Постанова

від 30.01.2019 по справі 2-257/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 2-257/10

провадження № 61-38182св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

стягувач - Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

заявник (правонаступник стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія ,

боржники: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року у складі суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія (далі - ТОВ ФК Довіра та Гарантія ) звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк (далі - АКІБ УкрСиббанк ), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування заяви зазначало, що Орджонікідзевським районним судом м. Харкова 15 березня 2012 року видано виконавчий лист по справі № 2-257/10 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , заборгованості за кредитним договором № 1101504900 від 03 липня 2006 року в розмірі 165 936, 64 доларів США. За вказаними виконавчими листами відкрито виконавче провадження, яке до теперішнього часу не закінчено.

21 вересня 2015 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ ФК Довіра та Гарантія укладено договір факторингу № 26, за умовами якого до товариства перейшло право вимоги за кредитним договором № 1101504900 від 03 липня 2006 року.

Посилаючись на викладене, заявник просив змінити стягувача - АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , на ТОВ ФК Довіра та Гарантія .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Горчакової О. І. у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю передбачених цивільним процесуальним законом та Законом України Про виконавче провадження підстав для заміни сторони виконавчого провадження.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ ФК Довіра та Гарантія задоволено.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2017 року скасовано, заяву ТОВ ФК Довіра та Гарантія задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів, виданих на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2010 року у справі № 2-257/10 за позовом АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1101504900 від 03 липня 2006 року, з АКІБ УкрСиббанк на ТОВ ФК Довіра та Гарантія .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно вимог чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях за волевиявленням сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва, а тому можлива на будь-якій стадії процесу, включаючи виконання судового рішення. Звернення правонаступника ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія , до якого на підставі договору факторингу перейшло право вимоги за кредитним договором, із заявою про заміну сторони виконавчого провадження відповідає вимогам статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У червні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності боржника ОСОБА_4, якого не було повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості захистити свої права. Крім того, судом апеляційної інстанції не досліджувалися оригінали документів, що підтверджують право вимоги ТОВ ФК Довіра та Гарантія за кредитним договором, та ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 березня 2017 року про відмову в задоволенні заяви ТОВ ФК Довіра та Гарантія про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Сторони не скористалися своїм правом та не подавали до суду відзивів на касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Повістки про виклик до Апеляційного суду Харківської області на 26 березня 2018 року, 07 травня 2018 року, 22 травня 2018 року надсилалися ОСОБА_4 на адресу: Харківська область, місто Чугуїв, вулиця Юбілейна, 70, натомість останнім у скаргах та заявах, надісланих суду, зазначалося місце проживання - місто Харків, провулок Люботинський, 20. Повістки повернулися без вручення адресату з поштовою відміткою про відсутність у місті Чугуєві вулиці Юбілейної (Ювілейної).

Таким чином, матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції, оскільки не отримав повістки про виклик до суду та не був присутнім у судовому засіданні, а повернуті листи без їх вручення адресату не свідчать про фіксацію факту належного його повідомлення.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , а також грубим порушенням вимог статей 128-130, 372 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Частиною першою статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі Надточій проти України (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно з частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Відомості про те, що ОСОБА_4 був належним чином повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_4 знати про час і місце судових засідань (частина друга статті 6 ЦПК України 2004 року ), що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Віктор Назаренко проти України від 03 жовтня 2017 року та у справі Лазаренко та інші проти України від 27 червня 2017 року).

Наведене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 20 вересня 2018 року № 14-280цс18.

Апеляційний суд, у порушення вимог пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України , розглянув справу за відсутності боржника ОСОБА_4, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, про що останній зазначає у касаційній скарзі, й відповідно не перевірив його доводи щодо відсутності доказів на підтвердження права вимоги ТОВ ФК Довіра та Гарантія за кредитним договором від 03 липня 2006 року та наявності ухвали суду про відмову товариству у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженню, що є підставою для закриття провадження у даній справі.

Враховуючи викладене, постанову суду апеляційної суду необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний