначене свідчать копії заяв ТОВ "Барвінок" від 27.09.2018, 31.10.2018 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В. про прийняття грошових сум у депозит для передавання кредитору ТОВ "Технології Обладнання".

Також матеріали справи свідчать, що на виконання умов мирової угоди боржником своєчасно сплачувались грошові кошти на користь заявника під час розгляду заяви ТОВ "Барвінок" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі № 922/3479/16, який здійснювався в межах справи № 922/4366/16 про банкрутство ТОВ "Барвінок".

Крім того, як зазначалось, постановою Верховного Суду від 15.08.2018 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 922/4366/16, скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2018, ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2018 залишено в силі. Зокрема, Верховним Судом зазначено, що умови мирової угоди не суперечать законодавству.

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у Рішенні Серявін та інші проти України (№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Встановлені колегією суддів при розгляді апеляційної скарги ТОВ Технології обладнання обставини не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про визнання недійсною мирову угоду, затверджену у даній справі.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Технології обладнання залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 у справі № 922/4366/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 26.02.2019

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель