Рішення

від 11.02.2019 по справі 922/393/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/393/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 277» , 61050, м. Харків, просп. Московський, 99, код ЄДРПОУ 31797684;

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 253441,76 грн.

за участі представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №08-21/192/2-19 від 21.01.19);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №б/н від 01.03.18);

Суть спору:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 277» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 251 365, 32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, з 01.08.2015 по 31.12.2017, в порушення вимог ст.ст. 125-126 ЗК України, використовує земельну ділянку площею 0,0284 га по просп. Московському, 99 у м. Харкові без виникнення в останнього права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка залишається в комунальній власності, відповідач, зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки, таким чином на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України, на думку позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, а тому відповідачем порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.03.2018.

16.03.2018 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №7136 від 16.03.2018) в якому останній заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування власної позиції відповідач зазначив, що позивачем невірно обрано підстави позову, оскільки до даних правовідносин слід застосовувати норми, що стосуються стягнення збитків, а не безпідставно збережених коштів, окрім цього відповідач посилався на відсутність у власних діях складу господарського правопорушення та ознак неправомірної поведінки відповідача, що на думку останнього свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Окрім цього відповідач посилався на невірність розрахунків наданих позивачем в якості обґрунтування позовних вимог та зазначав про те, що розмір нормативно-грошової оцінки визначається згідно Витягу з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки виходячи з інформації з Державного земельного кадастру, а не з базової вартості 1 кв. м. у м. Харкові, як то вказує позивач, а тому розрахунки надані позивачем не відповідають вимогам законодавства. Окрім цього, відповідач заперечує і проти застосування позивачем коефіцієнтів функціонального призначення (Кф) та коефіцієнту ставки річної орендної плати, та зазначає що, у зв'язку з тим, що відповідач є аптекою та відноситься до закладів охорони здоров'я то відповідно до Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться у комунальній власності та Порядку нормативно-грошової оцінки земель населених пунктів до визначення орендної плати за користування земельної ділянкою повинні застосовуватись коефіцієнт ставки орендної плати - 3% замість 8% та Кф - 0,7 замість 2,5.

23.03.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.. №7850 від 23.03.2018) в якому позивач підтримує заявлені позовні вимоги, та в обґрунтування доводів позовної заяви зазначає, що позиція відповідач про невідповідність правових підстав позову є хибною, оскільки ст.. 1212 ЦК України чітко визначено випадку виникнення кондиційних зобов'язання щодо безпідставного збереження коштів та майна, крім того обставини щодо безпідставного користування зазначеною земельною ділянкою встановлені актом обстеження, який долучений до матеріалів справи, а також витягом з державного реєстру речових прав, водночас зазначені висновки узгоджуються з судовою практикою по аналогічних справах №922/210/15, №922/51/15. Щодо заперечень відповідача про застосування понижаючих коефіцієнтів (Кф - коефіцієнт функціонального призначення та коефіцієнту ставки орендної плати) позивач вказує на те, що такі коефіцієнти можуть бути застосовані лиш до соціальних аптек, разом з цим відповідач по справі до таких не відноситься, а здійснює продаж ліків та по суті займається комерційною діяльністю, безпосередньо ліків не виробляє, у зв'язку з чим, при здійсненні розрахунку необхідно застосовувати коефіцієнти зазначені в розрахунках Харківської міської ради. Що стосується застосування базової вартості 1 кв. м у м. Харків для визначення розмірів, як нормативно-грошової оцінки так і орендної плати, позивач зазначає, що так як земельна ділянка не сформована в натурі, а дані про неї не внесені до Державного земельного кадастру для визначення орендної плати такої землі і застосовується базові ставки вартості 1 кв.м. у м. Харків.

02.04.2018 від відповідача надійшли заперечення (вх. №8655 від 02.2018) до відповіді на відзив, в яких відповідач заперечуючи про ти позову посилався на те, що в діях відповідача відсутні будь-які винні дії щодо ухилення чи зволікання укладення з позивачем договору оренди землі, окрім цього, відповідач зазначає, що саме через невідповідальне відношення позивача виник даний спір, оскільки останнім одразу після набуття права власності на нерухоме майно, було направлено на адресу ХМР заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, при цьому позивач вчиняв можливі дії щодо розробки та затвердження вказаного проект, однак внаслідок помилок допущених позивачем цей проект не затверджений. Крім цього відповідач вказує на те, що останній протягом всього строку користування землею сплачував земельний податок, що підтверджується відповідними листами Київської об'єднаної податкової інспекції м. Харків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2018 заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду і спір вирішено розглядати відповідно до збільшених позовних вимог. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів. Задоволено клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою, призначено у справі № 922/393/18 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі зупинено до повернення матеріалів справи до суду після проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість її проведення).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/393/18 в частині задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою та призначення зазначеної експертизи і зупинення провадження у справі скасовано, справу передано до господарського суду Харківської області для розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2018 провадження у справі 922/393/18 поновлено, призначено підготовче засідання на 25.06.2018 о 12 год. 30 хв.

25.06.2018 від відповідача надійшли пояснення (вх. №18118, №18119 від 22.06.2018) до яких відповідачем долучено контр розрахунок орендної плати, який на думку відповідача спростовує розрахунок позовних вимог. Крім цього відповідачем надані пояснення щодо розрахунків безпідставно збережених коштів та зазначено, що з урахуванням сплаченого земельного податку у відповідача відсутні будь-які грошові зобов'язання перед Харківської міською радою, а тому вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

25.06.2018, у зв'язку з відрядженням судді Новикової Н.А., керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області № 6-1/2016 від 28.03.2016, помічником судді повідомлено про перенесення судового засідання з 25.06.2018 року на 02.07.2018 о 11:00 год.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2018 на підставі ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 18.07.2018 о 12:35 год..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2018 зупинено провадження у справі № 922/393/18 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в справі № 922/3412/17 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 20 днів, а також поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання на 03.01.2018 о 12:30.

Протокольною ухвалою від 03.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2019 о 10:00.

У судовому засіданні 09.01.2019 відкрито розгляд справи по суті та заслухано вступне слово представників сторін по справі.

Повноважний представник позивача позовні вимог підтримав повністю з підстав наведених у позові, а також зазначив, що відповідач в порушення норм земельного законодавства, з 01.08.2015 по 31.12.2017 безоплатно користувався земельною ділянкою та не сплачував орендної плати, у зв'язку з чим безпідставно зберіг у себе грошові у розмірі 253 441,76грн., які просить стягнути з відповідача.

Повноважний представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вказував на невірність розрахунків позивача, а також зазначав, що позивачем невірно застосовано коефіцієнти функціонально призначення та коефіцієнт ставки орендної плати, а тому з огляду на сплату земельного податку у останнього відсутні грошові зобов'язання перед Харківською міською радою, окрім цього зазначив що позивачем не вірно обрано правові підстави позову, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позовної заяви.

Протокольною ухвалою від 09.01.2019 суд на підставі ст. 216 ГПК України, оголосив перерву у судовому засіданні до 04.02.2019 о 10:30.

У судовому засіданні 04.02.2019 повноважний представник відповідача наголошував щодо невірності розрахунків позивача та вказував, що останнім невірно застосовані відповідні коефіцієнти, а тому позовні вимоги є необґрунтовані.

Позивач проти доводів відповідача заперечував та вказував на те, що згідно інформації про відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відповідач здійснював комерційну діяльність, окрім цього, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач відноситься до соціальних аптек, а тому до розрахунку орендної плати понижаючі коефіцієнти не застосовуються. Також позивач зазначив, що розрахунки орендної плати здійснюються відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016 та Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності, а тому є повністю обґрунтованим.

Протокольною ухвалою від 04.02.2019 на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву у судовому засіданні до 11.02.2019 о 14:30.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю та зазначив що станом на теперішній час земельна ділянка площею 0,0284 га по просп. Московському, 99 у м. Харкові не сформована та не виділена в натурі, водночас відповідачем жодного речового права щодо вказаної землі не зареєстровано, що, як зазначає позивач свідчить про безпідставність користування даною землею.

Повноважний представник відповідача заперечував проти задоволення позову та наголошував на тому, що позивачем не вірно зазначено правові підстави позову, а також, що аптека є закладом охорони здоров'я, а тому при розрахунку орендної плати слід застосовувати понижаючі коефіцієнти, що проігноровано позивачем.

Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру право власності на нерухоме майно від 24.10.2017 № 101294115 право власності на 27/100 частки нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 265,8 кв.м. по просп. Московському, 99 у м. Харкові з 14.07.2015 зареєстровано за ТОВ «АПТЕКА № 277» на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2015 № 618 та на 73/100 частки - з 13.07.2015 на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2015 № 617.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру право власності на нерухоме майно від 05.02.2018 № 112765228 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 265,8 кв.м. по просп. Московському, 99 у м. Харкові з 05.01.2018 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна від 05.01.2018, б/н, виданого ТОВ «АПТЕКА № 277» ; протоколу загальних зборів учасників від 18.12.2017 № 18/12/17, виданого ТОВ «АПТЕКА № 277» ; протокол загальних зборів учасників від 05.01.2018 № 05/01/18, виданого ТОВ «АПТЕКА № 277» .

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, у відповідності до ст.93, 122, 123, 124 Земельного кодексу та 182, ч.2 ст.331, ст.657 Цивільного кодексу України, звернувся з заявою №10-3 на адресу Харківського міського голови , отриманою позивачем 10.03.2017, про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1", що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 99, площею 0,0363 га.

Рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 №680/17 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надано дозвіл відповідачу на розробку проекту землеустрою, при цьому у тексті рішення позивачем було допущено помилку у найменуванні відповідача.

Рішенням Харківської міської ради від 20.09.2017 №740/17 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» внесені зміни до рішення Харківської міської ради від 21.06.2017 №680/17 та вказано вірне найменування відповідача.

Рішенням Харківської міської ради від 21.02.2018 №992/18 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0370 га за рахунок земель комунальної власності.

Водночас, відповідно до листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 09.03.2017 № 19-20.08-3-857/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 16.03.2017 № 1631/0/225-17 речові права відповідача на земельну ділянку по просп. Московському 99 у м. Харкові не зареєстровані.

Позивач зазначає, що відповідач ТОВ «АПТЕКА №277» з 01.08.2015 по 31.12.2017 в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України використовував земельну ділянку площею 0,0284 га по просп. Московському, 99 у м. Харкові без виникнення права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації цих прав.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 05.02.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ «АПТЕКА № 277» використовує земельну ділянку площею 0,0284 га по просп. Московському, 99 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» комерційного використання (аптека), право власності на яку зареєстровано за відповідачем.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації.

Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,0284га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі. Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив'язкою до сертифікованої мережі в системі СК-63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням RTK приймача GNSS S66OP №S6626C123188554.

Як вказує позивач, відповідач у період з 01.08.2015 по 31.12.2017 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберігав у себе майно - грошові кошти.

Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до ТОВ «АПТЕКА №277» про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по просп. Московському, 99 у м. Харкові, в якості правових підстав позивач посилається на ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує з підстав на відсутності правових підстав для задоволення позову та наголошував про невірність проведених позивачем розрахунків з підстав не застосування останнім відповідних понижаючих коефіцієнтів, оскільки останній є закладом охорони здоров'я .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212, 1213, 1214 ЦК України.

При розгляді даного спору, суд зазначає, що, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов'язковому порядку вибути з його володіння.

Як вбачається з матеріалів справи, по просп. Московському, 99 у м. Харкові розташоване нерухоме майно - нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 265,8 кв.м., і згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.02.2018 № 112765228 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 265,8 кв.м. по просп. Московському, 99 у м. Харкові з 05.01.2018 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна від 05.01.2018, б/н, виданого ТОВ «АПТЕКА № 277» ; протоколу загальних зборів учасників від 18.12.2017 № 18/12/17, виданого ТОВ «АПТЕКА № 277» ; протокол загальних зборів учасників від 05.01.2018 № 05/01/18, виданого ТОВ «АПТЕКА № 277» .

Водночас, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об'єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.08.2015 по 31.12.2017.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об'єктом цивільних прав, та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування коштів, які заявлені до стягнення.

Згідно зі статтею 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 ЗК встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК),

В силу статті 125 ЗК право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи , а також визнається самим позивачем, земельна ділянка за адресою м. Харків проспект Московський площею 0,0284 газа в період, за який позивачем нараховується орендна плата, не була сформована як об'єкт права, оскільки така не мала ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також листами Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 09.03.2017 № 19-20.08-3-857/20-17 та Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 16.03.2017 № 1631/0/225-17.

Доводи позивача щодо визначення меж земельної ділянки на підставі акту обстеження від 05.02.2018, суд оцінює критично, оскільки відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, далі - Інструкція, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки .

Водночас, ні вказаною інструкцією, а ні ЗК України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно актів обстеження, які в якості доказів додані позивачем, у зв'язку з чим суд вважає, що акт обстеження від 05.02.2018 не є належними та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, та її формування як об'єкт права і участь у цивільному обороті, що було б необхідним для укладення договору оренди, що ставить під обгрунтований сумнів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди .

Таким чином, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Водночас, як вбачається з розрахунків позивача розміру плати за використання земельної ділянки комунальної власності, який здійснено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, виходячи з площі земельної ділянки 0,0284га, визначеної згідно акту обстеження від 05.02.2018 з посиланням на Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Порядок впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затверджений рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13, Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затверджений рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08, рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", такий здійснений виходячи з базової вартості 1 кв. м. земель міста Харкова, з урахуванням зазначених коефіцієнтів (визначених рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13) та коефіцієнтів функціонального призначення, помножена на площу земельної ділянки визначеної згідно акту обстеження земельної ділянки від 05.02.2018.

Оцінюючи вказаний доказ, суд зазначає, що, відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Так, згідно пункту 1.1. Порядку впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, цей Порядок регламентує процедуру надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для обчислення земельного податку, орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та здійснення цивільних цивільно-правових угод із земельними ділянками та оплати за договором суперфіцію.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку, управління Держземагентства у м. Харкові надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, Витягу з нормативно-грошової оцінки позивачем в порушення ст. 74 ГПК України не надано, оскільки з 01.08.2015 по 31.12.2017, земельна ділянка за адресою м. Харків проспект Московський площею 0,0284 га не була сформована як об'єкт права оренди , а тому приймаючи до уваги неможливість визначення площі земельної ділянки, з огляду відсутність доказів щодо нормативно грошової оцінки необхідної для визначення розміру заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність розрахунків позивача.

Разом з цим, щодо доводів спозивача про застосування відповідних коефіцієнтів при обчисленні орендної плати, суд зазначає, щодо при визначенні нормативно-грошової оцінки землі необхідно застосовувати коефіцієнт функціонального використання землі а не коефіцієнт функціонального призначення, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у Постанові від 08.08.2018 у справі №808/2359/13-а, а тому, враховуючи, що земельна ділянка використовувалась для обслуговування закладів охорони здоров'я, до яких згідно до Постанови КМУ №929 від 30.11.2016 віднесена аптека, позивачеві слід було застосовувати коефіцієнт 0,7 замість 2,5.

Між іншим, суд зазначає, що посилання позивача на судову практику у аналогічній справі, зокрема на Постанову Верховного Суду у справі №922/207/15 від 12.04.2017 та у справі №922/51/15, не беруться до уваги судом, оскільки, як вбачається з вказаних постанов земельні ділянки, орендну плату за користування якими просив стягнути позивач у даних справах, в період нарахування такої були сформовані в натурі, відомості про них були внесені до Державного земельного кадастру, а наведені розрахунки здійснювались виходячи з Витягу нормативно-грошової оцінки, у зв'язку з чим, суд вважає, що зазначена судова практика стосується інших правових відносин і не може застосовуватись до випадків де земельна ділянка не сформована, як об'єкт права.

Приймаючи до уваги, що земельна ділянка за безпідставне користування якою позивач просить стягнути з відповідача кошти у розмірі орендної плати в період з 01.08.2015 по 31.12.2017 не була сформована як об'єкт права оренди, враховуючи, що позивачем не надано витягу з нормативно-грошової оцінки, який відповідно до чинного законодавства є належним та допустимим доказом щодо визначення розміру орендної плати, з огляду, що позивачем в установленому ГПК України порядку не доведено обставин щодо користування відповідачем саме земельною ділянкою площею 0,0284га за адресою: м. Харків, просп. Московський, 99, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Харківської міської ради є не обґрунтованими у зв'язку з чим, у звязку з чим відмовляє в задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача - Харківську міську раду (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.02.2019

Суддя ОСОБА_4