Рішення

від 07.08.2019 по справі 804/5972/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року Справа № 804/5972/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н.В. за участі секретаря судового засіданняЗелецького Р.Р. за участі: представника позивача представника відповідача Трофімова Д.Ю. Панковської Е.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кабельний завод Енергопром до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кабельний завод Енергопром звернулось до суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000232202 від 12.07.2016р.

10 жовтня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000232202 від 12.07.2016р.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 804/5972/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За результатами автоматизованого розподілу вказана адміністративна справа передана на розгляд судді Турлаковій Н.В.

Ухвалою суду від 15.05.2019р. вказану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання та здійснено заміну первісного відповідача у справі №804/5972/19 - Дніпровську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на правонаступника - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 15.05.2019р. про витребування доказів, на виконання вимог постанови Верховного Суду від 26 лютого 2019 року, витребувано від ТОВ КЗ Енергопром та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області завірені належним чином додаткові письмові докази в межах спірних правовідносин позивача із ТОВ Альфа-Торг , а саме: видаткові накладні, податкові накладні, оборотно-сальдову (зворотня) відомість, сертифікати якості товару, товарно-транспортні накладні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ КЗ Енергопром щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ Альфа-Торг , за результатами якої складено акт №115/140/23075526 від 10.06.2016р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000232202 від 12.07.2016р. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції із вказаним контрагентом позивача, підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Також позивач зазначає, що ним надавалися копії всіх необхідних первинних документів для проведення податкової перевірки по взаємовідносинам з вказаними контрагентами. Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованим, прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірності та є підставою для скасування.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що здійснення операцій неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, в зв`язку з цим ТОВ "Альфа-Торг" не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності і проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, а тому, враховуючи відсутність факт придбання товарів, відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві, на підтвердження чого надав додаткові докази, просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що Дніпропетровською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Кабельний Завод "Енергопром" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Альфа-Торг" (код 39618660) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2015р. по 31.12.2015р., за результатами якої складено акт №115/140/23075526 від 10.06.2016р.

Згідно висновків вищевказаного акту перевірки від 10.06.2016 внаслідок порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України ТОВ "КЗ "Енергопром" завищено податковий кредит на суму 403 919 грн. за листопад 2015 р.

12.07.2016р. на підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000232202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 359 589, 00 грн., з них 239 726, 00 грн. - основного платежу, 119 863, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Між ТОВ "Альфа-Торг" (Продавець) та ТОВ "КЗ "Енергопром" (Покупець) укладено договір № 111/15 від 03.11.2015 щодо купівлі-продажу ТМЦ, розрахунок за які Покупець мав здійснити будь-яким способом, не забороненим законодавством України.

За умовами вказаного договору постачався товар: панелі перекриття ПК 88-15-8, ПК 78-15-8, ПК 87-15-8.

Так, на виконання умов вказаного договору між позивачем та ТОВ Альфа-Торг , були складені наступні первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали були досліджені судом в судовому засіданні: видаткові накладні від 03.11.2015р. №АТ-1103/01, №АТ-1103/03, №АТ-1103/02; Податкові накладні від 03.11.2015р. №30, №31, №32 із квитанціями про реєстрацію їх в ЄРПН; товарно-транспортні накладні від 03.11.2015р. №АТ-1103/02, №АТ-1103/03, №АТ-1103/01.

За визначенням, наведеним в п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п.1 ст.142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 90 КАС України).

Приймаючи рішення по суті спору суд виходить з наступного.

Згідно з п.2.2 Статуту ТОВ "КЗ "Енергопром" предметом діяльності Товариства, зокрема, є виробництво різноманітної кабельно-провідникової продукції (а. с.10-31), що, за твердженням позивача, потребує додаткового будівництва виробничих приміщень та ремонту існуючих - трьох кабельних та одного інструментального цехів, знаходження яких на балансі Товариства відповідачем не заперечується.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що спірна сума податкового кредиту сформована за результатами господарських операцій між ТОВ "КЗ "Енергопром" та ТОВ "Альфа-Торг" за договором № 111/15 від 03.11.2015, аналіз якого свідчить про те, що його предметом є постачання та передача у власність позивача товару від ТОВ "Альфа-Торг", що безпосередньо пов`язано із здійсненням позивачем основних видів своєї господарської діяльності, оскільки відповідно до Статуту основний вид діяльності позивача - виробництво інших видів електронних і електричних проводів та кабелів, що потребує додаткового будівництва виробничих приміщень, та ремонт існуючих.

Наявністю у сторін правочину волі на укладення договору та підтвердженням фактичного здійснення зазначених господарських операцій є підписані між позивачем та ТОВ "Альфа-Торг" наступні первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали були досліджені судом в судовому засіданні: видаткові накладні від 03.11.2015р. №АТ-1103/01, №АТ-1103/03, №АТ-1103/02; Податкові накладні від 03.11.2015р. №30, №31, №32 із квитанціями про реєстрацію їх в ЄРПН; товарно-транспортні накладні від 03.11.2015р. №АТ-1103/02, №АТ-1103/03, №АТ-1103/01.

Складені документи вказують на відображення отриманих товарів в бухгалтерському обліку, їх подальше використання у власній господарській діяльності - за своїм видом діяльності, отже проведені операції вплинули на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів підприємства, а отже є господарськими операціями.

Вказані документи свідчать, про те, що усі первині та податкові бухгалтерські документи підприємства були відображені у податковому/бухгалтерському обліку та знайшли своє відображення в деклараціях з ПДВ за відповідний обліковий період, що не спростовується висновками акту перевірки.

Факт отримання позивачем товарів/послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування на податок на додану вартість.

Згідно податкових накладних від 03.11.2015р. №30, №31, №32, які відповідно до квитанцій №1 зареєстровані в ЄРПН вбачається, що ТОВ КЗ Енергопром , як Покупець придбало у ТОВ Альфа Торг Продавець товар, а саме: панелі перекриття ПК 88-15-8, ПК 78-15-8, ПК 87-15-8.

У доказ транспортування придбаного товару позивачем надано товарно-транспортні накладні від 03.11.2015р. №АТ-1103/02, №АТ-1103/03, №АТ-1103/01, згідно яких у графі "кількість місць" та відомості про вантаж зазначено "105", "150", "100", що відповідає придбаній кількості панелей перекриття, автомобіль Камаз-53212 фургон С № НОМЕР_1 .

Окрім того, відповідно до Додаткової угоди до договору №111/15 перевезення товару, його доставку та розвантаження було покладено в обов`язок ТОВ Альфа-Торг , про що також зазначено у вказаних товарно-транспортних накладних, згідно яких перевезенням товару було здійснено ФОП ОСОБА_1.

Таким чином, посилання відповідача про безтоварність господарської операції, на підставі оформлення третьою особою товарно-транспортних накладних з порушенням нормативних вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, є необґрунтованими, оскільки, спростовуються вищевказаними доказами, при цьому будь-яка відповідальність за неналежне оформлення товарно-транспортних накладених може бути покладена лише на особу, що здійснювала їх оформлення - ФОП ОСОБА_1 .

Щодо доводів відповідача про неможливість здійснення перевезення придбаної позивачем кількості ТМЦ власним вантажним транспортом, які ґрунтуються на підрахунках податкового органу, за якими (з огляду на відстань від м.Дніпро до м.Києва), відповідач дійшов висновку, що за один день один і той же автомобіль міг фактично (фізично) виконати лише один рейс, оскільки час необхідний для подолання відстані Дніпро-Київ в одну сторону без врахування навантаження та розвантаження, оформлення документів, зупинок складає у середньому 7 годин, то вказані обрахунки (без надання доказової бази) є лише припущенням податкового органу, в той час, як за приписами п.5 р.ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Мін`юсті України 26.10.2015 за №1300/27745, в акті перевірки відображаються лише факти порушень, а не припущення щодо їх наявності.

Відповідач посилається на окремі недоліки видаткової накладної, проте неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За обставин справи згадані відповідачем недоліки видаткової накладної не можна визнати істотними, а тому даний аргумент відповідача також не може бути врахований при вирішенні питання про порушення позивачем податкового законодавства.

При цьому, оригінали видаткових накладних від 03.11.2015р. №АТ-1103/01, №АТ-1103/03, №АТ-1103/02, копії наявні в матеріалах справи, були судом досліджені, які мають всі обов`язкові реквізити та з яких вбачається, що позивачем придбавався наступний товар: панелі перекриття ПК 88-15-8, ПК 78-15-8, ПК 87-15-8 на виконання умов договору №111/15 від 03.11.2015.

При цьому, суд звертає увагу, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, що узгоджується із висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого 23 липня 2019 року у справі № 918/780/18.

Також суд не приймає до уваги посилання на те, що площа придбаних позивачем панелей перекриття перевищує площу наявних в його розпорядженні виробничих цехів, оскільки ТОВ КЗ Енергопром орендує нежиле приміщення розташоване за адресою м. Новомосковськ, вул.Північна, буд. 4Ж, площею 1521,4 кв.м., де знаходиться виробничі потужності ТОВ КЗ Енергопром , що підтверджується договором №106/1 про оренду нежилих приміщень від 01.01.2016р.

Проведеною 09 липня 2019 року, на підставі Наказу ТОВ КЗ Енергопром №10/1 від 09.07.19, контрольною перевіркою інвентаризації цінностей за господарським договором 111/15 від 03.11.2016 року було встановлено наявність всього майна придбаного за вказаним договором за виключенням однієї ПК 87-15-8, що підтверджується Актом контрольної перевірки інвентаризації від 10.07.2019р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Верховний суд України постанові від 06.02.2018 року у справі 821/589/17, висловив правову позицію, що відсутні у покупців можливості придбання товарів, з урахуванням відсутності фактичних господарських ресурсів, які необхідні для провадження відповідної господарської діяльності підприємства, не доводять неможливісті реального здійснення задекларованих операцій, з урахуванням того, що використання у виробничої діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено.

Факт ненадання сертифікатів якості та паспортів на товар не є доказом нереальності господарських операцій, оскільки ці документи не є первинними у розумінні вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, з урахуванням специфіки товару встановлені особливі вимоги цілим рядом законодавчих норм, умови виконання яких серед іншого можуть слугувати доказами належного здійснення господарських операцій в межах господарських договорів при реалізації господарської компетенції учасниками договору як суб`єктами господарювання. Посилаючись на загально-розповсюджені документи щодо якості товару, податковий орган не вказав підстави виготовлення конкретних документів, їх походження, обов`язковість наявності при здійсненні господарських операцій, а також докази, які ці документи можуть обґрунтувати (довести). Відтак, посилання податкового органу на відсутність у позивача сертифікатів та паспортів якості у межах спірних відносин є безпідставним.

Така ж, правова позиція висловлена Верховним судом у складі КАС постанові від 28.11.2018 року у справі №818/1504/17 та у постанові від 13.11.2018 року по справі №822/6312/15.

Податковим органом встановлено і не спростовується позивачем що за придбані панелі перекриття оплату Товариством не здійснено та по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахується кредиторська заборгованість у сумі 2423512,98грн.

Ухвалою суду від 15.05.2019р., на виконання вимог постанови Верховного Суду від 26 лютого 2019 року, витребовувалась від позивача оборотно-сальдова (зворотня) відомість, проте позивачем зазначено, що 28.07.2017 року комп`ютери ТОВ КЗ Енергопром були заражені електронним вірусом Реtуа , в результаті чого, електроні документи фінансового та бухгалтерського обліку були знищені, що підтверджується Наказом Про запобігання хакерських атак №35 від 28.07.2017р., Довідкою №64/1 від 01.07.2017р., Доповідною запискою від 28.07.2017р., Службовою запискою від 31.08.2017р.

При цьому, суд звертає увагу, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

За таких обставин, зважаючи на наявність у позивача належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних, видаткових накладних, первинних документів бухгалтерського обліку, підтвердження позивачем фактів отримання товарів/послуг, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Як зазначено вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від`ємного значення, визначені ст.198 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця/ отримувача послуг) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов`язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Судом в ході розгляду справи не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця/отримувача послуг.

Отже, на підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за договірними відносинами з підприємствами, позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, на думку суду, спростовують твердження податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення ТОВ КЗ Енергопром господарської діяльності.

Крім того, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених статтею 228 Цивільного кодексу України та статтями 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 року у справі за позовом ТОВ Фірма ВІК до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Не виконання податкових обов`язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкових преференцій, зокрема і у формі податкового кредиту.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а, що враховується судом згідно з вимогами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного суду, висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд не бере до уваги і доводи відповідача з посиланням на податкову інформацію, що наявна в інформаційно аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14 та 06.02.2018 у справі №821/589/17, які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються судом при застосуванні таких норм права.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом.

Наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Суд зазначає, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним.

Поруч з цим, в обґрунтування прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагента, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення №0000232202 від 12.07.2016р., яким ТОВ КЗ Енергопром було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 359589грн., прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки позивача №115/140/23075526 від 10.06.2016р. щодо нереальності господарських взаємовідносин позивача із вказаним контрагентом не відповідають обставинам справи, та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими у судовому засіданні.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у даній справі, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивач виконав свої зобов`язання перед його контрагентом, що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував показники податкової звітності відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кабельний завод Енергопром до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кабельний завод Енергопром (52005, Дніпропетровська обл., смт.Слобожанське, вул.Виробнича, 14, ЄДРПОУ 23075526) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0000232202 від 12.07.2016р.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова