Рішення

від 19.02.2019 по справі 906/1011/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1011/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

секретар судового засідання: Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 02.01.2019;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 10.12.2018;

ОСОБА_3 - довіреність від 19.02.2019;

від третьої особи: ОСОБА_4 - довіреність від 09.01.2019;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (м. Житомир)

до Управління праці та соціального захисту населення Романівської районної

державної адміністрації (смт. Романів Житомирська область)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на

стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в

Житомирській області (м. Житомир)

про стягнення 425 962,88 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Романівської районної державної адміністрації Житомирської області 425962,88грн., з яких: 149000,78грн. - 3% річних та 276962,10грн. - інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне перерахування коштів субвенції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по відшкодуванню витрат за надані послуги газопостачання громадянам, які мають право на отримання субсидій та компенсацій.

Ухвалою суду від 21.11.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, поясненні та відповіді на відзив (а.с.3-4 т.2, 36-37 т.2). Зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для позбавлення позивача, як особи, що надає послуги по постачанню природного газу на пільгових умовах, права на відшкодування вказаних вище витрат.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві (а.с.66-71 т.1). Вважають, що оскільки між Управлінням праці та соціального захисту населення Романівської районної державної адміністрації Житомирської області та ТОВ "Житомиргаз збут" договір про відшкодування витрат за надані послуги газопостачання громадянам, які мають право на отримання субсидій та компенсацій, не укладався, Управлінням зобов'язання виконувалися відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, Управління не є стороною спільних протокольних рішень, Управління перераховує надавачам послуг лише отримані ним суми субвенції, а тому не може бути боржником перед позивачем. Додатково зазначили, що борг виник у зв'язку з несвоєчасним фінансуванням, і відповідач є лише розпорядником отриманих з державного бюджету коштів, а тому не може вважатися таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань.

Представник третьої особи (Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області) проти позову заперечив, про що надав відповідні пояснення (а.с.135-138 т.1). Звертає увагу суду на те, що бюджетні призначення встановлюються законом, тоді як Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, виконуючи свої повноваження, не вчинило будь-яких протиправних дій відносно позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (позивач) та Управлінням праці та соціального захисту населення Романівської районної державної адміністрації Житомирської області (відповідач) проведено звірку взаємних розрахунків. Звіркою заборгованості по розрахункам за надані послуги ТОВ "Житомиргаз збут" по пільгах, субсидіях та компенсаціях станом на 01.01.2018 встановлено дебетове сальдо ТОВ "Житомиргаз збут" у сумі 25 178 372,58грн., про що складено відповідний акт звірки, підписаний представниками обох сторін (а.с.20 т.1).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Порядку проведення органами Казначейства розрахунків, передбачених пунктом 8-1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року N 256, та взаємодії учасників таких розрахунків, затверджений наказом Міністерства фінансів України №1 від 04.01.2018.

Позивач зазначає, що законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, або повне чи часткове звільнення від обов'язку щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем проведення розрахунку за надані населенню послуги з газопостачання, на які надаються субвенції, яке мало місце протягом 2017 року, позивачем було здійснено нарахування 3% річних в розмірі 149000,78грн. та інфляційних втрат у розмірі 276962,10грн., стягнення яких з відповідача і є предметом позову у даній справі. При цьому позивач, посилаючись на п.1.2 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов"язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 №372, вважає, що датою, коли відповідач прострочив виконання зобов"язання перед позивачем є тридцятий день від дати, вказаної в акті звірки розрахунків від 11.01.2018, тобто, нарахування 3% річних та інфляційних проведені за період з 12.02.2018 по 24.04.2018 (день перерахування УПСЗН Романівської РДА субвенцій).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши усі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд, приймаючи рішення у даній справі, виходить з наступного.

Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно ст. 12 Господарського Кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

При цьому, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу. Наведене регулювання визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", яка була чинна до 01.01.2018 року (далі - Порядок № 20).

Аналіз змісту Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Абзацом 3 пункту 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача протягом 2017 року) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено також Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі- Порядок № 256).

Пунктом 3 вищевказаного Порядку № 256 передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно п.п. 5, 7, 8 даного Порядку № 256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів.

Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу.

Згідно пп. 47 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

В даному випадку, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо відшкодування витрат на послуги з постачання природного газу, які надавалися населенню Романівського району Житомирської області, яким призначено житлові субсидії у 2017 році, є Управління праці та соціального захисту населення Романівської районної державної адміністрації Житомирської області (відповідач).

Відповідно до п. 6 Порядку № 20 (в редакції що діяв до 01.01.2018), органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (п. 7 Порядку № 20).

Також, наказом Міненерговугілля України від 03.08.2015 № 493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок № 493).

Згідно п. 2.3 Порядку № 493, відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві "далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння, або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).

Виходячи з вищенаведених норм, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем грошові кошти у вигляді державної субвенції на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, які надходили на рахунок відповідача, одразу перераховувались на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивачем не надано суду ні спільні протокольні рішеннями, ні договори та акти звіряння, які б укладались чи підписувались відповідачем, чи щомісячні звіти, які б позивач надавав відповідачеві протягом періоду надання послуг в 2017 році, і які відповідно до наведених норм мали б бути підставою для сплати відповідних сум відшкодування за надання пільг певним категоріям населення.

На обгрунтування позовних вимог позивачем надано тільки акт звіряння розрахунків від 11.01.2018 року, який останній помилково вважає достатнім для виникнення у відповідача зобов"язання по перерахуванню коштів на надані послуги.

Як зазначалось вище, Порядками, затвердженими Кабінетом Міністрів України, передбачено складний механізм проведення взаєморозрахунків за надані послуги пільговій категорії населення.

Отже, позивачем не доведено в порядку ст.ст.74, 76-80 ГПК України порушення виконання грошових зобов'язань відповідачем, і відповідно вимоги про стягнення з відповідача річних та інфляційних за порушення грошових зобов'язань, заявлені позивачем, не підлягають задоволенню як безпідставні.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, у зв'язку з відмовою у позові, покладаються на позивача.

Разом з тим суд зазначає, що 19.11.2018 від представника позивача надійшла заява про повернення зайво сплаченого судового збору у сумі 1057,60грн. на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, в зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір, сплачений позивачем в розмірі 1057,60грн., підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" відмовити.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 39577504) з Державного бюджету України: 1057,60грн. - судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплаченого згідно платіжного доручення №2032 від 19.10.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.02.19

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3, 4 - сторонам (рек. з повід.)