Постанова

від 26.02.2019 по справі 177/504/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/546/19 Справа № 177/504/18 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Євтодій К.С.

сторони справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Друїди",

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Друїди" на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року, ухваленого суддею Суботіною С.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складений 14 вересня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, кожний окремо, звернулись до суду із позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Друїди", (надалі - ТОВ Друїди ) про відшкодування моральної шкоди у розмірі 460800 грн. завданої їм смертю близької людини на виробництві ОСОБА_4

В мотивування заявлених вимог зазначили, що ОСОБА_4, який є сином позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також батьком позивача ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків на посаді охоронця з ТОВ Друїди 11.11.2017 трагічно загинув внаслідок нещасного випадку. По факту його смерті проведено спеціальне розслідування нещасного випадку за наслідками якого складено Акт про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, відповідно до якого ОСОБА_4 потрапив під дію неогородженого карданного валу приводу змішувального барабану під час роботи даного обладнання. Основною причиною нещасного випадку встанвоено незадовільний технічний стан засобів виробництва. Винною особою в настанні нещасного випадку на виробництві, що стався 11.11.2017, як власника джерела підвищеної небезпеки визнано директора ТОВ Друїди . Посилаючись, що внаслідок смерті на виробництві ОСОБА_4, кожному із них позивачів завдана моральна шкода, яка полягає в глибоких моральних та душевних стражданнях, в усвідомленні втрати близької людини, сина та батька, вони позбавленні можливості отримувати від нього піклування, турботу, матеріальну підтримку, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та докладання додаткових зусиль для організації свого подальшого життя, просили суд стягнути на користь кожного увідшкодування моральної шкоди по 460800 грн.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року три позови ОСОБА_3, ОСОБА_2,ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Друїди на користь кожного з позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму моральної шкоди, у зв'язку зі смертю батька та сина, ОСОБА_4, в розмірі 80000 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В апеляційній скарзі ТОВ Друїди просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачам в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не взято до уваги, що потерпілий не проживав разом із батьками та сином, не допомагав їм, вони не перебували на його утриманні, що доводиться поясненнями свідків. Також вважає, що визначений розмір моральної шкоди є значно завищений та необґрунтованим.

Позивачі не скористались правом надати відзив на апеляційну скаргу.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.Колегія суддів залишила без задоволення клопотання представника відповідача ТОВ Друїди про відкладення розгляд справи через відсутність доказів поважності не прибуття в судове засідання. З огляду на тривалість перебування справи на розгляді в апеляційному суді, задля недопущення порушення розумних строків розгляду справи, вирішено доцільним розглянути справу по суті у відсутність сторін та їх представників,які належним чином повідомлені.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла виснвоку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується письмовими матеріалами справи, що в свідоцтві про народження позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком зазначений ОСОБА_4 ( а.с.5 том 1).

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в свідоцтві про народження ОСОБА_4, зазначені батьками ( а.с. 6 том 2,3).

Сторонами визнано та не заперечувалось відповідачем, що ОСОБА_4 працював охоронцем ТОВ Друїди .

Згідно Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 року на ТОВ Друїди , в результаті якого під час виконання трудових обов'язків на посаді охоронця трагічно загинув ОСОБА_4 внаслідок нещасного випадку, причинами настання нещасного випадку визначено незадовільний технічний стан засобів виробництва ( а.с.7,8 том 1).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 11 том1).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 16 січня 2019 року ОСОБА_2 померла 16 жовтня 2018 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю сина та батька, втратою рідної людини від нещасного випадку, з вини підприємства, який стався під час виконання ним трудових обов'язків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала; також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч. 4 ст. 43 Конституції України.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України Про охорону праці , роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України(для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.

З огляду на вищезазначене та враховуючи, що потерпілий ОСОБА_4 загинув у зв'язку з незадовільним технічним станом засобів виробництва, що встановлено комісією, що проводила спеціальне розслідування нещасного випадку та визнано директора ТОВ Друїди - ОСОБА_6 як відповідальну особу, який порушив ст.13 ЗУ Про охорону праці , колегія суддів погоджуються з правильним висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ТОВ Друїди є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачам ( а.с.9 том 1).

Доводи апеляційної скарги ТОВ Друїди щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди сину та батькам померлого, колегією суддів відхиляються, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку зі смертю їх сина та батька, внаслідок нещасного випадку, що стався через порушення роботодавцем законодавства в частині належного забезпечення безпечних умов праці, встановлений в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Так, позивачі втратили рідну людину, батька, сина, якого дуже любили і поважали, чим порушений звичайний для них спосіб життя, а втрата близької людини, вимагає від них додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки померлий, за життя, був для них опорою, моральною підтримкою, через втрату позивачі змушені переносити нервові потрясіння та душевні страждання.

Колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги відповідача в частині того, що померлий не надавав матеріальної підтримки позивачам, як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог. Моральні страждання, які переживають батьки та діти із втратою сина та батька, не залежать від наявності або відсутності від померлого матеріальних благ, жодним чином не впливає на перенесені страждання через втрату близької, рідної, кровного споріднення людини. Втрата завжди спричиняє відчай ніколи більше не побачити батька та сина, страждання, та відчай безповоротності втрати.

Також колегія суддів погоджується з розміром морально шкоди, визначеним судом першої інстанції, який, на думку колегії суддів, визначено судом першої інстанції з урахуванням роз'яснень, наведених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Здоров'я та життя людини є найвищою цінністю людства, тому винні дії відповідача, що стали причиною загибелі потерпілого є правовою підставою для відшкодування моральної шкоди. Розмір якої судом першої інстанції визначений з урахуванням усіх обставин, а також вини самого потерпілого. Визначений розмір є спірмірним із завданою шкодою, відповідає засадам розумності та виваженості.

Смерть позивача ОСОБА_2 після ухвалення рішення судом першої інтсанції, на підставі положення ч.3 ст.377 ЦПК України не може бути підставою для скасування законного та обгрунтованого рішення суду.

Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Друїди" залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2019 року.

Головуючий:

Судді: