Постанова

від 25.06.2019 по справі 922/4366/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/4366/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Гріщенко О.В. (за дорученням судді)

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання"

на ухвалу Господарського суду Харківської області (головуючий - В.О. Усатий) від 17.12.2018

та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - В.О. Фоміна, судді: О.О. Крестьянінов, О.В. Шевель) від 21.02.2019 у справі

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник ініціюючого кредитора - ОСОБА_1,

представник боржника - Пулькін Ю.П.

представник кредитора ТОВ "Технології обладнання" - Бекузаров Р.Е., адвокат, Андрійко О.В., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1 21.12.2016 Господарський суд Харківської області ухвалив прийняти заяву фізичної особи ОСОБА_1 (далі -Ініціюючий кредитор) про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок" (далі - Боржник).

1.2 26.01.2017 Господарський суд Харківської області ухвалив порушити провадження у справі про банкрутство Боржника, визнати вимоги Ініціюючого кредитора до Боржника в сумі 380 тис. дол. США, що є еквівалентом 9 431 600 грн. 00 коп., ввести процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Бихно О.М. тощо

1.3 03.10.2017 Господарський суд Харківської області ухвалив визнати грошові вимоги конкурсних кредиторів, в тому числі і Ініціюючого кредитора, та затвердити реєстр вимог кредиторів із відповідними сумами вимог та черговістю їх задоволення, а також відомостями про майно Боржника, яке є предметом застави тощо.

1.4 09.11.2017 Голова комітету кредиторів подав заяву про затвердження мирової угоди від 07.11.2017, укладеної між комітетом кредиторів і Боржником, на умовах, викладених в заяві.

1.5 29.03.2018 Господарський суд Харківської області постановив ухвалу (залишену в силі постановою Верховного Суду від 15.08.2018): про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання" (далі - ТОВ "Технології обладнання") в задоволенні клопотання про зобов`язання провести аудит Боржника та про відмову в задоволенні клопотання про зобов`язання розпорядника майна провести додаткову інвентаризацію; про припинення процедури розпорядження майном Боржника, про затвердження мирової угоди, укладеної 16.03.2018 між кредиторами та Боржником (далі - Мирова угода), та про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

1.6 22.10.2018 ТОВ "Технології обладнання" подало заяву про визнання недійсною Мирової угоди та про поновлення провадження у справі про банкрутство Боржника.

1.7 Заява мотивована укладенням Мирової угоди між сторонами, які є заінтересованими особами, що суперечить вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), оскільки Мирова угода укладена за зловмисної домовленості представника однієї сторони Мирової угоди з іншою стороною цієї угоди, виходячи з того, що Ініціюючий кредитор у цій справі одночасно є головою комітету кредиторів Боржника, одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Марнело груп", який є кредитором у цій справі, одним із засновником якого, в свою чергу, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет Експерт 2004", засновником якого також є Ініціюючий кредитор. ТОВ "Технології обладнання" крім цього вказує на те, що засновник Боржника - ОСОБА_3 (який до порушення провадження у цій справі був також директором Боржника) одночасно є також одним із засновників кредитора Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Марнело груп", а також засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Експерт 2004", який також є одним із засновників кредитора Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Марнело груп". У зв`язку із викладеним заявник вказує, що пункти 4.1, 4.2 Мирової угоди порушують права кредиторів у цій справі, оскільки передбачають безконтрольний перехід активів Боржника до заінтересованої особи - Ініціюючого кредитора, а укладення Мирової угоди спрямоване на переведення прав власності на активи Боржника на Ініціюючого кредитора, а не на реальний розрахунок з кредиторами, адже після закриття провадження у цій справі виконання Мирової угоди відбувається поза контролем суду та конкурсних кредиторів. Всупереч обставинам, встановленим в постанові апеляційного суду від 19.06.2018 у цій справі та не спростованим постановою Верховного Суду від 15.08.2018 (щодо нульового показника поточної платоспроможності Боржника, відсутності у нього доходу, основних засобів в активах Боржника та щодо показників, які свідчать про відсутність рентабельності діяльності підприємства Боржника) в пункті 1.3 Мирової угоди джерелом погашення заборгованості Боржника перед кредиторами визначений прибуток, виручка, кредитні кошти, надходження від продажу майна, яке не використовується у виробничому процесі Боржника.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 17.12.2018 Господарський суд Харківської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2019) : в задоволенні заяви ТОВ "Технології обладнання" про визнання недійсною Мирової угоди відмовити.

2.2 Рішення судів мотивовані відсутністю визначених заявником підстав для визнання Мирової угоди недійсною, оскільки Ініціюючий кредитор не належить до осіб, які відповідно до статті 1 Закону про банкрутство є заінтересованими особами стосовно Боржника, а в постанові від 15.08.2018 у цій справі Верховний Суд встановив відсутність порушень порядку укладення Мирової угоди та відсутність невідповідності умов цієї угоди вимогам законодавства. Суди врахували, що Боржник виконав умови Мирової угоди перед ТОВ "Технології обладнання", оскільки двічі перераховував йому кошти для погашення кредиторських вимог, які двічі повертались цим кредитором Боржнику як помилково перераховані, через що Боржник звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття грошових коштів у депозит для передавання кредиту - ТОВ "Технології обладнання".

3. Встановлені судами обставини

3.1 Ініціюючий кредитор не належить до заінтересованих осіб стосовно боржника, визначених статтею 1 Закону про банкрутство.

3.2 Згідно з довідкою директора Боржника, починаючи з 01.11.2016 Ініціюючому кредитору не видавалися довіреності з повноваженнями на представництво інтересів Боржника та чинні довіреності на представництво у суді Боржника, що видані Ініціюючому кредитору, відсутні.

3.3 Ухвала від 29.03.2018 про затвердження Мирової угоди переглянута у апеляційному та касаційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Технології обладнання" задоволено та ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2018 скасовано, у задоволенні заяви про затвердження Мирової угоди відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15.08.2018 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у цій справі скасовано, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2018 залишено в силі.

У пунктах 45-50 постанови від 15.08.2018 Верховний Суд погодився висновками суду першої інстанції про відсутність порушень порядку укладення Мирової угоди та про те, що умови цієї угоди не суперечать вимогам законодавства.

3.4 На підтвердження виконання умов Мирової угоди Боржник надав копії банківських документів про своєчасну сплату грошових коштів на користь ТОВ "Технології обладнання" під час розгляду в межах цієї справи заяви Боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 922/3479/16.

3.5 На виконання умов Мирової угоди Боржник двічі сплачував на поточний рахунок ТОВ "Технології обладнання" грошові кошти, проте ТОВ "Технології Обладнання" повертало ці кошти як помилково перераховані, у зв`язку з чим для виконання умов Мирової угоди Боржник звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття грошових сум у депозит для передавання кредитору ТОВ "Технології Обладнання".

Як на підтвердження цих обставин суди послались на заяви Боржника від 27.09.2018, 31.10.2018 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В. про прийняття грошових сум у депозит для передавання кредитору ТОВ "Технології Обладнання", копії цих заяв містяться в матеріалах справи.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 19.03.2019 ТОВ "Технології Обладнання" подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 і ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсною Мирову угоду.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Умови Мирової угоди (пункти 4.1, 4.2) суперечать нормам частини 4 статті 78 Закону про банкрутство, оскільки безпідставно надають переваги Ініціюючому кредитору перед конкурсним кредитором - ТОВ "Технології Обладнання", який був проти укладення цієї угоди, які (переваги) полягають у спрямованості Мирової угоди на переведення поза контролем суду та конкурсних кредиторів права власності на активи Боржника на Ініціюючого кредитора, а не на реальний розрахунок з іншими кредиторами.

5.2 Перехід згідно з умовами Мирової угоди права власності на майно Боржника до Ініціюючого кредитора суперечить вимогам Закону про банкрутство, оскільки не допускається нормами цього Закону.

5.3 Мирова угода порушує розумний баланс інтересів Боржника та кредиторів, зокрема ТОВ "Технології Обладнання", оскільки залучення до участі у справі кредиторів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кредиторські вимоги яких є значно меншими ніж вартість об`єктів іпотеки, строк виконання зобов`язань за якими не настав, та які водночас є засновниками одного із кредиторів Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маранело груп", а тому є заінтересованими особами, спрямовано на примушування ТОВ "Технології Обладнання" до виконання умов Мирової угоди, які є вкрай невигідними для ТОВ "Технології Обладнання", та які погоджені забезпеченими кредиторами для надання видимості законності Мирової угоди.

5.4 Мирова угода підписана з боку Боржника неуповноваженою на те особою, оскільки Мирова угода укладена після закінчення 23.05.2017 процедури розпорядження майном Боржника, термін якої не продовжувався, тобто тоді, коли суд мав вирішити питання про подальшу процедуру банкрутства Боржника (санацію, ліквідацію тощо) з призначенням з числа арбітражних керуючих керуючого санацією або ліквідатора, до яких мало перейти управління Боржником та які є уповноваженими особами щодо укладення та підписання від імені Боржника Мирової угоди.

5.5 Порушення судом у цій справі вимог щодо своєчасного переходу до наступної процедури банкрутства - ліквідації Боржника, враховуючи сукупний розмір вимог конкурсних кредиторів, розмір вимог забезпечених кредиторі та сукупну заставну вартість нерухомого майна, переданого в забезпечення вимог іпотеко держателів, не дозволила у процедурі ліквідації Боржника реалізувати майно Боржника і тим самим погасити всі без винятків вимоги як конкурсних кредиторів, так і забезпечених кредиторів , а також супутні витрати, пов`язані з ліквідацією Боржника.

5.6 Умови Мирової угоди щодо періоду розстрочення виконання зобов`язання Боржника перед ТОВ "Технології Обладнання" (10 років та спрощенням боргу в розмірі 25 %), який (період) більш ніж в десять разів перевищує первісне розстрочення зобов`язанням Боржника перед ТОВ "Технології Обладнання" (внаслідок невиконання грошового зобов`язання за договором поставки обкладання) не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, на яких має ґрунтуватися зобов`язання.

6. Позиція Боржника, викладена у відзиві на касаційну скаргу

6.1 ТОВ "Технології Обладнання" всупереч вимогам ГПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом змінив в касаційній скарзі підстави вимог про визнання недійсною Мирової угоди порівняно із тими, що були зазначені в судах першої і апеляційної інстанціях.

6.2 Скаржник намагається шляхом звернення із заявою про визнання недійсною Мирової угоди домогтися перегляду висновків Верховного Суду в постанові від 15.08.2018 у цій справі, ухваленої за результатами перегляду судових рішень про затвердження Мирової угоди, відповідно до яких Верховний Суд дійшов висновків про відповідність умов Мирової угоди засадам справедливості і розумності.

6.3 Скаржник обрав неналежний спосіб захисту своїх прав у спірних правовідносинах та не навів конкретного порушення його прав через укладення і затвердження судом у цій справі Мирової угоди.

7. Касаційне провадження

7.1 Суд не бере до уваги доводи Боржника у додатковому відзиві на касаційну скаргу з огляду на подання Боржником додаткового відзиву на касаційну скаргу 25.06.2019, тобто з пропуском встановленого судом в ухвалі від 08.04.2019 строку для подання відзиву на касаційну скаргу - до 15.05.2019, без клопотання про поновлення строку для вчинення цієї процесуальної дії.

7.2 Суд відхиляє клопотання скаржника про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 5 статті 302 ГПК України з огляду на таке.

7.3 Відповідно до пункту 5 статті 302 ГПК України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

7.4 В клопотанні скаржник стверджує про існування у цій справі виключної правової проблеми, а саме: скаржник зазначає про затвердження оспорюваної Мирової угоди після спливу граничного строку проведення процедури розпорядження майном Боржника; а також про те, що тривалий строк (10 років) розстрочки та відстрочки боргів Боржника перед кредиторами за Мировою угодою, проти якого заперечував скаржник як кредитор у справі, не відповідає вимогам частин 1-3, 6 статті 509, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України щодо свободи договору, щодо відповідності істотних умов загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності.

7.5 Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень пункту 5 статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право (але не покладає на нього обов`язку) передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суд.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена пунктом 5 статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Суд звертається до правової позиції, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

7.6 Верховний Суд, оцінивши доводи скаржника, дійшов висновку, що ця справа не містить виключної правової проблеми і передача її на розгляд Великої Палати Верховного Суду не є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи, наведені заявником, не містять належного обґрунтування існування виключної правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, зокрема положень Закону про банкрутство щодо укладення мирової угоди у справі про банкрутство; не обґрунтовують, як вирішення існуючої, на думку заявника, у цій справі правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Надані заявником судові рішення (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 918/2067/14 та від 15.05.2019 у справі № 917/803/18) не можна вважати посиланням на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з подібними правовідносинами.

Зміст цих судових рішень не дає підстав для висновку про тотожність встановлених фактичних обставин та неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Аргументи, за яких скаржник вважає, що ця справа містить виключну правову проблему, аналогічні аргументам, за яких скаржник заперечує оскаржувані судові рішення згідно з поданою касаційною скаргою, а тому заперечення скаржником оскаржуваних судових рішень про відмову у задоволенні заяви про визнання Мирової угоди у цій справі недійсною з підстав, тотожних підставам для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, свідчить про те, що скаржник не погоджується з прийнятими рішеннями у цій справі, у зв`язку з чим реалізував право на касаційне оскарження судового рішення, а не про наявність виключної правої проблеми у цій справі. При цьому, питання перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій справі належить до повноважень касаційного суду під час розгляду касаційної скарги.

7.7 Поряд з викладеним Суд зазначає про таке.

Частиною 2 статті 77 Закону про банкрутство передбачено, що мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів.

За змістом норм статті 7 ("Судові процедури, які застосовуються щодо боржника), частини 9 статті 16, частини 1 статті 28, частини 1 статті 37 Закону про банкрутство застосування до боржника судової процедури, а також перехід від однієї до іншої (подальшої) процедури банкрутства здійснюється за судовим рішенням.

Відсутність цього рішення, навіть за умови спливу граничного строку, протягом якого застосовується відповідна судова процедура банкрутства, не дає підстав стверджувати про автоматичне застосування до боржника наступної (іншої) судової процедури банкрутства, про припинення у зв`язку із цим повноважень особи, що відповідно до Закону про банкрутство мала право діяти від імені боржника у відповідній процедурі банкрутства (керівника, розпорядника майна, керуючого санацією тощо) та, відповідно, про виникнення повноважень діяти від імені боржника у особи, яка відповідно до Закону про банкрутство наділена цими повноваженнями у подальшій (іншій) процедурі банкрутства, яка мала б застосовуватись згідно із Законом про банкрутство.

При цьому, виходячи з того, що мирова угода одночасно є і правочином, і судовою процедурою, а застосування цієї процедури здійснюється шляхом винесення ухвали про затвердження мирової угоди, оскільки Закон про банкрутство не вимагає задля запровадження процесу прийняття рішення про укладення мирової угоди та її розгляду судом ухвалення окремого судового рішення, Суд дійшов висновку, що процес прийняття рішення про укладення мирової угоди, її розгляд та затвердження судом відбувається на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство, а повноваження осіб, що укладають та підписують Мирову угоду від імені її сторін, визначаються з урахуванням запровадженої до боржника на час укладення цієї угоди за рішенням суду процедури банкрутства в установленому законом порядку.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

8.1 Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, з урахуванням приписів статті 4 ГПК України, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

8.2 Предметом спору у цій справі за заявою ТОВ "Технології Обладнання" є Мирова угода, а об`єктом захисту, відповідно - право ТОВ "Технології Обладнання" як кредитора у цій справі на задоволення визнаних у справі кредиторських вимог до Боржника.

8.3 Частиною 1 статті 77 Закону про банкрутство визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

8.4 Статтею 78 цього закону визначені умови укладення мирової угоди у справі про банкрутство, серед яких передбачено, що для кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги (частина 4 статті 78 Закону про банкрутство).

8.5 Згідно з нормами частини 3 статті 81 Закону про банкрутство господарський суд відмовляє в затвердженні мирової угоди у разі: порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

8.6 Відповідно до частини 1 статті 82 Закону про банкрутство учасники провадження у справі про банкрутство, а також інші особи, права і законні інтереси яких порушені або можуть бути порушені мировою угодою, мають право оскаржити ухвалу про закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди.

Частиною 2 цієї статті Закону про банкрутство передбачено, що за заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною в межах провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених цивільним законодавством.

8.7 Зі змісту наведених норм Суд доходить висновку, що конкурсний кредитор у разі звернення із заявою про визнання недійсною мирової угоди у справі про банкрутство, має вказати на право або законний інтерес, за захистом якого він звернувся, яке він вважає порушеним, невизнаним або оспорюваним у зв`язку із укладенням оспорюваної мирової угоди, а також довести відповідно до вимог статті 74 ГПК України, що це право або законний інтерес порушується, не визнається або оспорюється.

8.8 Крім цього, зі змісту норм частини 3 статті 81 та частин 1, 2 статті 82 Закону про банкрутство Суд доходить висновку, що суд надає оцінку умовам укладеної у справі про банкрутство мирової угоди (змісту правочину мирової угоди) на відповідність їх вимогам законодавства як на стадії розгляду та затвердження мирової угоди (частина 3 статті 81 Закону про банкрутство), у разі оскарження ухвали про закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди (частина 1 статті 82 Закону про банкрутство), а також у разі звернення будь-кого із конкурсних кредиторів із заявою про визнання мирової угоди недійсною в межах провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених цивільним законодавством (частина 2 статті 82 Закону про банкрутство).

При цьому Суд наголошує, що порушення порядку укладення мирової угоди у справі про банкрутство не може бути підставою для визнання її недійсною у розумінні частини 2 статті 82 Закону про банкрутство з огляду на визначені цією нормою спеціальні підстави для визнання мирової угоди недійсною - передбачені цивільним законодавством.

8.9 Нормами статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частиною 1 статті 215 цього кодексу передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

8.10 Отже наведеними нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

8.11 Відповідно до частини 1 статті 18 ГПК України ("Обов`язковість судових рішень") судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

8.12 У зв`язку із викладеним та з урахуванням висновків в пункті 8.8 цієї постанови щодо застосування норм права, Суд дійшов висновку, що рішення суду, за яким суд надає оцінку умовам мирової угоди на предмет їх відповідності вимогам закону, ухвалене у справі про банкрутство на будь-якій із наведених стадій, та яке набрало законної сили, відповідно до норм статті 18 ГПК України та статей 129, 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання.

8.13 Поряд із наведеним Суд зазначає про таке.

Верховний Суд, як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

8.14 У зв`язку із викладеним та враховуючи:

- факт затвердження у цій справі Мирової угоди ухвалою суду від 29.03.2018, яка переглянута в апеляційному та касаційному порядку та залишена в силі постановою Верховного Суду від 15.08.2018, згідно з висновками в яких (судових рішеннях) відсутні порушення порядку укладення Мирової угоди, а умови цієї угоди не суперечать вимогам законодавства, у тому числі нормам частини 4 статті 78 Закону про банкрутство - щодо умов для задоволення вимог кредиторів однієї черги;

- невстановлення судами обставин заінтересованості осіб стосовно Боржника, що уклали Мирову угоду, у розумінні статті 1 Закону про банкрутство;

- встановлені судами обставини виконання умов Мирової угоди перед ТОВ "Технології Обладнання" (пункти 3.4, 3.5 цієї постанови),

- незазначення ТОВ "Технології Обладнання" та невстановлення судами обставин щодо існування інших підстав, передбачених цивільним законодавством, для визнання Мирової угоди недійсною (частина 2 статті 82 Закону про банкрутство, стаття 203, частина 1 статті 215 ЦК України);

Суд, з урахуванням принципу диспозитивної господарського судочинства (стаття 14 ГПК України), дійшов висновку, що ТОВ "Технології Обладнання" всупереч нормам частини 2 статті 4 ГПК України не вказало та не довело порушення (невизнання, оспорення) своїх прав внаслідок укладення Мирової угоди у цій справі, однак намагається шляхом звернення із заявою про визнання недійсною Мирової угоди домогтися перегляду висновків Верховного Суду в постанові від 15.08.2018 з результатами оцінки умов Мирової угоди у цій справі.

У зв`язку із цим Суд погоджується з правильними висновками судів в оскаржуваних рішеннях про відсутність підстав для визнання Мирової угоди недійсною з підстав, наведених ТОВ "Технології Обладнання".

8.15 Дійшовши викладених висновків, Суд погоджується із аналогічними аргументами Боржника у відзиві на касаційну скаргу (пункти 6.2, 6.3).

8.16 Суд відхиляє аргументи скаржника (пункти 5.1-5.3, 5.6) щодо невідповідності умов Мирової угоди вимогам закону з наведених в скарзі підстав, оскільки ТОВ "Технології Обладнання" всупереч вимогам частини 3 статті 300 ГПК України, відповідно до якої зміна предмета і підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається, змінив в касаційній скарзі підстави для вимог про визнання недійсною Мирової угоди порівняно із тими, що були зазначені в судах першої і апеляційної інстанціях, а саме: підстави щодо укладення Мирової угоди між заінтересованими особами змінив на інші підстави, пославшись:

- на існування у Ініціюючого кредитора переваг при укладенні Мирової угоди,

- на порушення розумного балансу інтересів через умову про прощення боргу в розмірі 25 % та через умову про розстрочення виконання грошових зобов`язань,

- на укладення Мирової угоди з боку Боржника неуповноваженою особою.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами Боржника у відзиві на касаційну скаргу (пункт 6.1)

8.17 Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункти 5.4, 5.5), які зводяться до запереченням скаржником порядку укладення Мирової угоди, що не може бути підставою для визнання її недійсною у розумінні частини 2 статті 82 Закону про банкрутство з огляду на визначені цією нормою спеціальні підстави для визнання мирової угоди у справі про банкрутство недійсною (пункт 8.8 цієї постанови).

8.18 Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні вимог про визнання недійсною Мирової угоди у цій справі не знайшли свого правового та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

8.19 Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсною Мирової угоди зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані з мотивів, наведених в цій постанові.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області 17.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 922/4366/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді К.М. Огороднік

В.Я. Погребняк