Постанова

від 26.02.2019 по справі 816/2273/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №816/2273/15

адміністративне провадження №К/9901/26318/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю імені Шевченка

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у складі суддів Григорова А.М., Тацій Л.В., Подобайло З.Г.

у справі № 816/2273/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю імені Шевченка

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

22 червня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю імені Шевченка (далі позивач у справі) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зобов'язання сплатити штраф за платежем податок на додану вартість, з мотивів безпідставності їх прийняття.

13 квітня 2016 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено. За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову щодо визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень податкового органу від 5 січня 2015 року № 0000031701 та від 20 квітня 2015 року № 0000052201. В цій частині прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено. Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності складу податкових правопорушень в цій частині.

У вересні 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на невірну оцінку обставин справи, порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Податковий орган у листопаді 2016 року надав заперечення на касаційну скаргу, в якому наполягає на її необґрунтованості та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач зареєстрований як юридична особа 25 червня 2004 року, взятий на податковий облік у контролюючому органі як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

У листопаді 2014 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року, за результатами якої складено акт від 20 листопада 2014 року № 372/16-24-22-01/33 (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки податковим органом винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2015 року № 0000031701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем донараховані суми (податок з доходів найманих працівників) у розмірі 1 340,54 грн., у тому числі: за основним платежем - у розмірі 948,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 392,14.

- податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2015 року № 0000622201, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% за платежем податок на додану вартість у сумі 45 217,10 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2015 року № 0000052201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 326 681,23 грн. у тому числі: за основним платежем - у розмірі 217 787,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 108 893,71 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги стосовно того, що спірні податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки податковим органом порушено вимоги Податкового кодексу України щодо призначення та проведення перевірки.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами частини п'ятої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

В свою чергу, частиною четвертою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Таким чином, оскільки позивачем при зверненні до суду не заявлено вимог про визнання незаконними дій позивача про призначення перевірки, визнання незаконним наказу про проведення перевірки, дані вимоги не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, отже такі вимоги не розглядаються судом касаційної інстанції.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 5 січня 2015 року № 0000031701, яким за встановлене порушення Товариством абзацу 2 пункту 167.1 статті 167 підпункту 168.1.1 статті 168 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників на 1 340,54 грн, з яких 948,4 грн за основним платежем, 392,14 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, Суд зазначає наступне.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у період, який перевірявся) визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

При проведені оподаткування виплат громадянам доходу за користування паями було застосовано ставку податку 15 відсотків до всієї бази оподаткування без врахування того, що по окремим громадянам база оподаткування перевищувала десятикратний розмір мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Внаслідок зазначеного порушення не утримано та не сплачено до бюджету 948,40 грн податку з доходів фізичних осіб в період з грудня 2011 року по серпень 2013 року.

Вказане порушення зафіксоване в акті перевірки. Позивач в касаційній скарзі не навів жодного заперечення щодо факту порушення, доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до перелічення формальних недоліків додатку до акта перевірки, та не спростовують наявність порушення.

За таких обставин, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що формальні недоліки додатку до акта перевірки не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Щодо податкового повідомлення від 20 квітня 2015 року № 0000052201, яким за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 326 681,23 грн, з яких 217 787,42 грн за основним платежем та 108 893,71 грн за штрафними (фінансовими санкціями), Суд зазначає наступне.

Сума податку на додану вартість не є спірною між сторонами, спірним питанням в цій частині є правомірність відображення позивачем даної суми в складі податкових зобов'язань спеціальної декларації з податку на додану вартість, а не в загальній.

Вказана сума податку нарахована з оплати за встановлення сервітуту. В касаційній скарзі позивач зазначає, що замість здійснення основного виду економічної діяльності на власних землях вимушений передати їх в користування іншій особі, а кошти за встановлення сервітуту правильно віднесені до складу податкових зобов'язань декларації за спеціальним режимом оподаткування.

Підпунктом 209.15.2. пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що діяльність у сфері сільського господарства:

а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

в) надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

За приписами пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на: вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД); овочівництво; декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників (01.12.0 КВЕД); вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів (01.13.0 КВЕД); розведення великої рогатої худоби (01.21.0 КВЕД); розведення овець, кіз, коней (01.22.0 КВЕД); розведення свиней (01.23.0 КВЕД); розведення птиці (01.24.0 КВЕД); розведення інших тварин (01.25.0 КВЕД); змішане сільське господарство (01.30.0 КВЕД); лісівництво (02.01.1 КВЕД); одержання продукції лісового господарства (02.01.2 КВЕД); рибництво (05.02.0 КВЕД); надання послуг у рибальстві, рибництві: послуги, пов'язані з рибальством (05.01.0 КВЕД); надання послуг, пов'язаних з діяльністю риборозплідників та рибних ферм, обстеження стану водоймищ (05.02.0 КВЕД); надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0 КВЕД); надання послуг у тваринництві (01.42.0 КВЕД); надання послуг у лісовому господарстві (02.02.0 КВЕД); обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (05.01.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.20.0, 15.31.0, 15.32.0, 15.33.0, 15.41.0, 15.42.0, 15.43.0, 15.51.0, 15.61.0, 15.62.0, 15.71.0, 15.81.0, 15.83.0, 15.85.0 КВЕД).

Вказаний перелік є вичерпаним.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства не поширюється на операції по наданню сільськогосподарськими підприємствами в оренду земельних ділянок та отримання ним компенсації втраченої вигоди, в тому числі їх використання за сервітутами, отже спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом правомірно.

Таким чином, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах вимог касаційної скарги, Суд погоджується з висновком суду про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 05 січня 2015 року № 0000031701 та від 20 квітня 2015 року № 0000052201.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю імені Шевченка залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі № 816/2273/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер