Постанова

від 25.02.2019 по справі 922/4327/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р. Справа № 922/4327/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків вх. №68 Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2018 р. у справі № 922/4327/16 (суддя - Рильова В.В., повний текст складено та підписано 06.12.2018 р.)

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Елекс , м. Харків

про стягнення 134 832,07 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позивач) звернулося з позовом до господарського суду Харківської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Елекс (далі - ТОВ Фірма Елекс , відповідач) заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1752 від 12.04.2000 р. та додатковою угодою № 16 від 11.10.2013 р. у сумі 26 648,74 грн. та пені в сумі 3 696,81 грн.

Під час розгляду справи господарським судом Харківської області відповідачем надано суду заяву про застосування позовної давності до позовних вимог Харківської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень (будівлі) № 1752 від 12.04.2000 р.

Згідно із заявою про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 42 621,64 грн. та пеню в сумі 8 800,83 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.02.2017 р. прийнято заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про збільшення позовних вимог до розгляду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.02.2017 р. позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по орендній платі в сумі 42 621,63 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 142,16 грн.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1752 від 12.04.2000 р. припинив свою дію 12.10.2015 р. внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, оскільки необхідною передумовою для продовження дії цього договору оренди, в силу вимог ч. 2 ст. 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди є проведення нової оцінки орендованого майна з метою визначення нового розміру орендної плати, що є істотною умовою договору.

З огляду на відсутність в матеріалах справи підписаного акту приймання-передачі майна та посилаючись на п. 3.4. договору оренди (в редакції додаткової угоди № 16 від 11.10.2013 р.), суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині суми основного боргу, а в частині позову про стягнення пені господарський суд Харківської області залишив ці позовні вимоги без розгляду у зв'язку з відсутністю належного розрахунку.

При цьому, господарський суд Харківської області зазначив, що заборгованість з орендної плати виникла за період з 28.09.2015 р. по 31.01.2017 р., тому позивачем не пропущено позовну давність, визначену ст. 257 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.03.2017 р. виправлено допущені описки у рішенні суду, зокрема, щодо присуджених до стягнення сум грошових коштів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 р. рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2017 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 39 922,00 грн. основної заборгованості по орендній платі та 5 085,62 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1752 від 12.04.2000 р. не був продовжений в порядку п. 10.5. договору, оскільки строк дії договору закінчився 12.10.2015 р. у зв'язку з тим, що чинним законодавством встановлено обов'язкову умову як підставу для поновлення договору оренди комунального майна - проведення переоцінки об'єкта оренди, а остання оцінка об'єкту є застарілою.

З огляду на відсутність підписаного сторонами акту приймання-передачі спірного майна, встановивши обов'язок відповідача щодо здійснення оплати оренди до фактичного повернення майна згідно з умовами договору, Харківський апеляційний господарський суд перевірив розрахунок основної заборгованості в сумі 42 621,64 грн. за період з вересня 2015 року по січень 2017 року, зроблений позивачем, та зазначив про здійснення відповідачем часткової оплати 06.10.2015 р. в сумі 6 271,83 грн. та 05.11.2015 р. в сумі 4 173,36 грн., що стало підставою для здійснення судом власного розрахунку суми боргу та, відповідно, пені.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2017 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 р. та рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2017 р. у справі № 922/4327/16 скасовано, справу № 922/4327/16 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Скасовуючи зазначені судові рішення попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що висновки щодо припинення договору оренди з 12.10.2015 р. та можливості застосування до регулювання правовідносин між сторонами у період з 28.09.2015 р. по 31.01.2017 р. його положень є такими, що суперечать один одному.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2017 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване, зокрема, тим, що договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1752 від 12.04.2000 р. припинив свою дію 12.10.2015 р. внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, оскільки оцінка орендованого майна є застарілою, а нова не була проведена. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зобов'язання між сторонами за договором оренди припинилися, тому у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу орендної плати та пені згідно з умовами договору після припинення його дії.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 р. рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2017 р. залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.02.2018 р. визнано таким, що не підлягає виконанню судовий наказ від 08.06.2017 р. у справі № 922/4327/16.

Постановою Верховного Суду від 04.06.2018 р. рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2017 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 р. скасовано, справу № 922/4327/16 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Приймаючи дану постанову, судом касаційної інстанції зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку стосовно того, що необхідною умовою для продовження дії договору оренди є проведення нової оцінки орендованого майна. Посилання судів попередніх інстанцій на ч. 2 п. 10.5. договору, як на підставу для припинення дії договору, Верховний Суд визнав помилковим, оскільки підставою для продовження договору є відсутність заяви сторони про припинення договору, а ч. 2 п. 10.5 договору передбачає лише необхідність проведення оцінки, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як 3 роки тому. Верховний Суд визнав висновок про припинення дії договору помилковим, а висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення орендної плати - передчасними.

У постанові від 04.06.2018 р. Верховним Судом також зроблено вказівку на те, що судами не досліджувалися обставини щодо повернення відповідачем та прийняття позивачем орендованого майна.

Отже, в мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 04.06.2018 р. викладені наступні вказівки щодо:

- встановлення факту повернення відповідачем орендованого майна, підписання акта приймання-передачі майна;

- встановлення факту наявності та розміру заборгованості по орендній платі та пені і, в залежності від встановленого та відповідно з чинним законодавством та прийняття відповідного рішення.

12.09.2018 р. позивач нарочним звернувся до суду першої інстанції із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 95 857,27 грн., пеню в сумі 38 974,80 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2018 р. продовжено підготовче провадження у справі № 922/4327/16 на 30 днів, прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням, що відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2018 р. позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 93 469,32 грн. основної заборгованості по орендній платі, 10 246,06 грн. пені та 2 640,58 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що договір оренди є пролонгованим, а його умовами передбачено оплату орендної плати до фактичного повернення майна, доказів здійснення чого сторонами до матеріалів справи не надано.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку про сплив спеціальної позовної давності щодо заявленої до стягнення пені за період з 06.11.2015 р. по 14.02.2017 р., а також щодо пені, заявленої під час нового розгляду справи - по 22.08.2018 р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 2 387,95 грн. та пені в сумі 28 728,74 грн. за договором оренди № 1752 від 12.04.2000 р., та прийняти нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що заборгованість по орендній платі за договором оренди № 1752 від 12.04.2000 р. в сумі 95 857,27 грн. виникла в період з 03.10.2015 р. по 31.07.2018 р., а заборгованість по пені в сумі 38 974,80 грн. виникла в період з 18.10.2015 р. по 22.08.2018 р., з урахуванням оплати орендної плати за договором оренди по 30.11.2015 р., що підтверджується розрахунком заборгованості по орендній платі та пені, який додано до заяви про збільшення позовних вимог від 11.09.2018 р.

29.01.2019 р. відповідач, в строк, визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 р., за допомогою підприємства поштового зв'язку надіслав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідач, стверджуючи, що договір оренди № 1752 від 12.04.2000 р. є нікчемним правочином, спрямованим на незаконне заволодіння майном територіальної громади, що є порушенням публічного порядку, та майном у вигляді грошей юридичної особи - орендаря, оскільки:

- даний договір укладений неправомочним суб'єктом від імені орендодавця;

- предметом даного договору є об'єкт нерухомості, право власності на яке не зареєстровано, та який є бомбосховищем і тиром (об'єктом у вигляді захисної споруди цивільного захисту, передача яких в оренду заборонена чинним законодавством);

- строк дії даного договору є фактично необмеженим, що порушує право орендаря на свободу договору та свободу волевиявлення щодо подовження договору, договір укладений з метою ухилення від виконання вимог чинного законодавства щодо нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації;

- предмет нерухомості не може використовуватися орендарем у зв'язку з відсутністю можливості отримати комунальні послуги (газо-, водо-, теплопостачання, послуги водовідведення та електрифікації).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2000 р. між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради, як орендодавцем, та ТОВ "Елекс", як орендарем, укладений договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1752, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвальної частини №№ I, Iа, Iб, загальною площею 54,4 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 5, літ "Ап" та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс".

Факт передачі майна, яке є предметом даного договору оренди, підтверджується актами прийому-передачі до орендного користування нежитлових приміщень (будівлі) від 12 квітня 2000 року, 12 жовтня 2011 року, 12 жовтня 2013 року (том 1, арк. с. 16, 22, 33).

Сторонами неодноразово вносилися зміни до договору щодо продовження строку його дії та розміру орендної плати, які оформлювалися відповідними додатковими угодами.

Додатковою угодою № 16 від 11 жовтня 2013 року договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1752 від 12 квітня 2000 року викладений в новій редакції.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.5 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Харкова та пропорції її розміру, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 566/11 від 23.12.2011 р. Базова орендна плата становить за жовтень 2013 року - 1 476,45 грн. Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця.

За умовами п. 3.4 договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору у відповідності до п. 10.6 договору.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, включаючи день проплати, (п. 3.10 договору).

Згідно з п. 3.11. договору, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу з орендної плати.

Додатковою угодою № 17 від 27.10.2014 р. строк дії договору визначено з 12.10.2014 по 12.10.2015.

Відповідно до п. 10.5. договору оренди (в редакції додаткової угоди № 16 від 11.10.2013), у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. У разі якщо на момент подовження дії договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди проводиться оцінка об'єкта оренди.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати станом на 22.08.2018 р. в розмірі 95 857,27 грн. за період з 03.10.2015 р. по 31.07.2018 р. та пеню в розмірі 38 974,80 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України та частини першої 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 285 Господарського кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, а орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Статтею 284 Господарського кодексу України та статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Статтею 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України та статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Частиною четвертою статті 248 Господарського кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України також передбачено правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Досліджуючи правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 04.06.2018 р. дійшов висновку про те, що договір оренди є пролонгованим, оскільки за умовами п. 10.5. договору підставою для продовження його дії є відсутність заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2.3. договору оренди (в редакції додаткової угоди № 16 від 11.10.2013), майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Матеріали справи не містять акту приймання-передачі нежитлових приміщень підвальної частини №№ І, Iа, Iб, загальною площею 54,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 5, літ "Ап". Інші належні та допустимі докази того, що ТОВ Фірма "Елекс" в добровільному порядку повернуло майно в матеріалах справи відсутні, тому висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач не повернув об'єкт оренди позивачеві, є правомірним.

Разом з тим, листування між ТОВ Фірма "Елекс" та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради стосовно необхідності звільнення нежитлових приміщень та складання акту приймання-передачі не є належним доказом фактичного повернення приміщень позивачеві.

Крім того, умовами договору оренди в редакції додаткової угоди № 16 від 11 жовтня 2013 року визначено обов'язки відповідача, як орендаря, щодо забезпечення збереження орендованого майна (п. 4.6. договору). Також, у разі затримання повернення майна орендареві орендар несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 4.16. договору).

Проте, відповідач, який для повернення орендованих приміщень мав, зокрема, звернутись до Управління у відділ маркетингу та менеджменту (м-н Конституції, 16, 3 поверх, кімната № 21), про що позивач зазначив у листі № 6132 від 07.04.2017, свого обов'язку не виконав, а також порушив умови договору щодо забезпечення збереження орендованого майна.

Враховуючи факт пролонгації договору оренди, за приписами ст. 795 ЦК України даний договір діє до моменту передачі майна по акту приймання-передачі орендодавцеві, тому, з огляду на умови п. 3.4. договору позивач має правові підстави для нарахування орендної плати ТОВ Фірма Елекс за користування об'єктом оренди.

При цьому, ТОВ Фірма Елекс 06.10.2015 р. здійснено оплату на суму 6 271,83 грн. та 05.11.2015 р. на суму 4 173,36 грн., які зараховані позивачем на погашення боргу орендаря за користування майном у серпні, вересні та частково у жовтні 2015 року.

Дослідивши правильність та обґрунтованість розрахунку позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з урахуванням своєчасного погашення відповідачем орендної плати за вересень 2015 року (до 15.10.2015 р.), з огляду на умови п. 3.11. договору оренди, відсутні підстави для нарахування пені за даний період, тому проведена орендарем 05.11.2015 р. оплата в сумі 4 173,36 грн. спрямовується безпосередньо на погашення суми боргу за користування нерухомим майном з 01.10.2015 р. по 31.10.2015 р. в сумі 2 590,44 грн. Отже, відповідачем повністю погашена заборгованість за користування нерухомим майном у жовтні 2015 року в сумі 2 590,44 грн.

Умовами договору оренди не передбачено можливості зарахування суми переплати в оплату майбутніх платежів, тому, враховуючи приписи ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення вимог за грошовими зобов'язаннями, місцевим господарським судом на законних підставах зараховано залишок суми оплати від 06.10.2015 р. та від 05.11.2015 р. у загальну суму заборгованості, яка існувала до 03.10.2015 р.

Згідно з листом в.о. начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 7953 від 17.05.2017 р., ТОВ Фірма Елекс не здійснює оплату за користування майном з грудня 2015 року та має заборгованість по орендній платі до міського бюджету з листопада 2015 року.

Оскільки відповідачем здійснено оплату орендної плати лише за користування нерухомими майном по 31.10.2015 р., він має обов'язок здійснити оплату за період користування нерухомим майном з 01.11.2015 р. по 01.07.2017 р. в сумі 93 469,32 грн., тому позовні вимоги в цій частині є доведеними та обґрунтованими, у зв'язку з чим правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 38 974,80 грн. за період з 18.10.2015 р. по 22.08.2018 р., враховується наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і неустойка, вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З аналізу умов договору не вбачається, що сторонами визначався інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж той, що передбачений вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України.

Як зазначено в описовій частині даної постанови суду апеляційної інстанції, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності (т. 1, а.с. 68).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

В Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

За приписами частини п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем не пропущено загальну позовну давність в частині стягнення заборгованості з орендної плати за договором є обґрунтованим.

Проте, частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 ЦК України), а частиною п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що у письмових поясненнях від 13 листопада 2018 року Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради визначено період нарахування пені з 18 жовтня 2015 року по 22 серпня 2018 року.

Наданий позивачем розрахунок пені свідчить про те, що позивач керуючись рішенням Харківської міської ради від 20.09.2017 № 755/17 Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова , пунктом 10.5 якого встановлено, що розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць, якщо інше не передбачено чинним законодавством, і сплачується ним самостійно до 20-го числа поточного місяця, здійснює нарахування пені на суму заборгованості з орендної плати з вересня 2017 року по липень 2018 року з 21 числа наступного місяця.

Частиною першою статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Умовами п. 3.5. договору сторонами визначено, що орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця, тому нарахування позивачем пені на суму заборгованості з орендної плати з вересня 2017 року по липень 2018 року з 21 числа наступного місяця не суперечить умовам договору.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що строк нарахування таких санкцій, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, згідно з приписами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, та відповідно, 16 числа наступного місяця, згідно з умовами договору оренди.

З огляду на встановлений факт прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо сплати орендної плати за період з 01.11.2015 р. по 31.07.2018 р. в сумі 93 469,32 грн., враховуючи сплив спеціальної позовної давності щодо пені за період з 06.11.2015 р. по 14.02.2017 р., а також пені, яку заявлено позивачем під час нового розгляду справи - по 22.08.2018 р., що обумовлює відмову у задоволенні позову в цій частині, правомірно заявленою до стягнення є пеня в сумі 10 246,06 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, зазначається наступне.

За приписами 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

На підставі статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до Закону України як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до Положення про управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015р. № 7/15 - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління) є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківської міською радою.

Управління входить до структури Департаменту економіки та комунального майна, є юридичною особою, веде самостійний баланс, має право відкривати рахунки в органах Державної казначейської служби України та установах банків, в межах своїх повноважень укладати від свого імені угоди з юридичними та фізичними особами, набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем, відповідачем та третьою особою у суді.

Управління з питань приватизації, управління та оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова та з питань приватизації державного житлового фонду є правонаступником Фонду міського майна Харківської міської ради народних депутатів, Представництва Фонду державного майна України в місті Харкові, Фонду комунального майна Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Положенням передбачено, що Управління здійснює у встановленому порядку передачу в оренду об'єктів комунальної власності підприємствам, установам, організаціям, суб'єктам підприємницької діяльності та іншим особам, яким діючим законодавством надано право укладати договори.

Отже, доводи відповідача про підписання договору з боку орендодавця неправомочним суб'єктом є хибними.

Посилання відповідача на порушення Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради п. 1.2 Порядку передачі в оренду майна, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 16.11.2011 року № 492/11, також є необґрунтованими, оскільки даний пункт стосується індивідуально визначеного майна, що передане підприємству у господарське відання, а також нерухомого майна, що передане підприємству під власні потреби, загальна площа якого не перевищує 200 кв. метрів на підприємство.

Крім того, згідно з актами приймання-передачі від 12.10.2011 року та від 12.10.2013 до договору оренди № 1752 від 12.04.2000 - в орендне користування передано нежитлові підвальні приміщення №№ І, Іа, Іб, у житловому 6-поверховому будинку. Комунікації: є опалення, водопостачання, водовідведення та електроенергія. Санітарно- технічний стан приміщень задовільний.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що об'єкт нерухомості не може бути використаний орендарем у зв'язку з відсутністю можливості отримати комунальні послуги не відповідають дійсним обставинам справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2018 р. у справі № 922/4327/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 01.03.2019 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.Є. Медуниця