Постанова

від 25.02.2019 по справі 910/3536/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р. Справа№ 910/3536/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

ОСОБА_1

секретар судового засідання : Денисюк І.Г.

за участю представників

позивача : ОСОБА_2;

відповідача : ОСОБА_3

третьої особи : ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Національного банку України

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 (повне рішення складено 13.12.2018)

у справі №910/3536/18 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Національного банку України

до Приватного підприємства «Центр Електробезпеки»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «КВІРІН»

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 248 287,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Центр Електробезпеки» (далі за текстом - відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 248 287,83 грн., нарахованих у зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № К-7907 від 11.07.2017 із змінами, внесеними додатковим договором №К-8008 від 21.08.2017, не в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо надання послуг позивачу.

За твердженням позивача, відповідачем була надана лише частина послуг, а саме з первинного обстеження технічних засобів і систем пожежогасіння, димовидалення і опссистема водяного (пінного) і газового пожежогасіння з одним напрямком, що є тільки першім етапом при наданні послуг з технічного обслуговування та забезпечення працездатності систем пожежної сигналізації, пожежогасіння, внаслідок чого позивач застосував до відповідача штрафні санкцій у вигляді пені на підставі п.8.2 ОСОБА_7, яка за розрахунками позивача становить 29 221,65 грн. за період з 12.08.2017 по 09.01.2018.

Також позивач зазначав про невиконання відповідачем умов п.п.6.1.6, 6.1.13 ОСОБА_7, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 15% від загальної вартості ОСОБА_7, який за розрахунком позивача складає 219 066,18 грн.

Відповідач позов не визнав, наголошуючи на фактичному виконанні передбачених умовами спірного ОСОБА_7 робіт та послуг, про що відповідачем складено відповідні акті приймання виконаних будівельних робіт та направлено на адресу позивача, як замовника, для підписання та подальшої оплати фактично наданих послуг. При цьому позивачем не надано доказів того, що фактично надані відповідачем послуги містять недоліки, що зумовило б наявність підстав для відмови в їх оплаті та для нарахування штрафних санкцій. Також відповідач зазначав про те, що саме позивач не виконав своїх зобов'язань за договором згідно з п.6.3.10, оскільки не надав списки працівників та необхідні документи для працевлаштування підприємством у власний штат на постійне місце роботи працівників банку, які раніше залучалися до надання послуг за ОСОБА_7, що унеможливило виконання відповідачем зобов'язань відповідно до п.6.1.3 договору. У зв'язку з відмовою позивача від оплати наданих послуг, відповідач на підставі п.6.2.3 договору повідомив про його дострокове розірвання з 03.11.2017.

В процесі судового розгляду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «КВІРІН» (далі за текстом - третя особа).

Третя особа проти позову заперечувала, посилаючись на належне виконання товариством, як субпідрядною організацією, за укладеним з відповідачем договором від 11.07.2017 № 39/17 ТО своїх зобов'язань в частині здійснення протягом серпня 2017 року технічного обслуговування та ремонту установки пожежної автоматики на об'єктах НБУ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі №910/3536/18 у позові відмовлено повністю, оскільки саме позивачем, як замовником, не виконано своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем договором в частині надання списків працівників та необхідних документів для працевлаштування відповідачем у власний штат на постійне місце роботи працівників банку, які раніше залучалися до надання послуг за ОСОБА_7, не прийнято фактично надані відповідачем послуги за ОСОБА_7 та не підписано ОСОБА_1 приймання-передачі за відсутності повідомлення про виявлені недоліки, а також не здійснено оплату фактично наданих послуг протягом встановленого ОСОБА_7 терміну.

За висновком суду, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності правових підстав для застосування до відповідача як виконавця за ОСОБА_7 штрафних санкцій згідно п.п.8.2, 8.6 ОСОБА_7 (пені та штрафу) у загальній сумі 248 287,83 грн., оскільки матеріалами справи не підтверджується, що відповідач, в порушення умов ОСОБА_7 не здійснив належним чином надання послуг у визначених строках та обсязі, а отже прострочив виконання зобов'язання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Національний банк України 29.12.2018 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі №910/3536/18 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводилися під час розгляду справи місцевим господарським судом. Зокрема, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- судом неправильно застосовано норми ст. 853 ЦК України, оскільки позивачем з дотриманням вимог п.3.2 укладеного між сторонами ОСОБА_7 та названої статті ЦК України повідомлено відповідача про виявлення допущених у роботі відповідача відступів від умов ОСОБА_7 та інших недоліків, а тому позивачем правомірно повернуто відповідачу надіслані ним ОСОБА_1;

- судом неправильно застосовано норми ст. 854 ЦК України та помилково зроблено висновок про правомірне розірвання ОСОБА_7 відповідачем, оскільки в п.3.2 ОСОБА_7 визначено відкладальні обставини, за яких замовник повинен провести оплату окремих етапів надання послуг, у випадку настання таких обставин замовник зобов'язаний сплатити виконавцю обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк. Однак судом необґрунтовано покладено на позивача обов'язок часткової оплати по ОСОБА_7 за умови наявності порушень зі сторони відповідача щодо якості (обсягів та строків) надання послуг;

- судом порушено норми ст. 76 ГПК України, оскільки в обґрунтування виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд послався на договір, укладений між відповідачем та третьою особою, укладення та виконання якого не входить до предмету доказування у даній справі;

- суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що неможливість виконання відповідачем умов ОСОБА_7 пов'язана з порушенням позивачем п.6.3.10 ОСОБА_7, оскільки виконання позивачем названого пункту ОСОБА_7 (надання документів, необхідних для працевлаштування відповідачем у власному штаті працівників позивача) можливе лише за умови попереднього погодження з працівниками такої можливості, тобто за умови настання відкладальної обставини, яка по суті не настала (працівники не надали згоду на працевлаштування до відповідача);

- суд зазначав про неможливість виконання умов ОСОБА_7 у зв'язку з порушенням позивачем вимог п.6.3.10 ОСОБА_7, але в той же час за висновком суду відповідач за допомогою третьої особи, як субпідрядника, своєчасно та в повному обсязі надав послуги за договором, що свідчить про взаємовиключні висновки в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, оскільки позивач, як замовник, не виконав своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем договором, а саме: не надав списки працівників та необхідні документи для працевлаштування відповідачем у власний штат на постійне місце роботи працівників позивача, які раніше залучалися до надання послуг за договором; не прийняв фактично надані відповідачем послуги за договором та не підписав ОСОБА_1 приймання-передачі за відсутності повідомлення про виявлені недоліки; не здійснив оплату фактично наданих послуг протягом встановленого у договорі терміну. Відповідач наголошував на відсутності підстав для застосування до нього штрафних санкцій, у зв'язку з чим вимоги позивача не можуть бути задоволені.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, від 06.11.2018 у справі №910/3536/18 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи заперечували проти апеляційної скарги, просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

11.07.2017 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено Договір №К-7907 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується на власний ризик, власними силами та, у разі потреби, із залученням субпідрядних організацій, надати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги з технічного обслуговування та забезпечення працездатності систем пожежної сигналізації, пожежогасіння, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей на об'єктах НБУ згідно з Додатком 40 до цього договору. Перелік та кількість обладнання, стосовно якого надаються послуги, зазначено в Додатку 41 до цього ОСОБА_7. Строк надання послуг - 12 календарних місяців з дати підписання цього ОСОБА_7 уповноваженими особами сторін.

В п.п.2.2, 2.3, 2.9 ОСОБА_7 сторони погодили місце надання послуг - об'єкти НБУ за адресами згідно з Додатком 40 до ОСОБА_7. Послуги з технічного обслуговування систем пожежної сигналізації, пожежогасіння, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей на об'єктах НБУ надаються щомісячно, один раз на три місяці, один раз на шість місяців та один раз на рік на протязі 12 календарних місяців згідно з графіками з технічного обслуговування, розробленим виконавцем для кожного об'єкта НБУ (Додаток 42 до цього договору) окремо для кожної із систем, змонтованих на об'єкті, зазначенням періодичності та переліку послуг з технічного обслуговування кожного елементу обладнання згідно з «Переліком регламентних робіт технічного обслуговування систем протипожежного захисту» (Додаток 43 до цього договору), складеного замовником відповідно до вимог додатку Ж ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» . Графіки з технічного обслуговування є невід'ємною частиною цього договору. Вартість обладнання, комплектуючих, запасних частин та інших матеріалів, необхідних для ремонту систем пожежної сигналізації пожежогасіння, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей також вартість послуг з усунення збоїв у програмному забезпеченні адрес систем пожежної сигналізації та пожежогасіння (власними силами або сил субпідрядних організацій) включається до акту про приймання-передавання наданих послуг за відповідний місяць.

Загальна вартість ОСОБА_7 становить 1 499 000,00 грн. з ПДВ, і становить суму вартостей послуг з технічного обслуговування та забезпечення працездатності систем пожежної сигналізації пожежогасіння, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей згідно з розрахунками вартості (договірними цінами), складеними на кожний об'єкт НБУ (Додатки 1-39 до цього договору), і включає в себе усі податки і збори та всі інші витрати, пов'язані з наданням послуг (п.4.1 ОСОБА_7).

Сторони узгодили та підписали щодо кожного об'єкту на 2017 рік Договірну ціну на технічне обслуговування систем протипожежного захисту, а також Локальний кошторис на будівельні роботи на технічне обслуговування № 2-1-1.

21.08.2017 між сторонами підписано Додатковий договір №К-8008 до ОСОБА_7 від 11.07.2017 №К-7907, за умовами якого сторони дійшли згоди внести зміни до ОСОБА_7, зокрема в частині коригування загальної вартості договору та визначення його у сумі 1 460 441,21 грн. з ПДВ, а також викладення в новій редакції додатків 38, 39, 40 до ОСОБА_7.

31.08.2017 на виконання умов п.2.11 ОСОБА_7 відповідач склав ОСОБА_1 №1 про передавання-приймання наданих послуг з технічного обслуговування та забезпечення працездатності систем пожежної сигналізації, пожежогасіння, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей на об'єктах Національного банку України за ОСОБА_7, а також ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за кожним об'єктом НБУ, які направив на підписання позивачу листом №0609/17-2 від 06.09.2017.

У листі № №61-0024/64204 від 19.09.2017 позивач повідомив відповідача про те, що надіслані ОСОБА_1 не містять повного обсягу послуг відповідно до умов ОСОБА_7 та не можуть бути погодженими, а тому ОСОБА_1 повертаються відповідачу на доопрацювання і оплата буде здійснена позивачем лише після надання якісних послуг.

Відповідач в листі №2709/-01 від 27.09.2017 повідомив позивача про належне виконання ним своїх зобов'язань щодо надання послуг за ОСОБА_7 та відсутність будь-яких порушень умов виконання ОСОБА_7, а також те, що направлені відповідачем акти містять фактичний обсяг послуг за ОСОБА_7, а отже є такими, що підлягають оплаті.

Оскільки відповідач не отримав оплату за фактично надані послуги за ОСОБА_7, він визнав дії позивача недобросовісними та неможливе подальше продовження правовідносин за ОСОБА_7, у зв'язку з чим листом №0310/17-1 від 03.10.2017 відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання ОСОБА_7 з 03.11.2017 (лист отримано позивачем 05.10.2017).

В свою чергу позивач направив відповідачу претензію №61-0015/78626 від 20.11.2017, в якій він вимагав сплатити нараховані згідно п.8.6 ОСОБА_7 штрафні санкції у розмірі 227 269,90 грн., а листом №61-0015/83581 від 12.12.2017 позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання ОСОБА_7;

Відповідач у відповідь на претензію повідомив позивача про її безпідставність і необґрунтованість та фактичне розірвання спірного правочину з ініціативи відповідача згідно з п.6.2.3 ОСОБА_7 з 03.11.2017 (лист №1912/17-01 від 19.12.2017), а також повідомив позивача про неправомірність вимог щодо сплати штрафних санкцій (листі №2712/17-1 від 27.12.2017).

Окрім того, відповідач направив позивачу претензію №1601/18-1 від 16.01.2018 про сплату заборгованості за ОСОБА_7, з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, однак листом №61-0018/9048 від 14.12.2018 позивач у задоволенні претензії відмовив.

Спір у даній справі стосується з'ясування наявності чи відсутності підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання умов укладеного з позивачем ОСОБА_7.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 ЦК України, з елементами договору підряду, який регулюється нормами §1 глави 61 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Норми ст. 837 ЦК України визначають, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору, становлять умови, які є обов'язковими, а договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як уже зазначалося вище, за умовами укладеного між сторонами ОСОБА_7 передбачалося надання відповідачем послуг з технічного обслуговування та забезпечення працездатності систем пожежної сигналізації, пожежогасіння, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей на об'єктах позивача.

Позовні вимоги, серед іншого, обґрунтовані тим, що відповідач лише частково виконав свої договірні зобов'язання.

Як було з'ясовано судом, на виконання умов ОСОБА_7 відповідачем складено та направлено позивачу на підписання ОСОБА_1 передавання-приймання наданих послуг та виконаних будівельних робіт, від підписання та оплати яких позивач відмовився.

Однак умовами спірного ОСОБА_7 (п.2.11) передбачено обов'язок виконавця після надання послуг з технічного обслуговування, виходячи з фактичних обсягів надання послуг, щомісячно складати акт про приймання-передавання наданих послуг в двох примірниках, що і було виконано відповідачем шляхом складання відповідних актів. В той же час замовник зобов'язаний приймати вказані послуги згідно актів приймання-передавання (п.п.6.3.1 ОСОБА_7) та здійснити оплату фактично наданих протягом місяця послуг (п.п.5.1, 6.3.2 ОСОБА_7). При цьому умовами ОСОБА_7 не визначено обов'язку відповідача, як виконавця, складати акти приймання-передачі всього обсягу послуг, передбаченого ОСОБА_7.

Окрім того, згідно з п.3.1 ОСОБА_7 виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких забезпечує безперебійну роботу систем пожежної сигналізації, пожежогасіння, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей на об'єктах замовника і відповідають діючим в Україні нормативним документам, в тому числі Правилам пожежної безпеки в Україні, ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» .

Стаття 853 ЦК України визначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Тобто, як умовами укладеного між сторонами ОСОБА_7 (п.п.6.4.2, 6.4.3), так і нормами ст. 853 ЦК України саме на замовника (в даному випадку - позивача) покладено обов'язок зі здійснення протягом усього строку надання послуг контролю за відповідністю якості та обсягу наданих послуг умовам цього договору, контролю надання послуг у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п.3.2 ОСОБА_7 позивач, як замовник, може не приймати та не здійснювати оплату неякісно наданих послуг за даним договором замовником. Проте, як вірно зазначив місцевий господарський суд, у порушення вимог ст. 853 ЦК України позивач відмовився від підписання наданих відповідачем актів за результатами фактично наданих послуг та виконаних робіт, не надавши доказів на підтвердження письмового звернення до відповідача щодо недоліків чи неякісності виконаних робіт (наданих послуг).

Окрім того, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акту виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Замовник, який у порушення вимог ст. 853 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду (оглядовий лист Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду ).

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про невірне застосування місцевим господарським судом норми ст. 853 ЦК України, оскільки судом правильно застосовано вказану норму та надано обґрунтування обставин справи з урахуванням положень названої статті.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання передбачених ОСОБА_7 робіт, 11.07.2017 відповідачем, як замовником, укладено з третьою особою, як виконавцем, Договір №39/17 ТО на технічне обслуговування та забезпечення працездатності систем пожежної сигналізації, пожежогасіння, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей на об'єктах позивача, предметом якого є виконання робот по технічному обслуговуванню та забезпеченню працездатності систем пожежної сигналізації, пожежогасіння, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей на об'єктах Національного банку України. Всі виконані роботи по технічному обслуговуванню фіксуються до «Журналу реєстрації робіт по технічному обслуговуванню і ремонту» , один екземпляр якого знаходиться у замовника.

На виконання своїх зобов'язань за ОСОБА_7 №39/17 ТО від 11.07.2017 третьою особою протягом серпня місяця 2017 року здійснено технічне обслуговування і ремонт установки пожежної автоматики на об'єктах позивача. Тобто третьою особою здійснено обстеження та технічне обслуговування пожежної автоматики на 48 об'єктах позивача у 22 містах, що підтверджується даними Журналу реєстрації робіт по технічному обслуговуванню і ремонту, записи в якому засвідчені представником замовника.

Огляд системи пожежної сигналізації, пожежогасіння, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей в м. Полтава, м. Кропивницький, м. Черкаси, м. Дніпро, м. Миколаїв, м. Херсон та м. Одеса підтверджено відповідними актами, підписаними представником позивача. При цьому, жодних претензій чи звернень стосовно обсягу, якості, повноти та своєчасності наданих послуг з технічного обслуговування та забезпечення працездатності пожежної сигналізації на об'єктах позивача на адресу виконавця не надходили.

Наведені обставини свідчать про виконання третьою особою в повному обсязі своїх зобов'язань за ОСОБА_7 №39/17 ТО від 11.07.2017 та спростовують доводи позивача про несвоєчасність та неповноту фактично наданих відповідачем послуг.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм ст. 76 ГПК України, у зв'язку з посиланням суду в обґрунтування виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань на договір, укладений між відповідачем та третьою особою, тоді як укладення та виконання цього договору не входить до предмету доказування у даній справі. Зокрема, поза увагою позивача залишено те, що за умовам укладеного між сторонами ОСОБА_7 (п.1.1) та положеннями чинного законодавства (ч.1 ст. 838 ЦК України) з метою виконання передбачених ОСОБА_7 послуг відповідач має право залучити субпідрядні організації, що й зробив відповідач, уклавши договір №39/17 ТО від 11.07.2017 з третьою особою. Оскільки виконання договору №39/17 ТО від 11.07.2017 напряму пов'язано з виконанням робіт та наданням послуг за ОСОБА_7, укладеним між сторонами, то місцевим господарським судом було правомірно прийнято як належні докази у даній справі договір №39/17 ТО від 11.07.2017 та документи, пов'язані з його виконанням.

Як уже зазначалося вище, сторонами було узгоджено договірну ціну послуг з технічного обслуговування систем протипожежного захисту по кожному з об'єктів НБУ та локальні кошториси робіт. Заперечення під час укладення ОСОБА_7 та Додаткового договору до нього, а також під час їх виконання щодо ціни послуг у сторін були відсутні.

Нормами ст. 854 ЦК України передбачено обов'язок замовника оплатити виконавцеві обумовлену ціну договору після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, але тільки у тому випадку, якщо таким договором не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.

В розділі 5 ОСОБА_7 зазначено про те, що оплата за технічне обслуговування систем пожежної сигналізації, пожежогасіння, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей здійснюється щомісячно згідно з фактичним обсягом наданих послуг протягом 15 робочих днів від дати підписання уповноваженими особами сторін акта про приймання-передавання наданих послуг. Оплата за актом про приймання-передавання наданих послуг здійснюється виходячи з кількості обладнання, що фактично пройшло технічне обслуговування в минулому місяці.

Окрім того, в ОСОБА_7 (п.п.5.1, 6.3.1, 6.3.2) передбачено зобов'язання позивача здійснити оплату за фактично надані послуги (виконані роботи), а не після остаточного надання послуг (остаточної здачі робіт) відповідачем, як стверджує позивач в апеляційній скарзі.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В порушення вищевказаних умов ОСОБА_7 та правових норм позивач не прийняв фактично надані відповідачем за ОСОБА_7 послуги та не оплатив їх.

Саме відмова позивача від прийняття і оплати фактично наданих послуг слугувала підставою для визнання таких дій позивача недобросовісними та направленням позивачу відповідно до п.п.6.2.3 ОСОБА_7 повідомлення про дострокове розірвання договору з 03.11.2017 з огляду на порушення позивачем умов ОСОБА_7.

Оскільки позивачем не надано доказів належного виконання ним своїх договірних зобов'язань перед відповідачем, колегія суддів вважає непереконливими доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача права одностороннього розірвання ОСОБА_7 відповідно до його п.6.2.3.

В п.6.1.13 ОСОБА_7 передбачено, що виконавець зобов'язаний прийняти у власний штат на постійне місце роботи працівників, які раніше знаходились у штаті замовника і виконували технічне обслуговування систем пожежної сигналізації, пожежогасіння, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей на його об'єктах, згідно з законодавством України, відповідно до наданих списків працівників (за умови попереднього погодження з працівниками) на строк дії договору на умовах виконавця.

Водночас, умовами п.6.3.10 ОСОБА_7 передбачено обов'язок замовника передати виконавцю списки працівників та необхідні документи для працевлаштування виконавцем у власний штат на постійне місце роботи працівників замовника, які раніше залучалися до надання послуг (за умови попереднього погодження з працівниками) на строк дії договору на умовах виконавця.

Позивачем не виконано вказане зобов'язання та не надано будь-яких відомостей на підтвердження прийняття у штат відповідача працівників позивача, які в минулому проводили технічне обслуговування систем протипожежного захисту в м. Києві.

Згідно зі ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Саме позивачем, як замовником, не виконано своїх зобов'язань за ОСОБА_7, не надано списки працівників та необхідні документи для працевлаштування відповідачем у власний штат на постійне місце роботи працівників банку, які раніше залучалися до надання послуг за ОСОБА_7, не прийнято фактично надані відповідачем послуги за ОСОБА_7 та не підписано ОСОБА_1 приймання - передачі за відсутності повідомлення про виявлені недоліки, а також не здійснено оплату фактично наданих послуг протягом встановленого ОСОБА_7 терміну.

Доказів, які б свідчили про протилежне, суду не надано, у зв'язку з чим посилання в апеляційній скарзі на ухилення відповідача від належного виконання своїх зобов'язань та порушення п.6.1.13 ОСОБА_7 є непереконливим та таким, що не підтверджується зібраними у справі матеріалами.

Позивач в апеляційній скарзі наголошував на необґрунтованості висновку суду про те, що неможливість виконання відповідачем умов ОСОБА_7 пов'язана з порушенням позивачем п.6.3.10 ОСОБА_7, оскільки виконання позивачем названого пункту ОСОБА_7 (надання документів, необхідних для працевлаштування відповідачем у власному штаті працівників позивача) можливе лише за умови попереднього погодження з працівниками такої можливості, тобто за умови настання відкладальної обставини, яка по суті не настала (працівники не надали згоду на працевлаштування до відповідача).

Однак посилання на вказаний пункт ОСОБА_7 не впливає на правильність висновків місцевого господарського суду.

Підсумовуючи наведені вище обставини, необхідно зазначити про те, що передумовою для застосування до сторони зобов'язання штрафних санкцій є невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням визначених сторонами умов (неналежне виконання).

Натомість в даному випадку позивачем не доведено належними доказами наявність прострочення або невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами ОСОБА_7, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій та задоволення позову.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовує висновків місцевого господарського суду. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі №910/3536/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3536/18 повернути Господарському суду міста Києва.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 27.02.2019.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

ОСОБА_1