Рішення

від 18.02.2019 по справі 922/3094/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2019 р. м. ХарківСправа № 922/3094/18 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Косенко К.Д.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, ордер № 106863, свідоцтво серія ПТ № 1827 від 08.08.2017 р.

1 відповідача: не з'явився

2 відповідача: не з'явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини", м. Харків, до приватного підприємства "Агропромисловий Холдинг", м. Краматорск, державного підприємства "Новопокровський КХП", смт. Новопокровка про визнання недійсним договору

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/3094/18

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до першого відповідача, приватного підприємства "Агропромисловий Холдинг", другого відповідача, державного підприємства "Новопокровський КХП", про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1-22/11 від 22 листопада 2016 року. Також позивач просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 листопада 2018 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" залишено без руху через недотримання вимог ст.ст. 162, 164 та 172 ГПК України. Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Протокольними ухвалами суду від 19 грудня 2018 року судом долучено до матеріалів справи пояснення позивача щодо залучення до участі у справі третіх осіб, на підставі ст.ст. 42, 232 ГПК України; долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, наданий другим відповідачем, на підставі ст.ст. 42, 165, 169, 170, 178, 232 ГПК України. 21 грудня 2018 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача, в порядку ст. 119 ГПК України та відмовлено в задоволенні клопотання позивача, в порядку ст. 50 ГПК України. Протокольною ухвалою суду від 21 січня 2019 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 січня 2019 року, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185, ст. 232 ГПК України. 22 січня 2019 року судом розпочато розгляд справи по суті та відкладено розгляд справи на 05 лютого 2019 року, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 232 ГПК України. 05 лютого 2019 року по розгляду даної справи судом було оголошено перерву до 18 лютого 2019 року, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України. 18 лютого 2019 року розгляд справи, відповідно ч. 6 ст. 216 ГПК України, продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.

В призначене судове засідання з'явився представник позивача. Відповідачі своїх уповноважених представників в дане судове засідання не направили, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, поштовими повідомленнями з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання", Витягом з відстеження пересилання поштових відправлень та протоколом підготовчого засідання від 19 грудня 2018 року (в якому відображено явку сторін). Водночас, судом перевірено адресу відповідачів: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження першого відповідача - 84301, Донецька обл., с. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48А/1; місцезнаходження другого відповідача - 63523, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Новопокровка, вул. ім. В. Весіча, б. 1, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, застосовуючи практику Європейського суду, як джерело права, суд вважає за необхідне послатись на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" в якому зокрема підкреслено "особа, яка знає про наявність судового спору за її участі, має виявляти належну зацікавленість у розгляді справи та цікавитися станом розгляду справи".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

22 листопада 2016 року між першим відповідачем (первісний кредитор), позивачем (новий кредитор) та другим відповідачем (боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1-22/11. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що вже виникла на дату укладання цього договору та належить первісному кредиторові за договором поставки № 0145 від 03 липня 2015 року (далі - основний договір), і стає кредитором за основним договором, укладеним між первісним кредитором та державним підприємством "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (далі - боржник). За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором зі сплати грошових коштів (виникнення грошового зобов'язання зі сплати грошових коштів, виконання грошового зобов'язання, строк виконання якого за умовами основного договору на дату укладання цього договору вже настав) у розмірі 15 000 000,00 грн., а також виконання інших зобов'язань боржника за основним договором. Договір поставки № 0145 від 03 липня 2015 року не містить заборони щодо зміни кредитора у зобов'язанні. З моменту укладання даного договору новий кредитор вважається стороною основного договору, а первісний кредитор втрачає всі права за основним договором. За передане право вимоги до боржника за основним договором строк якої вже настав, новий кредитор сплачує первісному кредитору компенсацію у розмірі 15 000 000,00 грн., шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора або іншим не забороненим способом (п. 3.1 договору). Відповідно до п. 5.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як вказує позивач у позовній заяві, договір про відступлення права вимоги № 1-22/11 від 22 листопада 2016 року підписаний з боку позивача директором з перевищенням наданий йому повноважень, визначених статутом та контрактом, що підтверджується копією статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини", п. 4.2 трудового контракту № 1/16 з директором ТОВ "Агропромисловий союз Харківщини" від 14 листопада 2016 року, що й стало для позивача підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно із зазначеними вимогами, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тощо. У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа не знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір укладено товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Cтатуту. Пунктом 9.2.7 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини", затвердженого установчими зборами засновників (учасників) протоколом № 1 від 07 листопада 2016 року встановлено, що директор зобов'язаний укласти з товариством контракт. Згідно п. 4.2 трудового контракту № 1/16 з директором ТОВ "Агропромисловий союз Харківщини" (в редакції додаткової угоди від 15 листопада 2016 року), директор обмежений у праві самостійно без рішення Загальних зборів засновників (учасників) приймати рішення про таке, зокрема, укладати будь-які господарські договори, угоди, контракти та інші правочини без письмової згоди Загальних зборів власників, на суму яка перевищує 50 000,00 грн. Таким чином, дійсно вбачається, що договір про відступлення права вимоги № 1-22/11 від 22 листопада 2016 року, з огляду на ціну договору - 15 000 000,00 грн., укладений директором підприємства позивача з перевищенням наданих йому повноважень.

Водночас, відповідно до ст. 63 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору), контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії. Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень. Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства. Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових загальних зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства. Тобто, контроль за діяльністю директора здійснюється ревізійною комісією яка, зокрема, складає висновки по річних звітах та балансах і без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

Статті 41 та 59 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент укладення договору) відносять до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема, й вирішення питань: затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків. Як вбачається зі змісту статті 15 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент укладення договору), прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

З огляду на наведені норми Закону вбачається, що загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю затверджуються річні результати діяльності товариства, затвердження яких (річних звітів (річні результати діяльності товариства)), без висновку ревізійної комісії, яка здійснює контроль за діяльністю директора товариства, є неможливим.

Разом з тим, відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як зазначалося вище, позивач просить суд визнати недійсним договір, який було укладено в 2016 році і відповідно до прямої вказівки Закону мав бути включений до річного звіту діяльності товариства позивача за 2016 рік та затверджений загальними зборами товариства. Водночас, в матеріалах справи також відсутні докази скликання ревізійною комісією в 2016 році та 2017 році позачергових загальних зборів учасників, внаслідок виникнення загрози суттєвим інтересам товариства, через виявлення зловживанням директором підприємства своїми повноваженнями.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факту відсутності подальшого схвалення договору про відстеплення права вимоги № 1-22/11 від 22 листопада 2016 року, як наслідок - відсутність підстав для визнання даного договору недійсним та задоволення позовних вимог.

Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) саме посадові особи відповідають за заподіяну ними товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України. Дана норма повністю кореспондується з редакцією п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України, відповідно до якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Позиція другого відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву залишається судом без розгляду, з огляду на наступне. Згідно ст. 165 ГПК України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Як вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 99), другим відповідачем одержано ухвалу про відкриття провадження у справі 30 листопада 2018 року, відповідно відповідач мав строк на подання до суду відзиву на позовну заяву - до 15 грудня 2018 року (включно). Втім, вказаний відзив відповідачем було подано до суду 19 грудня 2018 року, тобто поза межами встановленого Кодексом строку, та з недотриманням процедури подання (докази скерування відзиву на адресу інших учасників справи). Відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Згідно ж до абз. 9 ст. 165 Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Враховуючи вище викладене, а саме подання відповідачем відзиву на позов з пропуском строку, встановленого законом та без жодного обґрунтування поважності причин такого пропуску, недотримання процедури його подання відзиві на позов залишається судом без розгляду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194, 195, 196, 197, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

шення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 25.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_3