Постанова

від 27.02.2019 по справі 909/691/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2019 р. Справа №909/691/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рогатин-Корм

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2018 (суддя Малєєва О.В., повний текст складено 01.10.2018)

у справі №909/691/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Покутська Варта , м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю Рогатин-Корм , м.Рогатин

про стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг №01-08/17 від 01.08.2017

представники сторін в судове засідання 07.02.2019 не з'явилися.

10.08.2018 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Покутська Варта про стягнення з ТзОВ Рогатин-Корм 118112,00 грн. основної заборгованості, 16660,46 грн. пені, 3359,40 грн. інфляційних втрат та 1518,00 грн. 3% річних за договором про надання охоронних послуг №01-08/17 від 01.08.2017 (а.с. 4-9).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2018 (а.с.104-109) вказаний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 118112 грн. основної заборгованості, 15553,75 грн. пені, 3090,59 грн. інфляційних втрат та 1511,50 грн. 3% річних. В частині стягнення 1106,71 грн. пені, 268,81 грн. інфляційних втрат та 6,50 грн. 3% річних у розмірі - в позові відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за договором про надання охоронних послуг №01-08/17 від 01.08.2017. В той же час, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних через помилковість їх розрахунку.

Дане рішення оскаржив відповідач з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильного застосування ним норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Відповідач стверджує, що при вирішенні спору місцевий господарський суд:

1) безпідставно взяв до уваги як докази щомісячні акти прийому виконаних робіт, які в документальній формі підтверджують лише факт виконання робіт. В той же час, факт наявності заборгованості за надані послуги з охорони об'єкта залишився документально не підтвердженим;

2) всебічно не дослідив зміст договору, актів наданих послуг та інших документів, що були представлені позивачем, що призвело до безпідставного задоволення судом позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У своєму відзиві він зазначив, що суд першої інстанції належним чином та в повному обсязі дослідив та надав оцінку всім доказам, що мають значення для вирішенні спору, а саме, договору про надання охоронних послуг, 9-тьом актам прийому виконаних робіт, а також платіжним документам та банківським випискам, що підтверджують рух коштів між контрагентами.

Сторони не забезпечили участі своїх представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм ухвали суду від 09.01.2019.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов'язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

01.08.2017 між ТзОВ Покутська варта (охоронним агентством) та ТзОВ Рогатин-корм (замовником) було укладено договір про надання охоронних послуг №01-08/17 (а.с. 14-22), відповідно до якого охоронне агентство зобов'язалося забезпечити недоторканність об'єкта охорони, що передається замовником під охорону згідно з актом прийняття об'єкта під охорону, а замовник зобов'язався щомісячно сплачувати охоронному агентству встановлену цим договором плату.

Відповідно до п.2.2 та 2.3 договору об'єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком до договору та його невід'ємною частиною.

Охорона об'єкта здійснюється згідно з дислокацією, інструкцією по охороні об'єкта замовника та положень даного договору.

У додатках №1 та №2 до договору сторони погодили дислокацію об'єкта охорони (у якій визначено: перелік об'єктів, які входять до складу посту охорони і здаються під охорону; час роботи охорони; спосіб здійснення охорони) та інструкцію по охороні об'єкту ТзОВ Рогатин-корм .

Пунктом 7.3 договору визначено, що загальна сума щомісячної плати за даним договором вираховується шляхом перемноження: вартості людино/години на об'єкті охорони (24 грн/год.), кількості годин у добі (24), середньої кількості діб на місяць (30,5), кількості цілодобових постів охорони згідно з дислокацією та складає 17568 грн. (без ПДВ).

Вказана ціна узгоджується із протоколом узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони (додаток №3 до договору).

Відповідно до п.7.5 договору, охоронне агентство зобов'язане надати замовникові акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним. В акті про надання охоронних послуг охоронне агентство вказує ціну наданих послуг з урахуванням відшкодування понесених штрафних санкцій, зменшення вартості послуг, виходячи із фактичного забезпечення кількості постів охорони та коефіцієнту наповнення постів, шкоди, спричиненої замовникові неналежним виконанням умов договору. Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення (претензію) щодо викладеного в акті про надання охоронних послуг. У разі непідписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений відбитками печаток. Відповідно до умов п 10.1, договір набрав чинності з 01.08.2017 і діяв до 01.08.2018.

В цей же день, 01.08.2017, сторони підписали акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, згідно з яким замовник здав, а охоронне агентство прийняло товарно-матеріальні цінності згідно з переліком (а.с. 97-100).

На виконання умов договору охоронне агентство надало охоронні послуги, а замовник прийняв їх, що підтверджується наступними актами прийому виконаних робіт, що були підписані обома сторонами (а.с. 23-31):

1) від 31.08.2017 №00310 на суму 17568 грн. за послуги, надані в період з 01.08.2017 по 31.08.2017;

2) від 30.09.2017 №00321 на суму 17568 грн. за послуги, надані в період з 01.09.2017 по 30.09.2017;

3) від 31.10.2017 №00343 на суму 17568 грн. за послуги, надані в період з 01.10.2017 по 31.10.2017;

4) від 30.11.2017 №00355 на суму 17568 грн. за послуги, надані в період з 01.11.2017 по 30.11.2017;

5) від 31.12.2017 №00357 на суму 17568 грн. за послуги, надані в період з 01.12.2017 по 31.12.2017;

6) від 31.01.2018 №00380 на суму 17568 грн. за послуги, надані в період з 01.01.2018 по 31.01.2018;

7) від 28.02.2018 №00382 на суму 17568 грн. за послуги, надані в період з 01.02.2018 по 28.02.2018;

8) від 31.03.2018 №00394 на суму 17568 грн. за послуги, надані в період з 01.03.2018 по 31.03.2018;

9) від 30.04.2018 №00406 на суму 17568 грн. за послуги, надані в період з 01.04.2018 по 30.04.2018.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує факту надання позивачем охоронних послуг у зазначених обсягах.

В той же час, з наданих позивачем доказів вбачається, що свій обов'язок з оплати за надані послуги відповідач виконав частково, на суму 40000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №72 від 16.11.2017 на суму 20000 грн., №75 від 23.11.2017 на суму 5 000 грн., №84 від 19.12.2017 на суму 15000 грн. (а.с. 37-39), звітом про дебетові та кредитові операції (а.с. 40) та виписками по банківському рахунку позивача (а.с. 66-85).

Матеріали справи не містять інших доказів сплати відповідачем вартості наданих охоронних послуг.

У зв'язку з відсутністю оплати за договором та наявною заборгованістю станом на 01.03.2018, охоронна агенція направила замовнику претензію №25 від 10.03.2018 (а.с. 32-33, 34, 35-36) про погашення основного боргу в розмірі 82976,00 грн. Відповіді на вказану претензію замовник не надав.

Наведене стало підставою для звернення ТзОВ Покутська варта із позовом до Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з ТзОВ Рогатин-корм існуючого боргу, а також пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до наведеного договір, який укладено між позивачем та відповідачем, є договором про надання послуг.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.7.4 договору, оплата щомісячної суми договору за надані послуги здійснюється протягом місяця, що слідує за звітним.

Як було зазначено вище, ТзОВ Покутська варта належним чином виконувало свої зобов'язання за договором від 01.08.2017, що підтверджується актами прийому виконаних робіт, які підписані відповідачем без зауважень.

ТзОВ Рогатин-корм належним чином своїх зобов'язань щодо своєчасної повної оплати щомісячної суми за надані послуги не виконало, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором №01-08/17 від 01.08.2017 у розмірі 118112,00 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що факт заборгованості за надані послуги залишився документально не підтвердженим. Як було зазначено, в підтвердження своїх доводів позивач подав належним чином оформлені акти, що підтверджують факт надання послуг, а також документи, які підтверджують суму та дати оплат відповідача (платіжні доручення та банківські виписки).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 та ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б підтверджували існування заборгованості в меншому розмірі, або взагалі її відсутність, відповідач не надав ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 118112,00 грн.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п. 5.9 договору, у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охоронного агентства згідно з договором, замовник зобов'язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У позовній заяві позивач надав розрахунок 16660,46 грн. пені, 3359,40 грн. інфляційних втрат та 1518,00 грн. 3% річних (а.с. 41-45).

При перевірці вказаних сум, місцевий господарський суд встановив, що їх розрахунок проведено невірно, оскільки:

1) позивач невірно розрахував суму інфляційних нарахувань за послуги, які були надані у вересні та жовтні 2017 року, оскільки індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця;

2) при розрахунку 3% річних та пені позивач неправильно застосував положення ч. 3 та ч.5 ст. 254 ЦК України щодо обчислення строків для відповідних нарахувань.

У зв'язку з наведеним, місцевий господарський суд здійснив перерахунок вказаних сум та визнав їх обґрунтованими в наступних розмірах: 15553,75 грн. пені, 3090,59 грн. інфляційних втрат та 1511,50 грн. 3% річних.

Перевіривши правильність розрахунку пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом правомірно присуджено такі до стягнення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Із врахуванням того, що в судове засідання, призначене на 07.02.2019, сторони не з'явилися, відповідно до положень ч.5 ст.240 ГПК України, суд зазначає, що датою прийняття постанови у даній справі є дата складення повної постанови.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2018 у справі №909/691/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рогатин-Корм - без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на підставі п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік