Постанова

від 20.11.2019 по справі 523/15079/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 523/15079/16-ц

провадження № 61-5503св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт та ОСОБА_1

на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 01 жовтня

2018 року у складі судді Бабакова В. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів:

Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт (далі - СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт ) про встановлення факту трудових відносин, зобов`язання внести записи та видати трудову книжку, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 18 лютого 2016 року між

ОСОБА_1 та СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт укладений договір підряду, відповідно до умов якого останній доручає, а позивач бере на себе зобов`язання за плату виконати послуги щодо транспортного перевезення вантажів за маршрутом, який надає відповідач, з використанням автотранспортного засобу, наданого відповідачем у строк з 18 лютого

по 01 вересня 2016 року.

До виконання обов`язків позивач приступив з 18 лютого 2016 року.

У зв`язку з невиплаченою заробітною платою 19 серпня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням та з цього часу на роботу не виходив. Позивач зазначав, що виконував трудові функції, йому був виплачений аванс заробітної плати в розмірі 2 000 євро, він дотримувався правил внутрішнього трудового розпорядку при забезпеченні наймачем умов праці та правовідносини носили оплатний характер (оплата за працю 50 євро в день).

Проте, СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт заперечувало наявність трудових відносин, стверджуючи, що був укладений цивільно-правовий договір підряду, а тому на компенсацію всіх заявлених вимог позивач не має права.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: встановити факт трудових відносин договір з моменту фактичного допуску на роботу з 18 лютого 2016 року; зобов`язати СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт внести запис про трудову діяльність у трудову книжку, починаючи з 18 лютого 2016 року по час звільнення; стягнути з відповідача заробітну плату в розмірі 7 670 євро за курсом гривні на час розрахунку; середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 36 950 євро за курсом гривні на час розрахунку; вихідну допомогу при звільненні у розмірі 4 500 євро за курсом гривні до євро по курсу гривні на час розрахунку; зобов`язати СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт повернути йому належно оформлену трудову книжку та провести розрахунок згідно зі статтею 116 КЗпП України; стягнути з відповідача на його користь

500 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 01 жовтня

2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт трудових відносин між ОСОБА_1 та СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт , починаючи з 18 лютого по 19 серпня 2016 року.

Зобов`язано СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку з відповідними записами про прийняття на роботу та звільнення.

Стягнуто з СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 18 лютого по 19 серпня 2016 року

у розмірі 4 300 євро в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу.

Стягнуто з СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 серпня

2016 року по 01 жовтня 2018 року у розмірі 26 400 євро в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу.

Стягнуто з СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за період з 18 лютого по 19 серпня 2016 року у розмірі 700 євро в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу.

Стягнуто з СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 3 225 євро в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу.

Стягнуто з СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт на користь ОСОБА_1 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до вимог статті 21 КЗпП України ОСОБА_1 зобов`язався виконати перевезення товару в країни Європи, а власник - виплачувати йому заробітну плату по 50 євро, забезпечити умовами праці для її виконання, передбачені законодавством про працю, у зв`язку з чим підлягають задоволенню вимоги в частині встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_1 та СП ТОВ Дунай Транзіт .

Крім того, розраховуючи розмір заробітної плати, суд першої інстанції виходив з відпрацьованих 126 робочих днів, відповідно до 50 євро в день, враховуючи роздруківки з сайту розміщених вакансій та аналогічного трудового договору з врахуванням виплати 2 000 євро.

Стягуючи 26 400 євро за вимушений прогул у зв`язку з невидачею належно оформленої трудової книжки, суд першої інстанції виходив з того, що вимушений прогул становив з 20 серпня 2016 року, тобто 528 робочих днів, у зв`язку з невидачею підприємством трудової книжки. Стягуючи 700 євро за 14 днів невикористаної щорічної відпустки суд першої інстанції керувався вимогами статті 76 КЗпП України. Стягуючи вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, а саме 3 225 євро, районний суд виходив з того, що сторони припинили трудовий договір відповідно до вимог частини третьої статті 38 КЗпП України.

Разом з тим, стягуючи моральну шкоду в розмірі 5 000 грн районний суд виходив з вимог статей 23, 1167 ЦК України, посилаючись на неправомірність дій відповідача, врахувавши порушення норм трудового законодавства, а саме невиплату заробітної плати, невидачу трудової книжки, враховуючи засади справедливості, добросовісності і розумності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2018 року

у частині позовних вимог про зобов`язання внести записи та видати трудову книжку, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку при звільненні та моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату з 18 лютого по 19 серпня 2016 року у розмірі 220 608 грн з відрахуванням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку з 18 лютого по 19 серпня

2016 року у розмірі 21 448 грн з відрахуванням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги при звільнені, зобов`язанні внести записи та видати трудову книжку відмовлено.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, розраховуючи розмір заробітної плати, суд першої інстанції помилково розрахував її за 126 робочих днів та не врахував, що позивач був у відрядженні за кордоном, тому його оплата становить 7 200 євро. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами сплати 7 670 євро у зв`язку з оплатою ним

470 євро, пов`язаних з перетином кордону.

Разом з тим, сам договір підряду, укладений між сторонами, не передбачав отримання підприємством трудової книжки, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він передав її відповідачу, тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.

Крім того, ОСОБА_1 не надавав підприємству трудову книжку, питання щодо його звільнення не вирішувалось, а тому вимоги в частині позовних вимог про зобов`язання внести записи та видати трудову книжку не підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин вимоги статті 1167 ЦК України, яка регулює деліктні правовідносини, тому, виходячи з принципу розумності та справедливості, моральну шкоду слід стягнути у розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги при звільненні, зобов`язанні внести записи та видати трудову книжку і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що 26 вересня 2016 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області було розглянуто звернення позивача щодо невиплати йому заробітної плати та невидачі трудової книжки адміністрацією СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт , а також було здійснено первинну позапланову перевірку вказаного підприємства щодо дотримання законодавства про працю. Було встановлено, що між сторонами наявні цивільно-правові відносини на підставі договору підряду від 18 лютого 2016 року, натомість, факт перебування позивача з відповідачем у трудових відносинах не знайшов підтвердження під час перевірки. Зокрема, перевіркою не було встановлено, що позивач має виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, встановлені адміністрацією підприємства, де він ніби то працює, дотримуватися трудової дисципліни тощо. Результати та висновки вищевказаної перевірки позивачем не оскаржувались.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідач не надав на вимогу суду ані оригінал, ані копію договору підряду від 18 лютого 2016 року. Наявний в матеріалах справи вказаний договір був витребуваний з Головного управління держпраці в Одеській області судом першої інстанції на підставі клопотання позивача.

Крім того, звільнення ОСОБА_1 відбулося на підставі заяви у зв`язку з невиплатою заробітної плати, яка була вручена бухгалтеру підприємства 19 серпня 2016 року.

Разом з тим, відповідач відмовився проводити розрахунок при звільненні та не повернув трудову книжку позивача.

Доводи інших учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу

СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт , вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт не скористалося правом подати відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 лютого 2016 року між ОСОБА_1

та СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт укладений договір підряду, відповідно до умов якого останній доручає, а позивач бере на себе зобов`язання за плату виконати послуги щодо транспортного перевезення вантажів за маршрутом, який надає відповідач, з використанням автотранспортного засобу, наданого відповідачем у строк з 18 лютого по 01 вересня 2016 року.

Сторони передбачили обов`язок підрядника, у тому числі: вести облік, складати та передавати замовнику вантажно-грошові та інші звіти, рух та залишок наданих замовником для виконання завдання матеріальних цінностей та матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання підрядником зобов`язань. Замовник зобов`язався своєчасно прийняти й оплатити виконану підрядником роботу, на підставі підписаного сторонами акта виконаних робіт.

До виконання обов`язків позивач приступив з 18 лютого 2016 року.

Заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку з невиплаченою заробітною платою ОСОБА_1 подав 19 серпня 2016 року.

Відповідно до звіту ОСОБА_1 з 20 лютого по 30 березня 2016 року, він здійснював облік щодо отримання грошових коштів та їх витрати.

З сайту компанії СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт вбачається, що підприємство гарантувало оплату праці в розмірі 1 500-1 700 євро в місяць, стабільний графік роботи та заплановану відпустку. Система оплати праці за принципом 50 євро в день.

Також у судовому засіданні апеляційної інстанції свідок ОСОБА_2 пояснив, що був присутній при усній домовленості з директором підприємства та ОСОБА_1 при прийнятті його на роботу на посаду водія вантажного засобу, для здійснення перевезень за кордон. Сторони домовились укласти трудовий договір з оплатою 50 євро в сутки. Свідок зазначив, що трудова книжка ОСОБА_1 була оглянута директором та йому повернута, оскільки він не звільнився за попереднім місцем роботи.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не заперечував, що трудова книжка була йому повернута, оскільки він не звільнився з роботи на підприємстві Мультитранс .

Апеляційний суд також установив, що відповідно до витягу з журналу реєстрації договорів підряду СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт цей договір зареєстрований під номером 18022016/1 від 18 лютого 2016 року, з якого вбачається, що дата акта виконання робіт зазначена 19 серпня 2016 року.

Крім того, відповідно до книги обліку руху трудових книжок, яку розпочато 01 січня 2012 року, трудова книжка позивача в СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт не зареєстрована.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт та ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, наказ про прийом на роботу не видається.

Цивільно-правові угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і в разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною першою статті 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що працював у СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт з 18 лютого по 19 серпня 2016 року, у зв`язку з чим вважав, що між сторонами склалися трудові відносини, тому просив встановити факт перебування у трудових відносинах з відповідачем на посаді водія.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що умовами договору підряду від 18 лютого 2016 року визначено, що ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажів за маршрутом, який надав відповідач, з використанням автотранспортного засобу, наданого відповідачем, забезпечував безпеку вантажу, вів облік, складання та передачу вантажно-грошових звітів.

Суди встановили, що у вказаному договорі підряду не зазначено, який саме результат роботи повинен передати підрядник замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, не встановлює обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання, при цьому не містяться у ньому і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати підрядник замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, сторонами не складено жодного акта виконаних робіт за цивільно-правовим договором. Отже, предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат.

Врахувавши, що допуск ОСОБА_1 до роботи було здійснено з відома директора СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт , встановлено його місце роботи та виконання ним трудових функцій в інтересах наймача з використанням наданого йому транспортного засобу з виплатою заробітної плати, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_1 та СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт .

Відповідно до статей 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивач знаходився у відряджені за кордоном 184 дні та сторонами обумовлено оплату праці в розмірі 50 євро за добу, у зв`язку з чим оплата праці позивача становить 7 200 євро.

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення вихідної допомоги при звільненні та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивач сам припинив трудові відносини з 19 серпня 2016 року та на роботу не виходив, подав заяву про звільнення за власним бажанням, зазначивши про порушення відповідачем законодавства про працю.

Відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України

від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності. При влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Встановивши, що укладений сторонами договір від 18 лютого 2016 року не передбачав передачі трудової книжки, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що трудова книжка знаходиться у СТ у формі ТОВ Дунай-Транзіт , апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Оскільки трудова книжка ОСОБА_1 не надавалась підприємству, питання щодо його звільнення не вирішувалось , тому позовні вимоги в частині зобов`язання внести записи та видати трудову книжку також не підлягають задоволенню .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 був допущений до роботи без оформлення трудового договору та виплати йому в повному розмірі заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, що призвело до порушення норм трудового законодавства.

Врахувавши тривалість страждань, розмір невиплаченої заробітної плати, втрати нормальних життєвих зв`язків, виникнення необхідності для позивача додаткових зусиль для організації свого життя та виходячи з принципу розумності та справедливості, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди у визначеному розмірі.

Доводи касаційної скарги СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт про те, що здійснено первинну позапланову перевірку вказаного підприємства щодо дотримання законодавства про працю , якою факт перебування позивача з відповідачем у трудових відносинах не підтверджений, колегія суддів не бере до уваги, оскільки висновок перевірки не є належним та допустимим доказом на підтвердження чи спростування факту трудового договору з працівником. Судами попередніх інстанцій вказані обставини встановлені на підставі досліджених доказів у справі в їх сукупності.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідач відмовився проводити розрахунок при звільненні та до теперішнього часу не повернув трудову книжку позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено апеляційним судом відповідно до книги обліку руху трудових книжок, яку розпочато 01 січня 2012 року, трудова книжка позивача в СП у формі ТОВ Дунай-Транзіт не зареєстрована, оскільки встановлено, що трудову книжку було повернуто позивачу, адже він не звільнився з попереднього місця роботи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , заява № 63566/00 , від 18 липня 2006 року).

Рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанова апеляційного суду є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Інші доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявників із висновками судів, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай-Транзіт та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2018 року в нескасованій частині та постанову Одеського апеляційного суду

від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська