Рішення

від 06.02.2019 по справі 914/64/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2019 Справа №914/64/18

м. Львів

Суддя Господарського суду Львівської області Матвіїв Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: ОСОБА_1, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Білочка", м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Перетятка Романа Олеговича, м. Львів,

предмет позову : про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Білочка" від 29.04.2015 року, оформленого протоколом № 1, про визнання недійсним договору оренди від 01.01.2017 року № 1, про застосування наслідків недійсності договору оренди,

підстава позову : недійсність рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Білочка" від 29.04.2015 року, оформленого протоколом № 1, та недійсність договору оренди від 01.01.2017 року № 1,

за участю представників:

позивача : ОСОБА_5 - представник на підставі договору про надання правової допомоги від 07.02.2018 року, ордер №112702,

відповідача ФОП Перетятка Р.О.: Стрілецький Т.І. - представник на підставі договору про надання правової допомоги від 03.02.2018 року, ордер №013893,

відповідача ТОВ "Білочка" : не з'явився.

ПРОЦЕС

05.01.2018 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява учасника ТзОВ Білочка ОСОБА_1 від 02.01.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка та до Фізичної особи підприємця Перетятка Романа Олеговича про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка від 29.04.2015 року, оформленого протоколом № 1, та про визнання недійсним договору оренди від 01.01.2017 року № 1.

Ухвалою суду від 10.01.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 б/н від 02.01.2018 року залишено без руху. Ухвалою суду від 22.01.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву, підготовче засідання призначено на 21.02.2018 року, витребувано в Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка та в Перетятка Романа Олеговича оригінали протоколу №1 Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Білочка від 29.04.2015 року, Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка в редакції, затвердженій протоколом Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Білочка від 08.12.2008 року, свідоцтва про смерть від 05.05.2015 року серія І-СГ №391901.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося, що відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

12.02.2018 року відповідачем ФОП Перетятком Р.О. подано відзив на позовну заяву.

12.02.2018 року Управлінням державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради надано матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка .

21.02.2018 року позивачем подано відповідь на відзив.

У судовому засіданні 21.02.218 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів в Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради оригінали документів (протоколу Загальних зборів учасників ТзОВ Білочка №1 від 29.04.2015 року), які стали підставою для проведення наступної реєстраційної дії відносно ТзОВ Білочка , код ЄДР 13836237: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 27.05.2015 №14151070009006674; ОСОБА_7; Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради; зміна керівника юридичної особи, зміна підписантів .

02.03.2018 року Управлінням державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради виконано вимоги ухвали суду від 21.02.2018 року.

02.03.2018 року відповідачем ФОП Перетятком Р.О. подано заперечення на відповідь на відзив.

07.03.2018 року позивачем подано клопотання про призначення експертизи у справі.

У судовому засіданні 21.03.2018 року продовжено строк підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 11.04.2018 року.

21.02.2018 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, а 04.04.2018 року - заяву про зміну предмета позову, за результатами розгляду яких прийнято до провадження заяву про зміну предмета позову, подану 04.04.2018 року, відповідно до якої позивач просить "1. визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка від 29.04.2015 року, оформленого протоколом № 1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка від 29.04.2015 року; 2. визнати недійсним договір оренди №1 від 01.01.2017 року; 3. застосувати наслідки недійсності договору оренди №1 від 01.01.2017 року шляхом повернення фізичною особою-підприємцем Перетятком Романом Олеговичем Товариству з обмеженою відповідальністю Білочка нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 47,5 кв.м., що знаходиться за адресою Львівська область, м. Львів, пл. Кропивницького М.,1.".

Ухвалою суду від 11.04.2018 року призначено судову почеркознавчу експертизу у справі №914/64/18 та зупинено провадження у даній справі.

18.09.2018 року до суду надійшли матеріали справи №914/64/18 та висновок експерта №3724 від 12.09.2018 року.

26.09.2018 року поновлено провадження у справі.

19.10.2018 року відповідачем ФОП Перетятком Р.О. подано заяву про долучення доказів до матеріалів справи - висновку експертного дослідження ТОВ Львівський центр науково-технічних та незалежних експертно-криміналістичних досліджень №6 від 18.10.2018 р. та завлено клопотання про поновлення строку на його подання, задоволене судом 05.12.2018 року.

29.10.2018 року позивачем подано заперечення на заяву про долучення доказів.

05.11.2018 року відповідачем ФОП Перетятком Р.О. подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів - оригіналу протоколу від 29.04.2015 року.

07.11.2018 року відповідачем ТОВ Білочка подано відзив на позовну заяву з одночасним з'явленням клопотання про постановлення окремої ухвали, 15.11.2018 року подано клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву, задоволене судом 05.12.2018 року.

13.11.2018 року відповідачем ФОП Перетятком Р.О. надано пояснення на відзив, 26.11.2018 року подано клопотання про призначення експертизи.

У судовому засіданні 05.12.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Перетятка Р.О. про призначення експертизи, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 16.01.2019 року.

У судовому засіданні 16.01.2019 року відповідачем ФОП Перетятком Р.О. подано клопотання про відкладення розгляду справи. Судом відкладено розгляд справи на 28.01.2019 року.

У судовому засіданні 28.01.2019 року судом за участю представників сторін досліджено наявні у матеріалах справи докази, розпочато заслуховування судових дебатів. Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача ФОП Перетятка Р.О. щодо задоволення позовних вимог заперечив. судом оголошено перерву в судовому засіданні до 06.02.2019 року.

У судове засідання 06.02.2019 року з'явилися представники позивача та відповідача ФОП Перетятка Р.О. Судом розглянуто клопотання ТОВ Білочка про постановлення окремої ухвали та відмовлено у його задоволенні з підстав необгрунтованості, про що буде зазначено в мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка представника відповідача ТОВ Білочка , керівник якого був присутній у попередньому засіданні та повідомлений належним чином про дату та час наступного судового засідання під розписку, не є підставою для відкладення розгляду справи та не перешкоджає розгляду справи по суті в даному зсіданні.

У судовому засіданні 06.02.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв'язку з порушенням відповідачем, на переконання позивача, його корпоративних прав як учасника ТОВ "Білочка". Позивач стверджує, що на даний час є директором ТОВ "Білочка". Проте, їй стало відомо, що 27.05.2015 року без її згоди відбулася зміна керівника та підписанта товариства з померлого ОСОБА_8 на його сина Перетятка Романа Олеговича. Відповідне рішення прийняте Загальними зборами, оформлене протоколом від 29.04.2015 року, за відсутності кворуму (відповідні збори проводились без участі позивача, про дату та час проведення Загальних зборів позивач не повідомлявся, підпис, зазначений на протоколі від імені ОСОБА_1, нею не вчинявся), що є безумовною підставою для визнання таких рішень недійсними.

Крім цього, пов'язаними з визнанням недійсним рішення Загальних зборів від 29.04.2015 року позивач вважає вимоги про визнання недійним договору оренди, укладеного товариством в особі директора, призначеного на посаду оскаржуваним рішенням загальних зборів, та застосування наслідків недійсності такого правочину - договору оренди від 01.01.2017 року шляхом повернення майна його власнику. На думку позивача, оспорюваний договір оренди підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що у директора Перетятка Р.О. не було повноважень та обсягу дієздатності на укладення відповідного правочину, так як рішення Загальних зборів про обрання його директором товариства підлягають визнанню недійсними з наведених вище підстав. Договір оренди укладений з ФОП Перетятко Р.О., який в момент укладення договору, не проявивши розумну обачність, знав про відсутність у директора контрагента необхідних повноважень та неправомірність укладення такого правочину. Враховуючи, що договір оренди визнається недійсним, позивач також просить захистити своє порушене право шляхом повернення фізичною особою-підприємцем Перетятком Р.О. Товариству з обмеженою відповідальністю Білочка нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 47,5 кв.м., що знаходиться за адресою пл. Кропивницького М.,1, м. Львів. У подальшому, позивач обґрунтовував вимогу про повернення об'єкта оренди положеннями ст. 1212 ЦК України, а не ст.216 ЦК України.

Відповідач Фізична особа-підприємець Перетятко Роман Олегович позовні вимоги заперечує, стверджуючи, що участі в Загальних зборах 29.04.2015 року він не брав, хоча згідно з протоколом значився як запрошений; про покладення на нього Загальними зборами обов'язків директора товариства його повідомив учасник товариства - ОСОБА_8 та надав йому оригінал відповідного протоколу, який був використаний для проведення державної реєстрації змін; позивач був обізнаний з призначенням його на посаду директора та виконання ним обов'язків директора, не висловлювала будь-яких заперечень. Також відповідач стверджує, що 04.07.2017 року позивачем проведено одноособово збори учасників товариства та прийнято рішення про зміну директора товариства, складу підписантів та внесено інші зміни до установчих документів товариства, з того часу Перетятко Р.О. перестав виконувати обов'язки директора товариства. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди, відповідач вважає, що на момент укладення договору директор товариства не знав і не міг знати про те, що є сумніви в дійсності рішення загальних зборів, закріпленого в протоколі № 1 від 29.04.2015 року. За наслідками укладення договору оренди орендарем вчасно сплачувалась орендна плата, сума якої відповідає ринковій ціні і не є заниженою, протягом року дії оренди жодних претензій з боку ОСОБА_1 чи товариства орендареві не висувалось. Тому, укладаючи договір оренди, його сторони діяли добросовісно, а їх дії були спрямовані на настання реальних наслідків. Також відповідач звертає увагу, що у позовній заяві жодним чином не обгрунтовано порушення корпоративного права позивача укладенням договору оренди нежитлового приміщення, що є підставою для закриття провадження в частині цієї вимоги як непідсудної за предметом господарському суду .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Білочка" у відзиві зазначає про обгрунтованість позовних вимог і їх визнання. Стверджує, що проведені 29.04.2015 року Загальні збори є недійсними, внесення відомостей про Перетятка Р.О. як керівника товариства було безпідставним внаслідок неправомірних дій Перетятка Р.О, який подавав реєстратору пакет документів для проведення реєстраційних змін, повноважень на що від товариства у нього не було. На думку відповідача, укладення оспорюваного договору Перетятком Р.О. від імені товариства та від імені ФОП Перетятка Р.О. було лише формальною дією, спрямованою на протиправне позбавлення товариства права використовувати належне йому майно для здійснення власної господарської діяльності.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з положеннями Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Білочка" в редакції від 08.12.2008 року учасниками товариства є громадяни України ОСОБА_1 (частка у статутному капіталі товариства в розмірі 170 000,00 грн., що дорівнює 50%) та ОСОБА_8 (частка у статутному капіталі товариства в розмірі 170 000,00 грн., що дорівнює 50%).

29.04.2015 року Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Білочка" за порядком денним - обрання голови та секретаря зборів, про звільнення директора товариства, про призначення директора товариства, прийнято рішення про обрання головою Зборів ОСОБА_1, секретарем Зборів - Перетятка О.М., про звільнення ОСОБА_8 з посади директора товариства з 30.04.2015 року, про призначення на посаду директора товариства Перетятка Романа Олеговича з 01.05.2015 року.

Рішення Загальних зборів оформлені протоколом №1, відповідно до якого на зборах присутні засновники товариства: ОСОБА_1, ОСОБА_8, запрошені - Перетятко Р.О., та відповідно до якого за прийняті рішенні голосували за одноголосно.

05.05.2015 року ОСОБА_8 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.05.2015 року засновниками юридичної особи зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_8, який також вказаний як керівник.

З витягу станом на 01.03.2017 року вбачається, що перелік засновників товариства незмінний, однак, керівником та підписантом зазначено Перетятка Р.О., а 27.05.2015 року проведено реєстраційну дію №14151070009006674 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів. Наведене також підтверджується матеріалами реєстраційної справи, витребуваної судом, зокрема, згідно з матеріалами реєстраційної справи № 1_415_006674_25 том 1 27.05.2015 року Перетятком Р.О. подано документи для проведення реєстраційної дії внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах , а саме рішення уповноваженого органу управління про зміну керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори (примірник оригіналу), реєстраційну картку на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та долучено відповідну реєстраційну картку та протокол № 1 від 29.04.2015 року.

Згідно з записами від 05.07.2017 року за №14151050011006674 та №14151070012006674 проведено реєстраційні дії по зміні складу або інформації про засновників, по зміні відомостей про керівника юридичної особи. Відповідно, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом 10.07.2017 року засновником вказано ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду 340 000,00 грн.), керівником та підписантом - Перетятка Р.О.

07.09.2017 року ОСОБА_1 подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, щодо виключення Перетятка Р.О. з числа осіб, що мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, натомість про включення до таких осіб ОСОБА_1, про що подано рішення уповноваженого органу управління про міну керівника. 08.09.2017 року ОСОБА_1 також подано рішення про внесення змін до установчих документів і Статут, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно з матеріалами справи, 01.01.2017 року ТОВ "Білочка" (орендодавець) в особі директора Перетятка Р.О., що діє на підставі Статуту, та суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Перетятко Роман Олегович (орендар) уклали договір оренди № 1. Предмет договору оренди - приміщення, площею 47,5 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, пл. Кропивницького,1. Термін оренди - 01.01.2017-31.12.2018 з моменту підписання угоди з можливістю подальшого пролонгування.

Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.11.2017 року № 104569153 нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 47,5 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, площа Кропивницького М., 1, зареєстровані на праві власності за ТОВ Білочка .

Акт приймання-передачі майна сторонами не долучено до матеріалів справи, однак, сторони не заперечують фактичну передачу об'єкта оренди, користування орендарем об'єктом оренди.

У матеріалах справи наявні платіжні доручення за період січень 2017-січень 2018 років про сплату ФОП Перетятком Р.О. орендної плати товариству. Проте, в призначеннях платежу не ідентифіковано договору, на виконання якого здійснюються платежі.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник із підстав неправомірного, на думку позивача, проведення Загальних зборів товариства 29.04.2015 року, на яких призначено директора товариства - Перетятка Р.О., що мало подальшим наслідком укладення договору оренди від імені товариства вказаною особою, яка не мала повноважень на вчинення відповідного правочину.

Як встановлено вище, позивач, як до прийняття оспорюваного рішення, так і на даний час, є учасником ТОВ "Білочка", з часткою в статутному капіталі 50% на час проведення оскаржуваних зборів та 100% на даний час, тобто володіє правами учасника товариства, передбаченими ст.10 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію"), про що неодноразово наголошується Верховним судом, зокрема, у постановах від 21.02.2018 у справі № 910/31909/15, від 14.03.2018 у справі № 915/1073/16, від 17.07.2018 у справі № 911/1518/17.

Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію". Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (п. 2.14 постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 року Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин ).

Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах (ч. 5 ст.61 Закону України Про господарські товариства ).

Згідно з п. 9.6, п. 9.7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Білочка" в редакції від 08.12.2008 року письмові повідомлення про проведення зборів будуть надсилатися рекомендованим листом або підтвердженим факсом кожному учаснику не пізніше, як за 30 днів до дня проведення зборів. Повідомлення про збори учасників повинні надсилатися в такій формі, яка буде прийнята головою Зборів.

Щодо повідомлення позивача про скликання Загальних зборів 29.04.2015 року, суд зазначає, що в матеріалах справи немає доказів дотримання відповідачем порядку такого повідомлення, немає повідомлення про скликання Загальних зборів 29.04.2015 року, доказів його надіслання учасникам, зокрема, позивачу. Тобто, позивач не повідомлявся про проведення загальних зборів 29.04.2015 року, що не відповідає вимогам ч. 5 ст.61 Закону України Про господарські товариства .

Відповідно до ст. 60 Закону України Про господарські товариства в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Аналогічна умова передбачена Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білочка" в редакції від 08.12.2008 року, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення 29.04.2015 року.

У протоколі № 1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Білочка" від 29.04.2015 року зазначено, що на зборах присутні засновники товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_1 Проте, у процесі розгляду справи було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у документі - протокол № 1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка від 29.04.2015 року ОСОБА_1, чи іншою особою (в передостанньому рядку) між словами Голова зборів та ОСОБА_1. ; чи виконано підпис від імені ОСОБА_8 у документі - протокол № 1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка від 29.04.2015 року ОСОБА_8, чи іншою особою (в останньому рядку) між словами Секретар зборів та ОСОБА_8. .

12.09.2018 року Львівським науково-дослідним інститутом судової експертизи складено висновок № 3724 криміналістичної експертизи з дослідження підписів, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1, розташований у передостанньому рядку між словами Голова зборів та ОСОБА_1. у протоколі № 1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка від 29.04.2015 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідування справжніх підписів ОСОБА_1; підпис від імені ОСОБА_8, розташований у передостанньому рядку між словами Секретар зборів та ОСОБА_8. у протоколі № 1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка від 29.04.2015 року, виконаний не ОСОБА_8, а іншою особою з наслідування справжніх підписів ОСОБА_8

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч.1 ст. 98 ГПК України).

Згідно зі ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд звертає увагу, що відповідачем ФОП Перетятком Р.О. було подано висновок експертного дослідження № 6 від 18.10.2018 року, складений ТОВ Львівський центр науково-технічних та незалежних експертно-криміналістичних досліджень , згідно з яким виконавцем підпису у протоколі № 1 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Білочка від 29.04.2015 року, у графі Секретар зборів , є не Перетятко Роман Олегович від імені ОСОБА_8, а інша особа; у графі Голова зборів , є не Перетятко Роман Олегович від імені ОСОБА_1, а інша особа. Однак, як і при вирішенні клопотання відповідача про призначення експертизи від 26.11.2018 року, суд звертає увагу, що позивач не стверджував і не покладав в основу позову обставину вчинення підписів на протоколі № 1 Перетятком Р.О., тому доводити чи спростовувати таку обставину для вирішення наявного у даній справі спору немає підстав. Відповідачем також долучено примірник оригіналу протоколу № 1 від 29.04.2015 року, який, за його словами, був предметом дослідження відповідного експертного дослідження. Однак, суд зазначає, що оригінал протоколу, який не може викликати сумнівів, знаходиться в матеріалах реєстраційної справи № 1_415_006674_25 том 1, яка витребовувалась судом за клопотання позивача. Саме такий протокол був об'єктом дослідження Львівським науково-дослідним інститутом судової експертизи при складенні висновку № 3724, про що наявна відмітка Львівського НДІСЕ. З опису документів, що надавалися 27.05.2015 року Перетятком Р.О. для проведення реєстраційної дії, вбачається, що рішення уповноваженого органу управління про зміну керівника надано в оригіналі заявником - Перетятком Р.О. Відповідно, враховуючи неможливість існування документа в кількох примірниках оригіналу, знаходження оригіналу протоколу № 1 в матеріалах реєстраційної справи, суд не може вважати допустимим доказом - оригіналом протоколу № 1 від 29.04.2015 року долучений 05.11.2018 року протокол № 1 від 29.04.2015 року, на підставі якого проводилось експертне дослідження № 6 від 18.10.2018 року.

Враховуючи досліджені докази в їх сукупності, за обставин відсутності доказів повідомлення позивача про скликання Зборів 29.04.2015 року, за наявності заперечень позивача щодо його участі в Загальних зборах 29.04.2015 року, беручи до уваги висновки проведеного експертного дослідження та встановлення, що учасники товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_8 протокол № 1 від 29.04.2015 року не підписували, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 участі в проведенні Загальних зборів 29.04.2015 року не брала, а відповідно, і про відсутність кворуму на Загальних зборах 29.04.2015 року. Наведене є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколом № 1.

Відповідно до п. г ч.1 статті 41 Закону України Про господарські товариства до компетенції зборів товариства належить, зокрема, утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства. Вказане повноваження Загальних зборів згідно з п. 9.2.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка віднесене до виключної компетенції вищого органу управління товариством.

Враховуючи відсутність кворуму на Загальних Зборах 29.04.2015 року, Збори не вважаються такими, що відбулися, а рішення, оформлені протоколом № 1, про звільнення ОСОБА_8 з посади директора з 30.04.2015 року та про призначення на посаду директора товариства Перетятка Романа Олеговича з 01.05.2015 року, підлягають визнанню недійсними. Відповідно, позовна вимога про визнання недійсними вказаного рішення є обґрунтовано заявленою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білочка" - емітента корпоративних прав позивача та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо решти позовних вимог, заявлених до іншого відповідача Фізичної особи-підприємця Перетятка Романа Олеговича, суд зазначає наступне.

Як встановлено вище, Фізична особа-підприємець Перетятко Роман Олегович та ТОВ "Білочка" в особі директора Перетятка Р.О. 01.01.2017 року уклали договір оренди нежитлового приміщення, площею 47,5 кв.м.

Верховний суд України у постанові від 13 березня 2017р. у справі № 6-147цс17 зробив висновки, що рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, вони мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Таким чином, якщо суд визнає недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття. Проте для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з огляду на порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнане недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, згідно з яким виконавчий орган діяв на момент укладення договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Враховуючи визнання недійсними рішень Загальних зборів від 29.04.2015 року, Перетятко Роман Олегович не вважається таким, що був наділений повноваженнями директора ТОВ Білочка . Досліджуючи наявність обставин для визнання недійсним договору оренди в загальному порядку, суд звертає увагу на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У матеріалах справи немає доказів уповноваження Перетятка Романа Олеговича на вчинення від імені ТОВ Білочка правочинів, а враховуючи встановлені вище обставини недійсності рішення Загальних зборів про призначення його директором, то і відсутні докази наявності у нього повноважень директора, передбачених Статутом товариства.

ФОП Перетятко Р.О. стверджує, що на момент укладення договору він як директор товариства не знав і не міг знати про те, що є сумніви в дійсності рішення загальних зборів від 29.04.2015 року, за наслідками укладення договору оренди орендарем вчасно сплачувалась орендна плата, сума якої відповідає ринковій ціні і не є заниженою, сторони діяли добросовісно, а їх дії були спрямовані на настання реальних наслідків. Щодо таких тверджень, якими відповідач обґрунтовує заперечення позовних вимог, суд зазначає таке.

Зі змісту протоколу № 1 від 29.04.2015 року вбачається, що Перетятко Р.О. був запрошений на збори. Проте, представник ФОП Перетятка Р.О. стверджує, що особисто Перетятко Р.О. участі в зборах не брав і про призначення його директором товариства довідався від батька після проведення зборів. Однозначних і достатніх доказів для встановлення обставини присутності чи відсутності Перетятка Р.О. на Загальних зборах 29.04.2015 року у даній справі немає. Немає також доказів виявлення Перетятком Р.О., який у жодних правовідносинах з товариством не перебував, бажання, намірів чи обізнаності бути призначеним на посаду директора товариства. Тобто, непогоджене з Перетятком Р.О. призначення його на посаду директора ТОВ Білочка не могло при виявленні особою розумної обачності під час виконання обов'язків директора товариства не викликати сумнівів у відповідної особи.

Відсутність заперечень зі сторони позивача протягом дії договору оренди не можуть підтверджувати заперечення ФОП Перетятка Р.О., адже, як зазначив Верховний суд у постанові від 25.04.2018 року у справі №710/2175/15-ц, стаття 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.

Щодо наслідків виконання договору оренди та ринкової ціни об'єкта оренди, то такі твердження сторони суд вважає необґрунтованими, адже платіжні доручення за період січень 2017-січень 2018 років про сплату ФОП Перетятком Р.О. орендної плати товариству не містять вказівки на оспорюваний договір, а сам договір даних щодо вартості майна, у тому числі ринкової ціни об'єкта оренди, не містить. Разом з тим, предметом спору у даній справі не є сума стягнення по договору оренди чи визначення сторонами розміру орендної плати, тому обставина дійсної ринкової вартості об'єкта оренди не досліджувалась та не доводилась в межах даного спору.

Аналізуючи твердження добросовісності дій сторін при укладенні договору оренди, суд зазначає, що оскаржуваний договір оренди фактично укладений однією зацікавленою у вчиненні правочину особою. Так, договором визнається домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Частиною 3 ст. 238 ЦК України передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом. У даному випадку Перетятко Р.О. виступав як директор товариства - зі сторони орендодавця, та як фізична особа-підприємець - зі сторони орендаря. Тобто, фактично Перетятко Р.О. уклав договір оренди від імені обох сторін договору, у зв'язку з чим, договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи.

Враховуючи наведене, дослідивши докази та обставини справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що договір оренди від 01.01.2017 року укладений від імені товариства особою без наявності відповідних повноважень та від імені обох сторін в інтересах однієї особи, що не відповідає законодавчо встановленим вимогам до вчинення правочину, передбачених ч. 2 ст. 203 та ст.238 ЦК України.

Суд не вважає обґрунтованими заперечення відповідача ФОП Перетятка Р.О. про необхідність закриття провадження в частині вимоги про визнання недійсним договору оренди та зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.21 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, зокрема, між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), пов'язані з діяльністю такої юридичної особи.

Відповідно, вимога про визнання недійсним договору оренди заявлена позивачем як похідна вимога у корпоративному спорі, оскільки є пов'язаною з вимогою про визнання недійсним рішення Загальних зборів від 29.04.2015 року, результатом вирішення якої обгрунтовується відсутність у директора повноважень на вчинення правочину. Тобто, від вирішення основної вимоги залежить вирішення наступної вимоги. Крім цього, чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними. Верховний суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.05.2018 року у справі № 522/11043/14-ц (провадження № 61-5024св18) висловив позицію, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правом оспорювати правочин і вимагати застосування реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, які не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" визначено права учасників товариства: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

З аналізу положень статті 16 ЦК України та статті 4 ГПК України, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Окрім того, відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору. Тобто незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, такий спір підвідомчий господарським судам. Так, у постанові від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 колегія суддів Верховного суду наголосила на тому, що аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав (аналогічний висновок висловлено і у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 916/2872/16).

У постанові від 06.06.2018 у справі № 908/1029/16 Касаційний господарський суд у складі Верховного суду зазначив, що особа, яка володіє корпоративними правами, має право очікувати від їх реалізації, зокрема, матеріальне благо, не може бути обмежена у судовому захисті своїх прав; має право будь-яким не забороненим способом захищати свої права і свободи від порушення і протиправних посягань.

Враховуючи наведене та обставини даної справи, а також позицію Великої палати Верховного суду, висловлену у постанові від 12.09.2018 року у справі № 308/11659/16-ц, суд вважає, що існує спір учасника (засновника) господарського товариства з цим товариством, пов'язаний зі здійсненням ним діяльності, що, на думку позивача, впливає на її права. Такий спір виник з корпоративних правовідносин, а тому має розглядається за правилами господарського судочинства. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на вимоги учасника (засновника) господарського товариства про визнання недійсним укладеного цим товариством договору поширюється юрисдикція господарського суду незалежно від того, чи заявлені іншими відповідачами у справі фізична особа як сторона оспорюваного договору та приватний нотаріус, який цей договір посвідчив (див. також висновки, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 902/458/16).

Відповідно, суд доходить висновку, що укладення договору оренди за встановлених вище обставин порушує корпоративні права ОСОБА_1 учасника товариства з часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 50 % на час зміни директора товариства та укладення договору оренди, адже спірний правочин вчинено з порушенням корпоративних прав позивача на управління справами товариства. Заперечення відповідача про те, що відсутні докази порушення спірним договором корпоративних прав позивача, є безпідставними та не відповідають положенням статті 92, 97, 98, 145 Цивільного кодексу України, 167 Господарського кодексу України, статті 59 Закону України "Про господарські товариства", аналіз яких в їх сукупності свідчить про те, що учасник товариства має право на участь в управлінні господарською діяльністю товариства через органи товариства. Відповідно, позивач як фактично єдиний учасник товариства (після 05.05.2015 року у зв'язку зі смертю іншого учасника товариства ОСОБА_8.) наділений суб'єктивним правом на здійснення повноважень власника майна (аналогічні висновки зазначені Касаційним господарським судом у складі Верховного суду у постанові від 02.05.2018 року у справі № 923/20/17).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовна вимога про визнання недійсним договору оренди № 1 від 01.01.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білочка" та суб'єктом підприємницької діяльності Перетятком Романом Олеговичем, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач вважає, що майно, передане в користування відповідачу ФОП Перетятку Р.О. як об'єкт оренди, підлягає поверненню власнику такого майна - Товариству з обмеженою відповідальністю "Білочка", на підставі ст.1212 ЦК України, а не на підставі ст.216 ЦК України, про що зазначав у заяві про зміну предмету позову, оскільки таке було передане на підставі, яка згодом відпала. Суд звертає увагу що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, тому помилкове посилання позивача на іншу правову норму ніж та, яка має бути застосована до спірних правовідносин, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (позиція Верховного суду, наведена у постанові від 14.02.2018 року у справі № 910/13195/17). Тобто, позивач має право змінити норму права, на підставі якої заявляє позовні вимоги, відповідно до обраного способу захисту. Більше того, застосувати правильну норму права повинен суду, виходячи з обраного способу захисту, який у даному зводиться до повернення товариству майна - об'єкта оренди.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ГПК України).

Верховний суд у постанові від 28.02.2018 року у справі № 923/1106/16 констатував, що встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Матеріалами справи підтверджено, що нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 47,5 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, площа Кропивницького М., 1, зареєстровані на праві власності за ТОВ Білочка . Позивач, не змінюючи формулювання позовної вимоги, заявленої на підставі ст. 216 ЦК України, вважає необхідним застосування до правовідносин положення ст.1212 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Водночас, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

У даному випадку позивач наполягає на поверненні орендарем майна, що було об'єктом оренди за договором, який визнається недійсним, тобто, заявляє вимогу саме стороні недійсного правочину, що відповідає наведеним вище вимогам. У свою чергу відповідач ФОП Перетятко Р.О. спрямовував свої доводи на те, що підписи на оспорюваному протоколі Загальних зборів учасників товариства вчиняв не він, а також, що він не знав про відсутність у нього повноважень на вчинення відповідного правочину, у зв'язку з чим позивач у судових засіданнях підтримував позовну вимогу з посиланнями на положення ст. 1212 ЦК України, яка надає позивачу право на повернення об'єкта незалежно від поведінки набувача, мотивів чи обставин набуття об'єкта.

У цій частині суд звертає увагу на висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2016 р. (п.1.8.5). Так, положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Конструкція ст. 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Враховуючи встановлені вище обставини стосовно того, що договір оренди суд визнає недійсним, та положення ч. 1 ст. 236 ЦК України стосовно моменту недійсності правочину, суд зазначає, що договір оренди № 1 від 01.01.2017 року вважається недійсним з моменту його вчинення. Тобто, об'єкт оренди перебував та перебуває в користуванні ФОП Перетятка Р.О. без достатніх правових підстав. Верховний суд у постанові від 03.10.2018 року в справі № 288/383/15-ц вказав, що для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

Відповідно, право позивача як єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Білочка" підлягає повному та ефективному захисту у спосіб повернення майна, переданого по недійсному договору оренди від 01.01.2017 року. Дотримуючись завдань господарського судочинства, не виходячи за межі заявлених вимог, беручи до уваги висловлені в останніх судових засіданнях позивачем обґрунтування вимоги положеннями ст.1212 ЦК України, застосування яких допускається як субсидіарний спосіб захисту порушеного права особи до реституції, суд вважає достатнім формулювання задоволеної позовної вимоги шляхом зобов'язання орендаря повернути об'єкт оренди орендодавцю, без твердження про застосування наслідків недійсності договору оренди. При цьому, суд звертає увагу, що суть позовної вимоги полягає в фактичному поверненні майна - об'єкта оренди орендодавцю, і її задоволення у зазначений спосіб її суті не змінює.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо клопотання відповідача ТОВ Білочка про постановлення окремої ухвали, суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення у зв'язку з наступним. Так, сторона, подаючи відзив на позовну заяву 07.11.2018 року, просить постановити окрему ухвалу стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, стосовно вчинення реєстраційної дії, щодо ТзОВ Білочка - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах ТзОВ Білочка від 27.05.2015 р., щодо зміни керівника ТзОВ Білочка на підставі підробленого протоколу № 1 Загальних зборів Учасників товариства з обмеженою відповідальністю Білочка від 29.04.2015 р. та особою, яка немала повноважень від ТзОВ Білочка на подання документів державному реєстратору для проведення вказаної реєстраційної дії. Реєстраційний номер справи 1_415_006674_25.

Відповідно до ч.1 ст.246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Заявляючи клопотання, сторона не вказує, особи чи органу, якими допущено порушення законодавства чи недоліки в їх діяльності, як і не конкретизовано, які саме вимоги якого законодавства порушено, тоді як згідно з ч. 5 ст. 246 ГПК України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Крім цього, предметом спору в даній справі не є оскарження реєстраційних дій від 27.05.2015 року, і суд не здійснював дослідження чи встановлення обставин вчинення такої реєстраційної дії. Більше того, сторона, заявляючи відповідне клопотання, жодним чином не обґрунтувала необхідності вжиття судом відповідних дій.

Враховуючи наведене, заявником не наведено і судом не встановлено фактів порушень законодавства, які були б достатньою підставою для постановлення окремої ухвали. Відповідно, клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно до задоволених стосовно кожного з них позовних вимог. Суд звертає увагу, що зазначене судом формулювання вимоги про повернення об'єкта оренди не змінює заявленої позовної вимоги по суті і така вважається задоволеною у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білочка" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Білочка" (код ЄДР 13836237, 79018, Львівська обл., місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 125) від 29.04.2015 року, оформленого протоколом № 1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Білочка" від 29.04.2015 року.

3. Позовні вимоги до Фізичної особи-підприємця Перетятка Романа Олеговича (код ЄДР НОМЕР_1, АДРЕСА_1) задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним договір оренди № 1 від 01.01.2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білочка" (код ЄДР 13836237) та суб'єктом підприємницької діяльності Перетятком Романом Олеговичем (код ЄДР НОМЕР_1).

5. Зобов'язати повернення Фізичну особу-підприємця Перетятка Романа Олеговича (код ЄДР НОМЕР_1, АДРЕСА_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Білочка" (код ЄДР 13836237, 79018, Львівська обл., місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 125) нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 47,5 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, площа Кропивницького М., 1.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білочка" (код ЄДР 13836237, 79018, Львівська обл., місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 125) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, АДРЕСА_2) 1 762,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Перетятка Романа Олеговича (код ЄДР НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, АДРЕСА_2) 3 524,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 27.02.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.