Рішення

від 28.02.2019 по справі 913/662/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року м. Харків Справа №913/662/18

Провадження №14/913/662/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А.,

за участі секретаря судового засідання Медуниці Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АЛЕКСПРО , м. Запоріжжя

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СТАЛЬ-ІНВЕСТ , м.Лисичанськ

про стягнення 236792 грн. 39 коп.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АЛЕКСПРО (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СТАЛЬ-ІНВЕСТ (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки №СТИ18АП від 22.08.2018 в розмірі 236792 грн. 39 коп., з яких:

- 205403 грн. 01 коп. - основний борг;

- 18197 грн. 50 коп. - пеня;

- 1510 грн. 45 коп. - 3% річних;

- 11681 грн. 43 коп. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №СТИ18АП від 22.08.2018 в частині оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.12.2018 відкрито провадження у справі №913/662/18. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 23.01.2019 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.01.2019 відкладено підготовче засідання на 14.02.2019 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.02.2019 закрито підготовче провадження у справі №913/662/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2019 о 10 год. 00 хв.

26.02.2019 від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СТАЛЬ-ІНВЕСТ надійшла заява б/н від 21.02.2019 про відвід судді Лісовицького Є.А.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.02.2019 провадження у справі № 913/662/18 зупинено до вирішення питання про відвід судді Лісовицького Є.А.

Матеріали заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СТАЛЬ-ІНВЕСТ б/н від 21.02.2019 про відвід судді Лісовицького Є.А. передано уповноваженій особі для вирішення питання щодо визначення складу суду для розгляду вказаної заяви у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

На підставі розпорядження керівника апарату від 26.02.2019 №88-р був проведений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого заява про відвід судді Лісовицького Є.А. передана на розгляд судді Ворожцову А.Г.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.02.2019 (суддя Ворожцов А.Г.) у задоволені заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сталь-Інвест б/н від 21.02.2019 про відвід судді Лісовицького Є.А. відмовлено.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до вирішення питання про відвід.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.02.2019 поновлено провадження у справі №913/662/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2019 о 10 год. 00 хв.

Сторони правом на участь в судовому засіданні 28.02.2019 своїх повноважних представників не скористались.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 11.01.2019 заперечує проти позову в повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається із обставин справи та зі змісту позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем виникає виключно з не сплати за поставлений позивачем товар за Договором.

Відповідно до положень п. 1.1., 2.2, 4.2 Договору, Покупець (відповідач) був зобов'язаний сплатити за товар за умови здійснення поставки такого товару, при цьому поставки в належні строки, належної якості та кількості та з додатковими документами.

На підтвердження факту поставки товару за Договором позивач надає копію видаткових накладних №22082 від 29.08.2018 та №06097 від 06.09.2018.

Відповідач вважає, що надані позивачем матеріали не можуть бути визнані належними доказами, зважаючи на наступне.

Так, зокрема, вказані документи не містять такого обов'язкового реквізиту як печатка підприємства відповідача (отримувача товару) - у відповідній графі печатка відповідача відсутня. Проте, як зазначається у п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88), документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою - тобто обов'язок використання печатки на такому первинному документі як видаткова накладна прямо передбачена Положенням №88. З огляду на викладене, на думку відповідача, надані позивачем матеріали не можуть свідчити про факт виконання позивачем свого обов'язку по поставці товару належним чином.

Також, відповідач зазначив, що згідно з умовами Договору, зокрема згідно із положеннями п. 4.1. Договору, оплата товару Покупцем (відповідачем) здійснюється на підставі рахунку Продавця (Покупця) шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (позивача). Таким чином, сплата коштів за отриманий по Договору товар мала б бути здійснена відповідачем лише на підставі рахунків на сплату, сформованих позивачем. Відсутність рахунків на оплату товару в якості доказів в матеріалах справи в свою чергу свідчить про відсутність у відповідача обов'язку по сплаті товару, поставленого позивачем.

Крім того відповідач зазначив, що умовами Договору, зокрема п. 5.1 Договору, передбачено що документом, підтверджуючим якість товару, є сертифікат якості, який видається на кожну партію товару. Аналогічний обов'язок передачі сертифікату якості товару передбачено також п. 2.5. Договору. З доданих позивачем матеріалів не вбачається доказів, підтверджуючих передачу відповідачу вказаних документів, що може свідчити про відсутність у позивача таких доказів через те, що такі сертифікати якості товару разом із товаром відповідачу надані не були.

Зважаючи на положення ст. 193 ГК України та ст. 629 ЦК України, зазначене є грубим порушенням чинного законодавства України та умов Договору.

Також, як зазначив відповідач, з перелічених додатків до позовної заяви вбачається, що позивачем було надано суду докази на підтвердження повноважень керівника підприємства позивача. Проте, до позовної заяви не було додано належним чином засвідчену копію Статуту підприємства позивача - проте саме в статутних документах визначається обсяг повноважень керівника та обсяг обмежень його повноважень.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦК України, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 57 ГК України, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, з метою встановлення наявності у директора підприємства позивача достатніх повноважень на укладення Договору та, відповідно, відсутності підстав для визнання Договору недійсним, існує потреба у дослідженні статутних документів позивача.

Відповідачем також було подано клопотання про витребування доказів б/н від 11.01.2019, в якому він просив суд:

1. Витребувати від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АЛЕКСПРО належним чином засвідчені рахунки на оплату вартості товару за Договором поставки №СТИ18АП від 22.08.2018.

2. Витребувати від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АЛЕКСПРО належним чином засвідчену копію Статуту.

Клопотання обґрунтовано відсутністю в матеріалах справи вищевказаних документів.

Суд, з урахуванням приписів ст. 81 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи доводи відповідача, задовольнив вказане клопотання та ухвалою суду від 23.01.2019 №913/662/16 зобов'язав позивача надати суду рахунки на оплату вартості товару за Договором поставки №СТИ18АП від 22.08.2018, а також статут ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АЛЕКСПРО .

Позивач заявою №07/02/2019-01 від 07.02.2019 на виконання вимог суду надіслав вищевказані документи для огляду в судовому засіданні та долучення до матеріалів справи, а саме: рахунки №22082 від 22.08.2018 та № 06097 від 06.09.2018 та копію Статуту ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АЛЕКСПРО .

Крім того, позивачем надано відповідь на відзив №07/02/2019-02 від 07.02.2019, в якій він зазначив, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує, що він отримав від позивача товар згідно договору поставки №СТИ18АП від 22.08.2018 (далі - Договір) та не сплатив вартість товару у повному обсязі. Відповідач у своєму відзиві стверджує, що у нього не має обов'язку сплачувати поставлений товар у зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов вищевказаного договору та порушенням позивачем законодавства України, що регулює бухгалтерський облік. Позивач вважає, що такі твердження відповідача не відповідають нормам чинного законодавства України.

Стосовно твердження відповідача про відсутність відтиску його власної печатки на видаткових накладних позивач зазначив наступне.

Товар було відвантажено уповноваженій особі відповідача безпосередньо зі складу позивача. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88 (далі - Положення № 88), на яке посилається відповідач, не встановлює обов'язок позивача отримати відтиск печатки підприємства-одержувача товару на видатковій накладній підприємства - постачальника товару. Проте, приписами абзацу 3 п. 2.5 Положення №88 встановлено обов'язок відповідача документально підтвердити повноваження особи, яка в інтересах юридичної особи одержує товарно-матеріальні цінності згідно з договором. Такі повноваження підтверджуються зокрема довіреністю. Саме це і вбачається з комплекту документів, які були додані до позовної заяви стосовно поставок товару згідно видаткових накладних №22082 від 29.08.2018, №22083 від 29.08.2018 та №06097 від 06.09.2018, які відбулися на підставі Договору. Повноваження особи, що отримала товар, підтверджені довіреністю відповідача №62 від 28.08.18 на отримання від ТОВ АЛЕКСПРО цінностей за рахунком-фактурою №22082 від 22.08.2018 та довіреністю №66/2 від 06.09.2018 на отримання від ТОВ АЛЕКСПРО цінностей за рахунком-фактурою №06097 від 06.09.2018.

Таким чином, поставка та документальне оформлення товару, що підтверджується видатковими накладними №22082 від 29.08.2018, №22083 від 29.08.2018 та №06097 від 06.09.2018 відбулися у повній відповідності до законодавства України, а твердженні відповідача не відповідають обставинам справи.

Щодо відсутності у відповідача обов'язку по сплаті товару у зв'язку з відсутністю рахунків на оплату товару позивач зазначив наступне.

Згідно п. 4.1 Договору оплата товару відповідачем (покупець за Договором) здійснюється на підставі рахунку позивача (продавець за Договором) шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно п. 2.5 Договору разом з товаром позивач (продавець за Договором) надає відповідачу (покупець за Договором) комплект товаросупроводжувальних документів, а саме: видаткову накладну, сертифікат якості, рахунок та товарно-транспортну накладну на товар. Цим же пунктом Договору передбачено, що доказом отримання вказаних вище документів є підпис представника відповідача (покупець за Договором) у видатковій накладній позивача (продавець за Договором). Тобто, під час отримання товару представник відповідача своїм підписом підтвердив отримання комплекту товаросупроводжувальних документів, передбачених Договором, у повному обсязі, включаючи рахунки на оплату товару.

Крім того, як вбачається із довіреностей №62 від 22.08.2018 та №66/2 від 06.09.2018 , відповідач отримав відповідні рахунки №22082 від 22.08.2018, №06097 від 06.09.2018 та зробив посилання на ці рахунки в довіреностях.

Більш того, відповідач частково оплатив товар, поставлений позивачем, а також зробив в платіжному дорученні на оплату товару посилання на рахунок позивача №22082 від 22.08.2018, як це вбачається з банківської виписки АТ КБ Приватбанк від 20.11.2018.

Таким чином, вищевказані рахунки наявні у відповідача, що, відповідно, не може бути підставою для невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару, отриманого від позивача за Договором поставки.

Щодо відсутності копій рахунків у матеріалах справи, то це пояснюється тим, що згідно п. 2.6 договору поставки №СТИ18АП від 22.08.2018 саме видаткова накладна є документом, що підтверджує виникнення обов'язку відповідача (покупець за Договором) з оплати партії товару. А отже, рахунок у даному випадку є документом другорядним.

Крім того, позивач зазначив, що твердження відповідача про відсутність у нього передбаченого договором документу, що підтверджує якість товару, тобто сертифікату якості, є хибним, оскільки згідно п. 2.5 Договору позивач надає відповідачу разом з товаром комплект товаросупроводжувальних документів, а саме: видаткову накладну, сертифікат якості, рахунок та товарно-транспортну накладну на товар. Цим же пунктом Договору передбачено, що доказом отримання вказаних вище документів є підпис представника відповідача у видатковій накладній позивача. Тобто, під час отримання товару представник відповідача своїм підписом у видатковій накладній позивача підтвердив отримання комплекту товаросупроводжувальних документів, передбачених Договором, у повному обсязі, включаючи сертифікат якості.

Таким чином, невиконання відповідачем власного зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару на підставі хибного твердження відповідача про відсутність у нього сертифікату якості є прямим порушенням умов Договору та приписів ст. 525 ЦК України про недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Щодо тверджень відповідача, що до позовної заяви не було додано належним чином засвідчену копію Статуту підприємства позивача у відповіді на відзив позивачем зазначено наступне.

Стосовно посилання відповідача на приписи ч. 2 ст. 57 ГК України та ч. 1 ст. 88 ЦК України: з метою встановлення наявності у директора підприємства достатніх повноважень на укладання Договору та, відповідно, відсутності підстав для визнання Договору недійсним , позивач зазначив, що згідно ст. 161 ГПК України учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи. Питання дійсності або недійсності договору не є предметом даного позову та не відноситься до суті справи. Відповідач в своєму відзиві не заперечує фактів отримання відвантаженого позивачем товару, надання повноважень на отримання товару зі складу позивача відповідній особі згідно оформлених відповідачем довіреностей №62 від 22.08.2018 та №66/2 від 06.09 2018, часткової оплати відповідачем товару, отриманого згідно видаткової накладної позивача №22082 від 29.08.2018 на підставі рахунку №22082 від 22.08.2018 та інші. Тобто, відповідач своїми діями сам фактично визнає договір поставки дійсним.

До того ж, ані частина 2 ст. 57 Господарського кодексу України, ані частина 1 ст. 88 Цивільного кодексу України, на які посилається відповідач в своєму відзиві, не містять будь-яких вимог стосовно визначення обсягу повноважень керівника або обсягу обмеження його повноважень, як це стверджує відповідач.

Крім того, позивач повідомив суду, що на електронну скриньку його менеджера з електронної скриньки відповідача було надіслано лист ТОВ СТАЛЬ-ІНВЕСТ вих. №22-1/11 від 22.11.2018, підписаний директором ТОВ СТАЛЬ-ІНВЕСТ . У вказаному листі ТОВ СТАЛЬ-ІНВЕСТ визнало свою заборгованість перед ТОВ АЛЕКСПРО в сумі 205403,01 грн. та зобов'язалось найближчим часом її погасити. В якості доказів позивач надав суду роздруківку скриншоту вхідних електронних листів та роздруківку листа ТОВ СТАЛЬ-ІНВЕСТ вих. №22-1/11 від 22.11.2018.

Враховуючи те, що станом на 07.02.2019 заборгованість в сумі 205403,01 грн. відповідачем не погашена, позивач у відповіді на відзив підтримав позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АЛЕКСПРО (далі - Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СТАЛЬ-ІНВЕСТ (далі - Покупець) укладено договір поставки №СТИ18АП від 22.08.2018 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець постачає, а Покупець приймає та оплачує товар, згідно специфікацій (додаткам), на умовах, викладених в цьому договору.

Обсяг поставки товару вказується в специфікаціях (додатках) до цього договору (п. 2.1 Договору).

За умовами п. 2.2 Договору Продавець поставляє товар Покупцеві партіями на умовах FCA склад Продавця м. Запоріжжя, згідно правилам Інкотермс 2000. Доставка здійснюється за рахунок Покупця.

Партією вважається кількість товару, супроводжуване одним комплектом товаросупровідних документів (п. 2.3 Договору).

Згідно з п. 2.5 Договору, разом з товаром Продавець надає Покупцеві комплект товаросупровідних документів, а саме: видаткову накладну, сертифікат якості, рахунок, товарно-транспортну накладну на товар. Доказом отримання зазначених документів є підпис представника Покупця у видаткових накладних.

У відповідності до п. 2.6 Договору, передача товару здійснюється на підставі видаткової накладної. Дата, яка зазначена Продавцем на видатковій накладній, є датою поставки товару. Сторони дійшли згоди, що накладні є документами, підтверджуючими виникнення зобов'язань Покупця по оплаті партії товару, і з іншої сторони, виникнення зобов'язання Продавця по передачі партії товару Покупцеві.

Ціна товару вказана в специфікаціях (додатках) та в рахунку на умовах FCA склад Продавця м. Запоріжжя, згідно правилам Інкотермс 2000 (п. 3.1 Договору).

Загальна сума договору складає суму вартості всіх специфікацій (додатків) до договору (п. 3.2 Договору).

В пункті 4.1 Договору Сторони зазначили, що оплата товару Покупцем проводиться на підставі рахунку Продавця шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 4.2 Договору передбачені умови оплати: відстрочка 21 календарний день з дня відвантаження.

Згідно з п. 8.1 Договору Покупець сплачує Продавцю штрафні санкції у вигляді пені за прострочку оплати товару.

Розмір пені складає 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочки оплати або поставки товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня (п. 8.3 Договору).

Оплата штрафних санкцій не звільняє сторін від виконання своїх зобов'язань по цьому договору (п. 8.4 Договору).

Відповідно до п. 10.4 Договору, договір вступає в силу після його підписання та діє до 31 грудня 2020 року.

На виконання умов договору позивачем була здійснена поставка товару відповідно до специфікацій №1 від 22.08.2018, №2 від 06.09.2018 на загальну суму 255403 грн. 01 коп.

Оскільки відповідачем, в добровільному порядку заборгованість за поставлений товар в повному обсязі та своєчасно сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить суд стягнення з відповідача заборгованість за договором поставки №СТИ18АП від 22.08.2018 в загальній сумі 236792 грн. 39 коп., в тому числі: 205403 грн. 01 коп. - основний борг; 18197 грн. 50 коп. - пеня; 1510 грн. 45 коп. - 3% річних; 11681 грн. 43 коп. - інфляційні втрати.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11 , 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2018 на виконання умов Договору позивач згідно специфікації №1 від 22.08.2018 здійснив поставку товару - феромарганець ФМн78 в кількості 3 т та феросиліцій ФС45 в кількості 2 т на загальну суму 216103 грн. 26 коп.

Факт поставки та отримання товару підтверджується видатковими накладними №22082 від 29.08.2018, №22083 від 29.08.2018, товарно-транспортною накладною №22082 від 29.08.2018 та довіреністю №62 від 28.08.2018 на отримання від ТОВ АЛЕКСПРО цінностей за рахунком-фактурою №22082 від 22.08.2018 виписану на ім'я директора відповідача ОСОБА_2 .

При цьому, слід зазначити, що відповідачем 28.08.2018 здійснено часткову передоплату за феромарганець в сумі 50000 грн. 00 коп. за рахунком №22082 від 22.08.2018, що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ АЛЕКСПРО №26006055738131 від 28.08.2018.

З урахуванням п. 4.2. Договору, в якому передбачена в умовах оплати товару відстрочка 21 календарний день з дня відвантаження, а також враховуючи те, що товар було поставлено 29.08.2018, кінцевим терміном оплати товару є 19.09.2018.

Відповідачем не здійснено оплату за поставлений 29.08.2018 товар, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 166103 грн. 26 коп.

Крім того, позивачем 06.09.2018 згідно специфікації №2 від 06.09.2018 було додатково відвантажено товар - феросиліцій ФС45 в кількості 1 т на суму 39299 грн. 75 коп.

Факт поставки та отримання товару підтверджується видатковою накладною №06097 від 06.09.2018, товарно-транспортною накладною №06097 від 06.09.2018 та довіреністю №66/2 від 06.09.2018 на отримання від ТОВ АЛЕКСПРО цінностей за рахунком-фактурою №06097 від 06.09.2018, виписану на ім'я директора відповідача ОСОБА_2.

У зв'язку з тим, що товар було поставлено 06.09.2018 та враховуючи умови оплати, передбачені в п. 4.2 Договору поставки, кінцевим терміном оплати за поставлений товар є 27.09.2018.

Відповідачем всупереч умовам договору не здійснено оплату за поставлений 06.09.2018 товар, заборгованість складає 39299 грн. 75 коп.

Таким чином, загальна сума боргу за поставлений позивачем товар складає 205403 грн. 01 коп.

Слід також зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 із наступними змінами та доповненнями, первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У відповідності до п. 2.5. Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з п. 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (назву документа, дату складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належним доказом фактичного передання товару є накладна, видаткова накладна тощо, яка містить підпис уповноваженої особи про отримання товару, та довіреність уповноваженої особи на отримання товару, яка є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) на отримання товару.

Тобто, в даному випадку відповідний товар фактично був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем у обсягах та строки визначені позивачем за видатковими накладними, що підтверджується підписами уповноважених осіб представників сторін.

Виходячи з наведеного, слід зазначити, що матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами підтверджено, що відповідачем оплата поставленої та прийнятої продукції здійснена в повному обсязі не була, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 205403 грн. 01 коп. слід задовольнити.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України, санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. п. 8.1, 8.3 Договору Покупець сплачує Продавцю штрафні санкції у вигляді пені за прострочку оплати товару. Розмір пені складає 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочки оплати або поставки товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з позовної заяви, позивач здійснював розрахунок пені з урахуванням суми заборгованості станом на 20 грудня 2018 року наступним чином:

- згідно специфікації №1 від 22.08.2018 за видатковими накладними №22082 від 29.08.2019 та №22083 від 29.08.2019 за період з 20.09.2018 по 20.12.2018 (91 день) на суму боргу 166103 грн. 26 коп. пеня складає - 14980 грн. 31 коп.;

- згідно специфікації №2 від 06.09.2018 за видатковою накладною №06097 від 06.09.2018 за період з 28.09.2018 по 20.12.2018 (83 дні) на суму боргу 39299 грн. 75 коп. пеня складає - 3217 грн. 19 коп.

Таким чином, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору за підрахунками позивача складає 18197 грн. 50 коп.

При перевірці вказаних розрахунків за допомогою Юридичної інформаційно - пошукової системи Законодавство , судом встановлено, що позивачем при розрахунку пені було допущено помилку, а саме: не вірно визначена кількість днів прострочення за кожною видатковою накладною. Тоді, як вірним слід вважати наступний розрахунок:

- згідно специфікації №1 від 22.08.2018 за видатковими накладними №22082 від 29.08.2019 та №22083 від 29.08.2019 за період з 20.09.2018 по 20.12.2018 пеня складає 15072 грн. 16 коп.:

(166103,26 грн. (сума боргу) х 36% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 92 (кількість прострочених днів) = 15072 грн. 16 коп.)

- згідно специфікації №2 від 06.09.2018 за видатковою накладною №06097 від 06.09.2018 за період з 28.09.2018 по 20.12.2018 пеня складає 3255 грн. 96 грн.:

(39299,75 грн. (сума боргу) х 36% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 84 (кількість прострочених днів) =3255 грн. 96 коп.)

Всього до сплати з відповідача за вказаними видатковими накладними підлягає пеня в сумі 18328 грн. 12 коп.

У зв'язку з тим, що право збільшення позовних вимог відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, за таких обставин суд погоджується з розрахунком позивача щодо суми пені, у зв'язку з чим, до стягнення підлягає пеня в сумі 18197 грн. 50 коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не виконувались умови Договору щодо оплати отриманої продукції, тому він зобоввЂ�язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Загальний розмір нарахованих позивачем 3% річних від суми основного боргу складає 1510 грн. 45 коп., в тому числі:

- 1242 грн. 36 коп. - за поставлений 29.08.2018 товар за видатковими накладними №22082 від 29.08.2019 та №22083 від 29.08.2019, тобто за період з 20.09.2019 по 20.12.2018 на суму заборгованості 166103 грн. 26 коп.;

- 268 грн. 09 коп. - за поставлений 06.09.2018 товар за видатковою накладною №06097 від 06.09.2018, тобто за період з 28.09.2018 по 20.12.2018 на суму заборгованості 39299 грн. 75 коп.

При перевірці вказаних розрахунків за допомогою Юридичної інформаційно - пошукової системи Законодавство , судом встановлено, що загальний розмір нарахованих 3% річних складає 1527 грн. 34 коп., з яких: за поставлений 29.08.2018 товар за видатковими накладними №22082 від 29.08.2019 та №22083 від 29.08.2019 - 1256 грн. 01 коп., за поставлений 06.09.2018 товар за видатковою накладною №06097 від 06.09.2018 - 271 грн. 33 коп.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню. Враховуючи, що право збільшення позовних вимог належить виключно позивачу, суд погоджується з заявленою до стягнення сумою 3% річних, у зв'язку з чим до стягнення з відповідача підлягає 3% річних в сумі 1510 грн. 45 коп.

Відповідачу також нараховані збитки від впливу інфляційних процесів в загальному розмірі 11681 грн. 43 коп., з яких:

- 9683 грн. 82 коп. - нарахованих на суму боргу 166103 грн. 26 коп. за період з вересня 2018 року по грудень 2018 року;

- 1997 грн. 61 коп. - нарахованих на суму боргу 39299 грн. 75 коп. з вересня 2018 року по грудень 2018 року.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань слід зазначити наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур'єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

При здійсненні перевірки нарахування інфляційних втрат суд враховує положення п. 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань яким визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

З огляду на викладене, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок за допомогою Юридичної інформаційно - пошукової системи Законодавство , дійшов висновку, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем невірно визначено період за який слід нараховувати інфляцію. Так, з огляду на те, що заборгованість за договором за поставлений по двом поставкам товар фактично утворилась у вересні 2018 року, інфляційні втрати слід нараховувати не з вересня 2018 року, а з жовтня 2018 року.

За таких підстав, за загальний період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року втрати від інфляції по двом поставкам в загальному розмірі складають 8110 грн. 93 коп., які підлягають задоволенню.

В частині стягнення безпідставно нарахованих позивачем інфляційних втрат в сумі 3570 грн. 50 коп. слід відмовити.

Враховуючи викладене, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 205403 грн. 01 коп., пеню в сумі 18197 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 1510 грн. 45 коп., інфляційні втрати в сумі 8110 грн. 93 коп.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 3498 грн. 33 коп.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АЛЕКСПРО до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СТАЛЬ-ІНВЕСТ про стягнення 236792 грн. 39 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СТАЛЬ-ІНВЕСТ (ідентифікаційний код 24190005, юридична адреса: 93118, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АЛЕКСПРО (ідентифікаційний код 40775451, юридична адреса: 69032, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 1) основний борг в сумі 205403 грн. 01 коп., пеню в сумі 18197 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 1510 грн. 45 коп., інфляційні втрати в сумі 8110 грн. 93 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 3498 грн. 33 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено - 01 березня 2019 року.

Суддя Є.А. Лісовицький