Постанова

від 19.02.2019 по справі 910/8875/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2019 р. Справа№ 910/8875/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко А.І.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Батурін С.В. адвокат за договором від 01.03.2017;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Коломієць І.В. за довіреністю від 14.02.2019;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Осоіл"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 (повне рішення складено 27.11.2018)

у справі №910/8875/18 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Осоіл"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Газ Трейдинг",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області,

про зобов'язання повернути майно,

УСТАНОВИВ:

У липні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Осоіл" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Газ Трейдинг" (далі - відповідач) про зобов'язання повернути позивачу майно, передане на відповідальне зберігання відповідно до актів №16/1101171 від 11.01.2017, №16/1101172 від 11.01.2017, №16/1101173 від 11.01.2017, №16/1101171 від 11.01.2017, а саме, дизельне пальне в об'ємі 8743 літрів та залишки дизельного палива в об'ємі 444 літрів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Осоіл" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання позивача про виклик свідка та письмове опитування; суд вказав неправдиві відомості щодо арешту вилученого у позивача дизельного пального; суд дійшов помилкового висновку про те, що дизельне пальне було повернуто позивачу; позивачем здійснювалось листування із слідчим щодо повернення незаконно вилученого дизельного пального, яке не було повернуто.

Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (далі - третя особа) подало письмові пояснення, у яких заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що суд обґрунтовано відхилив клопотання позивача про виклик свідка та опитування; матеріали виконаного доручення слідчого судді були передані слідчому другого слідчого відділу прокуратури міста Києва; вилучене майно було передано директору позивача 16 січня 2017 року.

Ухвала суду направлена на адресу відповідача, яка зазначена у апеляційній скарзі та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, повернута поштою з довідкою "Фірма не зареєстрована".

Згідно ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, судом вчинено всі необхідні процесуальні дії, направлені на повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд, на підставі ч.12 ст.270 ГПК України, ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснювати за відсутності представника відповідача.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник третьої особи заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 12 грудня 2016 року Печерським районним судом міста Києва були розглянуті клопотання слідчого в особливо важливих справах другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Копійки К.В. про надання дозволу на проведення обшуку.

За результатами розгляду клопотань Печерським районним судом м.Києва були прийняті ухвали у справах №№757/61439/16-к, 757/61442/16-к, 757/61445/16-к, 757/61435/16-к (а.с.32-35), клопотання слідчого було задоволено частково та надано дозвіл слідчим слідчої групи, прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні, а також оперативним підрозділам ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м.Києві та Київській області на проведення обшуку земельних ділянок за адресами: м.Київ, вул. Кайсарова, 9, вул. Затишна, 7Б, вул.Здолбунівська, 16 та вул.Григоренка, 38, з метою відшукання та вилучення предметів та документів, які мають значення речових доказів у кримінальному провадженні та підтверджують факт протиправної діяльності ТОВ "Осоіл", а саме: транспортних засобів для транспортування палива, не сертифікованих, не пристосованих для використання та таких, що створюють загрозу загибелі людей або настання інших тяжких наслідків; ємностей, засобів і пристроїв для вимірювання та розливу паливно-мастильних матеріалів, недоброякісного та незаконно виготовленого дизельного палива та бензинів; майна, яке було здобуто в результаті вчинення кримінального правопорушення; документів, печаток, електронних накопичувачів інформації, чорнових записів, бухгалтерських документів, мобільних телефонів, комп'ютерної техніки, що містить необхідну для кримінального провадження інформацію та підтверджує незаконну діяльність ТОВ "Осоіл".

На підставі вказаних ухвал суду та на виконання доручення слідчого в ОВС прокуратури м.Києва Копійки К.В. (а.с.119), 11 січня 2017 року старшими оперуповноваженими по БКОЗ ГУ СБ України у м.Києві та Київській області Григор'євим А.І., Наконечним О., Янкіним О., Кравченком Є.І. були проведені обшуки за вказаними адресами, що підтверджується копіями протоколів обшуку (а.с.121-124, 128-131, 135-139, 143-146).

Як вбачається зі змісту вказаних протоколів, за адресою вул.Здолбунівська, 7Б, було вилучено, у тому числі, 1145 літрів дизельного пального, контейнер для зберігання дизельного пального та паливно-роздатну колонку. За адресою вул.Кайсарова, 9, було вилучено, у тому числі, 1100 літрів дизельного пального, резервуар для зберігання дизельного пального та роздаточну колонку. За адресою Затишна, 7Б, було вилучено, у тому числі, 1473 літрів дизельного пального, ємність для палива та автозаправна колонка. За адресою вул.Григоренка, 36-38, було вилучено, у тому числі, 5025 літрів дизельного пального, автозаправну колонку та металеву ємність для палива.

Також 11 січня 2017 року між зазначеними співробітниками ГУ СБУ, як замовниками, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Газ Трейдинг", як виконавцем, були укладені Договори надання послуг №16/1101172, №17/1101171, №16/1101173 та №16/1101174 (а.с.125, 132, 140, 147), відповідно до яких виконавець зобов'язався надавати послуги із забезпечення спеціалізованої техніки (автомобіль - газовоз, кран - маніпулятор) під час демонтажу незаконно встановлених дизельних автозаправних станцій.

У матеріалах справи також містяться копії актів прийняття робіт (надання послуг), номери яких співпадають з номерами Договорів надання послуг, а саме:

- №16/1101172, відповідно до якого співробітник ГУ СБУ у м. Києві та Київській області передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання 1145 літрів дизельного палива, контейнер для зберігання дизельного палива, паливно-роздатну колонку (а.с.126);

- №16/1101171, відповідно до якого співробітник ГУ СБУ у м. Києві та Київській області передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання 1473 літрів злитого дизельного палива, ємність, колонку (а.с.133);

- №16/1101173, відповідно до якого співробітник ГУ СБУ у м. Києві та Київській області передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання 5025 літрів злитого дизельного палива, ємність, колонку (а.с.141);

- №16/1101174, відповідно до якого співробітник ГУ СБУ у м. Києві та Київській області передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання 1100 літрів злитого дизельного палива (а.с.148).

З пояснень третьої особи вбачається, що 16 січня 2017 року уповноваженою особою прокуратури м. Києва повідомлено, що процедуру щодо арешту вилученого майна проведено не було, а отже, майно необхідно повернути власнику (уповноваженій особі ТОВ "Осоіл") на відповідальне зберігання до прийняття рішення у кримінальному провадженні.

Листом від 19 січня 2017 року за вих. №51/7/2-651 ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м.Києві та Київській області направив матеріали виконання ухвал щодо проведення обшуку слідчому прокуратури міста Києва Копійці К.В. (а.с.86).

Листом від 19 лютого 2018 року т.в.о. начальника слідчого відділу Дарницького управління поліції ГУ НП у м.Києві повідомив адвокату позивача про те, що згідно супровідних документів, дизельне пальне в кількості 8743 літри та залишки пального у кількості 444 літри до слідчого відділу разом з матеріалами кримінального провадження не надходили, а згідно матеріалів кримінального провадження 11 січня 2017 року вилучене пальне було передано на відповідальне зберігання до ТОВ "Еко Газ Трейдинг" (а.с.20).

02 травня 2018 року адвокат позивача направив відповідачу адвокатський запит, у якому просив повернути ємності, колонки та дизельне пальне (а.с.24-25), однак, вказаний запит повернутий поштою з довідкою "За закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.26).

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилався на те, що під час повернення автозаправних комплексів представникам ТОВ "Осоіл" ємності були пусті, дизельне пальне в об'ємі 8743 літрів повернено не було.

Крім цього, після зливу дизельного пального в ємностях, що вилучались, представником позивача був зафіксований залишок пального у розмірі 444 літри, однак, оперативні працівники до протоколу обшуку ці залишки дизельного пального не включили, отже, за доводами позивача, крім 8743 літрів дизельного пального, внесеного до протоколів, вилучено було також 444 літри залишків дизельного пального, яке, на його думку, знаходиться у відповідача.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не було здійснено повернення дизельного пального позивачу, останній просив суд зобов'язати відповідача повернути позивачу майно, а саме: дизельне пальне в об'ємі 8743 літрів та залишки дизельного пального в об'ємі 444 літрів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність обов'язку у відповідача повертати позивачу дизельне пальне в об'ємі 8743 літрів, оскільки позивач отримав пальне від співробітника ГУ СБУ України у м. Києві та Київській області Янкіна О. В. за актом приймання - передачі, а доказів передання відповідачу на зберігання залишків дизельного пального в обсязі 444 літри матеріали справи не містять.

Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із вказаними підставами для відмови у позові та вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу майно, вилучене у позивача працівниками третьої особи на підставі ухвали слідчого судді та передане на відповідальне зберігання відповідачу.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За правилом ст. 954 ЦК України положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи встановлено, що 16 січня 2017 року між співробітником ГУ СБ України у м.Києві та Київській області Янкіним О.В., що діє на підставі ст.40 КПК України, як поклажодавцем, та директором ТОВ "Осоіл" ОСОБА_11 як зберігачем, було укладено Договір відповідального зберігання майна (а.с.110-114), відповідно до якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання, на час вирішення питання по суті у кримінальному провадженні, майно, що визначене у акті приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору.

У акті приймання-передачі до вказаного договору зазначено, що зберігач прийняв майно, у тому числі дизельне пальне в загальній кількості 8743 літрів, ємності для зберігання пального, автозаправні комплекси тощо.

Згідно рапорту від 20 вересня 2018 року старшого оперуповноваженого відділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м.Києві та Київській області Янкіна О. (а.с. 104, 105), оскільки не було процедури щодо арешту вилученого майна, фактично 16 січня 2017 року директору ТОВ "Осоіл" ОСОБА_11 в натурі було повернуто вилучене майно, що знаходилось у приміщені ГУ СБ України. Крім того, відповідно до договору відповідального зберігання майна із додатком до нього позивач набув права на отримання всього вилученого майна, у тому числі і того, що було передано 11 січня 2017 року на зберігання ТОВ "Еко Газ Трейдинг"; інформацією щодо фактичного місцезнаходження ТОВ "Еко Газ Трейдинг", відповідача у справі, працівники оперативного підрозділу третьої особи не володіють.

Таким чином, співробітник третьої особи, який діяв від свого власного імені, укладаючи договір відповідального зберігання майна з позивачем, своїм рапортом на ім'я керівника підтвердив, що вказаний договір разом з актом приймання-передачі пального складався не в місці зберігання предмету спору і не під час фактичної передачі дизельного пального позивачу.

Під час обшуку було вилучене дизельне пальне, яке відноситься до небезпечних вантажів, порядок перевезення яких станом на січень 2017 року було врегульовано Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженими Наказом МВС України від 26.07.2004 №822, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.08.2004 за № 1040/9639.

Пунктом 9.1 зазначених Правил встановлено, що під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, мають бути такі документи:

а) товаротранспортний документ на небезпечні вантажі. Якщо кількість вантажів не дає можливості завантажити їх усі в одну транспортну одиницю, то складаються окремі товаротранспортні документи або робляться копії єдиного документа на кількість завантажених транспортних одиниць.

б) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів. Якщо транспортна одиниця складається із декількох транспортних засобів, на кожний транспортний засіб повинно бути окреме свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів.

Крім цього, перевізник зобов'язаний мати ліцензію на здійснення перевезень небезпечних вантажів, передбачену п. 24 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Однак, сторонами і третьою особою не надано суду ні товарно-транспортних накладних щодо перевезення небезпечного вантажу, ні свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення, ні ліцензії, а факт передачі дизельного пального на зберігання відповідачу третя особа підтверджує лише вищенаведеними актами прийняття робіт (надання послуг) до договору із надання послуг із забезпечення спеціалізованої техніки під час демонтажу незаконно встановлених дизельних автозаправних станцій.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт приймання - передачі до договору відповідального зберігання майна, укладеного 16 січня 2017 року між позивачем та співробітником ГУ СБ України у м. Києві та Київській області Янкіним О. В., достовірно підтверджує факт передачі спірного пального позивачу.

Матеріали справи також не містять достовірних доказів укладення між третьою особою та відповідачем договорів відповідального зберігання пального під час виконання доручення слідчого в рамках кримінального провадження, оскільки наявні у справі договори від 11 січня 2017 року стосуються виключно надання послуг із забезпечення спеціалізованої техніки під час демонтажу незаконно встановлених дизельних автозаправних станцій.

Враховуючи, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо майна, вилученого під час проведеного співробітниками третьої особи обшуку, спірне дизельне пальне вилучено в рамках кримінального провадження, а позивач не надав суду доказів про надання йому органом досудового розслідування або слідством права витребовувати спірне майно у відповідача, який начебто взяв це майно на відповідальне зберігання в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, тобто, належного розпорядження від компетентного органу щодо заміни відповідального зберігача, або докази зміни статусу майна з речового доказу у кримінальному провадженні і скасування режиму відповідального зберігання щодо предмету спору, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивач не довів, що його права порушено саме відповідачем, а тому позовні вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають саме з цих підстав.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2018 року прийняте із недоведеністю істотних для справи обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права, отже, відповідно до положень п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню.

Позов задоволенню не підлягає з мотивів, наведених у постанові суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у позові, судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 231, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду м.Києва від 15 листопада 2018 року.

У позові відмовити.

Справу №910/8875/18 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.02.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

А.І. Тищенко