Постанова

від 26.02.2019 по справі 523/15079/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/117/19

Номер справи місцевого суду: 523/15079/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бабаков В.П

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів- Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

За участю секретаря - Ющак А.Ю.

Осіб, що з'явились в судове засідання:

Позивача- ОСОБА_6

Представника відповідача- Гусарова О.Л.,

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційні скарги ОСОБА_6 та спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт

-про встановлення факту трудових відносин, зобов`язання внести записи та видати трудову книжку, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

20 жовтня 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовними вимогами, які неодноразово уточнював та в останній редакції просив суд:

- встановити факт трудових відносин договір з моменту фактичного допуску на роботу з 18 лютого 2016 року ;

- зобов'язати спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт внести запис про трудову діяльність у трудову книжку починаючи з 18.02.2016 року по час звільнення;

- стягнути з спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт заробітну плату в розмірі 7 670 євро по курсу гривні на час розрахунку;

- середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 36950 євро по курсу гривні на час розрахунку;

- вихідну допомогу при звільненні у розмірі 4500 євро по курсу гривні до євро по курсу гривні на час розрахунку;

- зобов'язати спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт повернути йому належно оформлену трудову книжку та провести розрахунок згідно ст.116 КЗпП України;

-стягнути з спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт на його користь 500 000 грн. моральної шкоди.( а.с.76-91 т.2)

Вимоги обґрунтовував тим, що 18.02.2016 року керівництво спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт допустило його до роботи водієм в якому він працював та здійснював міжнародні перевезення, а 19.08.2016 року подав заяву про звільнення за власним бажанням у зв'язку з невиплатою заробітної плати та з цього часу на роботу не виходив. Позивач зазначає що виконував трудові функції, йому був виплачений аванс заробітної плати в розмірі 2000 євро, він підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку при забезпеченні наймачем умов праці та правовідносини носили оплатний характер (оплата за працю 50 євро в день).

Наймач, спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт заперечував наявність трудових відносин, стверджував, що був укладений цивільно-правовий договір підряду, а тому на компенсацію всіх заявлених вимог позивач не має права.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01.10.2018 року позов ОСОБА_6 до спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт про встановлення факту трудових відносин, зобов'язання внести записи та видати трудову книжку, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди задоволено частково.

Встановлено факт трудових відносин між ОСОБА_6 та спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт починаючи з 18 лютого 2016р. по 19 серпня 2016р.

Зобов'язано спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт видати ОСОБА_6 належно оформлену трудову книжку з відповідними записами про прийняття на роботу та звільнення.

Стягнуто з спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт на користь ОСОБА_6 невиплачену заробітну плату за період з 18 лютого 2016р. по 19 серпня 2016р. у розмірі 4300,00 євро в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу.

Стягнуто з спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 серпня 2016р. по 01 жовтня 2018р. у розмірі 26400,00 євро в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу.

Стягнуто з спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт на користь ОСОБА_6 компенсації за невикористану відпустку за період з 18 лютого 2016р. по 19 серпня 2016р. у розмірі 700,00 євро в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу.

Стягнуто з спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт на користь ОСОБА_6 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 3225,00 євро в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу.

Стягнуто з спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт на користь ОСОБА_6 5000,00грн. у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт на користь держави судовий збір в розмірі 704,8грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду в частині стягнення заборгованості заробітної плати та моральної шкоди скасувати та в цій частині постановити нове рішення яким стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 7 670 євро та 500 000 грн. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт просить рішення скасувати,ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначає, що районний суд помилково розрахував заборгованість по заробітній платі виходячи з 126 робочих днів, а не за кожен день перебування за кордом, що становить 184 дні та загалом 9 200 євро. При цьому зазначає, що районний суд не взяв до уваги порушення відповідачем трудового законодавства, що призвело до його моральних страждань так як невиплата заробітку поставила його сім`ю у скрутне становище; відповідач втягнув його в тривалі судові тяжби; принизив, образив залишив без грошей та трудової книжки.

В апеляційній скарзі СП ТОВ Дунай-Транзит зазначає, що позивач не підлягав внутрішньому трудовому розпорядку, виконання роботи організовував самостійно; усний договір між директором відповідача та позивачем укладено для досягнення результату праці. При цьому зазначає, що отримання 2000 євро не входила в структуру заробітної плати, а була винагородою за роботу виконану за цивільної - правової угоди, а не за трудовим договором, як заробітна плата. Виконання роботи позивачем з 18 лютого 2016 року по 19 серпня 2016 року, як найнятим працівником, не підтверджено належним та допустимим доказом, трудові відносини не оформлені в установленому законом порядку.

Задовольняючи позов щодо стягнення заробітної плати,компенсацію за невикористану відпустку,вихідної допомоги в іноземній валюті, суд не врахував,що заробітна плата працівників виплачується у національній валюті відповідно до Закону України Про оплату праці та підприємство не має можливості проводити оплату в іноземній валюті. При цьому зазначає, що правовідносини, що існували між сторонами спору передбачали встановлення місячної( або годинної) норми праці.Зобов'язавши відповідача оформити трудову книжку суд не зазначив правову підставу звільнення позивача.Стягуючи розмір моральної шкоди районний суд не зазначив правові підстави, що мають істотне значення для визначення розміру.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_6 зазначає, що між сторонами виникли трудові правовідносини так як праця водія міжнародника не передбачає будь-якої іншої форми працевлаштування. Документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення заборонено передавати третім особам які не підлягають внутрішньому розпорядку підприємства. Крім того, посилається на Інтернет сторінку підприємства Дунай Транзіт відповідно до якої він ознайомлювався з умовами праці та розміру оплати, що становила 50 євро на добу. Позивач зазначає, що заяву про звільнення з 19.08.2016 року прийнята бухгалтером підприємства ОСОБА_8, однак з ним не було проведено повний розрахунок та не видана трудова книжка. Одночасно посилається на порушення трудового законодавства, несплати податків для підтвердження трудового стажу, скрутного матеріального стану сім`ї, що призвело до моральних страждань позивача.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Судом встановлено, що 18.02.2016 р. між сторонами укладено договір підряду №18022016/1, згідно якого відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання за плату виконати послуги по транспортному перевезенню вантажів по маршруту, який надає відповідач, з використанням автотранспортного засобу, наданого відповідачем в строк з 18.02.2016р. по 01.09.2016р. (т.1 а.с. 48-50).

Сторони передбачили обовязок підрядника в тому числі: вести облік,складати та передавати Замовнику вантажно-грошові та інші звіти, рух та залишок наданих Замовником для виконання завдання матеріальних цінностей та матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання підрядником зобов'язань. Замовник зобов'язався своєчасно прийняти й оплатити виконану Підрядником роботу, на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт.

До виконання обов'язків позивач приступив з 18.02.2016 року.

Заяву про звільнення за власним бажанням у зв'язку з невиплаченою заробітною платою подав 19.08.2016 року.

Відповідно до звіту ОСОБА_6 з 20.02.2016 по 30.03.2016 року він здійснював облік, щодо отримання грошових коштів та їх витрати (т.1 а.с. 62-65).

З сайту компанії СП ТОВ Дунай Транзіт вбачається, що підприємство гарантувало оплату праці в розмірі 1500-1700 євро в місяць, стабільний графік роботи та заплановану відпустку. Система оплати праці по принципу 50 євро в день. (т.1, а.с.67, 68, 69).

В судовому засіданні апеляційної інстанції свідок ОСОБА_9 пояснив, що був присутній при усній домовленості з директором підприємства та ОСОБА_10 при прийнятті його на роботу на посаду водія вантажного засобу, для здійснення перевезень за кордон. Сторони домовились укласти трудовий договір з оплатою 50 євро в сутки. Свідок зазначив, що трудова книжка ОСОБА_6 була директором оглянута та йому повернута , оскільки він не звільнився за попереднім місцем роботи.

Сам позивач не заперечував, що трудова книжка була йому повернута так як він не звільнився з роботи на підприємстві Мультитранс .

Суд апеляційної інстанції оглянув витяг з журналу реєстрації договорів підряду СП ТОВ Дунай Транзіт відповідно до якого він зареєстрований під номером 18022016/1 від 18.02.2016 року з якого вбачається, що дата акту виконання робіт зазначена 19.08.2016 року.

Відповідно до книги обліку руху трудових книжок, яку розпочато 01.01.2012 року, трудова книжка позивача в СП ТРВ Дунай-Транзіт не зареєстрована.

ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ:

Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, допитавши свідка та перевіривши матеріали справи судова колегія дійшла наступного.

Задовольняючи вимоги в частині встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_6 та СП ТОВ Дунай Транзіт , починаючи з 18.02.2016 р. по 19.08.2016 року районний суд виходив з вимог ст. 21 КЗоТ та фактичних обставин про встановлення факту трудового договору, відповідно якого ОСОБА_6 зобов`язався виконати перевезення товару в Європу, а власник виплачувати йому заробітну плату по 50 євро, забезпечити умовами праці для її виконання, передбачені законодавством про працю.

При цьому районний суд виходив з того, що в договорі підряду, наданий відповідачем, не зазначено який саме результат роботи повинен передати замовнику, не передбачено кінцевого результату, не встановлений обсяг виконаних роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягали виконанню та повинні були бути відображені в акті їх приймання, відсутні відомості, який саме конкретний результат роботи повинен передати підрядник замовникові, перелік завдань роботи, її вид, кількісні та якісні характеристики.

Сторони не уклали жодного акту виконання робіт за цивільно-правовим договором, а виплачені 2000 євро сплачені в період перебування сторін у трудових відносинах.

Стягуючи заробітну плату у розмірі 4 300 євро районний суд виходив з вимог ст.ст. 115, 116 КЗоТ. Розраховуючи її розмір районний суд виходив з відпрацьованих 126 робочих днів, відповідно до 50 євро в день, враховуючи роздруківки з сайту розміщених вакансій та аналогічного трудового договору з врахуванням виплати 2000 євро.

Стягуючи 26 400 євро за вимушений прогул у зв'язку з невидачею належно оформленої трудової книжки, районний суд виходив з того, що прогул становив з 20.08.2016 року, тобто 528 робочих днів в зв'язку з невидачею підприємством трудової книжки.

Стягуючи 700 євро за 14 днів невикористаної щорічної відпустки районний суд виходив з вимог ст.76 КЗоТ .

Стягуючи вихідну допомогу в розмірі трьохмісячного середнього заробітку, а саме 3 225 євро районний суд виходив з того, що сторони припинили трудовий договір відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КЗоТ.

Стягуючи моральну шкоду в розмірі 5000 грн. районний суд виходив з вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, посилаючись на неправомірність дій відповідача, врахувавши порушення норм трудового законодавства, а саме невиплату заробітної плати, невидачу трудової книжки. При цьому враховував засади справедливості, добросовісності і розумності.

ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН:

Відповідно до ст. 21 КЗоТ України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст. 24 КЗоТ трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, наказ про прийом на роботу не видається.

Цивільно-правової угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і в разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Відповідно до ст.837 ЦК, за договором підряду, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст.843 ЦК).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально - визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Позивач пред'являючи позов зазначав, що працював у відповідача з 18 лютого 2016р. по 19 серпня 2016р. Вважаючи, що між сторонами склалися трудові відносини, позивач просить суд встановити факт перебування у трудових відносинах з відповідачем на посаді водія.

Виходячи з того, що умовами вищевказаного договору підряду, укладеного між сторонами, визначено, що ОСОБА_6 здійснював перевезення вантажів по маршруту, який надав відповідач, з використанням автотранспортного засобу, наданого відповідачем, забезпечив безпеку вантажу, вів облік, складання та передачу вантажно-грошових звітів однак в ньому не зазначено, який саме результат роботи повинен передати підрядник замовнику,процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, не встановлює обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання, при цьому не містяться у ньому і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати підрядник замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, сторонами не складено жодного акту виконаних робіт за цивільно-правовим договором, а сплата 2000 євро передувала оплаті його праці, районний суд дійшов правильного висновку, що предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат.

Одночасно судова колегія звертає увагу, що матеріальна відповідальність - це інститут трудового права.

Виходячи з того, що договором підряду п.4.1 встановлена матеріальна відповідальність позивача, судова колегія приходить до висновку, що в силу ст.130 КЗпП України на ОСОБА_6 покладена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків.

Відсутність трудового договору, наказу про прийняття на роботу та звільнення не виключає можливості визнати правовідносини сторін трудовими.

Посилання в апеляційній скарзі на договір підряду сам по собі не свідчить про укладення сторонами цивільно-правової та підстави вважати, що між сторонами склались цивільно-правові відносини так як наявність в штатному розкладі посад водія характеризує, що така робота являється для відповідача характерною,постійною для організації та потребує її виконання. Предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат.

З врахуванням зазначеного, судова колегія приходить до висновку, що надані документи підтверджують факт допуска ОСОБА_6 з відома директора СП ТОВ Дунай-Транзит до роботи, встановлено його місце роботи та виконання ним трудових функцій в інтересах наймача з використанням наданого йому транспортного засобу з виплатою заробітної плати, а тому в цій частині рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, а тому в силу ст.375 ЦПК України апеляційна скарга СП ТОВ Дунай-транзит в цій частині не підлягає задоволенню, а рішення з підстав ст.375 ЦПК залишається без змін.

СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПО ЗАРОБІТНІЙ ПЛАТІ:

Відповідно до вимог ст.ст.115,116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. У разі звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Проте, виходячи з того, що позивач знаходився у відряджені за кордоном 184 дні та сторонами обумовлено оплату праці в розмірі 50 євро за добу, районний суд помилково розрахував розмір заробітної плати за 126 робочих днів.

Розраховуючи розмір оплати праці, перебуваючи у відряджені за кордоном його оплата праці становить 184х50= 9200 євро за мінусом оплати 2000 євро, що загалом визначається 7200 євро.

Судова колегія критично оцінює доводи апеляційної скарги позивача щодо сплати 7670 євро в зв'язку з оплатою ним 470 євро пов'язаних з перетином кордону так як вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

СТЯГНЕННЯ СЕРЕДНЬОМІСЯЧНОГО ЗАРОБІТКУ ЗА ЧАС ВИМУШЕНОГО ПРОГУЛУ ЗА ЗАТРИМКУ ВИДАЧІ ТРУДОВОЇ КНИЖКИ та ВИХІДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ЗВІЛЬНЕНІ:

За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за власним бажанням без посилання на частину третю статті 38 КЗпП України.

Так, звертаючись до суду з указаним позовом ОСОБА_6 зазначав про порушення відповідачем законодавства про працю, зокрема, невиплату заробітної плати у строк передбачений статтею 115 КЗпП України.

Виходячи з того, що позивач сам припинив трудові стосунки, на роботу з 19.08.2016 року не виходив, подав заяву про звільнення за власним бажанням зазначивши про порушення відповідачем законодавства про працю, зокрема невиплату заробітної плати, яка роботодавцем не розглянута, рішення по ній не прийнято, судова колегія приходить до висновку, що районний суд помилково застосував вимоги ч.3 ст.38 КЗпП України та стягнув вихідну допомогу в розмірі 3 225 євро.

Відповідно до вимог ст.235 ч.4 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

За приписом п.п.1.1.,1.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993р., трудовакнижка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності. При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.Виходячи з того, що укладений сторонами договір підряду не передбачав передачі трудової книжки, а позивачем не надано доказу, що вона знаходиться у СТ ТОВ Дунай-Транзит , свідок зі сторони позивача - ОСОБА_9, пояснив, що трудова книжна директором після її огляду була повернута позивачеві, що підтвердив і сам позивач, районний суд помилково дійшов до висновку, що відповідач здійснив затримку трудової книжки та розрахував ОСОБА_10 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 серпня 2016 року по 01.10.2018 року в розмірі 26 400 євро.

Судова колегія вважає, що сам договір підряду, укладений сторонами не передбачав отримання підприємством трудової книжки , позивачем не надано доказу, що він передав її СТ ТОВ Дунай-Транзит , а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з підстав ст.376 ч.1 п.4 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в вимогах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилання на звукозапис розмови з директором підприємства не приймається до уваги так як директор підприємства ОСОБА_12, який допитаний в суді першої інстанції в якості свідка, не підтвердив факт отримання від ОСОБА_6 трудової книжки, та не позбавляє права позивача на звернення до суду з заявою в порядку ст.423 ЦПК України після встановлення фату завідома неправдивих показань свідка.

Докази в своїй совокупності дають змогу дійти висновку, що ОСОБА_6 трудова книжка не надавалась підприємству, питання щодо його звільнення не вирішувалось, а тому вимоги в частині позову щодо зобов`язання внести записи та видати трудову книжку не підлягають задоволенню.

КОМПЕНСАЦІЯ ЩОРІЧНОЇ ВІДПУСТКИ:

Відповідно до ч.1 ст.75 КЗпП України, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно ч.1,2 ст.76 КЗпП України, щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: 1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Виходячи з зазначеного, судова колегія погоджується з висновком суду, що внаслідок укладення трудового договору 18.02.2016 року за відпрацьований період з відповідача необхідно стягнути компенсацію за 14 днів невикористаної відпустки в розмірі , що еквівалентно 700,00 євро.

МОРАЛЬНА ШКОДА:

Відповідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

До юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Ці обставини повинні бути належно доведені.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, за приписами ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди серед іншого слід встановити факт порушення законних прав працівника у сфері трудових відносин.

Аналізуючи надані суду докази, суд приходить до висновку, що позивач часково довів обґрунтованість своїх вимог, а саме - порушення відповідачем його законних прав на працю яка включає і її належну оплату.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному громадянину право заробляти собі на життя працею та отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, не нижчої від визначеної законом.

Виходячи з того, що ОСОБА_6 був допущений до роботи без оформлення трудового договору та виплати йому в повному розмірі заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, що призвело до порушення норм трудового законодавства, судова колегія приходить до висновку, що його вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір моральної шкоди судова колегія враховує тривалість страждань, розмір невиплаченої заробітної плати, втрати нормальних життєвих зв'язків, виникнення необхідності для позивача додаткових зусиль для організації свого життя; та виходячи з принципу розумності та спаведливлості та стягує на його користь 10 000 грн.

Виходячи з того, що в частині стягнення моральної шкоди районний суд помилково застосував до спірних правовідносин вимоги ст.1167 ЦК України, яка регулює деліктні правовідносини, судова колегія вважає за необхідне в силу ст.276 ч.1 п.4 ЦПК України рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення.

Одночасно судова колегія приходить до висновку, що за загальним правилом, на підставі ст. 23 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 р. заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Водночас відповідно до ч. 1 ст. З Декрету КМУ Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 р. єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог і зобов'язань, якщо інше не передбачено Декретом № 15-93, іншими актами валютного законодавства України, є валюта України. Тобто заробітну плату нерезиденти-працівники мають одержувати в гривнях.

Виходячи з того, що підприємство веде бухгалтерський облік і складає фінансову звітність у грошовій одиниці України судова колегія розраховану виплату в іноземній валюті перераховує в гривню за курсом НБУ на дату їх нарахування, виходячи з курсу 1 євро ,що становить 30,64 грн. а саме:

-невиплачену заробітну плату з 18.02.2016 року по 19.08.2016 року у розмірі 7200 євро, що становить 220 608 грн. грн. на дату нарахування

-компенсацію за невикористану відпустку з 18.02.2016 року по 19.08.2016 року - у розмірі 700 евро, що становить 21448 грн.

Виходячи з вищезазначеного судова колегія з підстав ст.376 ч.1 п.1-4 ЦПК України рішення суду в частині позовних вимог щодо зобов`язання внести записи та видати трудову книжку, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку при звільненні скасовує та в цій частині ухвалює нове рішення.

Керуючись ст. 367, 368, 374, ч.1 п.1-4 ст. 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2018 року в частині позовних вимог про: зобов`язання внести записи та видати трудову книжку, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку при звільненні та моральної шкоди скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Позовну заяву ОСОБА_6 до спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт про встановлення факту трудових відносин, зобов`язання внести записи та видати трудову книжку, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути зі спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт (ЄДРПОУ 22450821, розташована м. Одеса, вул. Бугаївська, буд.21, офіс 301) на користь ОСОБА_6 ( ідент. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) невиплачену заробітну плату з 18.02.2016 року по 19.08.2016 року у розмірі 220 608 грн. з відрахуванням податків, страхових внесків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути зі спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт (ЄДРПОУ 22450821, розташована м. Одеса, вул. Бугаївська, буд.21, офіс 301) на користь ОСОБА_6 ( ідент. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) компенсацію за невикористану відпустку з 18.02.2016 року по 19.08.2016 року - у розмірі 21 448 грн. з відрахуванням податків, страхових внесків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути зі спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт (ЄДРПОУ 22450821, розташована м. Одеса, вул. Бугаївська, буд.21, офіс 301) на користь ОСОБА_6 ( ідент. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В позовних вимогах ОСОБА_6 до спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,вихідної допомоги при звільнені, зобов'язанні внести записи та видати трудову книжку - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний тест складено 26.02.2019 року.

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді С.М.Сегеда

-

Т.В.Цюра