Постанова

від 14.05.2019 по справі 913/662/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Справа № 913/662/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-інвест" (вх.№921 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 28.02.2019, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Лісовицьким Є.А., час проголошення рішення - 10:23год., дата складання повного тексту рішення - 01.03.2019, у справі № 913/662/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекспро", м. Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-інвест", м. Лисичанськ,

про стягнення 236 792, 39грн

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекспро" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-інвест" заборгованість за договором поставки №СТИ18АП від 22.08.2018 у розмірі 236 792, 39грн, з яких, 205 403, 01грн основного боргу, 18 197, 50грн пені, 1 510, 45грн 3% річних, 11 681, 43грн інфляційних та витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №СТИ18АП від 22.08.2018 в частині оплати вартості поставленого товару, що надало йому підстави також нарахувати пеню, 3% річних та інфляційні.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 28.02.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекспро" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекспро" 205 403, 01грн основного боргу, 18 197, 50грн пені, 1 510, 45грн 3% річних, 8 110, 93грн інфляційних та 3 498, 33грн витрат зі сплати судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування суми основного боргу, пені, 3% річних; перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування інфляційних, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно нараховано інфляційні в сумі 3 570, 50грн, у зв`язку із чим відмовив у позові в цій частині.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 205 403, 01грн основного боргу, 18 197, 50грн пені, 1 510, 45грн 3% річних, 8 110, 93грн інфляційних, 3 498, 33грн витрат зі сплати судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що видаткові накладні №22082 від 29.08.2018, №06097 від 06.09.2018 не є належними доказами на підтвердження поставки товару, оскільки не містять печатки відповідача; а сплата коштів за отриманий по договору товар мала б бути здійснена відповідачем лише на підставі рахунків на сплату, сформованих позивачем. На думку апелянта, відсутність встановленого та доведеного факту надання позивачем відповідачу рахунків на оплату свідчать про відсутність у відповідача обов`язку по сплаті коштів по договору. Апелянт також вказує, що сертифікати якості товару разом із товаром відповідачу надані не були.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-інвест" на рішення Господарського суду Луганської області від 28.02.2019 у справі №913/662/18, призначено справу до розгляду на 14.05.2019 об 11:45год.

02.05.2019 від позивача до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4341) в якому позивач просить апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-інвест" залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 28.02.2019 - без змін.

Позивач зазначає що печатка на видаткових накладних не є обов`язковим реквізитом бухгалтерського документа; крім того, печатка відсутня, оскільки товар було відвантажено уповноваженій особі відповідача безпосередньо зі складу позивача; повноваження уповноваженої особи відповідача на отримання товару підтверджуються довіреністю, що вбачається з видаткових накладних. Щодо посилання апелянта на відсутність обов`язку по оплаті товару у зв`язку з ненаданням рахунків на оплату товару, позивач зазначає, що як вбачається із довіреностей № 62 від 22.08.2018, та № 66/2 від 06.09.2018, відповідач отримав відповідні рахунки №22082 від 22.08.2018, та №06097 від 06.09.2018 та зробив посилання на ці рахунки в довіреностях. Також відповідач зазначає, що твердження апелянта про відсутність сертифікату якості є очевидним намаганням ухилитись від обов`язку по оплаті за отриманий товар, оскільки за умовами договору підпис уповноваженої особи на видаткових накладних свідчить про отримання товару з усіма документами.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2019, у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 14.05.2019 представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча сторони були належним чином завчасно повідомлені про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, про що у матеріалах справи містяться відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.138, 144).

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, а неявка у судове засідання їх представників не перешкоджає розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекспро" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь-інвест" (покупець) був укладений договір поставки №СТИ18АП від 22.08.2018, на виконання умов якого позивачем була здійснена поставка товару відповідно до специфікацій №1 від 22.08.2018 і №2 від 06.09.2018 на загальну суму 255 403, 01грн.

Так, 29.08.2018 на виконання умов договору позивач згідно специфікації №1 від 22.08.2018 здійснив поставку товару - феромарганець ФМн78 в кількості 3т та феросиліцій ФС45 в кількості 2 т на загальну суму 216 103, 26грн.

Факт поставки та отримання товару підтверджується видатковими накладними №22082 від 29.08.2018, №22083 від 29.08.2018, товарно-транспортною накладною №22082 від 29.08.2018 та довіреністю №62 від 28.08.2018 на отримання від позивача цінностей за рахунком-фактурою №22082 від 22.08.2018, виписану на ім`я директора відповідача ОСОБА_1 .

Відповідачем 28.08.2018 здійснено часткову передоплату за феромарганець в сумі 50 000, 00грн за рахунком №22082 від 22.08.2018, що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ "Алекспро" №26006055738131 від 28.08.2018.

Відповідачем не здійснено оплату за поставлений 29.08.2018 товар у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 166 103, 26грн (з урахуванням здійсненої передоплати).

Крім того, позивачем 06.09.2018 згідно специфікації №2 від 06.09.2018 було додатково відвантажено товар - феросиліцій ФС45 в кількості 1т на суму 39 299, 75грн.

Факт поставки та отримання товару підтверджується видатковою накладною №06097 від 06.09.2018, товарно-транспортною накладною №06097 від 06.09.2018 та довіреністю №66/2 від 06.09.2018 на отримання від ТОВ "Алекспро" цінностей за рахунком-фактурою №06097 від 06.09.2018, виписану на ім`я директора відповідача ОСОБА_1 .

Відповідачем оплату за поставлений 06.09.2018 товар у розмірі 39 299, 75грн не здійснено.

Таким чином, загальна сума боргу за поставлений позивачем товар за двома специфікаціями складає 205 403, 01грн , яка була визнана місцевим господарським судом обґрунтованою і доведеною, у зв`язку із чим, ухвалено до стягнення з відповідача на користь позивача.

При перевірці розрахунків позивача про стягнення пені та 3% річних внаслідок невиконання основного зобов`язання, судом встановлено, що розрахунок є вірним, до стягнення підлягають 18 197, 50грн пені та 1 510, 45грн 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, суд дійшов висновку, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем невірно визначено період, за який слід нараховувати інфляцію; втрати від інфляції по двом поставкам в загальному розмірі складають 8 110, 93грн, які підлягають задоволенню.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1 договору, продавець постачає, а покупець приймає та оплачує товар, згідно специфікацій (додаткам), на умовах, викладених в цьому договору.

Обсяг поставки товару вказується в специфікаціях (додатках) до цього договору (пункт 2.1 договору).

За умовами пункту 2.2 договору, продавець поставляє товар покупцеві партіями на умовах FCA склад продавця м. Запоріжжя, згідно правилам Інкотермс 2000. Доставка здійснюється за рахунок покупця.

Партією вважається кількість товару, супроводжуване одним комплектом товаросупровідних документів (пункт 2.3 договору).

Згідно з пунктом 2.5 договору, разом з товаром продавець надає покупцеві комплект товаросупровідних документів, а саме: видаткову накладну, сертифікат якості, рахунок, товарно-транспортну накладну на товар. Доказом отримання зазначених документів є підпис представника покупця у видаткових накладних .

У відповідності до пункту 2.6 договору, передача товару здійснюється на підставі видаткової накладної. Дата, яка зазначена продавцем на видатковій накладній, є датою поставки товару. Сторони дійшли згоди, що накладні є документами, підтверджуючими виникнення зобов`язань покупця по оплаті партії товару, і з іншої сторони, виникнення зобов`язання продавця по передачі партії товару покупцеві .

Ціна товару вказана в специфікаціях (додатках) та в рахунку на умовах FCA склад продавця м. Запоріжжя, згідно правилам Інкотермс 2000 (пункт 3.1 договору).

Загальна сума договору складає суму вартості всіх специфікацій (додатків) до договору (пункт 3.2 договору).

В пункті 4.1 договору сторони зазначили, що оплата товару покупцем проводиться на підставі рахунку продавця шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 4.2 договору передбачені умови оплати: відстрочка 21 календарний день з дня відвантаження.

Згідно з пунктом 8.1 договору покупець сплачує продавцю штрафні санкції у вигляді пені за прострочку оплати товару.

Розмір пені складає 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочки оплати або поставки товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня (пункт 8.3 договору).

Оплата штрафних санкцій не звільняє сторін від виконання своїх зобов`язань по цьому договору (пункт 8.4 договору).

Відповідно до пункту 10.4 договору, договір вступає в силу після його підписання та діє до 31 грудня 2020 року.

Як вбачається з видаткових накладних №22082 від 29.08.2018, №22083 від 29.08.2018 та №06097 від 06.09.2018, повноваження особи, що отримала товар, підтверджені довіреністю відповідача №62 від 28.08.2018 на отримання від ТОВ "Алекспро" цінностей за рахунком-фактурою № 22082 від 22.08.2018 та довіреністю № 66/2 від 06.09.2018 та отримання від позивача цінностей за рахунком-фактурою №06097 від 06.09.2018.

Довіреності видані за підписом керівника підприємства і головного бухгалтера та скріплені печаткою товариства.

Таким чином, поставка відповідачу товару на загальну суму 255 403, 01грн та належне її документальне оформлення підтверджується видатковими накладними №22082 від 29.08.2018, № 22083 від 29.08.2018 та №06097 від 06.09.2018, які оформлені у відповідності до законодавства України.

Враховуючи положення пункту 4.2. договору (відстрочка 21 календарний день з дня відвантаження), за поставлений 29.08.2018 товар відповідач мав розрахуватися 19.09.2018, а за поставлений 06.09.2018 товар - 27.09.2018.

Проте, згідно матеріалів справи, відповідачем було здійснено лише часткову передоплату 28.08.2018 у розмірі 50 000, 00грн.

Інших доказів оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору був поставлений відповідачу товар на загальну суму 255 403, 01грн; відповідачем було здійснено часткову передоплату у розмірі 50 000, 00грн.

Апелянт не надав суду доказів оплати у встановлений договором строк (19.09.2018 і 27.09.2018) за отриманий товар по договору.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що видаткові накладні №22082 від 29.08.2018, №06097 від 06.09.2018 не є належними доказами на підтвердження поставки товару, оскільки не містять печатки відповідача, виходячи з такого.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити, як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно матеріалів справи, документи, якими підтверджується здійснення поставки товару відповідачу, містять встановлені у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов`язкові реквізити.

Поряд з цим, згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88 та статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", печатка не є обов`язковим реквізитом первинних документів, ніяким чином не встановлює обов`язок використання печатки підприємства-одержувача товару на видатковій накладній підприємства-постачальника товару.

Сам апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що підпис уповноваженої особи на первинному документи лише може бути скріплено печаткою.

Приписами абзацу третього пункту 2.5 Положення № 88 встановлено обов`язок підприємства одержувача документально підтвердити повноваження особи, яка в інтересах юридичної особи одержує товарно-матеріальні цінності згідно з договором.

У спірних правовідносинах повноваження особи, яка отримала товар, а саме директора відповідача ОСОБА_1 , підтверджені довіреністю відповідача №62 від 28.08.2018 на отримання від ТОВ "Алекспро" цінностей за рахунком-фактурою №22082 від 22.08.2018 та довіреністю №66/2 від 06.09.2018 та отримання від позивача цінностей за рахунком-фактурою №06097 від 06.09.2018.

Крім того, як зазначає позивач в обґрунтування доводів відсутності печатки на видаткових накладних, товар було відвантажено уповноваженій особі відповідача зі складу позивача, і апелянт таких доводів не спростував.

Щодо посилання апелянта на відсутність обов`язку по оплаті товару у зв`язку з ненаданням рахунків на оплату, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4.1 договору, оплата товару відповідачем здійснюється на підставі рахунку позивача шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Як вбачається із довіреностей №62 від 22.08.2018 та №66/2 від 06.09.2018, відповідач отримав відповідні рахунки №22082 від 22.08.2018, №06097 від 06.09.2018 та зробив посилання на ці рахунки в довіреностях.

Більш того, відповідач частково оплатив товар, поставлений позивачем, а також зробив в платіжному дорученні на оплату товару посилання на рахунок позивача №22082 від 22.08.2018, як це вбачається з банківської виписки АТ КБ "Приватбанк" від 20.11.2018.

Таким чином, вищевказані рахунки наявні у відповідача, що, відповідно, не може бути підставою для невиконання відповідачем зобов`язань по оплаті товару, отриманого від позивача за Договором поставки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта про відсутність у нього передбаченого договором документу, що підтверджує якість товару, тобто сертифікату якості, оскільки пунктом 2.5 договору передбачено, що позивач надає відповідачу разом з товаром комплект товаросупроводжувальних документів, а саме: видаткову накладну, сертифікат якості, рахунок та товарно-транспортну накладну на товар.

Цим же пунктом договору передбачено, що доказом отримання вказаних вище документів є підпис представника відповідача у видатковій накладній позивача.

Тобто, під час отримання товару представник відповідача своїм підписом у видатковій накладній позивача підтвердив отримання комплекту товаросупроводжувальних документів, передбачених Договором, у повному обсязі, включаючи сертифікат якості.

Таким чином, невиконання відповідачем власного зобов`язання з оплати отриманого від позивача товару на підставі хибного твердження відповідача про відсутність у нього сертифікату якості є прямим порушенням умов договору та приписів статті 525 Цивільного кодексу України про недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язання.

Розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що фактично апелянт своїми діями намагається ухилитись від виконання покладеного на нього зобов`язання за договором, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних і обґрунтованих висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Апелянт не ставить під сумнів наявність правових підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних, не спростовує здійсненого судом перерахунку пені, 3% річних та інфляційних і не надає власного розрахунку.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Луганської області від 28.02.2019 слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 266, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-інвест" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 28.02.2019 у справі №913/662/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.05.2019.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.В. Плахов