Постанова

від 26.02.2019 по справі 804/5972/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №804/5972/16

адміністративне провадження №К/9901/41549/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у складі судді Барановського Р.А.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у складі суддів Бишевської Н.А., Семененка Я.В., Добродняк І.Ю.

у справі № 804/5972/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кабельний завод Енергопром

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кабельний завод Енергопром (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2016 року № 0000232202 , яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 239726 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 119 863 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

10 жовтня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду , залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2016 року № 0000232202.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановили правомірність формування позивачем у листопаді 2015 року податкового кредиту за спірними господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа - Торг на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку, які розкривають зміст господарської операції .

У липні 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки, доводить відсутність факту придбання позивачем товарів, що унеможливлює формування Товариством податкового кредиту . Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права відповідач вбачає у не встановленні обставин справи, які мають бути підтверджені належними доказами.

02 серпня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 804/5972/16.

05 вересня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу податкового органу, в яких Товариство спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

31 жовтня 2017 року справа № 804/5972/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа № 804/5972/16 разом з матеріалами касаційної скарги № К/9901/41549/18 передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення частково не відповідають .

Суди першої та апеляційної інстанцій установили , що у травні 2016 року податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа-Торг (код 39618660) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складений акт від 10 червня 2016 року № 115/140/23075526 (далі - акт перевірки).

12 липня 2016 року на підставі акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0000232202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 359 589, 00 грн, з них 239 726, 00 грн основного платежу, 119 863, 00 грн штрафні (фінансові) санкції.

Підставою винесення спірного податкового повідомлення-рішення, за позицією податкового органу, є вчинення позивачем податкових правопорушень, внаслідок здійснення господарських операцій, які є нереальними.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 403 919,0 грн у листопаді 2015 року сформована за результатами господарських операцій між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа-Торг (далі - власна назва, контрагент позивача) за договором № 111/15 від 03 листопада 2015 року, предметом якого є постачання та передача у власність Товариства товару (панелі перекриття) від контрагента.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що придбання позивачем панелей перекриття пов'язано з його господарською діяльністю, оскільки відповідно до Статуту основний вид діяльності позивача - виробництво інших видів електронних і електричних проводів та кабелів, що потребує додаткового будівництва виробничих приміщень, та ремонт існуючих.

Як зазначено в постанові суду апеляційної інстанції, податковим органом встановлено і не спростовується позивачем , що за придбані панелі перекриття оплату Товариством не здійснено та по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками рахується кредиторська заборгованість у сумі 2423512,98 грн.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин дослідили наявні в матеріалах справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, договір, та здійснили висновок про те, що вони підтверджують здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом з поставки товару та відповідають передбаченим законом вимогам.

Суд не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

За положеннями пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з зокрема придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 цієї статті, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За положеннями пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз наведених положень зумовлює висновок про те, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків .

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) дає визначення понять, зокрема первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція в розумінні цієї статті це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За положеннями частини другої статті 3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга цієї статті встановлює вимоги до первинних документів, в саме первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані для дослідження судам попередніх інстанцій первинні документи (зокрема видаткові накладні) не оцінені судами на відповідність вимогам частини другої статті 9 Закону № 996-XIV, пункту 2.4 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704).

Долучені до матеріалів справи неякісні світлокопії видаткових накладних, з яких неможливо ідентифікувати особу, яка отримала придбаний товар, не є належними доказами отримання ТМЦ в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) та статті 73 цього кодексу (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), а також копії видаткових накладних не засвідчені суддею, що позбавляє їх статусу письмового доказу в розумінні частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій).

Судами попередніх інстанцій прийняті встановлені в акті перевірки дані бухгалтерського обліку позивача, зокрема щодо руху коштів по рахунку 631, при цьому до матеріалів справи оборотно-сальдова (зворотня) відомість Товариства не долучена.

Не досліджувалися судами попередніх інстанцій питання наявності у Товариства сертифікатів якості товару, оскільки згідно з пунктом 2.1 Договору №111/15, якість та комплектність товару має відповідати вимогам ДСТУ. Не з'ясовано судами чи віднесені панелі перекриття до продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні .

Щодо наявних в матеріалах справи трьох товарно-транспортних накладних, Суд звертає увагу на вантаж, який постачався (панелі перекриття ПК 88-15-8, ПК 78-15-8, ПК 87-15-8), його параметри та характеристики, які наведені в акті перевірки.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), за якими основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (пункт 11.1 глави11) .

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Як вбачається з копій трьох товарно-транспортних накладних, долучених до матеріалів справи, не засвідчених суддею, у графі кількість місць та відомості про вантаж зазначено 105 , 150 , 100 , що відповідає придбаній кількості панелей перекриття. При цьому, яким чином один Камаз-53212 фургон С №АЕ8376ЕТ в один день - 3 листопада 2015 року за три поїздки може здійснити переведення вантажу з такими параметрами та в такий кількості, судами попередніх інстанцій не досліджувалося та не оцінено, проте податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення такого перевезення як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі.

Більш того, за положеннями абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, який покладений податковим органом в основу збільшення податкового зобов'язання, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій за результатами судового розгляду податкові накладні не досліджувалися, не витребувані, до матеріалів справи не долучені, хоча вони є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця та є основною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту .

Судами попередніх інстанцій не надано оцінки кожному специфічному, доречному та важливому аргументу, що є порушенням не тільки вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, але й невиконанням зобов'язань щодо пункту 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 804/5972/16 скасувати.

Адміністративну справу №804/5972/16 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер