Постанова

від 20.02.2019 по справі 922/2150/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2019 р. Справа №922/2150/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від позивача (апелянта) від відповідача від 3-ї особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явились; не з'явились; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Лота", м. Київ (вх. №1370 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2018 (повний текст від 08.11.2018) у справі за позовом№922/2150/18 (суддя Бринцев О.В.) Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Лота", м. Київ до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача про Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків", м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез", м. Київ визнання договору виконаним та стягнення 102000,00 грн. В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Лота" (надалі - НВ ТОВ "Лота") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків" (надалі - ТОВ "НВК "Екоенергохарків"), в якій просило визнати Договір на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015, що укладений між позивачем та відповідачем, таким, що фактично виконаний позивачем своєчасно та в повному обсязі, а також стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за цим договором у розмірі 102000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання ТОВ "НВК "Екоенергохарків" взятих на себе зобов'язань за Договором на поставку обладнання №5/15від 14.08.2015 в частині оплати 30 відсотків вартості поставленого обладнання.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.10.2018 у справі №922/2150/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, до Східного апеляційного господарського суду звернулось НВ ТОВ "Лота" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2018 у справі №922/2150/18 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. Мотиви апеляційного оскарження ґрунтуються на наступному:

- місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки всім доказам на яких ґрунтуються доводи позивача та не враховано фактичного поставлення позивачем обладнання за спірним Договором його кінцевому отримувачу та власнику, що підтверджуються письмовими поясненнями директора ТОВ "НВП "Укроргсинтез", який підтвердив, що позивач поставив обладнання належної якості і воно є частиною вже побудованої - функціонуючої котельні;

- суд формально підійшов до оцінки доказів, дослідивши лише один п. 3.3. Договору (за умовами якого строк оплати поставки настає після виставлення постачальником рахунку покупцю), який навіть і не міг бути виконаний сторонами; зокрема, апелянт вважає необґрунтованим висновок суду, що позивачем не підтверджено виставлення відповідачу рахунку відповідно до п. 3.3. Договору, у зв'язку з чим строк оплати вартості товару ще не настав, зважаючи на те, що зазначені обставини залежать виключно від волевиявлення відповідача, який навмисно ухиляється від отримання та підписання накладних;

- відмова у задоволенні позовних вимог про визнання спірного Договору таким, що фактично виконаний, з підстав відсутності такого способу захисту в переліку ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК України та інших нормативно-правових актах, на думку позивача є неправомірною, оскільки у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги міг самостійно визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ГПК України);

- місцевим господарським судом залишено поза увагою преюдиційні обставини, які встановлені в рішенні Господарського суду м. Києва у справі №910/9228/18, щодо виконання між сторонами умов Договору на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015; в зазначеному судовому акті, окрім іншого, встановлено обставини належного виконання позивачем умов цього Договору, досліджено факт самої поставки та зроблено висновок про відсутність здійснення відповідачем оплати 30 відсотків його вартості; представником позивача надано у судовому засіданні 30.10.2018 вступну та резолютивну частину цього рішення, але місцевий суд його не врахував та не відклав розгляд справи для дослідження його повного тексту;

- судом не досліджувалась письмова відповідь третьої особи, яка надіслана у відповідь на адвокатський запит представника позивача, в якій директор ТОВ "НВП "Укроргсинтез" підтвердив факт належного виконання НВТОВ "Лота" умов Договору на поставку обладнання №5/15від 14.08.2015, а також не надано оцінки діям відповідача як недобросовісного контрагента, які були направлені виключно на ухилення від виконання умов цього Договору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2018 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді Геза Т.Д. і ОСОБА_2

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 поновлено НВ ТОВ "Лота" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, встановлено сторонам строк для подання відзиву та призначено справу до розгляду на 30.01.2019 о 14:15 год.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2019, у зв'язку із тимчасової втратою працездатності судді Геза Т.Д., здійснено повторний розподіл судової справи №922/2150/18 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді Плахов О.В. і ОСОБА_3

У встановлений судом строк відповідач та третя особа не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не подали його до суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 відкладено розгляд справи 20.02.2019 о 10:00 год.

Уповноважені представники учасників справи у судове засідання апеляційної інстанції 20.02.2019 не з'явились, хоча всі сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників справи, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, не оспорюється учасниками справи, та підтверджується матеріалами справи, дослідженими судом апеляційної інстанції:

14.08.2018 між НВ ТОВ "Лота", як постачальником, та ТОВ "НВК "Екоенергохарків", як покупцем, було укладено Договір на поставку обладнання від №5/15 (надалі - Договір), відповідно до умов якого:

Постачальник зобов'язався поставити у власність покупця в певний термін, а покупець прийняти та оплатити на умовах, визначених цим Договором, комплект обладнання згідно з Додатком №1 від 14.08.2015, до даного Договору, який є невід'ємною його частиною. Загальна вартість обладнання за договором: 340000,00грн. в т.ч. ПДВ 20% - 56666,67грн. (п. 1.1., 1.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору врегульовано умови поставки та передбачено, що поставка обладнання здійснюється на умовах EXW м. Київ, вул. Бориспільська, 9 (склад Постачальника) відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів з Інкотермс Міжнародної Торгової палати в редакції 2010.

Датою поставки є дата отримання покупцем устаткування на складі постачальника за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, відповідно до видаткової накладної постачальника, підписаної уповноваженим представником покупця (п. 2.6. Договору).

У відповідності до п. 2.8. Договору перехід права власності на обладнання та перехід усіх ризиків на обладнання від постачальника до покупця відбувається в момент прийому-передачі обладнання в пункті поставки, зазначеному в п. 2.6. цього Договору та підписання покупцем або його представником супровідних документів на дане обладнання, а саме: технічний паспорт; керівництво по експлуатації обладнання; видаткова накладна, електронна податкова накладна; товарно-транспортні накладні; акт прийому-передачі обладнання.

Згідно п.п. 3.2., 3.3. Договору сторони узгодили, що після підписання цього Договору, покупець протягом трьох банківських днів, здійснює перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі 70% від узгодженої вартості даного устаткування, зазначеної в п.п. 1.2. цього Договору, що становить: 238000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 39666,67 грн. По факту, після письмового повідомлення постачальником (рахунок, виставлений постачальником до оплати) про готовність до відвантаження устаткування, зазначеного в Додатку №1 від 14.08.2015, до даного Договору, покупець протягом трьох банківських днів здійснює перерахування на розрахунковий рахунок постачальника коштів у розмірі 30% від узгодженої вартості устаткування, зазначеної в п.п. 1.1. цього Договору, що становить 102000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 17000,00грн.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 (п. 10.1. Договору).

В Додатоку №1 до Договору на поставку обладнання №5/15від 14.08.2015 міститься визначення найменування обладнання, його кількість та ціна, а саме: Контактний охолоджувач димових газів ОДГ 1500 у кількості 1 шт. та вартістю 340000,00 грн. з ПДВ.

Крім того, 10.08.2015 між ТОВ "НВК "Екоенергохарків", як постачальником, та ТОВ "НВП "Укроргсинтез", як покупцем, було укладено Договір на постачання обладнання №10/08-15 ПО, предметом якого є поставка теплообмінника конденсаційного теплопродуктивністю 1500 кВт/год.

Звертаючись до місцевого господарського суду позивач зазначив, що обладнання, яке НВ ТОВ "Лота" зобов'язувалось поставити ТОВ "НВК "Екоенергохарків" на підставі Договору на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015, було частиною комплекту обладнання твердопаливної опалювальної установки, яке ТОВ "НВК "Екоенергохарків" зобов'язалось поставити ТОВ "НВП "Укроргсинтез" за умовами Договору на постачання обладнання №10/08-15 ПО від 10.08.2015.

За доводами позивача, на підставі умов Договору на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015 та усних домовленостей 02.10.2015 ним було поставлено на адресу безпосереднього замовника - ТОВ "НВП "Укроргсинтез" конденсаційний теплообмінник потужністю 1500 кВт (ОДГ-1500), що підтверджується відповіддю ТОВ НВП "Укроргсинтез" на адвокатський запит №409 від 27.07.2018. Зазначене обладнання пройшло випробування, що підтверджується відповідним актом.

Враховуючи вказані обставини позивач вважає, що ним було своєчасно та в повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання за Договором на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015, проте відповідач протягом тривалого часу ухиляється від підписання первинних документів та остаточного розрахунку за поставлене обладнання, що на думку НВ ТОВ "Лота" свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Як вже зазначалось, Господарським судом Харківської області 30.10.2018 ухвалено рішення у справі №922/2150/18, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції при розгляді позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 102000,00 грн. виходив з того, що позивачем не надано доказів виставлення відповідачу рахунку, як того вимагає п. 3.3. Договору на поставку обладнання, а отже, за його висновком, строк виконання відповідачем обов'язку щодо оплати його вартості є таким, що не настав. З наведених підстав судом встановлено відсутність порушеного права чи інтересу позивача з боку відповідача, у зв'язку з чим констатовано, що позов є передчасним, оскільки право позивача в цій частині ще, не порушено. Зважаючи на те, що такий спосіб захисту як визнання правочину фактично виконаним не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та інших нормативно-правових актах, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і, відповідно, задоволенню позову в частині такого предмету.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених у ст. 269 ГПК України, колегія Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 11, ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України). Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань закріплені і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання , настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Оцінивши зміст даного Договору на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія дійшла висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264 - 271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655 - 697 ЦК України).

В силу приписів ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).

З матеріалів справи судом встановлено, що 10.08.2015 між ТОВ "НВК "Екоенергохарків" (відповідачем), як постачальником, та ТОВ "НВП "Укроргсинтез" (третьою особою), як покупцем, укладено Договір на постачання обладнання №10/08-15 ПО (надалі - Договір №10/08-15 ПО), згідно з умовами якого постачальник зобов'язувався виготовити та передати у власність покупця в певний термін, а покупець прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором, комплект обладнання згідно Додатку №1 від 10.08.2015 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною.

В Додатку №1 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 16.11.2015) до Договору №10/08-15 ПО від 10.08.2015 визначено наступний перелік обладнання: предтопок твердопаливного водогрійного котла з водоохолоджуючою колосниковою решіткою теплопродуктивністю 1500 кВт/год., з системою автоматичного золовидалення, кількістю - 1 шт., вартістю 324000,00 грн.; теплообмінник конденсаційний теплопродуктивністю 1500 кВт/год., кількістю 1 шт., вартістю 350000,00 грн.; бункер накопичувач палива зі стокерною подачею твердого палива в котел ємністю 10 м 3 , кількістю - 1 шт., вартістю 195000,00 грн.; платформа під обладнання розміром 2,4 х 8,1 м, кількістю 1 шт., вартістю 94100,00 грн.; платформа під обладнання розміром 2,4 х 6,1 м, кількістю 1 шт., вартістю 70900,00 грн.; димохід водо охолоджувальний з облицюванням до ПОК 1500, кількістю 1 шт., вартістю 18000,00 грн.; будинок 2,4 х 6 х 3 м., кількістю 1 шт., вартістю 70000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 14.08.2015 між ТОВ "НВК "Екоенергохарків", як покупцем, та НВ ТОВ "Лота", як постачальником, укладено Договір на поставку обладнання №5/15, згідно з умовами якого постачальник зобов'язувався поставити у власність покупця в певний термін, а покупець - прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором, комплект обладнання (далі - обладнання) згідно Додатку №1 від 14.08.2015 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2 Договору №5/15 від 14.08.2015 загальна вартість обладнання за договором становить 283333,33 грн., ПДВ 20% - 56666,67 грн., а всього 340000,00 грн.

Із вказаного Додатку №1 до Договору № 5/15 від 14.08.2015 вбачається, що НВ ТОВ "Лота", як постачальник, зобов'язувалось поставити контактний охолоджувач димових газів ОДГ 1500 у кількості 1 шт., загальною вартістю 340000,00 грн.

Пунктом 3.2 Договору №5/15 від 14.08.2015 передбачено, що після підписання сторонами цього договору покупець протягом 3 (трьох) банківських днів здійснює перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі 70% від узгодженої вартості даного устаткування, зазначеної в п. 1.2 цього Договору, що становить 198333,33 грн., ПДВ 20% - 39666,67 грн., а всього 238000,00 грн.

Колегію суддів встановлено, що на виконання умов Договору №5/15 від 14.08.2015 ТОВ "НВК "Екоенергохарків" сплатило на користь НВ ТОВ "Лота" грошові кошти в розмірі 238000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 20.08.2015.

Несплаченою залишилась сума 102000,00 грн., що є 30 відсотків від узгодженої вартості устаткування з урахуванням ПДВ, наявність чи відсутність праових підстав для стягнення якої і є предметом судового розгляду у даній справі.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що обладнання, яке НВ ТОВ "Лота" зобов'язувалось поставити ТОВ "НВК "Екоенергохарків" на підставі Договору №5/15 від 14.08.2015, було частиною комплекту обладнання твердопаливної опалювальної установки, яке ТОВ "НВК "Екоенергохарків" зобов'язувалось поставити ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на підставі Договору №10/08-15 ПО від 10.08.2015, а зазначений висновок виходить з наступного.

Так, зокрема, в матеріалах справи міститься відповідь №409 від 27.07.2018 на адвокатський запит, надана директором ТОВ "НВП "Укроргсинтез", в якій зазначено, що між ТОВ "НВП "Укроргсинтез" та TOB "НВК "Екоенергохарків" 10.08.2015 було укладено господарський договір №10/08-15 ПО, предметом якого є поставка комплекту обладнання твердопаливної опалювальної установки.

Згідної цієї відповіді третя особа підтвердила, що з метою виконання умов Договору №10/08-15 ПО від 10.08.2015 для цілей ТОВ "НВК "Екоенергохарків" частина обладнання повинна була бути поставлена від НВ ТОВ "Лота".

При цьому, враховуючи ту обставину, що і ТОВ "НВП "Укроргсинтез", і НВ ТОВ "Лота" знаходяться у м. Києві, а генеральний постачальник - ТОВ "НВК "Екоенергохарків" знаходилось територіально у м. Харкові, а при цьому поставка, монтаж, наладка та випробовування обладнання мало бути у м. Києві за адресою: вул. Червоноткацька, 67, корпус 45, то з метою економії коштів та часу на транспортування обладнання до Харкова, а потім назад до м. Києва, між керівництвом були досягнуті такі усні домовленості:

- відповідно до усного узгодження між директором ТОВ "НВП "Укроргсинтез" ОСОБА_5 та директором ТОВ "НВК "Екоенергохарків" ОСОБА_6, а фактично за його усною вказівкою, НВ ТОВ "Лота" фактично поставило на адресу ТОВ "НВП "Укроргсинтез": м. Київ, вул. Червоноткацька, 67, корпус 45, обладнання згідно умов Договору, укладеного між НВ ТОВ "Лота" та ТОВ "НВК "Екоенергохарків" №5/15 від 14.08.2015. Додатково ОСОБА_5 повідомив, що умови вказаного Договору стосовно переліку обладнання, строків і місця його виконання були відомі, оскільки ця поставка була частиною проектних потужностей, які постачав нам ОСОБА_6;

- між керівниками вищевказаних підприємств були конкретні усні домовленості, які фактично спростили виконання в інтересах ТОВ "НВП "Укроргсинтез" умов Договору зі сторони НВ ТОВ "Лота". Усні домовленості полягали у тому, що поставка обладнання зі сторони НВ ТОВ "Лота" для ТОВ "НВК "Екоенергохарків" повинна відбутись за видатковою накладною за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 67, корпус 45, в присутності представника ТОВ "НВП "Укроргсинтез" та представника ТОВ "НВК "Екоенергохарків". Ці домовленості підтверджуються тим фактом, що обладнання в наших інтересах було поставлене НВ ТОВ "Лота";

- інтереси ТОВ "НВП "Укроргсинтез" під час укладання усних домовленостей за дорученням директора ОСОБА_5 представляв головний інженер вказаного підприємства ОСОБА_7, інтереси HB ТОВ "Лотам представляв ОСОБА_8, а інтереси TOB "НВК "Екоенергохарківм" представляв ОСОБА_6;

- поставка від НВ ТОВ "Лота" вищевказаного обладнання за Договором №5/15 від 14.08.2015, а саме - конденсаційного теплообмінника потужністю 1500 кВт (ОДГ-1500), на узгоджену адресу: м. Київ, вул. Червоноткацька, 67, корпус 45, в інтересах ТОВ "НВП "Укроргсинтез" з відома директора TOB "НВК "Екоенергохарків" ОСОБА_6 фактично мала місце;

- фактична поставка конденсаційного теплообмінника від НВ ТОВ "Лота" відбулася 02.10.2015 та одразу ж спільно з інженерно-технічними працівниками ТОВ "НВП "Укроргсинтез", представниками ТОВ "НВК "Екоенергохарків" та монтажниками НВ ТОВ "Лота" розпочався монтаж обладнання згідно з проектом, що підтверджується актом випробувань змонтованого обладнання;

- даний факт був відомий ТОВ НВК "Екоенергохарків", оскільки після монтажу даного обладнання почався подальший монтаж обладнання, що додатково поставило ТОВ "НВК "Екоенергохарків". Також ОСОБА_5 зазначив, що без попереднього монтажу обладнання, отриманого від НВ ТОВ "Лота", монтаж обладнання, поставленого ТОВ "НВП "Укроргсинтез", був технічно неможливим. Дана інформація була відома директору ТОВ "НВК "Екоенергохарків", оскільки він сам неодноразово був на місці монтажу;

- під час проведення випробувань було встановлено, що максимальна теплопродуктивність теплообмінника склала 1580 кВт, що повністю відповідає умовам технічного завдання, Договору та Додаткової угоди до договору, за результатами чого 01.12.2015 було складено Акт випробувань змонтованого обладнання за підписом директора НВ ТОВ "Лота" та головного інженера ТОВ "НВП "Укроргсинтез". Цей факт був відомий директору ТОВ "НВК "Екоенергохарків" ОСОБА_9, оскільки в подальшому його компанія на базі конденсаційного теплообмінника змонтувала твердопаливну опалювальну установку потужністю 1500 кВт;

- директор ТОВ "НВП "Укроргсинтез" підтвердив факт своєчасного виконання в інтересах вказаного Товариства взятих на себе зобов'язань НВ ТОВ "Лота" за Договором №5/15 від 14.08.2015, укладеному з ТОВ НВК "Екоенергохарків", в повному обсязі. Вважав, що НВ ТОВ "Лота" виконало свої обов'язки перед ТОВ НВП "Укроргсинтез" та ТОВ "НВК "Екоенергохарків".

Судовою колегією апеляційної інстанції досліджено наведені пояснення та встановлено, що вони підтверджуються Актом випробувань змонтованого обладнання від 01.12.2015, складеним головним інженером ТОВ НВП "Укроргсинтез" ОСОБА_7 та директором НВ ТОВ "Лота" ОСОБА_8 про те, що обладнання, яке було передано НВ ТОВ "Лота" до ТОВ "НВП "Укроргсинтез", по узгодженню з директором TOB НВК "Екоенергохарків" ОСОБА_6, відповідно до Договорів, що були укладені між НВ ТОВ "Лота" та ТОВ "НВК "Екоенергохарків" №5/15 від 14.08.2015, та ТОВ "НВК "Екоенергохарків" та ТОВ "НВП "Укроргсинтез" №Ю/08-15ПО від 10.08.2015, а саме теплообмінник конденсаційний теплопродуктивністю 1500 кВт (ОДГ 1500) було змонтовано на майданчику ТОВ "НВП "Укроргсинтез" за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 67.

Із зазначених вище документів судом апеляційної інстанції з'ясовано, що після завершення монтажних робіт фахівцями НВ ТОВ "Лота" спільно з представниками ТОВ "НВП "Укроргсинтез" було проведено випробування конденсаційного теплообмінника ОДГ-1500. Під час проведення випробувань було встановлено, що максимальна теплопродуктивність теплообмінника склала 1580 кВт, що повністю відповідає вимогам технічного завдання.

Крім зазначеного, апеляційним господарським судом досліджено та встановлено, що НВ ТОВ "Лота" направляло на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу ТОВ "НВК "Екоенергохарків" видаткові накладні та акти прийому-передачі обладнання до Договору №5/15 від 14.08.2015, що підтверджується описами вкладення від 13.07.2018, фіскальними чеками УДПЗ "Укрпошта" №9442 та №9443 від 13.07.2018 та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №03056 09882536 та № 0305609882544. Однак, вказані поштові відправлення були повернуті відправнику за закінченням встановленого строку зберігання поштової кореспонденції.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволені позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 102000,00 грн. мотивуючи таке рішення тим, що позивачем не надано доказів виставлення відповідачу рахунків, як того вимагає п. 3.3. Договору на поставку обладнання, отже, за його висновком, строк виконання відповідачем обов'язку щодо оплати його вартості є таким, що не настав.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з наведених мотивів, оскільки оцінивши у сукупності обставини справи слід дійти висновку, що не складання, не підписання і не оформлення належним чином накладних на поставку обладнання не спростовує самого факту виконання зобов'язань постачальника - НВ ТОВ "Лота" за Договором №5/15 від 14.08.2015, монтажу цього обладання позивачем третій особі і його подальшого позитивного випробування.

При цьому, направлення позивачем листа (вих. №10 від 13.07.2018), яким НВ ТОВ "Лота" повідомило ТОВ "НВК "Екоенергохарків" про необхідність виконати свій обов'язок щодо прийняття обладнання, підписання видаткової накладної, акту прийому-передачі обладнання та оплати його вартості в цілому узгоджується з умовами п. 3.3. Договору.

Разом з тим, в порушення вимог ст. 86 ГПК України, щодо необхідності всебічного, повного і об'єктивного дослідженні наявних у справі доказів, господарським судом першої інстанції не надано належної правової оцінки факту ухилення ТОВ "НВК "Екоенергохарків" від оформлення документів, що підтверджують виконання позивачем його зобов'язань за Договором №5/15 від 14.08.2015, та недобросовісність вказаного Товариства, як покупця поставленого постачальником товару.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Надаючи оцінку наведеним обставинам в контексті приписів ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що НВ ТОВ "Лота" виконало зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами Договору на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015, та виконало поставку обладнання належним чином, за рахунок чого ТОВ "НВК "Екоенергохарків" в подальшому на базі конденсаційного теплообмінника змонтувала третій особі твердопаливну опалювальну установку потужністю 1500 кВт.

В свою чергу, відповідачем наведених обставин не спростовано та не надано як до суду першої, так і до апеляційної інстанції будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2018 до Господарського суду Харківської області від ТОВ "Інноваційна компанія Евегріненерджі", яке вважало себе правонаступником відповідача - ТОВ "НВК "Екоенергохарків", надійшла заява - клопотання про залучення цього Товариства у якості третьої особи на стороні відповідача.

За змістом поданого клопотання ТОВ "Інноваційна компанія Евегріненерджі" повідомило суд, що в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/9228/18 за первісним позовом ТОВ "Інноваційна компанія Евегріненерджі" до НВ ТОВ "Лота" про стягнення 332000,00 грн. за невиконання останнім зобов'язань за Договорами №4/15 від 10.08.2015 про розробку проектної документації та №5/15 від 20.08.2015 на поставку обладнання , укладеними між відповідачем та ТОВ "НВК "Екоенергохарків", та за зустрічним позовом НВ ТОВ "Лота" про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №01/08/17 від 01.08.2017, укладеного між ТОВ "НВК "Екоенергохарків" та ТОВ "Інноваційна компанія Евегріненерджі".

У зазначеному клопотання містилось посилання веб-сайт ЄДРСР - http://reestr.court.gov.ua/Review/76054681, за переходом по якому місцевий господарський суд міг пересвідчитись в існуванні такої справи, в якій розглядається питання, в тому числі щодо факту виконання між сторонами умов спірного Договору.

При цьому, судовою колегією досліджено та з'ясовано, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2018 у справі №910/9228/18 розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 23.10.2018 о 12:00 год.

23.10.2018 Господарським судом м. Києва ухвалено рішення у справі №910/9228/18, яким у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю; визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги №01/08/17 від 01.08.2017, укладений між ТОВ "НВК "Екоенергохарків" та ТОВ "Інноваційна компанія Евегріненерджі".

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини належного виконання НВ ТОВ "Лота" своїх зобов'язань за Договором на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015 встановлено в рішенні Господарського суду м. Києва від 23.10.2018 у справі №910/9228/18, яке не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили, тобто є доведеними.

Станом на 27.09.2018 Господарським судом Харківської області проводилось підготовче засідання, розгляд даної справи по суті розпочато лише з 09.10.2018.

Отже, місцевий господарський суд, з урахуванням об'єктивної можливості в підготовчому провадженні дізнатись про стан розгляду однорідних правовідносин, в тому числі на предмет дослідження фактичного виконання між сторонами умов спірного Договору, мав можливість призначити розгляд по суті на більш пізню дату та дослідити зміст вказаного рішення Господарського суду м. Києва, що б надало змоги повно та всебічно дослідити всі обставини даної справи та зазначене відповідало принципу правової визначеності, дотримавшись якого не існувало наявності на даний час двох судових рішень з різними висновками щодо одних і тих же фактичних обставин справи.

Таким чином, з урахуванням наведених приписів законодавства та взявши до уваги встановлений судом апеляційної інстанції факт виконання НВ "ТОВ" Лота обов'язків поставити товар, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015 в частині оплати 30 відсотків вартості поставленого обладнання в розмірі 102000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про визнання Договору на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015, що укладений між позивачем та відповідачем, таким, що фактично виконаний, судова колегія зазначає наступне.

Під час вирішення спору у справі господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст наведених норм діючого законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 86 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) від відповідача.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа, передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма (ст. 13) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Проте, як свідчать матеріали справи, позивачем необґрунтовано, яким чином обраний ним спосіб захисту шляхом заявлення вимоги про визнання Договору на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015, який укладений між позивачем та відповідачем, таким, що фактично виконаний, зможе забезпечити реальний та ефективний захист його порушеного (невизнаного) права.

Судова колегія зазначає, що обставини належного виконання НВ ТОВ "Лота" своїх зобов'язань за Договором на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015 встановлено як в рішенні Господарського суду м. Києва від 23.10.2018 у справі №910/9228/18, так і у даній постанові, а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за цим договором визнано обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. Відтак, підстав вважати, що задоволення окремої позовної вимоги про визнання правочину виконаним може призвести до реального та ефективного захисту порушених прав позивача у суду відсутні. Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга НВ ТОВ "Лота" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2018 у справі №922/2150/18/18 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 102000,00 грн., як таке, що прийнято із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; в скасованій частині приймається нове рішення про задоволення позовних вимог, а решті рішення є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Лота" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2018 у справі №922/2150/18 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2018 у справі №922/2150/18 - скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за Договором на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 65, код ЄДРПОУ 39045390) на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Лота" (03056, м. Київ, вул. Політехнічна, 6, корп. 5, прим. 10-1, код ЄДРПОУ 16289882) заборгованість за Договором на поставку обладнання №5/15 від 14.08.2015 в розмірі 102000 (сто дві тисячі) грн. 00 коп., судового збору 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за подання позовної заяви.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2018 у справі №922/2150/18 - залишити без змін.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Суддя: О.В. Плахов

Суддя: І.А. Шутенко

(У судовому засіданні 20.02.2019 проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 28.02.2019).